Сторінка
2

Організація платіжного обігу

Наприклад, поставляючи залізну руду на металургійні заводи, платник не оплачує окремо кожну поставку, а сплачує кошти періодично (один раз за 3-5 днів). У кінці кожного місяця розрахунки уточнюються.

Цей спосіб розрахунків значно спрощує їх, скорочує кількість розрахункових документів, максимально зближує рух грошових засобів і рух продукції.

2. Ресурси та пасивні операції

Ресурси КБ – це власні (ВКБ) та залучені кошти банку (ЗКБ):

1) позики, одержані від НБУ та інших кредитних установ;

2) кошти інших банків, що зберігаються на кореспондентських та міжбанківських депозитних рахунках;

3) кошти від випуску облігацій;

4) товарно-матеріальні цінності, придбані банками та призначені для здійснення лізингових операцій;

5) кошти підприємств і організацій (між якими важливе значення мають термінові депозити), залучені на банківські рахунки;

6) кошти населення у внесках;

7) бюджетні кошти (кошти місцевих бюджетів);

8) кошти, залучені від громадських організацій, фондів, органів та установ страхування, кредитних товариств, ломбардів, кас взаємодопомоги.

Пасивні операції банку – це операції, внаслідок яких відбувається збільшення коштів на пасивних чи активно-пасивних рахунках у формі перевищення пасиву над активом без еквівалентного збільшення коштів на активних рахунках.

Форми пасивних операцій:

1) відрахування від прибутку банку на формування чи збільшення його фондів;

2) кредити від юридичних осіб;

3) депозитні операції.

Відрахування від прибутку банків на формування чи збільшення їх фондів здійснюють до таких фондів КБ:

Рахунки, №

статутний 010

резервний 011

спеціальний 012

основних засобів 013

амортизації 014

економічного стимулювання

розвитку банківської справи 016

соціального розвитку 016

оплати праці 017

страхові резерви комерційного ризику 891

Кредити, одержані від інших юридичних осіб, – це короткотермінові та довготермінові позики, надані одними банками іншим (рахунок № 823).

Депозитні операції (ДО) – це основна група пасивних операцій у світовій банківській практиці щодо залучення коштів юридичних та фізичних осіб. Депозити – певні суми грошових засобів (цінних паперів), що вкладаються у банк на певний час.

Існує 4 групи депозитів:

· термінові (з їх різновидом – депозитними сертифікатами);

· депозити на вимогу;

· ощадні внески громадян (населення);

· цінні папери.

Термінові депозити поділяються за термінами:

· до 3 місяців;

· від 3 до 6 місяців;

· від 9 місяців до 1 року;

· понад 1 рік;

· депозитні сертифікати.

Депозити на вимогу:

· кошти на розрахункових, поточних рахунках підприємств;

· кошти на спеціальних рахунках для збереження різних (за цільовим економічним призначенням) фондів;

· власні кошти підприємств, призначені для капітальних вкладень, що зберігаються на окремих рахунках;

· кошти у розрахунках;

· кредитні залишки коштів на кореспондентських рахунках за розрахунками з іншими банками;

· кошти місцевих бюджетів;

· кошти на рахунках за доходами місцевих бюджетів;

· кредитні залишки коштів на рахунках іноземних банків – кореспондентів.

Ощадні внески населення:

· термінові;

· термінові з додатковими внесками;

· виграшні;

· грошово-речові виграшні;

· молодіжно-преміальні;

· умовні;

· на пред’явника;

· на поточні рахунки;

· на вимогу;

· депозитні сертифікати.

Цінні папери як вид депозитів:

· акції та облігації підприємств і організацій, акціонерних товариств та компаній, що належать даному банку;

· акції та облігації, що знаходяться на зберіганні та прийняті під забезпечення позик;

· цінності та документи на іноземні операції (акредитиви в іноземній валюті).

Основні правила депозитних операцій (ДО)

1. Одержання банківського прибутку або створення умов для отримання прибутку у майбутньому.

2. Забезпечення різноманітності суб’єктів ДО та поєднання різних форм депозитів.

3. При здійсненні банківських операцій повинна забезпечуватись взаємна узгодженість і взаємозв’язок між ДО та операціями щодо надання позик за термінами і сумами депозитів та кредитних вкладень.

4. Особливе значення у процесі організації ДО приділяти терміновим депозитам, що найбільше забезпечують підтримання ліквідності балансу банку.

5. Мінімізація вільних (незалучених в активні операції) коштів на депозитних рахунках.

6. Розробка заходів щодо розвитку банківських послуг та підвищення якості й культури обслуговування клієнтів.

3. Оцінка економічного ризику

Головний елемент діяльності КБ протягом усієї його діяльності – це ризик, що виражається у відхиленні очікуваних результатів від середньої або очікуваної величини [14, 21, 38].

Одним з показників ступеня ризику є середньоквадратичне відхилення:

де N – кількість спостережень; Е – очікуваний дохід; Еі – дохід, передбачений у і-те спостереження; Рі – значення ймовірності.

Модель вибору портфеля цінних паперів

Фахівці з фінансового аналізу, що працюють у банках, приділяють багато часу розробці методів визначення найкращого набору акцій, облігацій та інших цінних паперів на певну суму.

Нехай хj – частка коштів, спрямована на придбання цінних паперів j.

Припустимо, що прибуток у кінці планового періоду на одиницю вкладень у папери j характеризується двома показниками:

aj – фактичний прибуток (випадкова величина);

aj – відповідний очікуваний прибуток.

Припустимо, що задана умова: очікуваний питомий прибуток для всього набору цінних паперів повинен бути не меншим заданої величини b.