Сторінка
2

Принципи надання першої медичної допомоги при травмах і нещасних випадках. Поняття про рани, класифікація ран та їх ускладнення. Види кровотечі та їхня характеристика

Усі рани, крім операційних, вважаються первинно інфікованими. Мікроби у рану попадають разом із предметом, що ранить, землею, шматками одягу, з повітря і при дотику до неї руками. Мікроби, що потрапили в рану, можуть викликати її нагноєння, такі ускладнення, як бешихове запалення. Найбільш небезпечне влучення в рану мікробів, що розвиваються при відсутності повітря і викликають анаеробну інфекцію (газову гангрену). Іншим небезпечним ускладненням ран є їхнє зараження збудником правця. З метою профілактики правця при всіх пораненнях, що супроводжуються забрудненням, особливо землею, а також при роздушені тканин пораненому вводять очищений протиправцевий анатоксин чи протиправцеву сироватку.

Мірою профілактики зараження ран є найбільш раннє накладення на неї асептичної пов'язки, що попереджає подальше надходження мікробів до неї.

Рани можуть бути поверхневими чи проникаючими в порожнину черепа, грудної клітини, черевну порожнину. Проникаючі поранення найбільш небезпечні.

Проникаючі поранення грудей часто супроводжуються ушкодженням легень, що викликає кровохаркання, кровотечу в порожнину плеври і підшкірну емфізему. Серед проникаючих поранень грудей розрізняють поранення з закритим, відкритим і клапанним пневмотораксом: повітря при пораненні проникає в плевральну порожнину через рану у грудній стінці, чи бронхів легенів. Нерідке входження повітря в порожнину плеври, що починається в момент поранення і відразу ж припиняється внаслідок зсуву м'яких тканин по ходу раневого каналу. Так виникає закритий пневмоторакс. При влученні невеликої кількості повітря в плевральну порожнину відбувається швидке його розсмоктування.

Проникаючі поранення грудей з відкритим пневмотораксом характеризуються тим, що повітря при вдиху всмоктується через рану у плевральну порожнину, а при видиху виходить з її назовні. У поранених у грудях з відкритим пневмотораксом звичайно виникають явища дихальної і серцево-судинний .недостатності, різкої гіпоксії (кисневого голодування). Задуха, кашель і біль у грудях погіршують стан потерпілого.

Найбільш небезпечним є клапанний пневмоторакс, при якому повітря при вдиху всмоктується в плевральну порожнину, а при видиху з неї не виходить. Повітря в плевральну порожнину може надходити через рану грудної стінки – цей стан називається зовнішнім пневмотораксом – чи через рану бронхів – цей стан називається внутрішнім пневмотораксом. Повітря, що надійшло в плевральну порожнину через рану у грудній стінці, може проникати в підшкірну клітковину, викликаючи утворення підшкірної емфіземи.

Проникаючі поранення живота можуть бути з ушкодженням і без ушкодження внутрішніх органів: печінки, шлунка, кишечнику, нирок і ін., з їх випаданням чи без випадіння з черевної порожнини. Ознаками проникаючих поранень живота, крім рани, є наявність розлитих болів у животі, напряг м'язів черевної стінки, здуття живота, спрага, сухість у роті. Ушкодження внутрішніх органів черевної порожнини може бути і при відсутності рани, у випадках закритих травм живота.

Види кровотечі та їхня характеристика

Кровотечі є найбільш небезпечним ускладненням ран вони безпосередньо загрожують життю. Під кровотечею розуміється виходження крові з ушкоджених кровоносних судин. Вона може бути первинним, коли виникає відразу ж після ушкодження судин, вторинним, якщо з'являється через деякий час.

У залежності від характеру ушкоджених судин розрізняють артеріальні, венозні, капілярні і паренхіматозні кровотечі.

Найбільш небезпечне артеріальна кровотеча, при якому за короткий термін з організму може вилитися значна кількість крові. Ознаками артеріальної кровотечі є червоне фарбування крові, її витікання пульсуючим струменем. Венозна кровотеча на відміну від артеріального характеризується безупинним витіканням крові, що має більш темний колір, при цьому явного струменя не буває. Капілярна кровотеча виникає при ушкодженні дрібних судин шкіри, підшкірної клітковини і м'язів. При капілярній кровотечі кровоточить уся поверхня рани. Паренхіматозна кровотеча виникає при ушкодженні внутрішніх органів: печінки, селезінки, нирок, легенів. Воно завжди небезпечно для життя.

Кровотечі можуть бути зовнішні і внутрішні. При зовнішній кровотечі кров виходить через рани шкірних покривів і видимих слизових оболонок чи з порожнин.

При внутрішній кровотечі кров виливається в тканини, органи чи порожнини і зветься крововиливом. При крововиливі в тканини кров просочує їх, утворює припухлість, називану інфільтратом, чи синцем. Якщо кров просочує тканини нерівномірно і внаслідок розсовування їх утворюється обмежена порожнина, наповнена кров'ю, її називають гематомою. Швидка втрата 1 .2 л крові, особливо при важких комбінованих поразках, може призвести до смерті.

ЛІТЕРАТУРА

1. Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру: Закон України.– К.: – 2000.

2. Бабенко О.І., Задорожна О.М.,Черевко Р.І. Безпека життєдіяльності людини в надзвичайних ситуаціях: Навч.посібник.– К.: ІЗМН. – 1996.– 224с.

3. Миценко І.М. Забезпечення життєдіяльності людини в навколишньому середовищі: Навч. Посібник. – Кіровоград. – 1998.– 292с.

4. Чирва Ю.О.,Баб’як О.С. Безпека життєдіяльності: Навч.посібник. – К.: АТІКА.– 2001.– 304с.