Сторінка
3

Категорія простору

Важливу роль у формування художнього простору відіграє ставлення письменника до зображуваних об’єктів і подій, внаслідок чого художній простір набуває гостро-соціального, класового характеру. Формування художнього простору пов’язане також зі специфікою матеріалу, який використовується у різних видах мистецтва. Матеріал, який використовується для створення художнього образу, не визначає його, а сам вибір матеріалу залежить від ідейно-художнього змісту образу. Існує точка зору, згідно якої просторова характеристика твору мистецтва обмежена внаслідок особливостей матеріалу, який використовується. У поезії предметні образи створюються в уявному просторі. Будь-який художній твір існує в реальному тривимірному просторі.

Що до художнього образу, то він існує в особливому ідеальному просторі, властивості якого значною мірою відрізняються від властивостей реального простору. Ідеальний простір, на відміну від реального, суб’єктивний, ілюзорний, умовний, дискретний. Ідеальний простір у мистецтві – це не лише художнє відображення реального простору, але й засіб художнього відтворення різноманітних соціальних стосунків. Ідеальний простір художнього образу тісно пов'язаний з реальним простором твору. В літературі просторова характеристика переходить в часову. Нерухомі предмети, переводяться у динамічний процес (опис), а потім у такий самий спосіб актуалізації читачем.

У формування художнього простору важливу роль відіграє процес сприймання втору читачем. Цей процес не є прости, а являє собою живий, творчий процес відтворення і осмислення ідеального художнього образу, який створив письменник.

Художній простір історично змішається і розвивається. Основними факторами, які спричиняють ці зміни, є: соціально-економічний і політичний розвиток суспільства, розширення знань про простір, розвиток мистецтва. Просторові уявлення первісної людини знайшли своє художнє відображення у вторах мистецтва того часу. Для них характерна відсутність руху, як у просторі, так і в часі.

У Середньовіччі просторові уявлення значною мірою визначалися натуральною Фомою ведення господарства, залежністю людини від ритмів природи, поширенням християнської ідеології, яка намагалася підкорити собі науку і мистецтво. Все це знайшло своє відображення у мистецтві, зокрема, в літературі. Так, поема не обмежувалася єдністю часу і місця, у ній змальовувалося велика кількість подій і місць, які були пов'язані часом розповіді, а не внутрішньою логікою.

Культура епохи відродження носила світський характер. Формуються нові просторові уявлення, пов’язані з крахом феодальних соціально-економічних структур, із зростанням самосвідомості особистості.

У драматургії пізнього відродження, і перш за все у трагедіях Шекспіра, розвиток уже не однолінійний, як в літературі Середньовіччя, а являє собою художнє відображення діалектичного протиріччя.

В епоху відродження був розроблений один з основних принципів класичної драми – принцип трьох єдинств: дії, часу і місця. Проте найбільш послідовно віг був сформульований в естетиці класицизму.

Процес розвитку капіталістичних відносин у ХVІІІ-ХІХ ст. зруйнував цілісне, поетичне сприйняття світу, характерне для Відродження. У сфері розвитку просторових уявлень людини Нового часу важливу роль відігравала ньютонівська концепція простору.

Простір сприймається як географічно-конкретна і обмежена ділянка місцевості, де відбуваються події. При чому топографічний опис цієї ділянки робиться з усіма подробицями. В той ж час загальний просторовий зв’язок між цими “мікропросторами” дуже часто відсутній. Спробуємо скласти карту “острова Робінзона Крузо” за допомогою описів, які наявні у романі. Конкретні місця, де діє Робінзон, своєрідні “мікро простори” описані дуже точно, з вказівкою сторін світу, рослинності, ґрунту і т.д. В той же час “макропростір”, загальний опис острова, який подається під час прогулянок Робінзона і огляду острова з вершини гори вступає в протиріччя з “мікропростром”: не співпадають сторони світу, відстані між окремими об’єктами і т.д.

[1 Слєпохов Г.М.Художній простір і час як об’єкт філософсько-естетичного аналізу. – М., 1979, с. 21]

1 [Гальперин И.Р. О понятии текст. – ВЯ, 1974, №6]