Сторінка
1

М'ята перцева - mentha piperita

Багаторічна трав'яниста опушена рослина родини губоцвітих. Стебло підведене, чотиригранне, галузисте, часто червонувате, 30— 55 см заввишки. Листки супро­тивні, короткочерешкові, яйце­видно-довгасті або ланцетні, нерівно-гостропилчасті, зісподу по жилках коротковолосисті. Квітки дрібні, майже стерильні (плоди утворюються дуже рідко), зібрані на верхівці стебла в кільця, що ут­ворюють густе, перерване лише при основі, колосовидне суцвіт­тя; чашечка правильна, п'ятизуб­часта, з десятьма поздовжніми жилками; віночок майже пра­вильний, з тупим чотири- або п'ятилочатевим відгином, черво­но-фіолетовий з білуватою тру­бочкою. Плід складається з 4 однонасінних горішковидних час­ток. Цвіте у червні — липні. Поширення. М'ята перцева в ди­кому стані не росте. Являє собою гібрид, одержаний від схрещу­вання м'яти водяної з м'ятою колосковою або зеленою. У лісостепових районах України її вирощують як ефіроолійну рослину.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Терапевтична актив­ність м'яти перцевої зумовлена комплексом біологічно активних речовин, серед яких першочерго­ве значення має ментол, який на­лежить до групи терпенів і має притаманні цій групі речовин по­дразні, антисептичні й анестезую­чі властивості. Подразна дія мен­толу вибіркова. В першу чергу по­дразнюються терморецептори сли­зових оболонок і шкіри, й це зу­мовлює відчуття охолодження, яке супроводиться рефлекторним звуженням судин, а потім розви­вається паління, слідом за яким настає легка анестезія. Як зовніш­ній засіб настій м'яти перцевої вживають для полоскання рото­вої порожнини при поганому за­паху з рота, для ванн, обмивань і компресів при сверблячці. Терапевтичний ефект можна в цих випадках, значно посилити одночасним пероральним застосуванням настою (по півсклянки 4 рази на день). При поганому запаху з рота бол­гарські лікарі рекомендують по­лоскати ротову порожнину насто­єм м'яти на червоному вині й од­ночасно приймати цей настій усе­редину по 1 столовій ложці 2—З рази на день. Свіже листя м'яти прикладають до лоба при сильно­му головному болі, а сік із свіжого листя використовують для змащу­вання ділянок шкіри, уражених поверхневими неускладненими мікозами. І Широко використову­ється м'ята і для перорального застосування. При прийманні всере­дину препарати м'яти підсилюють секрецію травних залоз, збуджу­ють апетит, прискорюють еваку­ацію шлункового та кишкового вмісту (посилюють перистальти­ку), пригнічують процеси гниття й бродіння в травному каналі (ді­ють вітрогінне), знижують тонус гладеньких м'язів кишечника, жовчно- та сечовивідних шляхів (діють спазмолітично), посилю­ють жовчотворну функцію печін­ки і виділення жовчі у дванад­цятипалу кишку (цікаво, що жов­чогінні властивості ментолу знач­но поступаються перед жовчогін­ними властивостями еквівалент­ної кількості листя м'яти), вияв­ляють седативну і слабку гіпотен­зивну дію. Ментол викори­стовують як легкий рефлекторний судинорозширювальний засіб при стенокардії й хворобах, пов'язаних зі спазмами судин голов­ного мозку Листя м'яти входить до складу вітрогінних чаїв, потогінного чаю, жовчогінного чаю, заспокійливих чаїв, шлунко­вого чаю.

Протипоказано змащувати ментолом слизові обо­лонки носа і носоглотки у дітей, оскільки можливі рефлекторне пригнічення і зупинка дихання. З віком загроза отруєння менто­лом зменшується. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій із листя (5 г, або половина столової ложки сировини на 200 мл окропу) по половині або трети­ні склянки 2—3 рази на день за 15 хви­лин до їди; олію м'яти перцевої по 1—3 краплі на прийом як вітрогінний засіб; таблетки м'ятні по 1—2 таблетки на прийом під язик як заспо­кійливий і спазмолітичний засіб при нудоті І блюванні, спазмах гладеньких м'язів; м'ятні краплі по 10—15 крапель на прийом при невралгічних болях; ментол по 2—3 краплі 5 % -ного спир­тового розчину на грудочці цукру під язик при стенокардії та як заспокій­ливий засіб. ЗОВНІШНЬО — ванни з відвару (50 г листя на 1 відро води); полоскання настоєм листя на червоному вині (го­тують у співвідношенні 1 : 10); компре­си, обмивання І полоскання настоєм листя на воді (1 столова ложка сиро­вини на 0,5 л окропу, настоюють 1 го­дину, проціджують); олія м'яти перце­вої як освіжаючий та антисептичний засіб входить до складу полоскань, зубних порошків І паст; м'ятна вода для полоскан­ня ротової порожнини; краплі зубні — по 2—3 краплі на кусочку вати вкла­дають у дупло хворого зуба.

Звіробій звичайний – Hypericum perforatum

Звіробій. Невже ця рослина причетна до смерті зві­рів? На таке запитання є два варіанти відповіді. За першим, назва є перекрученою з мови далеких кочових пле­мен, які в минулому вторгалися на наші землі, їхньою мовою ця рослина називалася «джерамбай», що означає «зцілитель ран». За другим варіантом, грізну слов'янську назву рослині дали тому, що, відповідно до спостережень наших предків, тварини, з'ївши її, могли захворіти. Тоді в них на голові, вухах, навколо рота і очей з'являлася при­пухлість, яка при сильному отруєнні переходила у виразки. Тварини відчували сильний свербіж, від чого кидалися на землю, кусали себе, наносячи рани, що тяжко загоювали­ся. Для людини звіробій не становить ніякої небезпеки.