Сторінка
3
В FTP з’єднання ініціюється інтерпретатором протоколу користувача. Керування обміном здійснюється по каналу керування в стандарті протоколу Telnet. Команди FTP генеруються інтерпретатором протоколу користувача і передаються на сервер. Відповіді сервера відправляються користувачеві також по каналу керування. В загальному випадку користувач має можливість встановити контакт з інтерпретатором протоколу сервера та відмінними від інтерпретатора користувача засобами.
Команди FTP визначають параметри каналу передачі даних і самого процесу передачі. Вони також визначають і характер роботи з віддаленою та локальною файловими системами.
Зображення моделі протоколу, відповідно до матеріалів, наданих інтернет-ресурсом [3], є нижче на рисунку 2.:
Рисунок 2. Модель протоколу FTP
Сесія керування ініціює канал передачі даних. При організації каналу передачі даних послідовність інша, відмінна від організацї каналу керування. В такому випадку сервер ініціює обмін даними у відповідності з параметрами, узгодженими в сесії керування.
Канал даних встановлюється для того ж host-у, що і канал керування, через який ведеться настройка каналу даних. Канал даних може бути використаний для прийому та передачі даних.
Можлива ситуація, коли дані можуть передаватися на третю машину. В такому випадку користувач організовує канал керування з двома серверами і встановлює прямий канал даних між ними. Команди керування ідуть через користувача, а дані - напряму між серверами. Канал управління повинен бути відкритим при передачі даних між машинами. У випадку, коли він є закритий пересилка даних припиняється.
4. Програмне забезпечення доступу до FTP
Практично для будь-якої платформи та операційного середовища існують як сервери, так і клієнти. Я вважаю, що це є зрозумілим по замовчуванню і випливає з самої організації роботи FTP-протоколу “сервер-клієнт”.
Для роботи з FTP-архівами потрібні сервер, клієнт та пошукова програма. Сервер забезпечує доступ до ресурсів архіву з будь-якої точки мережі, клієнт забезпечує доступ користувача до даного архіву, а пошукова система забезпечує навігацію по набору архівів у мережі.
В різних операційних системах ці компоненти FTP-обміну змінюються як по формі, так і за можливостями, хоча деякі загальні принципи залишаються. Крім того, програми, орієнтовані на інтерфейс командної стрічки переважно залишаються незмінними для різних ОС.
Нижче я, керуючись інформаційнимим ресурсами літературного джерела [1], я детальніше описала головні необхідні компоненти програмного забезпечення FTP-обміну.
4.1. Програмне забезпечення FTP-клієнта
Програмне забезпечення FTP-клієнта може представляти собою автономну програму, таку, як популярний пакет WS_FTP, а може бути інтегроване в інші програми. Наприклад, функції FTP-клієнта вбудовані в популяні Web-броузери таких компаній як Netscape, Microsoft та інші, а також включені в якості сервісних програм в різні операційні системи. Інтеграція програмного забезпечення FTP-клієнта обумовлюється вище наведеними у моїй роботі перевагами протоколу, що вивчається.
Функції FTP-клієнта, які містяться у Web-броузері, звичайно повністю застосовні для завантаження файлів з загальнодоступних файл-серверів (які також називають анонімними). Також вони можуть використовуватись і для вивантаження файлів на FTP-сервери за умови, що ці сервери настроєні визначеним стандартним способом.
Проте, як правило, автономне програмне забезпечення FTP-клієнта забезпечує більшу гнучкість. Такі програми дозволяють враховувати деякі менш поширені конфігурації FTP-серверів, передавати файли різних типів і керувтаи файловими каталогами. Утиліти FTP управляються за допомогою команд, що вводяться з клавіатури, а комерційні FTP-клієнти зазвичай надають користувачеві можливість роботи із графічним інтерфейсом з кнопками та вікнами.
4.1.1. Основний порядок дій при роботі
з FTP-клієнтами
Початок роботи:
Для підключення до FTP-сервера потрібно задати в FTP-клієнті ім'я сервера, а потім зареєструватись. Реєстрація на FTP-сервері проводиться одним з двох способів.
Якщо у користувача є обліковий запис на FTP-сервері, потрібно зареєструватись, викорситовуючи ім’я та пароль. Після цього можна отримати доступ до файлів на FTP-сервері. Якщо у даного користувача немає облікового запису, він може зареєструватись анонімно (підключення без облікового запису на FTP-сервері називається анонімним FTP-підключенням). При такому підключенні в якості імені вказується anonymous, а в якості пароля вводиться адреса електронної пошти.
Після реєстрації FTP-сервер може відобразити привітання та коротку інструкцію по його використанню. Клієнтська програма не завжди виводить такий запис.
Щоб користувач (чи його клієнтська програма) міг орієнтуватися в обстановці, FTP-сервери передають повідомлення, які починаються з тризначних чисел. Іноді клієнтська сторона ігнорує повідомлення FTP-сервера або перехоплює їх та замінює на свої власні повідомлення. Так, після успішної передачі файлу можна побачити повідомлення “226 Transfer Complete” (“Пересилку виконано”) або діалогове вікно, вякому те саме буде сказане іншими словами.
Передача файлів.
FTP-сервери зазвичай містять багато різних каталогів (папок). Підключившись до FTP-сервера, користувач повинен вибрати конкретну папку, яка називається поточним робочим каталогом, з якого потім має завантажуватись чи в який буде вивантажуватись файлова інформація. Якщо на це є права, можна створювати додаткові папки, перйменовувати та знищувати їх.
Завантажити реферат