Сторінка
1

Питання функціонування банківської системи України

Сучасна банківська система України як система ринкового типу перебуває в процесі розвитку і потребує її подальшого вдос­коналення. Механізм функціонування банківської системи постійно змінюється і залежить від обґрунтованого й ефективно­го визначення змісту діяльності банківської системи України, що розкривається в її головних напрямах, до яких належать:

— закріплення фінансової стабілізації та зміцнення купівельної спроможності національної грошової одиниці через подальше стримування темпів інфляції;

— здійснення кількісного контролю за динамікою грошо­вої маси, яка відповідає реальний зміні внутрішнього валового продукту (ВВП);

— забезпечення купівельної спроможності національної валюти, яка сприяла б збалансуванню інтересів як державних, так і недержавних суб’єктів національної економіки;

підтримка короткострокової ліквідності комерційних банків Національним банком України;

— стимулювання процесів збільшення вкладів населення в банківську систему підвищенням гарантованості їх повернен­ня через дію механізмів страхування депозитів та орієнтацію комерційних банків на встановлення реальних відсоткових ставок за депозитами з урахуванням рівня інфляції;

— зростання кредитної активності комерційних банків з метою підвищення кредитної підтримки вітчизняних під­приємств;

— стимулювання інвестиційної спрямованості в діяльності комерційних банків збільшенням обсягів довгострокового кре­дитування;

— подальше скорочення частки готівки в обігу;

— утримання валютних резервів в обсягах, необхідних для підтримання купівельної спроможності національної валюти;

покриття дефіциту державного бюджету за рахунок неемісійних джерел фінансування через подальший розвиток ринку державних цінних паперів і зовнішніх запозичень;

підвищення внутрішньої та зовнішньої стабільності гривні;

продовження забезпечення процесу “дедоларизації” національної економіки активізацією привабливості гривневих активів порівняно з вкладеннями в активи в іноземній валюті;

поточне регулювання системи валютних обмежень та економічних нормативів;

— забезпечення нормального функціонування національ­ної валютної системи, збалансованості платіжного балансу, гармонізації інтересів експортерів та імпортерів;

— ретельний контроль за капітальними операціями рези­дентів і нерезидентів на фінансовому ринку України;

— сприяння співробітництву з міжнародними фінансови­ми організаціями та залучення інвестицій від цих установ для виконання програми стабілізації та структурної перебудови економіки.

Розглядаючи банківську систему України з практичного аспекту, варто наголосити на тих проблемах, що стоять перед банками і впливають на формування повноцінних ринкових засад у банківському секторі.

До основних проблем слід віднести:

— зменшення основного капіталу банків, неможливість банків підвищити розмір статутного капіталу відповідно до чинного законодавства;

— заборгованість господарських суб’єктів перед банками, значний обсяг неповернутих кредитів, що впливає на стан банківських активів;

— висока залежність низки банків від стану державного і місцевих бюджетів;

— нехтування питаннями освоєння перспективних банківських технологій, можливістю впроваджувати банківсь­кий менеджмент і маркетинг;

— концентрація зусиль банків на отриманні спекулятивно­го прибутку і недостатня увага до кредитування реального сектора економіки;

— слабкий банківський нагляд за функціонуванням банківської системи, недостатній захист інтересів вкладників, акціонерів і пайовиків;

— недоліки чинного законодавства, неврегульованість ба­гатьох юридичних аспектів діяльності банків, небанківських фінансових установ, відсутність системи страхування вкладень громадян, організації процедур санування, реструктуризації та банкрутства банків.

На розвиток банківської системи України впливають й інші фактори. Це насамперед суперечливі політичні, еко­номічні й соціальні перетворення в країні, обґрунтовані та загально-визначені концепції розвитку національної банківської системи і, звичайно, відсутність досвіду побудови національ­ної банківської системи в умовах ринкової економіки, моно­полізація банківської справи.

Крім того, серед економічних факторів, які впливають на розвиток банківської системи, можна назвати: низькі темпи приватизації рівень інфляції, нерозвиненість ринків капіталу і нерухомості в країні, зменшення доходів, що зумовлює змен­шення кількості клієнтів банків, низька якість активів, недовіра вкладників до банків, повільний розвиток малих підприємств і податковий тягар.

На процес функціонування банківської системи впливають також організаційні фактори: нечітка кредитна політика, не­можливість передбачити ризик, нестача кваліфікованих банківських кадрів, значні витрати (зокрема, на рекламу, інфраструктуру тощо), нераціональна територіальна структу­ра банківської системи, недоліки у фінансуванні зовнішньо-експортних операцій.

Для нормальної діяльності банківської системи країни ве­лике значення має існування ефективної законодавчої бази, яка б регулювала правовий статус банків і банківську діяль­ність у відповідних сферах. До недоліків нормативного регу­лювання слід віднести і нестабільність чинного банківського законодавства, відсутність регулятивних норм для багатьох видів банківських операцій, чітких бухгалтерських стандартів тощо. Подолання зазначених вище недоліків сприятиме роз­ширенню банківського бізнесу, стабілізації банківської системи країни. Практична роль банківської системи визначати­меться тим, як вона управляє в державі системою платежів і розрахунків, враховуючи, що значна частина комерційних угод здійснюється через депозити, інвестиції і кредитні опе­рації. Водночас ефективність здійснення інвестування коштів значною мірою залежить від здатності самої банківської систе­ми направляти ці кошти саме тим позичальникам, які знай­дуть способи їх оптимального та ефективного використання.

За сучасних умов банківська система України відіграє важ­ливу роль у державі і стає інструментом впливу на економічні процеси як у внутрішній, так і в зовнішній політиці держави. Від її ефективного функціонування залежать розподіл внутрішнього валового продукту і національного доходу, ре­гулювання грошового обігу, кредитування, фінансування та інші економічні і соціальні досягнення держави.