Сторінка
3
Методи конкретних соціологічних досліджень є певною конкретизацією, модифікацією загальнонаукових прийомів емпіричних досліджень стосовно соціально-економічних явищ. Вони розробляються на основі методологічних принципів загальносоціологічної теорії і положень спеціальних соціологічних теорій. Вибір та застосування того чи іншого методу визначається специфічністю предмета і об’єкта дослідження, конкретними цілями і можливостями дослідника, його замовника.
За своїм призначенням методи конкретних соціологічних досліджень поділяються на дві групи:
1) методи відбору, фіксації та перевірки соціальних фактів;
2) методи систематизації та аналізу вихідних даних.
До першої групи відносяться різні види соціологічного спостереження, масові опитування, референдуми, плебісцити, аналіз документів, анкетування, інтерв’ювання, тестування тощо. Призначення цих методів — забезпечити одержання об’єктивної й надійної інформації про одиничні соціальні події (наприклад, про результати виборів тощо). Ці результати узагальнюються в табличній або рейтинговій системі (підрахунки в балах) або у формі дайджестів (підсумкових результатів).
До другої групи належать методи узагальнення одержаних емпіричних даних і пошук сталих зв’язків (емпіричних залежностей) у досліджуваних явищах: систематизований опис, класифікації; експериментальний і статистичний аналіз, генетичний (розгляд у розвитку) аналіз, ретроспективний, факторний аналіз, аналіз аудиторного типу (у вигляді ревізії підприємницької діяльності), історичний, системний аналіз, балансовий метод в економіці, який виражає статику в господарюванні у формі співвідношення «Активу» й «Пасиву», а рух змін (тобто динаміку) через «Дебет» (заборгованість) і «Кредит» (відмітка про видані й наявні цінності).
Особливий інтерес викликають методи соціального моделювання, соціального передбачення та прогнозування (наука, футурологія, астрологічне прогнозування тощо).
На сучасному етапі відомо понад 200 методів соціального прогнозування, але найбільш важливими і сталими є:
1) екстраполяція;
2) історична аналогія (ринкова реформа у повоєнній Німеччині й у нас);
3) комп’ютерне моделювання;
4) сценарії майбутнього (сценарії виходу з кризи Явлінського і Ланового);
5) експертні оцінки.
Особливість цих методів полягає в тому, що критерій істинності через обмаль практичних результатів і часу здійснюється за допомогою логічної та історичної аналогії.
Методи конкретних соціальних досліджень поділяють також на якісні й кількісні.
Якісними вважаються методи, які не передбачають чіткої стандартизації, відзначаються довільною процедурою, переважно невимірювального характеру. Такими є непрограмовані опитування (нестандартизоване інтерв’ю, вільна співбесіда, твір на довільну тему), включене спостереження (коли соціолог включається, стає учасником досліджуваного процесу), окремі соціально-психологічні тести, метод групових дискусій, якісний аналіз документів. Одержана за допомогою цих методів інформація, як правило, потребує подальшої обробки (статистичної репрезентації, рейтингової порівняльної оцінки в балах, систематизації, узагальнення тощо).
До кількісних (точних) відносять чітко стандартизовані методи збирання первісної соціальної інформації: спостереження зі спеціальною технікою з використанням відповідного інструментарію, програмовані опитування (анкетування, стандартизоване інтерв’ю), що протоколюється, контент-аналіз (при аналізі змісту різних текстів тут використовуються також методи герменевтики), соціометричні методи, а також методи квантифікації (кількісне вираження якісних ознак) та вимірювання соціальних змінних методом шкалювання, конструктивне моделювання соціальних процесів тощо.
У соціології та економетричних дослідженнях доцільно використовувати так званий генетичний метод. Це спосіб дослідження явищ, що ґрунтується на аналізі їх розвитку. Він вимагає фіксації початку, умов розвитку, головних його етапів, тенденцій розвитку і т. п. Головним принципом генетичного методу є визнання й визначення якісно нового, пов’язаного з диференціацією, структуризацією розглядуваного об’єкта (його системоутворенням) та іншими змінами.
У зарубіжній філософії активно використовується також ідеографічний метод, введений німецькими філософами В. Вінде-льбандом та Г. Ріккертом. На відміну від номотетичного методу, який використовується в природничих науках, де його основна мета віднайти загальний, абстрактний закон, ідеографічний метод застосовується до аналізу соціокультурних явищ, які мають особливий ціннісний, а іноді й унікальний характер. Такий метод, зокрема, використовував і наш вітчизняний учений М. В. Туган-Барановський, який вимагав при вивченні взаємодії ринкових відносин враховувати ціннісні, соціально-психологічні характеристики вироблених товарів.
До цієї групи слід також віднести і метод ідеальних типів, що його використовував у своїй теорії «соціальних дій» (розуміючій соціології) німецький соціолог М. Вебер. Ідеальні типи соціальних явищ допомагають досліднику краще орієнтуватись у розмаїтті історичного матеріалу, у виявленні об’єктивних зв’язків, що існують у суспільстві. В ідеальних типах має фіксуватись насамперед не сам факт, а його соціокультурне значення.
Методи, які використовує дослідник, повинні мати чітку аргументацію. Тому існують методи аргументації або доведення. Найбільш яскравою аргументацією є звернення до практики, до конкретних фактів. Факти — це продукти дослідження, і разом з тим вони є основою для вироблення теорії, концепції, подальшої програми дій.
Завантажити реферат