Сторінка
3
У разі продовження строків розрахунків внаслідок настання форс-мажорних обставин, цей факт повинен бути підтверджений довідкою офіційного органу, уповноваженого державою за місцем виникнення таких обставин.
Підтвердження приймається податковими службами до розгляду за умови їх легалізації у консульській установі України. Без легалізації такі документи приймаються у тих випадках, якщо це передбачено міжнародними договорами, ратифікованими Україною. При цьому договір (контракт) на здійснення зовнішньоекономічної операції повинен містити форс-мажорні застереження.
Підприємство-резидент на підставі належним чином оформлених довідки або висновку про дію форс-мажорних обставин, інших необхідних документів повинно звернутись до НБУ для отримання ліцензії на подовження строків розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності, після чого податковими органами не застосовується пеня за порушення строків проведення розрахунків в іноземній валюті.
У випадку неможливості одержання резидентом від іноземного партнера валютної виручки за експортними операціями, моментом припинення застосування штрафних санкцій до резидента вважається дата списання дебіторської заборгованості, строк позовної давності якої минув. Законодавством України загальний строк для захисту своїх прав по позову юридичних осіб в умовах зовнішньоекономічної діяльності визначений в межах 1-го року.
Чинним законодавством передбачено, що у разі прийняття судом, арбітражним судом, Міжнародним комерційним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України, а також іншим уповноваженим арбітражем, у т.ч. закордонним, позовної заяви про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання строків розрахунків та інших умов, визначених договором (контрактом), строки надходження валютної виручки або імпортної частини бартерної операції призупиняються.
У разі прийняття судом рішення про відмову в позові нарахування пені поновлюється, включаючи строк, на який нарахування було припинене. Якщо ж судом було прийняте рішення про задоволення позову, то пеня не сплачується з моменту прийняття позову до розгляду.
Подальший порядок застосування фінансових санкцій залежить від рішення судових інстанцій. На підставі отриманого резидентом рішення про задоволення його позову пеня за порушення строків розрахунку у зовнішньоекономічній діяльності не сплачується від дати прийняття судом позову до розгляду.
Якщо ж судом прийнято рішення про відмову у позові, припинення (закриття) провадження у справі або позов залишено без розгляду, строки розрахунків за операціями у сфері зовнішньоекономічної діяльності відновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період розгляду у суді.
Вирішення розбіжностей через судові інстанції часто є тільки початковим етапом у роботі підприємства з повернення валютних цінностей в Україну. Після отримання рішення суду резидентові слід надати матеріали для визнання і виконання судового рішення у країну іноземного партнера-боржника. При цьому суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності можуть застосовувати норми Конвенції "Про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень" (Нью-Йорк, 1958р.), згідно з якими резидент повинен письмово звернутися до компетентного органу країни свого контрагента з відповідним проханням і надати арбітражне рішення або його копію, письмову угоду, договір (контракт) або їх копії. Всі документи повинні бути належним чином завірені. Якщо документи, що надаються, викладені неофіційною мовою країни, до якої звертається резидент, то необхідно також надати їх переклад офіційною мовою цієї країни, завірений дипломатичною або консульською установою.
Визнання і виконання судових рішень за зовнішньоекономічними договорами, укладеними з партнерами однієї із країн-учасниць СНД, проводиться у разі необхідності на підставі Угоди про порядок вирішення суперечок, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності.
Ввезення (вивезення) товарів на митну територію України вважається здійсненим з моменту оформлення відповідної вантажної митної декларації.
Митним законодавством України не передбачено декларування робіт, і послуг, об'єктів інтелектуальної власності, тому для обчислення строків повернення валютних цінностей в Україну приймається дата підписання акта виконання робіт, послуг чи іншого документа, що засвідчує їх виконання. Наприклад, з передплати періодичних поліграфічних видань таким документом є передплатна квитанція або рахунок.
Встановлені законодавством строки (90 днів) поширюються па всі експортно-імпортні операції з розрахунку як в іноземній валюті, так І в національній.
В Україні заборонено застосування у зовнішньоекономічній діяльності операцій з уступки вимоги та переведення боргу незалежно від наявності угод і фінансових зобов'язань між резидентами та нерезидентами України.
Крім оплати товарів (робіт, послуг), у підприємств може виникнути необхідність оплати в іноземній валюті сум зборів і державного мита за надання послуг офіційними органами іноземних держав.
Перевищення законодавче встановлених строків здійснення розрахунків в зовнішньоекономічній діяльності передбачає одержання суб'єктом цієї діяльності спеціального дозволу:
· індивідуальної ліцензії НБУ при здійсненні експортно-імпортних операцій, у тому числі з фінансового і оперативного лізингу, з розрахунками у грошовій формі;
· індивідуального дозволу Міністерства економіки при здійсненні бартерних (товарообмінних) операцій, що передбачають виробничу кооперацію, консигнацію, комплексне будівництво, поставку складних технічних виробів, товарів спеціального призначення.
Завантажити реферат