Сторінка
2

Проблеми ринку цінних паперів

Головним фактором для розвитку Центральних депозитаріїв стали рекомендації групи 30-ти про Кліринг і розрахункову систему світових ринків цінних паперів, опублікованих у 1989 р. У доповіді відзначалися велика різноманітність і якісна неоднорідність розрахункових систем у усьому світі. Описувалися ризики і дорожнеча, породжені відсутністю ефективності в розрахункових системах на внутрішніх ринках. У доповіді Групи 30-ти були дані дев'ять рекомендацій для поліпшення ефективності і стандартизації діяльності локальних клірингових і розрахункових систем. Третя рекомендація спеціально стосувалася центральних депозитаріїв із пропозицією здійснення її до 1992 р:

“кожна країна повинна мати розвинутий і ефективно діючий Центральний депозитарій цінних паперів, організація і керування якого сприяли б залученню найбільшого числа учасників.”

Депозитарна та розрахунково-клірингова діяльність в останні десятиріччя стала одним з провідних видів професійної діяльності на світових ринках цінних паперів. Ця діяльність забезпечує фундамент ринку цінних паперів. Значною мірою процедури обліку, клірингу та розрахунків визначають дієвість та ефективність фондового ринку і допомагають забезпечити цілісність ринку, знизити рівень ризику та заощадити значні кошти.

З часу опублікування Доповіді Групи 30-ти кількість організацій Центральних депозитаріїв зросло з 32 до 102. Найближчим часом повинно бути засноване додатково щонайменше 20 Центральних депозитаріїв.

Головні принципи, на які Центральні депозитарії орієнтуються у своєму розвитку

Існуючі Центральні депозитарії

1. Дематеріалізація цінних паперів.

2. Розвиток послуг кредитування / застави цінних паперів

3. Розширення кола цінних паперів / інструментів, що беруться на обслуговування.

4. Впровадження міжнародних операцій.

5. Встановлення зв'язків між іноземними й іншими Центральними депозитаріями.

Центральні депозитарії, що знаходяться в процесі становлення

1. Створення методологічних основ стабільності та зниження ризиків на фондовому ринку і залучення іноземних інвестицій.

2. Створення методологічних основ та стандартів депозитарного обліку і оптимальних умов для роботи Центральних депозитаріїв.

3. Підвищення ліквідності / оборотності ринку.

4. Розвиток інформаційно -технологічних систем.

5. Модифікація та уніфікація існуючих методів роботи у сфері операцій із цінними паперами.

Цінні папери в документарній формі можуть бути знерухомлені в депозитарній організації або можуть бути дематеріалізовані (тобто існувати тільки у виді записів на електронних носіях).

Рівень відповідності Центральних депозитаріїв дев'ятьом рекомендаціям Групи 30-ти виражений в різноманітності і якості їхніх розрахункових систем. Виняткове значення має Рекомендація 3 (Центральні депозитарії), найвищий рівень відповідності. Найнижчий рівень відповідності - Рекомендація 2 (торгова звірка для непрямих учасників). У середньому Центральні депозитарії відповідають 6 -7 рекомендаціям.

Більше 41% Центральних депозитаріїв у світі прийняли рішення про те, що немає необхідності в наданні власникам цінних паперів у їх фізичній формі. При цьому облік цінних паперів і прав власності здійснюється у вигляді електронних записів. 31% Центральних депозитаріїв здійснюють знерухомлення, у той час як транзакції проводяться через електронну розрахункову систему без фізичного переміщення цінних паперів. Інші 28% Центральних депозитаріїв зберігають цінні папери як у електронній, так і в знерухомленій формі.

Найчастіше доступ інвесторів до Центрального (Національного) депозитарію здійснюється через зберігача (89%). Це цілком відповідає нормам Закону України “Про Національну депозитарну систему й особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”.

Вибір найкращого методу доступу повинний визначатися функціональними складовими кожного локального Центрального депозитарію. Навіть якщо правила локального членства дозволяють прямий доступ інвесторам, це може бути не дуже вигідним, і більш доцільним варто вважати доступ у Центральний депозитарій через локального агента, який завжди є членом Центрального депозитарію.

Більшість (52%) депозитаріїв мають власника в одній особі (або у власності локальної фондової біржі, або в державній формі власності і включаючи власність центрального банку). 79% Центральних депозитаріїв мають розвинуту систему зв'язку і повідомлень з учасниками, яка використовується для підтвердження права власності цих учасників. З числа Центральних депозитаріїв, які мають такі розвинуті системи, у середньому 90% допущенних учасників спілкуються за допомогою цих систем.

Усе більше зростає роль Центральних депозитаріїв у міжнародних розрахунках і клірингу.

Як правило, на локальному ринку Центральний депозитарій і клірингове агентство - це одна юридична особа. Центральні депозитарії здійснюють звичайне обслуговування операцій на ринку цінних паперів, проте починають брати на себе також функції банків і брокерів. Для проведення необхідних кредитних операцій більшість Центральних депозитаріїв мають статус банку.

Окрім зберігання цінних паперів і розрахунків через електронну систему, Центральні депозитарії здійснюють 52 різноманітних функцій і видів обслуговування.

Деякі функції Центрального депозитарію

(за даними видавництва “Томас Мюррей” CSD в розрізі

100 центральних депозитаріїв інших країн)