Сторінка
4

Захист прав працівників на охорону праці

4.Відповідальність за порушення нормативно-правових актів про охорону праці

Однією з гарантій, що забезпечує право працівника на безпеч­ні і нешкідливі умови праці, є встановлення юридичної відпо­відальності за порушення нормативно-правових актів про охоро­ну праці, створення перешкод для діяльності посадових осіб ор­ганів державного нагляду за охороною праці, представників професійних спілок, найманих працівників. У разі вчинення цих правопорушень настає адміністративна, кримінальна, ци­вільно-правова відповідальність та відповідальність за трудовим правом. Законодавство України про охорону праці передбачає також сплату роботодавцями штрафних санкцій, що зарахову­ються до Державного бюджету України. Штрафи накладаються за порушення законодавства про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці.

Порядок накладення штрафів залежить від виду правопорушень та суб'єктів, які застосовують штрафні санкції. Штрафи накладаються посадовими особами Державного комітету України з нагляду за охороною праці за:

порушення нормативно-правових актів України з охорони праці;

невиконання розпоряджень посадових осіб органів державно­го нагляду за охороною праці з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.

Такі штрафи накладаються лише за підсумками перевірки стану безпеки і умов праці на конкретному підприємстві, в уста­нові, організації, що проводяться органами державного нагляду за охороною праці і застосовуються лише повноважними посадо­вими особами: головою та заступниками голови, начальниками територіальних управлінь і начальниками державних інспекцій Державного комітету України з нагляду за охороною праці. Роз­міри штрафів цієї групи встановлюються у процентному співвід­ношенні до величини місячного фонду заробітної плати підпри­ємства, установи, організації. Незалежно від виду правопору­шення, негативних наслідків та інших чинників розмір штрафу не може перевищувати п'яти відсотків місячного фонду заробіт­ної плати.

Застосування штрафів до підприємств, установ, організацій розглядається як один з економічних методів, що стимулює ро­ботодавця створювати безпечні та нешкідливі умови праці, систему охорони праці, яка зменшує рівень травматизму на вироб­ництві. Кошти штрафних санкцій спрямовуються на органі­зацію охорони праці на загальнодержавному, галузевому та регіональному рівнях.

5.Соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві – гарантія захисту права працівника на охорону праці.

Важливою гарантією, встановленою у Законі України «Про охорону праці», є запровадження соціального страхування від нещасних випадків і професійних захворювань, яким карди­нально змінено основи захищеності працівників на виробництві. В Україні прийнято Закон «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездат­ності». Ним визначено систему, принципи та види соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професій­ного захворювання, суб'єкти та об'єкти страхування, порядок відшкодування шкоди, заподіяної застрахованому ушкоджен­ням його здоров'я.

Характерною рисою цього виду соціального страхування є йо­го обов'язковість для осіб, які працюють на умовах трудового до­говору (контракту). Працівники вважаються застрахованими з моменту набрання чинності Закону України «Про загальнообо­в'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на вироб­ництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Причому на статус застрахованих осіб-праців-ників не впливає фактичне виконання роботодавцями своїх зобо­в'язань щодо сплати страхових внесків. Самі працівники не не­суть жодних витрат на страхування від нещасних випадків.

Соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань здійснюється на засадах соціально­го партнерства. У його управлінні на паритетних засадах беруть участь представники держави, найманих працівників і роботодавців. На основі цього принципу сформована система управлін­ня Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Законодавство передбачає важелі впливу на роботодавців з ме­тою зростання їх зацікавленості у створенні безпечних і нешкід­ливих умов праці, дотриманні та виконанні нормативно-право­вих актів про охорону праці. Такий вплив реалізується шляхом коригування розміру страхового внеску роботодавця, що зале­жить від класу професійного ризику виробництва, встановлених знижок чи надбавок.

Якщо роботодавець постійно порушує нормативні акти про охорону праці, внаслідок чого зростає ризик настання нещасних випадків і професійних захворювань, підприємство може бути віднесене до більш високого класу професійного ризику, і відпо­відно розмір страхового внеску збільшується. Цей розмір збіль­шується також шляхом встановлення надбавки за високі рівні травматизму, професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці.

У випадку організації роботодавцем системи управління охо­роною праці, що забезпечує низький рівень травматизму, профе­сійної захворюваності, йому надається знижка щодо розміру страхового внеску. Проте роботодавець позбавляється цього пра­ва, якщо протягом календарного року він був підданий штраф­ним санкціям за порушення законодавства про охорону праці.

Соціальне страхування від нещасного випадку чи професійно­го захворювання має цільовий характер використання коштів. Вони спрямовуються на сплату соціальних послуг та виплат, які здійснюються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. До них належать, наприклад, виплати: втраченого заробітку; од­норазової допомоги; на медичну та соціальну допомогу; за мо­ральну шкоду; пенсії по інвалідності потерпілому; пенсії у зв'яз­ку з втратою годувальника; дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захво­рювання її матері під час вагітності.