Сторінка
2
Офіційне визначення: “цінний папір – грошовий документ, який підтверджує право володіння або боргові відносини між особою, який їх випустив, і їх власником і визначає, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових або інших прав, які витікають з цих документів, іншим особам .
Ринок, на якому звертаються похідні цінних паперів (опціони і ф'ючерси) називається ринком похідних інструментів (деривативів).
Деривати – це стандартні документи, що засвідчують право і зобов'язання придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також грошові кошти на визначених ними умовах в майбутньому.
Найвідомішими фінансовими інструментами є ф'ючерсні контракти, форвардні контракти, опціони, свопи і варанти. Існують також гібридні інструменти, які складно однозначно віднести до якої-небудь однієї категорії, оскільки вони грунтуються на властивостях більш ніж однієї категорії цінних паперів.
Слід додати, що у нас однозначно не вирішене питання, чи є деривати цінними паперами і це ще потребує законодавчого визначення.
Таким чином, ринок цінних паперів є частиною фінансового ринку, який охоплює відносини пов'язані з цінними паперами, але в Україні він ще знаходиться на стадії свого розвитку.
Професійна діяльність на ринку цінних паперів – це підприємницька діяльність по перерозподілу фінансових ресурсів за допомогою цінних паперів і організаційному, інформаційному, технічному, консультативному і іншому обслуговуванню випуску і обігу цінних паперів, яка є, як правило, винятковим або переважним видом діяльності.
У нашій країні, в умовах не доскональної процедури ухвалення законодавчих рішень і порядку вступу їх у силу, можливості розробки високоякісних нормативних документів істотно звужуються.
Оновлення законодавства, пов'язаного з ринком цінним паперів, наша держава повинна починати практично з нуля. Зараз вже немає можливості забезпечити спадковість прийнятих актів і законодавства, яке існувало в Російській імперії (у тому числі і в Україні) до 1917г. Ця обставина не може не викликати розчарування, оскільки до революції ми мали розвинену як на той час, правову базу регулювання фондового ринку. Вже в 1836р. у Росії було затверджене “Положення про компанії і акції”. В ухваленні такого правового документа, яке регламентував діяльність акціонерних суспільств, ми випереджали Пруссію на 6 років, Англію – на 7 років, Францію – на 19 років.
На жаль розвиток правової бази, пов'язаної з ринком цінних паперів, після подій, які відбулися в жовтні 1917г., припинилося.
У Україні після ухвалення Верховною Радою 16 липня 1990г. “Декларації про державний суверенітет” почався процес формування правової бази для створення і функціонування ринку цінних паперів.
До групи законодавчих актів першого покоління, які сьогодні регулюють відносини на українському фондовому ринку, в першу чергу слід віднести Закони України “Про власність”, “Про цінні папери і фондовий ринок”, “Про господарські суспільства”, “Про приватизаційні папери”, “Про банки і банківську діяльність” і інші.
Аналіз цих документів дозволяє стверджувати про великий їх вплив на розвиток фондового ринку.
Проте необхідно сказати, що розробка цих документів проходила, не дуже детально, і створення таких необхідних інститутів фондового ринку, як саморегулюючих організацій, незалежних реєсторів, депозитарію і клиринго-розрахункових організацій, не передбачалося зовсім.
Подальший розвиток українського ринку цінних паперів, збільшення його активів і об'ємів, вказало на необхідність оперативного закриття дір в законодавстві. Це виробило до розробки і ухваленні в 1992-1995гг. великої кількості підзаконних актів. До цієї групи підзаконних актів відносяться: Укази Президента “Про інвестиційні фонди і інвестиційні компанії”, “Про електроном обігу цінних паперів і Національному депозитарії” і ін.
На жаль, перше покоління нормативно-правових актів у сфері фондового ринку не завжди відповідало вимогам, які ставилися перед фондовим ринком. Головними причинами були, швидкість ухвалення цих правових документів, і відсутність єдиної концепції розвитку ринку цінних паперів. Більш того, деякі положення прийнятих правових документів, гальмували подальші розвиток інфрастуктури фондового ринку.
Системніша і цілеспрямована робота у напрямі розвитку законодавства України у сфері цінних паперів почалося після ухвалення Указу Президента України від 12 червня 1995г. “Про державну комісію по цінних паперах і фондовому ринку”. Вона була створена з метою реалізації єдиної державної концепції розвитку фондового ринку.
Наступним важливим кроком стало ухвалення Верховною Радою постанови від 25 вересня 1995г. “Про концепцію розвитку і функціонування фондового ринку України”.
Протягом 1996г. законодавча база ринку цінних паперів України була значно розширена і допрацьована.
Основною подією, що значно вплинула на фондовий ринок, стало ухвалення Закону України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”.
Важливим подія на фондовому ринку України стала внесення змін в 1996г. у Закон України “Про цінні папери і фондовий ринок”.
Все вище перераховані правові документи, на сьогоднішній день складають правову базу ринку цінних паперів в Україні.
В період 1997-2001рр. було прийнято ряд законів, указів і ухвал, які істотно доповнили існуючий фондовий ринок, проте тільки після ухвалення нової редакції Закону України “Про цінні папери і фондовий ринок”, можна буде говорити про остаточне створення другого покоління національного законодавства про цінні папери (що украй необхідне нашій державі).
На початок 2000р. діяльність на фондовому ринку України здійснювали:
· 129 інвестиційних фондів;
· 100 інвестиційних компаній з 182 взаємними фондами;
· 827 торговців цінними паперами (зокрема комерційні банки);
· 352 реєстратори;
· 82 хранителі;
· один депозитарій;
· 6 бірж;
· 2 торгово-інформаційні системи;
· 10 саморегулюючих організацій.
У Україні зареєстровано більше 35800 емітентів цінних паперів і в тому, числі 11840 відкритих акціонерних суспільств. Переважаюча частка акцій випущена підприємствами, що приватизовуються (близько 80% від всієї суми емітованих цінних паперів).
Всього професійних учасників ринку цінних паперів більше 1500.
Але, подальше становлення фондового ринку України, його розвиток і функціонування багато в чому залежить від законодавчого регулювання.
Ринок цінних паперів на відміну від інших організованих ринків звичайно є одним з найжорсткіше регульованих і регламентуються державними органами ринком. Причина цього полягає в особливому значенні для держави і для всього суспільства надійності і стабільності системи руху капіталів, який забезпечується обігом різних видів цінних паперів і їх похідних, в тісному зв'язку цього ринку із законодавчою базою і системою правовідносин власності, яка склалася в державі.
Роль і функції держави в регулюванні ринку цінних паперів звичайно зводиться до наступного:
Завантажити реферат