Сторінка
4

Світогляд Карла Ясперса та його філософські підходи у дослідженні світу

· індивідуальна любов.

Європеєць відрізняється, але не має переваг над іншими народами. Водночас для західної культури Схід завжди виступав певною протилежністю, полярністю. Європейці звертаються до Азії за тим, чого їм не вистачає.

Визначальна роль романо-германських народів - у створенні науки і техніки, і тим самим здійсненні прориву глобального характеру. Зокрема, в історії Європи другою віссю стали 1500-1800 рр (науково-технічні і культурні досягнення), коли були закладені підгрунтя сучасної культури.

Частина друга - “Сучасне і майбутнє”

Тут подається аналіз розвитку людства на останній фазі його існування.

Очевидно, що принципово новими і визначальними факторами на цьому етапі стають насамперед наука і техніка, тому Ясперс приділяє глибоку увагу розкриттю всіх проблем, позитивних і негативних змін, пов’язаних з виникненням та еволюцією цих феноменів.

Причини виникнення сучасної науки, на думку Ясперса, до кінця не розкриті. В цьому відношенні можна вказати лише на ряд соціальних умов (свобода держав і міст, технічні потреби, конкуренція, місіонерство, авантюризм і т. п.), а також виділити мотиви, що призвели до виникнення науки:

· неісторичні - т. зв. воля до влади. Знання поєднує усвідомлення сили, спрямоване на практичне творення і волю до пізнання. Насправді - це воля до достовірності. Агресивність не є характерною рисою науки.

· історичні - пов’язані з біблейською релігією : а) етос релігії вимагає істинності, пошук якої - найважливіша для людини справа; б) світ і все існуюче створене Богом, отже, немає нічого, не гідного пізнання. Пізнання спрямоване і на прекрасне і на потворне. Буття світу ніколи не може бути осягнуто як кінечна, абсолютна дійсність, бо основа світу - Бог; в) дійсність сповнена жаху для людини. Бог вимагає пізнання, але його зміст звинувачує Бога - сміливість пізнання.

Сучасний світ всюди створює незалежні науки, спільні за духом. Імпульсом, як правило слугує бажання отримати зі знання користь для здійснення політичних та економічних цілей, але невдовзі з'являється інтерес до самого предмету вивчення.

Особливостями сучасної науки є її універсальність (сфера наукових інтересів - це весь світ, і не існує питань, не гідних розгляду), принципова незавершеність: її ідея - безперервний прогрес (на відміну від ранніх наук, метою торців яких було досягнення сталої, гармонійної, завершеної системи), вона прагне виявити свої всебічні зв’язки: дослідити весь космос наук, пов’язаних через взаємопідтримку на основі імпульсу до універсального знання, тощо.

На жаль, хоча сьогодні наука всюди поширена і визнана, але по-справжньому вона відома небагатьом. Люди лише засвоюють технічні істини, залишаючись поза наукою. Внаслідок цього виникає т.зв. “науковий забобон”: люди очікують від науки того, чого вона здійснити не може, потім розчаровуються і виникає презирство до науки.

Отже, вважає Ясперс, необхідно створити науку, яка б чітко усвідомлювала свої межі, водночас пізнаючи те, що можна пізнати.

Техніка - це сукупність дій мислячої людини, спрямованих на панування над природою. Їх мета - надати людському життю такий вигляд, що дозволив би скинути тягар злиднів і отримати необхідну форму зовнішнього середовища.

Сьогодні епоха перетворень носить руйнівний характер, по-новому виявляється зв’язок людини і природи, створена людиною “друга природа” стає тираном. Людина втрачає підгрунтя, дух зводиться до здатності навчатися і створювати корисне.

Вплив технічної епохи на людину Ясперс розкриває через аналіз такого феномену, як праця. Він підкреслює, що “від характеру праці залежить структура суспільства і характер життя людей в усіх його розгалуженнях”, що праця - це сутнісна риса людини, яка творить свій світ. Але у праці присутній елемент жертовності, відмови від суб’єктивності, і в умовах технізації це набуває катастрофічного характеру.

Причина, зокрема, в тому, що техніка змінює характер праці, робить її механізованою, і тому вона з творчого заняття перетворюється на конвейєр. Людина, зайнята у сучасному виробництві, відчуває себе гвинтиком одного великого механізму, її роль у суспільстві ніби зводиться до успішного виконання дорученої їй операції. Вся енергія йде саме на функціонування в якості елементу складної організації технізованого суспільства, і тому єдині потреби, які залишаються - це відпочинок і порція адреналіну. Все це не може не призводити до катастрофічного духовного зубожіння людства.

Ясперс наголошує на тому, що великою мірою людство саме винне у створенні такої ситуації, бо не усвідомлює обмеженості техніки. А ця обмеженість існує. Перш за все, техніка - всього лише засіб, який повинен належним чином скеровуватися, він не існує окремо від людини. Велич і влада техніки проявляється лише щодо неживого, спроби поширення технізації на живе ні до чого доброго не призводять. Техніка - це засіб для творення типової продукції, вона, як правило, не придатна для створення культурних надбань. Техніка функціонує лише доки наявні матеріали та енергія, а вони не є невичерпними. Філософ застосовує по відношенню до техніки епітет “демонічна”, прагнучи висловити думку, що після створення техніки, яке відбулось майже випадково, вона здійснює могутній вплив на свого творця, уподібнює людину собі. Людство зараз залежне від своїх технічних здобутків, позбавлене їх, воно опиниться у катастрофічному стані.