Сторінка
2

Тетрациклін (Tetracyclimun)

D-(—)-тpео-1-n-Нітрофеніл-2-дихлорацетиламінопропандіол-1,3

Молекула левоміцетину має 2 асиметричних атоми карбону і тому можливе існування чотирьох ізомерів: D- і L-трео-, D- і L-еритро-, які відрізняються просторовим розташуванням функ­ціональних груп:

Цей вид ізомерії спостерігається також в ефедрині.

Левоміцетин є лівообертаючим трео-ізомером D ряду.

Суміш D (—) і L (+) трео-ізомерів левоміцетину — це рацемат, оптично неактивна речовина, відома під назвою синтоміцин (має 50 % фізіологічної активності левоміцетину).

Еритро-форми в медицині не використовуються, оскільки є токсичними речовинами.

Властивості. Левоміцетин і його стеарат — це білі з жовтуватим або жовтувато-зеленим відтінком кристалічні речовини без запаху.

Левоміцетину сукцинат розчинний — біла або з ледь жовтува­тим відтінком пориста маса зі слабким специфічним запахом.

Левоміцетин — гіркий на смак. Малорозчинний у воді, легко­розчинний у спирті.

Левоміцетину сукцинат розчинний — гіркий на смак. Дуже легкорозчинний у воді, малорозчинний у спирті, гігроскопічний.

Левоміцетину стеарат — не має смаку. Практично нерозчин­ний у воді; важкорозчинний у спирті, у всіх розчинниках утворює мутні розчини.

5 %-ві розчини в спирті мають питоме обертання: від +18 до +21° (левоміцетин) і від +15 до +20° (левоміцетину стеарат), від —11 до —12,6° (левоміцетину сукцинат у суміші метанолу, води і хлороводневої кислоти).

Тотожність. 1. Для підтвердження тотожності лікарських речо­вин використовують реакції гідролітичного розщеплення в кислому або лужному середовищі з подальшою ідентифікацією утворе­них продуктів.

Так, при нагріванні левоміцетину з розчином натрію гідрокси­ду спочатку виникає жовте забарвлення, що переходить у червоно-оранжеве (внаслідок утворення ацинітроформи), а при подальшому нагріванні утворюється цегляно-червоний осад і з'являється запах амоніаку:

Реакційну суміш фільтрують, у фільтраті підтверджують наяв­ність іонів С.

2. Левоміцетину стеарат при нагріванні з концентрованою хлороводневою кислотою гідролізується — утворюється стеаринова кислота, яка спливає на поверхню у вигляді маслянистих крапель, які тверднуть при охолодженні:

3. За реакцією утворення азобарвника червоного кольору після відновлення нітрогрупи до аміногрупи з подальшим діазотуванням і азосполученням:

4. В експрес-аналізі використовують реакцію левоміцетину з купруму сульфатом у лужному середовищі в присутності н-бутанолу — спиртовий шар забарвлюється в синьо-фіолетовий колір внаслідок утворення комплексної солі, яка, за припущенням.

5. УФ-спектрофотометрія, визначення питомого показника поглинання.

Кількісне визначення. 1. Нітритометрія після попереднього відновлення нітрогрупи до аміногрупи цинковим пилом у кислому середовищі, Е = М. м:.

2. Спектрофотометрія при = 278 нм (левоміцетин), 272 нм (левоміцетину стеарат) і 275 нм (левоміцетину сукцинат розчинний).

3. Куприметрія, пряме титрування. Метод ґрунтується на утво­ренні розчинної комплексної сполуки левоміцетину з купруму сульфатом у лужному середовищі (див. тотожність). Титрант — 0,01 M розчин купруму сульфату (свіжоприготований), індикатор — мурексид. Титрування ведуть від фіолетового до коричнево-червоного забарвлення, однакового із забарвленням контрольного досліду, Е = 2М. м.

4. Куприйодометрія, пряме титрування за замісником. До роз­чину левоміцетину в лужному середовищі додають розчин купруму сульфату. Осад купруму (II) гідроксиду відфільтровують, у фільт­раті розчинний куприлевоміцетиновий комплекс руйнують дією сульфатної кислоти з утворенням еквівалентної кількості купруму сульфату, яку визначають йодометрично, ідикатор — крохмаль, Е=2М.м.:

Проводиться контрольний дослід.

5. Аргентометрія або меркуриметрія. Методи ґрунтуються на окисненні левоміцетину гідрогену пероксидом у лужному середо­вищі, в результаті якого утворюються 2 молекули натрію хлориду, котрі визначають аргентометрично за Фольгардом або меркури-метрично з індикатором дифенілкарбазидом, Е = 1/2М. м.

6. Фотоколориметрія за утворенням азобарвника після віднов­лення нітрогрупи до аміногрупи з подальшим діазотуванням і азо-сполученням.

7. Йодометрія. Метод ґрунтується на окисненні продуктів лужного гідролізу левоміцетину. Експериментальне встановлено, що Е = 1/6М. м.

8. Броматометрія, зворотне титрування, Е = 1/4Л/. м.

Зберігання. У добре закупореній тарі, у склянках із темного скла.

Застосування. Левоміцетин належить до антибіотиків широко­го спектра дії, застосовується для лікування дизентерії, пневмонії, коклюшу, черевного тифу та інших інфекційних захворювань. Курс лікування 8—10 днів. У дитячій практиці використовують левомі­цетину стеарат, який не має гіркого смаку.

Побічні ефекти. Порушує функцію кровотворних органів, тому при лікуванні левоміцетином необхідний аналіз крові. Може викликати дисбактеріоз.