Сторінка
2

Психіка людини та її функції у процесі праці

Регулятивна функція психіки у процесі праці реалізується в станах оптимальної мобілізації резервних можливостей працівника, необхідному рівні його активності, концентрації і спрямуванні пізнавальних процесів та вольових зусиль на досягнення поставленої мети.

Мотиваційна функція психіки пов’язана з спонуканням працівника до активності та підтримання останньої на певному рівні.

Комунікативна функція психіки у процесі праці реалізується у спілкуванні працівників, яке є основою міжособистісних відносин, способом організації спільної діяльності та методом пізнання людини людиною.

У трудовій діяльності психологічними факторами виступають:

пізнавальні процеси, які активізуються у відповідь на подразники, що діють зараз або мали місце в минулому досвіді, узагальнюють ці впливи і забезпечують передбачення результатів та способи їх досягнення;

емоційно-вольові стани, які посилюють або послаблюють активність працівника;

властивості особистості, які проявляються у відмінностях поведінки людей та результатах їхньої праці.

Врахування психологічних факторів трудової діяльності має на меті:

обґрунтування психічних навантажень на працівника в зв’язку з ускладненням виробництва і збільшенням інформаційних потоків, підвищенням відповідальності, ускладненням міжособистісних відносин;

управління трудовими концепціями працівників на основі повнішого врахування їхніх потреб, інтересів і мотивів діяльності;

підвищення соціальної активності в умовах переходу до ринкових відносин і демократизації управління;

створення умов для реалізації творчого потенціалу працівників.

Психічна діяльність людини у процесі праці виявляється у трьох основних формах:

психічних процесах;

психічних станах;

психічних властивостях особистості.

Психічні процеси — різні форми динамічного, цілісного відображення об’єктивної дійсності. Вони становлять когнітивну, або пізнавальну, сферу особистості. Серед пізнавальних процесів виділяють відчуття, сприймання, уявлення, пам’ять, мислення, уяву, увагу, волю. Пізнання об’єктивного світу людиною відбувається на двох ступенях відображення — чуттєвому та логічному. Ступінь чуттєвого пізнання пов’язаний з відображенням предметів і явищ, які безпосередньо діють на органи чуттів. Логічний ступінь пізнання, властивий тільки людині, базується на чуттєвому пізнанні і набирає форми як образів, так і понять, що характеризують істотні зв’язки між предметами і явищами.

Рис. 5.1. Структура пізнавальної сфери особистості (за М. В. Гамезо та І. А. Домашенко)

Психічні стани — цілісна характеристика особистості, що відображає її порівняно тривалі душевні переживання і виявляється в підвищеному або зниженому рівні психічної діяльності.

Психічні властивості — сталі якості людини, які зумовлюють її поведінку і результативність діяльності. Це темперамент, характер, здібності, світогляд, знання, переконання тощо. Між психічними процесами, станами і властивостями особистості існують тісні прямі і зворотні зв’язки. Так, психічний стан людини впливає на перебіг психічних процесів. Він може перетворюватися на властивість особистості, яка, у свою чергу, зумовлює виникнення певного стану. У сукупності психічні процеси, стани і властивості особистості формують психологічний потенціал працівника і зумовлюють результативність його діяльності.