Сторінка
1

Протидія міжнародному тероризму як системно- соціальна складова національної безпеки України

Проблема боротьби з міжнародним тероризмом сьогодні — це питання, перш за все, актуалізації змісту цієї боротьби.

Особливості сучасного тероризму. Сучасний тероризм — багатомірне і багатоаспектне явище, яке останнім часом настільки масштабно еволюціонує, що дати йому однозначну характеристику навіть для фахівця дуже непросто. Є вже понад 100 визначень, проте ні наука, ні практика не може поки що запропонувати універсальну дефініцію. Більшість визначень, на мій погляд, вже не відповідають динамічним змінам, що відбуваються у філософії міжнародного тероризму.

Не вдаючись до всебічного аналізу питання, виділю тільки одну, але дуже примітну тенденцію. Фахівці з проблем тероризму до його характерної (обов’язкової) риси завжди відносили наявність політичного моменту. Сьогодні ж деякі експерти роблять акцент на тому, що лише до початку 90-х років ХХ століття тероризм був насамперед політичним.—.терористи ставили перед собою конкретні політичні цілі й, в основному, були готові до припинення своїх акцій в обмін на поступки влади. При цьому часто політична мотивація дій терористів, особливо тих, хто виступав під прапором національно-визвольних рухів, викликала в багатьох співчуття.

Це було характерно для розділеного «холодною» війною світу. Однак (що важливо для розуміння трансформації сучасного тероризму) сила, виплекана тоді політичною доцільністю боротьби зі «світовим імперіалізмом» або «імперією зла», раптово перетворилася на смертельну небезпеку для всіх, не виключаючи своїх вчорашніх прихильників і захисників. Приміром, можна вважати знаковим той факт, що в оприлюдненому Держдепартаментом США наприкінці 1997 року списку 30 радикальних організацій, що підпадають під чинність закону про боротьбу з тероризмом, «Аль-Кайда» була відсутня.

Слід наголосити, що за умов біполярного світу завдання втрат одній із сторін, навіть за допомогою терористичних випадів, набувало політичної детермінованості, незалежно від того, бажали цього терористи чи ні. Проте загального страху (крім ймовірної загрози ядерної війни) не було, оскільки люди мали впевненість у відносній сконцентрованості терористичних атак.

За сучасних умов «залякування» вже стає не тільки методом, але й метою терористів: шляхом впливу на людський фактор підірвати стійкість систем національної безпеки, у тому числі через відмову країн від своїх фундаментальних демократичних цінностей. При цьому можуть ставитися такі завдання: з одного боку, паралізувати волю людей, внести дезорганізацію, зруйнувати соціальний мир, а з іншого — продемонструвати свою безкомпромісність і рішучість, довести свою психологічну перевагу, підірвати довіру громадян до органів влади через нібито їх неспроможність ефективно протистояти терористам.

Терористичні акти дедалі частіше спрямовані на масові людські жертви, спричиняють руйнування матеріальних і духовних цінностей (національних і загальнолюдських святинь, що іноді не піддаються відновленню), провокують війни, недовіру і ненависть між соціальними, національними і релігійними групами, що сприяє виникненню і поглибленню антагонізмів, які вкорінюються в історичну пам’ять цілих поколінь.

Цілком очевидно, що, за сучасного рівня розвитку світових інформаційних, фінансових, транспортних й інших ресурсів, насиченості індустріальних мегаполісів небезпечними виробництвами і розгалуженими системами життєзабезпечення наслідки від можливих терористичних атак можуть бути катастрофічними. Вчорашні інтелектуальні, технологічні, інформаційні та фінансові бар’єри для новітніх терористів вже не є гарантованою перешкодою на шляху оволодіння і застосування ними хімічної, біологічної, радіоактивної та кібернетичної зброї.

Підживлює міжнародний тероризм загострення суперечностей, що пов’язані з системною кризою у світовому співтоваристві. Прірва між розподілом сукупних матеріальних благ (80 % припадає на 3 відсотки жителів Землі і, відповідно, 20 % — на решту 97 відсотків) одним дає занадто багато, а інших прирікає на голодну смерть. Все це не може не спотворювати ціннісні орієнтири.

Усвідомлення можливостей застосування якісно нового інструментарію (зброї масового ураження) призводить до формування у терористів та їхніх натхненників нових і дуже небезпечних світоглядних установок. Під впливом зазначених чинників зароджується повне заперечення будь-яких моральних обмежень для застосування насильства.

Трагічні події 11 вересня у США змусили світ здригнутися. Мільйони людей зрозуміли, якою вразливою є наша цивілізація, і наскільки все у світі взаємозалежне. Тероризм постав як загальнолюдська загроза, що не має чітко вираженого політичного обличчя.

На мій погляд, ми є свідками зародження і розвитку нової світової ідеології — ідеології тероризму(насильства, яке викликає масове почуття жаху), що спрямована на масове знищення людей і цивілізованих суспільно-економічних відносин.

Проте було б суттєвою помилкою безпосередньо пов’язувати ідеологію тероризму, про яку йде мова, з певними національними чи релігійними факторами. Терористичні акції останнього часу — це злочинні діяння, продиктовані ідеологією тероризму, яка має тоталітарне коріння і паразитує на особливостях людської свідомості, у тому числі на національних і релігійних почуттях людей. Не виключено, що сепаратизм або ісламський фундаменталізм, з якими зараз пов’язують більшість терористичних актів, завтра поблякнуть перед небезпекою визрівання на ґрунті ідеології тероризму масштабних злочинів, що чинитимуться, наприклад, під прапором боротьби з расизмом або з «робінгудівських» міркувань.

Природно виникає запитання: «Чи є принципові відмінності тероризму від расизму, фашизму, фундаменталізму, що також становлять небезпеку для людства?» Безумовно, у правовому відношенні такі відмінності є: за об’єктом, суб’єктом, мотивацією тощо. Однак сучасний тероризм несе в собі об’єднуючі засади усіх вкрай радикальних течій.

Формування ідеології тероризму обумовлюється глобальними політичними, економічними, соціальними суперечностями й загалом — системною кризою розвитку світового співтовариства. Інакше кажучи, сучасний світ з його устроєм, матеріальними і моральними реаліями (злиденність, неуцтво, подвійні стандарти, диктат та ін.) прямує у безвихідь. Ідеологія тероризму сповідує культ насильства і стимулює його розвиток, намагаючись обґрунтувати його виправданість і переваги перед соціальними, політичними і правовими методами розв’язання суперечностей і конфліктів. Саме ідеологія тероризму надихає на акції, спрямовані на згортання конституційних гарантій прав і свобод людини, провокуючи такі контрзаходи, які не завжди відповідають демократичним нормам.