Сторінка
6

Кредитні відносини і їх роль в суспільному відтворені

Таблиця 2

Питома вага у загальному обсязі, %

[1, с. 62]

Наведені дані свідчать про коливання частки продуктивних кредитів в загальному обсязі кредитних вкладень (кредити НБУ практично повністю направлялися на кредитування внутрішнього боргу, дефіцитів державного бюджету та пенсійного фонду і , отже не можуть характеризуватися як продуктивні), якщо в 1994-1995 р.р. вони мали стійку тенденцію до зростання, то в 1996-1997 р.р. спостерігається зворотна тенденція.

Важливі висновки випливають з аналізу співвідношення між довгостроковими і короткостроковими кредитами. Значні зміни в стуктурі як короткострокового так і довгосторокового кредитування відображають реальні труднощі перехідного періоду до ринкових відносин. Протягом останніх років велика частка наданих комерційними банками кредитів суб’єктам господарювання припадала на короткострокові кредити. У цілому за останні роки приблизно 2/3 загального обсягу короткострокових кредитів комерційних банків спрямовувалося в сферу матеріального виробництва. Найбільша частка надходила до промислових і сільськогосподарських підприємств. Найбільше падіння частки кредитів суб’єктам господарювання відбулося в заготівельній сфері, у постачанні и збуті, в торгівлі і громадському харчуванні.

Темпи зростання довгострокових кредитів, наданих комерційними банками суб’єктам господарювання України, не були однорідними протягом п’яти останніх років. Як у цілому, так і за основними напрямками темпи зростання на кінець терміну, що аналізується, були нижчими ніж на його початок. Найбільше зростання при цьому зафіксоване в кредитуванні житлово-будівельної кооперації. Із спрямованих комерційними банками кредитів в економіку в цілому найбільше отримав нефінансовий державний сектор.

Структура кредитного портфелю банків на 01.04.1998р. має такий вигляд:

короткострокові кредити - 62,3%

довгострокові кредити - 6%

кредити в іноземній валюті - 16,7%

міжбанківські кредити - 15%

З цієї структури можна зробити висновок, що банки надають перевагу короткостроковим кредитам. Це означає, що кредитні ресурси відсторонюються від сприяння структурній перебудові України, модернизації і реконструкції потужностей з довгим циклом виробництва. В аналізований період вони широко спрямовувалися на кредитування оборотніх фондів підприємств, сприяючи тим самим їх непомірному середньорічному зростанню. Крім того, внаслідок нерівномірного перерозподілу кредитних ресурсів по галузям народного господарства, можна побачити певні диспрпорції в економіці України, що тим самим гальмувало розвиток інших галузей народного господарства України (найбільша частина короткострокових кредитів була направлена в промисловість).

Основними причинами виникнення диспропорційної структури кредитних вкладень виступають значна розтіленість банківського капіталу по дрібним і середнім банкам, а також високий ризик, пов’язаний з видачею довгострокових кредитів. Банки боялись великих збитків у зв’язку з інфляційним забезпеченням відсотків по вкладеним позикам і несвоєчасним поверненням кредитів.

Проблема неповернення кредитів стоїть зараз перед українськими банками дуже гостро. Неповернення отриманих кредитів, невиконання договірних умов стали нормою. Арбітражні суди виносять постанови про повернення боргів, а борги не повертаються тому, що на розрахунковому рахунку відповідальника числиться нуль. Об’явлення банкрутом теж мало чим допомагає справі, особливо у випадку, коли відповідальником виступає товариство з обмеженою відповідальністю. Ті банки, які надають сьогодні кредити, по суті стають банкрутами самі. Але ж у нас ні одне підприємство, установа, організація державної форми власності не може бути проголошено банкрутом і відповідати перед банком за неповернення позики. Так, при здійсненні кредитування необхідно враховувати не лише високий рівень прибутковості цих операцій, але й високий ступінь їхнього ризику. Більшість комерційних банків намагається одержати максимальний прибуток, орієнтуючись фактично, на один вид активних операцій - кредитування, причому в досить агресивній формі. Наслідком такої політики можна вважати банкрутство досить великих банків "нової хвилі" : "INKO", "Відродження", "Градобанк".