Сторінка
1
План
1. Іододефіцит в Україні.
2. Як відбувається накопичення Іоду в організмі.
3. Вікові норми вживання Іоду.
4. Історія йодування солі.
5. Користь йодованої солі, способи її збереження.
1. За оцінками ВООЗ у світі 1,5 млрд. осіб зазнають дефіциту Іоду, 300 млн. осіб страждають на збільшення щитоподібної залози внаслідок іодного дефіциту (зоб) та 30 млн. – на кретинізм. Дефіцит Іоду є причиною вираженої розумової відсталості в 43 млн. осіб у світі. Щорічно від нестачі Іоду на світ з’являється 100 тис. дітей з уродженим кретинізмом. Дві третини території України належать до регіонів природного іододефіциту. В 0,6% населення України спостерігається значний дефіцит Іоду в організмі. За останні десять років патологія щитоподібної залози в Україні зросла в десять разів. За останні п’ять років кількість операцій на щитоподібній залозі збільшилась у 3,5 рази, а кількість дітей з патологією, спричиненою іододефіцитом, – також у 3.% рази. В Україні щорічно доводиться відкривати ще одну школу для розумово відсталих дітей, хоча таких шкіл чимало.
2. Щитоподібна залоза активно вилучає Іод з крові, яка протікає через неї. При цьому неорганічні сполуки Іоду з крові перетворюються на органічні. В крові міститься 60-75% Іоду у формі органічних сполук і 25-40% неорганічного Іоду. Загальний вміст Іоду в організмі людини становить близько 25 мг. У нормі близько половини цієї кількості міститься в щитоподібній залозі, що приблизно в 300 разів більше, ніж у крові. Щитоподібна залоза, створюючи власні запаси Іоду із крові, яка проходить через неї кожні 17 хвилин, може втрачати Іод:
1) у разі використання хлорованої води. Ось чому серед усього населення України з проблемою іододефіциту переважно стикаються міські жителі, а не сільські, які використовують для пиття дехлоровану воду з колодязів;
2) у разі підвищеного вживання в їжу звичайної кухонної солі;
3) у разі нагрівання йод випаровується, тому після приготування їжі в ній залишається не більше 20-30% Іоду. Наприклад, під час варіння м’яса зникає до 48% Іоду, капусти –– до 50%, буряка, моркви, картоплі – до 30%.
3. Вікові норми добового вживання Іоду становлять:
Для немовлят – 50 мкг
Діти від 2 до 6 років – 90 мкг
Від 7 до 12 років – 120 мкг
Від 12 років і старші – 150 мкг.
4. Гостра нестача Іоду в організмі призводить до крайньої форми тупості, яку називають кретинізмом. Про це знав ще Наполеон. Він ніколи не брав до своєї армії новобранців із зобом – типовою ознакою гострого іододефіциту. Ендокринологи виявили, що вміст іоду в сечі у трієчників та відстаючих становить 85 мкг, а у відмінників і ударників – 96 мкг. Тобто, людина без зобу, але з помірним іододефіцитом, незважаючи на своє бажання та старання викладачів, ніколи не вибереться із середняків. Виходить, що іододефіцит породжує сірість. Одним із головних заходів профілактики іододефіцитних захворювань є застосування йодованої солі.
Йодування солі вперше було запропоновано колумбійцем Боусінгалом у 1833 році для профілактики зобу.
В Європі вперше йодовану сіль з метою масової профілактики зобу у Швейцарії запропонував використати Хазінгер у 1915 році. Масова профілактика проводилась у Швейцарії (1922 р.), Австрії (1923 р.), Італії (1929 р.), Франції (1931 р.), Німеччині (1937 р.).
У 1955 році Міністерство охорони здоров’я СРСР затвердило інструкцію „Про йодування кухонної солі”.
У 1956 році було видано наказ міністра охорони здоров’я „Про розширення боротьби з ендемічним зобом”.
У 2002 році Кабінет міністрів України прийняв Постанову за № 1418 „Про затвердження державної програми профілактики іодної недостатності в населення України на 2002-2005 роки”.
5. Користь йодованої солі:
1) надлишки Іоду виводяться з організму;
2) отруєння йодованою сіллю неможливе;
3) іод під час кип’ятіння не руйнується;
4) користь для здоров’я не в кількості, а в якості солі;
5) йодована сіль не є загрозою для гіпертоніків.
Йодована сіль зберегає свої лікувальні властивості впродовж трьох-чотирьох місяців. Тому при купівлі обов’язково подивіться на дату її виготовлення.
Іод зникає із солі в разі неправильного зберігання: якщо сіль була підмочена або деякий час перебувала у відкритій тарі. Внаслідок нагрівання, а особливо в разі тривалого кип’ятіння продукту, іод майже цілком випаровується. Тому має сенс солити страву безпосередньо перед подачею на стіл.
Джерело інформації:
Позакласні заходи з хімії. Випуск 2∕ Упоряд. К.М.Задорожний. – Х.: Вид. група „Основа”, 2006. – 160 с.