Сторінка
3

Гідрологічні надзвичайні ситуації

Природні лісові та торфяні пожежі. Щорічно в суху, спекотну погоду небезпека від лісових та торф'яних пожеж різко зростає. Лісові пожежі виникають головним чином з вини людини та внаслідок дії деяких природних чинників (грози, вулканічної діяльності). Причиною пожеж буває виробнича діяльність людини (спалювання відходів на прилеглих до лісу територіях) та її необережність (вогнища, недопалки, сірники). З маленького, ледь помітного язичка полум'я кинутого на землю сірника, вогонь може швидко розростися і, підхоплений вітром, стати вогненним валом, що знищує на своєму шляху все живе і перетворює ліси в нежиттєздатні пустелі. При цьому, звісно, створюється велика загроза населеним пунктам, життю людей, домашнім тваринам, матеріальним цінностям.

Найнебезпечнішими бувають спекотні та сухі літні дні з відносною вологістю повітря 30-40%. Для західних областей України Найнебезпечнішими у пожежному відношенні стають сухі місяці - липень, серпень, а іноді - квітень, травень.

Залежно від характеру горіння, швидкості розповсюдження вогню та розмірів пошкодження лісу розрізняють чотири категорії лісових пожеж: * низові (або низинні), * верхові (або повальні), * підземні (торф'яні або ґрунтові) та * пожежі дуплистих дерев.

Низові (низинні) пожежі розвиваються в результаті згоряння хвойного підліску, живого надґрунтового покриву (моху, лишайнику, трав'янистих рослин, напівчагарників і чагарників) та мертвого або підстилки (опалого листя, хвої, кори, сушняку, хмизу, вітролому, бурелому, гнилих пнів), тобто рослин та рослинних залишків, розташованих безпосередньо на ґрунті або на невеликій висоті (півтора-два метри). Полум'я має висоту до 50 см, швидкість розповсюдження вогню при цьому невелика -100-200 м/год, а при сильному вітрі - до 1 км/год в рівнинній місцевості та від 1-3 км/год на схилах.

Крім цього, вони бувають рухливі і тривалі. Перші характе­ризуються швидким рухом (в декілька сотень метрів, а іноді і декілька кілометрів за годину) і димом світло-сірого кольору. Тривалі ж повністю спалюють надґрунтовий покрив. Висота полум'я при цьому вища, але інтенсивність розповсюдження невелика - не перевищує декількох сотень метрів за годину.

Верхові лісові пожежі розвиваються з низових і відмінність їх у тому, що згоряє не тільки надґрунтовий покрив, але і нижні яруси дерев та крони жердняків. Однак, можуть бути ще й верхові пожежі, коли вогнем знищуються лише крони дерев. Проте без супроводу низинної пожежі вони довго тривати не можуть. При верхових пожежах виділяється багато тепла. Висота полум'я при цьому становить 100 і більше метрів. У таких випадках вогонь перекидається на значні відстані, іноді на декілька сотень кілометрів, тому що швидкість пожежі зростає до 8-25 км/ год.

Як і низові пожежі, верхові поділяються на рухливі і трива­лі. Але при цьому рухливі супроводжуються димом темного ко­льору.

Підземні (ґрунтові або торф'яні) пожежі виникають часто в кінці літа, як продовження низових або верхових. Заглиблення низового вогню починається біля стволів дерев, потім воно розповсюджується у різні боки до декількох метрів за добу. В осередках ґрунтових пожеж створюються завали з опалих дерев і ділянок згорілого торфу. Однак торф'яні пожежі можуть і не бути результатом лісових. Вони часто охоплюють величезні прос­тори і дуже важко піддаються гасінню. Небезпека їх у тому, що горіння виникає під землею, створюючи пусті місця у торфі, який уже згорів, і в ці пустоти можуть провалюватися люди і техніка.

Всі види цього лиха супроводжуються такими уражаючими факторами, як:

v висока температура в зоні вогню;

v задимлення великих районів, що подразливо діє на людей і утруднює боротьбу з пожежею;

v обмеження видимості;

v негативний психологічний вплив на населення прилеглих поселень.

Найчастіше пожежонебезпечиі умови складаються у Степовій, Поліській та Лісостеповій зонах, горах Криму. Найпоширеніши­ми е лісові та торф'яні пожежі, бо ліси і торфовища займають більше 10 мли га території України. 31% лісів розташовано у північному регіоні, 17% - у східному, 10% - у південному, 8% -у південно-західному і 32% - у західному регіоні.

Лісовий фонд України майже на 50% складається з хвойних лісів, з яких 60% займають молодняки. В результаті широкомас­штабних робіт із залісенням на сотнях тисяч гектарів створені соснові насадження, що досягли критичного в пожежному відношенні віку 15-30 років.

Ліси України, у більшості її регіонів, неспроможні витримати зростаючого потоку відпочиваючих, оскільки площа їх значно менша від науково-обґрунтованих норм. Така ситуація найбільш характерна для Херсонської, Миколаївської, Луганської, Донецької, Полтавської областей, Автономної Республіки Крим, що вважаються найбільш пожежонебезнечними.

У середньому за рік, залежно від погодних умов, виникає близь­ко 3,5 тис. пожеж, якими знищується більше 5 тис. га лісу.

Найбільшу пожежну небезпеку представляють північний та східний регіон, де щорічно виникає в середньому відповідно 37 і 40 % уcix лісових пожеж.

• Лісові пожежі - це неконтрольоване горіння лісної рослинності, що стихійно розповсюджується на лісній території.

Основною причиною виникнення лісових пожеж є спека, грозові розряди і необережна поведінка людини з вогнем. Можливість виникнення лісових пожеж визначається ступенем пожежної небезпеки, що визначається на основі шкали оцінки лісних ділянок за ступенем небезпеки виникнення в них пожеж.

Лісові пожежі залежно від характеру загорання і складу лісу поділяються на низові, верхові і ґрунтові. Майже всі лісові пожежі на початку свого розвитку мають вигляд низової і, якщо створю­ються відповідні умови, переходять у ґрунтові або верхові.

Основними характеристиками, які мають велике значення для практики боротьби з пожежами, є швидкість розповсюдження низових і верхових та глибина прогорання підземних. За цими характеристиками лісові пожежі поділяються на слабкі, середні і сильні, а за швидкістю розповсюдження вогню - на низові і верхові, які, в свою чергу - на стійкі та швидкі.

Орієнтовні показники розвитку і розповсюдження лісових пожеж залежно від типу лісу наведено в табл. 2.11.