Сторінка
4

Філософія в Києво-Могилянській академії

Стефан Яворський блискуче читав курс натурфілософії, грунтуючи свої висновки на працях Арістотеля, Птоломея, Коперника. Хоч його теорія будувалася головним чином на спостереженні, а не на експерименті, як пізніше у Феофана Прокоповича, проте Яворський намагався пояснити явища природи, виходячи з неї самої і вірячи в силу людського розуму, в можливості його не тільки пізнавати «дивні явища», а й створювати їх для власного добра. Тобто Яворський закликав до дальшого дослідження природи і використання досягнень науки в житті.

Найбільш цікавим у київському колегіумі був курс Яворського з психології, в якому вчений спирався на вчення Арістотеля «Про душу» та інші його твори. Душу Яворський розглядав як форму органічного тіла, яка має життя в потенції. Він вирізняв три її види: вегетативна душа — для рослин; відчуттєва — для тварин; розумна — для людини.

Якщо говорити про загальну філософську спрямованість київських академічних курсів, то в них переважають різні варіанти синтезу християнського неоплатонізму з перипатетизмом, причому перипатетизм, у більшості випадків, переважає. Крім творів античних авторів, професора використовували праці Каетана, Моліни, Суареса, Родеріго де Арріаги, Овієдо. У тексті лекцій містяться короткі виклади навчань Коперника, Галілея, Декарта.

Активно розробляли професора Києво-Могилянськ академії й етичну тематику. Сенс життя бачився в діяльній боротьбі з пороками і злочинами, в активній протидії поганій стороні. Небесне блаженство, утім, з рахунків не скидалося, воно вивчалося в теологічних трактатах, тоді як етика була націлена на досягнення людського щастя в земному житті, зрозуміло, у строгій відповідності з вимогами православ'я. Практичне життя і моральна позиція людини, на думку професорів Києво-Могилянськ академії, залежать від того, наскільки правильно розуміє він своє місце в загальній структурі універсума. Звідси — помітне посилення раціонального компонента етичних трактатів. Сутність людини розуміли як здатність пізнання, мислення, набуте знання, і саме раціональне мислення розцінювалося як фактор, що визначає якісну відмінність людини від інших природних істот і неживих предметів.

Значна група викладачів поповнила склад Московської слов'яно-греко-латинської академії.

Література:

1. Історія філософської думки / За ред. Коваленко Р.В. – К., 2000.

2. Філософія. Підручник / За ред. Надольного І.Я. – К., 1998.

3. Философская энциклопедия. – М., 1994.