Сторінка
2

Альфред Нобель. Нобелівська премія

2. Історія створення Нобелівської премії

Після смерті "динамітного короля" залишився колосальний капітал. Його 93 заводи випускали 66,5 тис. тонн різних вибухових речовин у рік. Великі суми були вкладені в інші підприємства і цінні папери в багатьох країнах світу. Після ліквідації усього, що належить Нобелю, виручена сума склала 31 млн. шведських крон (по інших джерелах, 70 млн.).

Альфред Нобель залишив після себе наступний заповіт:

В якому зазначено: "Усе реалізоване майно, що залишилося після мене, повинне бути розподілене в такий спосіб: виконувачам духівниці слід звернути капітал у надійні цінні папери й утворити з них фонд, прибуток від який буде щорічно видаватися у виді премій тим, хто протягом попереднього року приніс найбільшу користь людству . Мій рішучий намір полягає в тому, щоб премії присуджувалися поза залежністю від національної приналежності кандидатів; лауреатом повинен ставати самий гідний, не залежно від того, скандинав він чи ні".

Отже, один з найбільших станів кінця XIX століття заповідалося людству, потомству.

П'ять років продовжувалися у свій час судові розгляди, зв'язані з заповітом, що А. Нобель склав і підписав у Шведсько-норвезькому клубі в Парижі в урочистій обстановці й у присутності великого числа свідків. Причина затримки полягала в тому, що спадщина виявилася надзвичайно великою (до моменту смерті Нобеля його капітал складав 1 млрд. доларів).

За заповітом спадщина повинна була піти на виплату п'яти щорічних міжнародних премій по трьох розділах науки (фізика, хімія, медицина і фізіологія), за діяльність на користь світу, а також по літературі (при чому спеціально обмовлялося, що література повинна мати ідеалістичну спрямованість). Шведський уряд порахував заповіт екстравагантною витівкою дуже багатого, але не цілком здорової психічної людини і спробував заперечити його законність.

Долю премій вирішила шляхетність спадкоємців Нобеля. Його племінник (дітей у Нобеля не було) сказав під час аудієнції шведському королю у відповідь на домовленості оскаржити заповіт: "Мені б не хотілося, щоб хтось вважав, що наша родина привласнила чужі гроші".

З тих пір багато чого змінилося, і в даний час присудження Нобелівських премій складає предмет особливої гордості і престижу шведського королівства. Нобелівська медаль для вчених стала як би еквівалентом олімпійської золотої медалі в специфічному "інтелектуальному" спорті, яким може вважатися пізнання законів природи.

Значення премії й ім'я А. Нобеля набуло такої популярності, що він удостоївся однієї з вищих форм визнання в науковому світі: рішенням ІЮПАК штучний радіоактивний елемент з атомним номером 102 (між менделеєвієм і лоуренсієм) названий нобелієм.

Нобелівські премії присуджу­ються щорічно (з 1901 року) за видатні роботи в області фізики, хімії, медицини і фізіології, економіки (з 1969 року), літератури, за діяльність по зміцненню миру.

Присудження Нобелівських премій доручено Королівській академії наук у Стокгольмі (по фізиці, хімії, економіці); Королівському Каролінському медико-хірургічному інституту в Стокгольмі (по фізіології і медицині) і Шведської академії в Стокгольмі (по літературі); Нобелівський комітет парламенту Норвегії присуджує Нобелівські премії миру.

Премія присуджується 10 грудня в стокгольмському концертному залі, але лауреати з'їжджаються вже за тиждень до цього, щоб брати участь у читанні нобелівських доповідей, зустрічах з колегами зі Шведської академії, але головним чином - для репетицій урочистої церемонії. За короля на репетиціях звичайно виступає директор Нобелівського фонду.

Правила не дозволяють нічого нікому повідомляти про подробиці обговорення кандидатур. Нобелівські галузеві комітети просять всіх осіб, які мають право виставляти кандидатури, зберігати в глибокій таємниці названі ними прізвища.

Турбота про вибір кандидатів і підготовка процедури нагородження покладена на нобелівські галузеві комітети, що обираються терміном на три роки, але рішення про присудження премій ці комітети приймають у повному складі. Восени комітети розсилають листа особам, яким надане право називати кандидатів. Потім зазначені у відповідях здобувачі підлягають попередньому добору. Навесні наступного року членам комісії називають 5-6 кандидатур і дають роботу на літо: знайомитися з роботами номінантів і їх біографіями. Рішення про нових лауреатів оголошуються в жовтні. І незважаючи на різні конфлікти і пророцтва, ніщо не говорить про те, що традиційна "нобелівська машина" перестане вертітися.

Головним "шеф-кухарем" цієї "преміальної кухні" (середній вік його підопічних перевалив за 69 років) є голова Нобелівського фонду Міхаель Сульман. Його найперша задача - правильно розпорядитися капіталом Нобеля. А він чималий - близько 1 мільярда шведських крон. Премії ж виплачуються за рахунок відсотків, головним чином, від цінних паперів і нерухомості. У нинішньому році в кожній з 6 областей діяльності вона буде дорівнює 7,6 мільйона шведських крон, тобто 1,3 мільйони доларів США.

Підрахунки визнаних в усьому світі геніїв завжди потішали національну гордість. У столітті, що пішло в історію ХХ, такими кумирами стали близько 700 нобелівських лауреатів. У їх числі четверо нагороджені двічі: француженка М.Кюрі (фізика, хімія), американці - Л.Поллінг (хімія, премія миру) і Д.Бардін (фізика), англієць - Ф.Сенгер (хімія). У родині Марії Кюрі зберігалися чотири золотих медалі! До двох завойованим нею нагородам треба приплюсувати ще двох - її чоловіків Пьєра Кюрі (фізика) і дочки Ірен Жоліо Кюрі (хімія). Абсолютним же "рекордсменом" виявився тричі лауреат премій - Міжнародний комітет Червоного хреста.