Сторінка
2
Листки і стебла містять сапоніни (дають при гідролізі олеанову та глюкуронову кислоти), ненасичені тритерпендіоли (арнідіол і фарадіол), до 19% гіркої речовини календену та дубильні речовини.
З коренів нагідок виділені тритерпенові глікозиди (сапоніни), похідні олеанолової кислоти — календулозиди А і В. У насінні знайдена жирна олія, яка складається в основному з гліцеридів лаурииової та пальмітинової кислот.
Експериментальне доведено, що препарати нагідок мають протиза-пальні, бактерицидні, гіпотензивні, седативні властивості; крім того, вони знижують рефлекторну збудливість і посилюють діяльність серця.
А. Д. Турова, досліджуючи настойку календули, призначала її жінкам з гіпертонічною хворобою, що виникла внаслідок клімактеричних або передклімактеричних вегетативних розладів. У результаті впливу препарату на нервову систему знижувалась рефлекторна збудливість, уповільнювався ритм серцевих скорочень. При цьому, зникав головний біль, поліпшувався сон (пригнічувальна дія на центри довгастого мозку, зокрема на судиноруховий центр), зменшувались задишка і набряки, зникали пітливість, запаморочення, больові відчуття ' в ділянці серця, носові кровотечі, поліпшувалась пам'ять. і
В. А. Шевельов проводив дослідження настойки календули в дозі 0,1—0,2 г (в перерахунку на суху масу) на мишах і жабах. Встановлена пригнічуюча дія її на центральну.нервову систему: рухи тварин і скорочення серця сповільнюються, зменшуються рухомість, больова, чутливість. Дихання стає глибоким і нечастим. Така дія препаратів календули була виражена не тільки у здорових тварин, але й у збуджених фенаміном.
У дослідах на кішках встановлено, що препарати календули викликають сон і заспокоєння. Сонливість у тварин триває 3—4 год, а пригнічення спостерігали протягом 5—6 год. Тривалість і глибина пригніченого стану залежали від дози. Слід зауважити, що пригнічення виникало і у кішок, збуджених фенаміном.
У гострих дослідах на кроликах і кішках препарати нагідок знижували артеріальний тиск, нормалізували дихання.
В клінічних умовах встановлено, що настій, сік, порошок, екстракт нагідок знижують інтоксикацію, усувають явища диспепсії, зокрема нудоту, блювання, відчуття тиску в надчеревній ділянці, поліпшують сон і апетит.
Як протизапальний засіб нагідки у формі мазі застосовують для лікування ран, порізів, забитих місць, опіків, обморожень, фурункулів, довго не заживаючих ран та нориць. В гінекологічній практиці для лікування ерозії шийки матки, трихомонадного кольпіту, запальних захворювань статевих органів використовують 2 % настойку календули (для спринцювань); призначають її при проктиті, парапроктиті.
Як зміцнювальний засіб календулу застосовують у терапії внутрішніх хвороб, при різних дистрофічних процесах слизових оболонок органів травної системи. Нагідки лікарські досить ефективні при різних шлунково-кишкових захворюваннях (гастриті, коліті, ентероколіті), а також при запаленні жовчовивідних шляхів, печінки та селезінки.
Порошок із суцвіть нагідок разом з нікотиновою кислотою входить до складу таблеток «КН», які призначають як симптоматичний засіб хворим із злоякісними пухлинами шлунка, кишок, стравоходу. При цьому у хворих з неоперабельними формами раку (особливо шлунка) спостерігається зменшення інтоксикації, зникнення диспепсичних явищ, поліпшення апетиту і сну.
Квітки нагідок вживають всередину як потогінний, сечогінний засіб (при каменях і піску в сечовому міхурі), при золотусі й рахіті, при нервовій гарячці, запамороченні, бронхіті, гастриті, при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки і як засіб, що регулює місячні у жінок.
Препарати календули широко застосовуються при лікуванні гінгівіту, піореї, молочниці у дітей, ангіни (полощуть горло 2 % настоєм нагідок через кожні 1, 5—2 год).
Нагідки разом з оксидом заліза входять до складу таблеток кафе-рид, запропонованих для лікування недокрів'я.
Препарати календули не слід вживати при гіпотензії. У деяких країнах Європи квітки нагідок широко застосовують як антисептичний, ранозагоювальний та потогінний засіб, а свіжим соком рослини користуються в разі укусів бджіл та ос.
Завдяки високому вмісту барвних речовин зовнішні язичкові квітки нагідок інколи застосовують для ароматизації і фарбування сирів та інших продуктів харчування.
У народі існує популярний спосіб виведення ластовиння з допомогою нагідок. При цьому ластовиння блідне або й зникає, особливо якщо до соку нагідок додати соки лимона та плодів смородини (порівну).
Свіжі та сухі квітки — приправа до супів, салатів, м'ясних страв, хоч на перший погляд здається дивним, що їх можна вживати у їжу.
Настій нагідок готують у співвідношенні 1:10 з сухих квіткових кошиків і вживають по 1—2 столові ложки 2—3 рази на день.
Для приготування настойки використовують крайові пелюстки квіток або квіткові кошики. Співвідношення рослинної сировини і екстрагента (70 % етилового спирту) дорівнює 1:10. Настойку призначають по ЗО капель 2—3 рази на день.
Мазь із нагідок застосовують як зовнішній засіб. Готують її змішуванням свіжого соку рослини з ланоліном або вазеліном у співвідношенні 1:10. Замість соку можна використати порошок пелюсток рослини (змішують з ланоліном у такому ж співвідношенні).
При хронічних гепатиті, гепатохолециститі для посилення утворення жовчі і як жовчогінний засіб застосовують настій суміші квіток нагідок (20 г), квіток ромашки (10 г), трави звіробою (40 г), трави споришу (20 г), квіток цмину піскового (40 г), коренів цикорію дикого і кори крушини (по ЗО г). Одну столову ложку суміші заливають сирою водою (200 мл), настоюють 12 год, кип'ятять 5—7 хв, напарюють ЗО хв і проціджують. Вживають по півсклянки 3 рази на день після їди.
При гнійних кон'юнктивіті, блефариті, блефарокон'юнктивіті застосовують примочки з напару суміші квіток нагідок, квіток волошки синьої і трави курячих очок польових (по 20 г). Цю суміш заливають 300 мл окропу, настоюють 1 год, кип'ятять 5—7 хв, проціджують через стерильну марлю. Роблять примочки на очі 3—4 рази на день.