Сторінка
3

Види банків. Загальна класифікація банківських послуг. Банки як суб'єкти централізованого фондового ринку

В Україні, як і в Росії та інших країнах СНД, банківські акції належать до елітних цінних паперів. Як вже згадувалося, фондовий ринок в цих країнах розпочався саме з передплати на банківські акції. Взагалі зародження фондового ринку в постсоціалістичних країнах триває дещо незвичайним шляхом: в зв'язку з приватизацією і реформою фінансової системи ринок формується за рахунок акцій промислових підприємств (в незначній мірі) і банків, в той час коли його становлення за класичними канонами має відбуватися за допомогою державних ЦП і облігацій, тобто не дивідендних, а процентних фінансових інструментів.

Необхідно відзначити, що обіг банківських паперів на фондовій біржі не є типовим явищем для багатьох індустріально-розвинених країн. В біржовому обігу там перебувають переважно акції та облігації промислових корпорацій, банківські папери ж поширюються поза біржею за окремими, чітко окресленими чинним законодавством механізмами. На те існує багато причин, але головною з них є намагання не порушити загальну ліквідність ринку цінних паперів завдяки незрівнянно вищим фінансовим можливостям банківського капіталу порівняно з торгово-промисловим. Специфікою українського ринку мабуть й надалі буде залишатися зворотна тенденція, згідно з якою "обличчя" ринку визначатимуть банківські акції (принаймні, до моменту повної фінансової стабілізації і появи групи промислових гігантів, курс акцій яких можна постійно узагальнювати у вигляді загальнонаціональних індексів).

Функції акціонерного комерційного банку як емітента на РЦП не вичерпуються лише емісією акцій, спрямованою на формування і поповнення статутного фонду. Залучення додаткових ресурсів може відбуватися і за рахунок випуску інших ЦП -облігацій, переказних векселів, депозитних сертифікатів. В Даний час операції з короткотерміновими фінансовими інструментами не є провідними для банків України, але водночас із становленням ринку капіталів будуть вдосконалюватися і форми залучення банками грошових ресурсів, причому як для здійснення активних операцій, так і для фінансування довготермінових інвестиційних проектів.

Банк як торговець фондового ринку. Українським законодавством передбачена можливість банку виступати на ринку торговцем (в разі отримання відповідного дозволу Міністерства фінансів). Не в усіх країнах банки мають таку можливість на законних підставах. Так, у США банки для здійснення операцій з купівлі-продажу не тільки ЦП. а й грошових ресурсів користуються послугами небанківських брокерських і дилерських контор, а на ринку похідних фінансових інструментів - повністю домінують біржові брокери та незалежні дилерські компанії. Дещо парадоксальним, однак, є надання українським банкам дозволу за тією ж формою, що і небанківським торговцям. Але в цьому парадоксі міститься проблема, яка вимагає правового вирішення, а саме проблема юридичного статусу брокерської (дилерської) контори банку.

Нині брокерські контори, зареєстровані на УФБ, є банківськими структурними підрозділами, отже, вони не мають власного розрахункового рахунку, а результати їх діяльності консолідуються в спільний баланс банку. Відповідно до світової практики діяльність брокерських контор та трастових відділів належить до позабалансових операцій банку, тобто до певного моменту ці операції не проходять по його рахунках і не відбиваються в балансі. В даний час, при незначних обсягах операцій на фондовому ринку, привести статус банківських торговців у відповідність до загальновизнаних стандартів неможливо, але коли обсяги обігу ЦП наблизяться до розмірів, характерних для середньо розвинених ринків, питання це якимось чином має бути вирішене.

Загалом сьогодні брокерська контора комерційного банку за Своїми функціями і характером операцій майже не відрізняється від небанківської контори.

Комерційний банк як суб'єкт позабіржового ринку цінних паперів. Окрім діяльності на фондовій біржі, банк є важливим суб'єктом позабіржового сектора РЦП. Більш того, саме комерційні банки є тією ланкою, яка дозволяє пов'язати в єдину централізовану систему обидва сектори ринку - біржовий та позабіржовий.

Централізований ринок передбачає, що прямими його учасниками є брокери (дилери), банки-брокери, банки і емітенти, які належать до учасників Центрального депозитарію цінних паперів, але тільки стосовно цінного паперу, що випущений ними.

Відповідно до норм і стандартів правового регулювання централізованих фондових ринків інвестиційні фонди, довірчі товариства (трастові компанії) та інші подібні до них структури належать до непрямих учасників ринку і входять до категорії інституційних інвесторів. Отже, вихід на ринок для них можливий лише через послуги, що їх надають прямі учасники ринку. Найбільш універсальними за функціями серед усіх прямих учасників (а також наймогутнішими за активами) на ринку України є , безперечно, комерційні банки.

Банк як прямий учасник Центрального депозитарію цінних паперів. Комерційний банк може виступати учасником Центрального депозитарію в різних статусах: як емітент (в разі розміщення всієї емісії в дематеріалізованій формі в Центральному депозитарію), представник емітента, брокер, спонсор емісії (Центральної), а також держальник рахунків непрямих учасників ринку. Остання функція особливо важлива, враховуючи законодавче обумовлений універсалізм банківської установи як суб'єкта фінансового ринку.

Щодо терміна "держальник рахунків", то мається на увазі одна з найголовніших сфер діяльності будь-якого банку в країнах з ринковою економікою, а саме - управління цінними паперами. Стосовно зберігання і обліку ЦП в Центральному депозитарії держальники, відповідно до чинних норм, презентують непрямих учасників ринку і управляють їх паперами, тобто є номінальними держальниками, якими, відповідно до європейських стандартів, вважаються зареєстровані акціонери, які зберігають ЦП від імені та за дорученням клієнта - реального власника, і володіють правами на відкриття рахунку в депозитарії.