Сторінка
2

Естери

Жири як естери піддаються гідролізу.

Жири гідролізуються з утворенням трьохатомного спирту гліцерину і карбонових кислот.

Якщо проводити гідроліз тристеарину за наявності лугу, утворюється сіль стеаринової кислоти, відома як основа мила:

Оскільки в результаті лужного гідролізу жиру утворюється мило, ця реакція називається омиленням жиру.

Натрієві солі вищих карбонових кислот — основна складо­ва частина твердого мила, солі калію — рідкого мила.

Для добування мила з жиру в промисловості замість лугу використовують соду Na2CO3. Мило, добуте безпосередньо внаслідок цієї реакції, називається ядровим милом і відоме як господарське. Туалетне мило відрізняється від господарського наявністю добавок: барвників, запашних речовин, антисепти­ків тощо.

Мийна дія мила — складний фізико-хімічний процес. Мило є посередником між полярними молекулами води і непо­лярними часточками бруду, нерозчинного у воді. Якщо по­значити вуглеводневий радикал буквою R, то склад мила виражається формулою R—COONa. За хімічною природою мило — це сіль, йонна сполука. Крім полярної частини —COO –Na+, у його складі є неполярний радикал —R, до складу якого можуть входити 12—17 атомів Карбону. Під час миття молекули мила так орієнтуються на забрудненій поверх­ні, що полярні групи звернені до полярних молекул води, а неполярні вуглеводневі радикали — до неполярних часток бруду. Останні ніби потрапляють в оточення молекул мила і легко змиваються з поверхні водою.

У твердій воді утворюються нерозчинні магнієві та каль­цієві солі карбонових кислот, через це мило втрачає свою мий­ну дію, а солі осідають на поверхні виробу:

Синтетичні мийні засоби, за всієї різноманітності їх хіміч­ного складу, мають подібну до мила будову молекул, в яких є розчинна у воді полярна частина і нерозчинний неполярний вуглеводневий радикал. Але вони, на відміну від мила, є соля­ми іншої хімічної природи й у твердій воді не утворюють не­розчинних сполук. У цьому полягає перевага синтетичних мийних засобів над натуральним милом.

Мило і синтетичні мийні засоби належать до так званих поверхнево-активних речовин (ПАР), їхнє широке застосуван­ня часто пов’язують із забрудненням навколишнього середо­вища, зокрема водойм. Річ у тім, що до мийних засобів дода­ють фосфати, які у водоймах перетворюються на речовини, що живлять мікроорганізми, чиє бурхливе розмноження може спричинити заболочення водойми. Через це сучасні ПАР по­винні хімічно чи біологічно розкладатися після використання на нешкідливі речовини, що не забруднюють стоки.