Сторінка
2

Кмин звичайний (Carum carvi L.)

Листки і стебла містять сапоніни (дають при гідролізі олеанову та глюкуронову кислоти), ненасичені тритерпендіоли (арнідіол і фарадіол), до 19% гіркої речовини календену та дубильні речовини.

З коренів нагідок виділені тритерпенові глікозиди (сапоніни), похідні олеанолової кислоти — календулозиди А і В. У насінні знайдена жирна олія, яка складається в основному з гліцеридів лаурииової та пальмітинової кислот.

Експериментальне доведено, що препарати нагідок мають протиза-пальні, бактерицидні, гіпотензивні, седативні властивості; крім того, во­ни знижують рефлекторну збудливість і посилюють діяльність серця.

А. Д. Турова, досліджуючи настойку календули, призначала її жінкам з гіпертонічною хворобою, що виникла внаслідок клімакте­ричних або передклімактеричних вегетативних розладів. У результаті впливу препарату на нервову систему знижувалась рефлекторна збудливість, уповільнювався ритм серцевих скорочень. При цьому, зни­кав головний біль, поліпшувався сон (пригнічувальна дія на центри довгастого мозку, зокрема на судиноруховий центр), зменшувались за­дишка і набряки, зникали пітливість, запаморочення, больові відчуття ' в ділянці серця, носові кровотечі, поліпшувалась пам'ять. і

В. А. Шевельов проводив дослідження настойки календули в дозі 0,1—0,2 г (в перерахунку на суху масу) на мишах і жабах. Встановлена пригнічуюча дія її на центральну.нервову систему: рухи тварин і скоро­чення серця сповільнюються, зменшуються рухомість, больова, чутливість. Дихання стає глибоким і нечастим. Така дія препаратів ка­лендули була виражена не тільки у здорових тварин, але й у збуджених фенаміном.

У дослідах на кішках встановлено, що препарати календули викли­кають сон і заспокоєння. Сонливість у тварин триває 3—4 год, а пригнічення спостерігали протягом 5—6 год. Тривалість і глибина пригніченого стану залежали від дози. Слід зауважити, що пригнічення виникало і у кішок, збуджених фенаміном.

У гострих дослідах на кроликах і кішках препарати нагідок знижу­вали артеріальний тиск, нормалізували дихання.

В клінічних умовах встановлено, що настій, сік, порошок, екстракт нагідок знижують інтоксикацію, усувають явища диспепсії, зокрема ну­доту, блювання, відчуття тиску в надчеревній ділянці, поліпшують сон і апетит.

Як протизапальний засіб нагідки у формі мазі застосовують для лікування ран, порізів, забитих місць, опіків, обморожень, фурункулів, довго не заживаючих ран та нориць. В гінекологічній практиці для ліку­вання ерозії шийки матки, трихомонадного кольпіту, запальних захво­рювань статевих органів використовують 2 % настойку календули (для спринцювань); призначають її при проктиті, парапроктиті.

Як зміцнювальний засіб календулу застосовують у терапії внутрішніх хвороб, при різних дистрофічних процесах слизових оболо­нок органів травної системи. Нагідки лікарські досить ефективні при різних шлунково-кишкових захворюваннях (гастриті, коліті, ентеро­коліті), а також при запаленні жовчовивідних шляхів, печінки та се­лезінки.

Порошок із суцвіть нагідок разом з нікотиновою кислотою входить до складу таблеток «КН», які призначають як симптоматичний засіб хворим із злоякісними пухлинами шлунка, кишок, стравоходу. При цьому у хворих з неоперабельними формами раку (особливо шлунка) спо­стерігається зменшення інтоксикації, зникнення диспепсичних явищ, поліпшення апетиту і сну.

Квітки нагідок вживають всередину як потогінний, сечогінний засіб (при каменях і піску в сечовому міхурі), при золотусі й рахіті, при нервовій гарячці, запамороченні, бронхіті, гастриті, при виразковій хво­робі шлунка і дванадцятипалої кишки і як засіб, що регулює місячні у жінок.

Препарати календули широко застосовуються при лікуванні гінгівіту, піореї, молочниці у дітей, ангіни (полощуть горло 2 % на­стоєм нагідок через кожні 1, 5—2 год).

Нагідки разом з оксидом заліза входять до складу таблеток кафе-рид, запропонованих для лікування недокрів'я.

Препарати календули не слід вживати при гіпотензії. У деяких країнах Європи квітки нагідок широко застосовують як антисептичний, ранозагоювальний та потогінний засіб, а свіжим соком рослини користуються в разі укусів бджіл та ос.

Завдяки високому вмісту барвних речовин зовнішні язичкові квітки нагідок інколи застосовують для ароматизації і фарбування сирів та інших продуктів харчування.

У народі існує популярний спосіб виведення ластовиння з допомо­гою нагідок. При цьому ластовиння блідне або й зникає, особливо якщо до соку нагідок додати соки лимона та плодів смородини (порівну).

Свіжі та сухі квітки — приправа до супів, салатів, м'ясних страв, хоч на перший погляд здається дивним, що їх можна вживати у їжу.

Настій нагідок готують у співвідношенні 1:10 з сухих квіткових ко­шиків і вживають по 1—2 столові ложки 2—3 рази на день.

Для приготування настойки використовують крайові пелюстки квіток або квіткові кошики. Співвідношення рослинної сировини і ек­страгента (70 % етилового спирту) дорівнює 1:10. Настойку признача­ють по ЗО капель 2—3 рази на день.

Мазь із нагідок застосовують як зовнішній засіб. Готують її змішу­ванням свіжого соку рослини з ланоліном або вазеліном у співвідношенні 1:10. Замість соку можна використати порошок пелюсток рослини (змішують з ланоліном у такому ж співвідношенні).

При хронічних гепатиті, гепатохолециститі для посилення утворення жовчі і як жовчогінний засіб застосовують настій суміші квіток нагідок (20 г), квіток ромашки (10 г), трави звіробою (40 г), трави споришу (20 г), квіток цмину піскового (40 г), коренів цикорію дикого і кори крушини (по ЗО г). Одну столову ложку суміші заливають сирою водою (200 мл), настоюють 12 год, кип'ятять 5—7 хв, напарюють ЗО хв і проціджують. Вживають по півсклянки 3 рази на день після їди.

При гнійних кон'юнктивіті, блефариті, блефарокон'юнктивіті застосо­вують примочки з напару суміші квіток нагідок, квіток волошки синьої і трави курячих очок польових (по 20 г). Цю суміш заливають 300 мл окропу, настоюють 1 год, кип'ятять 5—7 хв, проціджують через стериль­ну марлю. Роблять примочки на очі 3—4 рази на день.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3 


Інші реферати на тему «Біологія, зоологія, ботаніка»: