Сторінка
2

Функції центральної нервової системи в процесі праці. Рефлекторна функція

Отже, робочий динамічний стереотип — це сформований і закріплений внаслідок тренування автоматизований спосіб досягнення певної мети і розв’язання поставленого завдання. Стійкість функціонування робочого динамічного стереотипу характеризується ступенем відхилень трудової діяльності від програми, а надійність — виконанням її за наявності несприятливих факторів.

Робочий динамічний стереотип є одиницею поведінки людини як особистості. В життєдіяльності людини динамічні стереотипи мають різні конкретні прояви. У трудових рухах — це руховий динамічний стереотип; у виробничій, трудовій діяльності — це послідовність операцій протягом робочої зміни та послідовність елементів у кожній операції; у повсякденній діяльності — це добовий стереотип функцій.

Робочі динамічні стереотипи окремих професій різняться за своїми структурами, тобто співвідношенням рефлексів і взаємодією функцій організму. Це пов’язано з тим, що рефлекторним шляхом змінюються вегетативні функції, які забезпечують діяльність всього організму та реалізацію динамічного стереотипу.

Робочий динамічний стереотип реалізується на основі саморегуляції. С. О. Косилов вирізняє три цикли саморегуляції [11]. На верхньому рівні регуляції робочого динамічного стереотипу міститься цикл кортикальної саморегуляції, абоініціативний цикл.

У ньому беруть участь нервові центри, пов’язані з програмуючою діяльністю центральної нервової системи. Функція цих центрів полягає у відтворенні слідів збудження та формуванні інтегрального образу робочих дій. За наявності відхилень у робочих діях працівника порівняно з інтегральним образом включаєтьсяцикл плавності, завданням якого є коригування траєкторії і сили трудових рухів на основі нервових імпульсів, які надходять до нервових центрів рухового аналізатора. Одночасно з включенням циклів саморегуляції рухової діяльності виникають цикли вегетативних функцій (дихання, кровообігу, терморегуляції тощо).

Стереотип виявляється у шаблонності, одноманітності виконання рухів і дій. Проте, зберігаючи стереотипність, кора головного мозку характеризується динамізмом, здатністю змінювати стереотипи залежно від змін у характері і складі подразників, часі їх дії. Здатність до розвитку, вдосконалення і перебудови динамічних стереотипів лежить в основі освоєння нових видів діяльності, формування трудових навичок і умінь, творчого ставлення до праці.

У формуванні динамічного робочого стереотипу певну роль відіграють індивідуальні якості людини — темперамент, характер, здібності, спрямованість інтересів. Але загалом його формування, закріплення й підтримка залежать від об’єктивних умов, які створюються у процесі навчання й трудової діяльності. Це такі умови:

чітке уявлення у працівника про мету та корисність своєї роботи;

матеріальна і моральна заінтересованість працівника в результатах праці, яка набуває значення умовно-рефлекторного підкріплення;

чіткий ритм виробничого процесу. У ритмічній роботі активним подразником умовних рефлексів є час;

науково обгрунтований режим праці та відпочинку, який сприяє високій працездатності і лабільності нервової системи;

раціональна організація робочого місця і сприятливі умови праці, що виключають побічні рефлекторні акти, не пов’язані безпосередньо з трудовим процесом;

фізіологічно і психологічно обгрунтовані методи та прийоми виробничого навчання.

Інтегративна функція

У трудовій діяльності людина виконує різноманітні дії, фізичні та розумові, щоб досягти поставленої мети, відчуває певні навантаження та зазнає впливу багатьох факторів зовнішнього середовища, що відбивається на характері фізіологічних функцій і процесів. При цьому виконання роботи, з одного боку, має бути точним і відповідати поставленій меті, а з іншого — економним щодо затрат енергії та підтримки фізіологічних показників організму в заданих межах.

Цілеспрямована регуляція сотень тисяч реакцій, що відбуваються в організмі працівника, та трудових дій згідно з поставленою метою забезпечується завдяки інтегративній функції центральної нервової системи.

Інтегративною називається діяльність мозку, яка об’єднує різноманітні функції організму для їх злагодженої взаємодії у процесі досягнення поставленої мети.

У трудовій діяльності реалізуються цілі фізіологічного та психологічного рівнів.

Цілі фізіологічного рівня полягають у підтриманні фізіологічних констант організму, якими є температура тіла, артеріальний тиск крові, межа працездатності нервових клітин, кількість цукру в крові і т. ін. Фізіологічні константи характеризуються тим, що вони можуть змінюватися в певних межах і повертатися до вихідного рівня. Фізіологічні константи підтримуються завдяки саморегуляції, що є характерною рисою інтегративної діяльності.

Цілями психологічного рівня є розв’язання конкретного трудового завдання, певні установки, норми поведінки.

Суть фізіологічної інтеграції розкрив академік П. К. Анохін.Одиницею інтегративної функції є функціональна система. Функціональною системою називають сукупність різних структур і процесів, об’єднаних заради досягнення результатів дії відповідно до поставленої мети.

Згідно з теорією функціональної системи Анохіна поведінка розглядається не як реакція на зовнішні стимули, а як цілеспрямована активність, детермінована випереджувальним відображенням дійсності. Основу поведінки становлять системні процеси, які з певною метою поєднують активність і фізіологічні функції різних анатомічних елементів. Будь-який відповідний акт нервової системи відбувається за участю не одного центра збудження, а є результатом комплексного збудження різних областей центральної нервової системи. Проте рефлекс лишається стрижневою частиною функціональної системи. Комплексне збудження виникає на основі аферентних імпульсів:

з боку умовного подразника, який безпосередньо зумовлює конкретну діяльність;