Сторінка
2

Виїзне інспектування банків

повноти та достовірності записів операцій, здійснених у банку; надійності зберігання активів, повноти обліку зобов'язань;

забезпечення належної реєстрації та захищеності ретельним кон­тролем документів щодо кредитних операцій та застав;

— достовірності дотримання відповідних внутрішніх положень, механізмів, вимог законодавчих та нормативних актів;

— достовірності системи ведення бухгалтерського обліку дохо­дів та витрат з метою встановлення, чи були вони затверджені, ви­ конані в повному обсязі та чи відповідають положенням банку;

— якості виконання працівниками своїх функцій та повноважень внутрішнього контролю;

— достовірності дозволів, отриманих працівниками, на прове­дення таких операцій, як надання кредиту, підписання чеків, банків­ських документів, внутрішніх проведень, доручень та інших юри­дичних та бухгалтерських документів для того, аби переконатися в тому, що немає жодних відхилень від положень.

Начальник аудиторського відділу та працівники цього відділу мають бути незалежними від операційних працівників банку. На­чальник аудиторського відділу має звітувати безпосередньо Прав­лінню.

З метою оцінки загальної достатності системи внутрішнього аудиту мають бути визначені:

досвідченість та навички начальника аудиторського відділу та працівників цього відділу;

достатність розробленої системи аудиту;

критерії, що використовуються для оцінки достатності систе­ми внутрішнього контролю;

графік проведення аудиторських перевірок за певний період;

охоплення аудиторськими перевірками.

Крім того, банк наймає зовнішніх аудиторів переважно для пере­вірки річних звітів банку. Однак ці аудитори здебільшого викону­ють і певну частку тестування системи внутрішнього контролю за­лежно від розмірів та обсягів охоплення банку внутрішнім аудитом та від рівня системи внутрішнього контролю.

Звіти, що подаються вищому керівництву та Правлінню банку, слугують для контролю механізму управління ризиком. Здебільшого такі звіти охоплюють дані про:

діяльність банку за поточний період за основними категорія­ ми активів та пасивів балансу, тобто дані про обсяги наданих нових позик, зміни в депозитах, кредитах внутрішнім особам тощо;

індикатори ризику, тобто звіти про правопорушення, що сто­суються заборгованості внаслідок несплати, паспорта класифікації внутрішніх позик, аудиторських звітів тощо;

тенденції (за триваліший період) змін за основними категорі­ями активів та пасивів та індикаторами ризику;

кадрові зміни (дані щодо підвищення кваліфікації);

значні події чи зміни, що відбулися протягом поточного періоду.

Виїзне інспектування банків базується на умові, що всі ко­мерційні банки підлягають щорічному проведенню виїзного інспек­тування. Але кількість банків (та їхніх філій), які підлягають інспек­туванню, звичайно набагато перевищує можливості департаменту інспектування та відповідних підрозділів регіональних управлінь Національного банку України. З огляду на це під час складання гра­фіка проведення інспектування на рік пріоритет надається:

«великим банкам» (за обсягом валюти балансу, капіталу та за кількістю філій);

банкам, які за попереднім рейтингом за системою «CAMEL» мають оцінки «З», «4» та «5»;

банкам, які перебувають під особливим контролем департа­менту з питань роботи з проблемними банками й управління ран­ нього реагування та упереджувальних заходів;

банкам, які мали порушення встановлених економічних нормативів;

за даними «Паспорта нагляду» банку.

Межі охоплення банків виїзними інспекціями визначаються на основі «Паспорта нагляду» банку. Це дає змогу департаменту зосе­редити зусилля на тих сферах, що становлять найвищий ризик для української банківської системи. Отже, кожне інспектування має бути спрямоване на досягнення поточних цілей нагляду щодо діяль­ності як кожного окремого банку, так і всіх банків, які розташовані на території України. «Паспорт нагляду» розробляється з метою визначення обсягу та природи наглядової діяльності щодо кожної банківської установи. Такий паспорт дає інформацію про загальний розмір та обсяги діяльності, власність, управління, поточні умови та фінансовий стан установи, а також інформацію про рівень ризику (ів) установи.

Паспорт також визначає стратегію нагляду за установою. Стра­тегія нагляду стосується частоти та обсягу виїзних інспекцій та зосередженості безвиїзного контролю. Наприклад, інспектування банків з оцінками «4» чи «5» вимагатиме поглибленої перевірки, зо­крема можливе застосування аудиторських процедур чи реальної оцінки активів.

Додаткові матеріали, крім того, містять коментарі, що зано­товують результати будь-яких безвиїзних спостережень і переві­рок та інших заходів, проведених після останнього перегляду «Паспорта ризику банку». Якщо безвиїзний контроль засвідчує значні зміни у профілі ризику банку, то стратегія нагляду за ним має бути переглянута з метою оцінки необхідності внесення до неї певних змін.

«Паспорт нагляду» з описом інформації, що в ньому міститься, можна подати за такою формою.

ПАСПОРТ НАГЛЯДУ

Назва банку:

Адреса:

Оцінка за «CAMEL»:

Дата останнього запису: Причина:

ПЕРЕДУМОВИ