Сторінка
3
Student = record
SName, Name : string[20];
Ball : real
end. Зв’ язування та встановлення файла в початковий стан для запису оформимо процедурою OpenFile, а створення – процедурою CreatFile у такій програмі:
program InPutGroup;
type
Student = record Sname, Name : string[20]; Ball : real;
end;
var
Fi : file of Student; { Файлова змінна Fi – інформаційний файл }
FileName: string; { Змінна для введення імені файла }
procedure OpenFile;
begin
writeln('Задайте ім''я файла, що буде створюватися: ');
readln(FileName);
assign(Fi, FileName);
rewrite(Fi);
end;
procedure InPutFile;
var St : Student;
Ch : char;
begin
repeat
writeln('Задайте дані про студента:');
write('Прізвище>'); readln(St.SName);
write('Ім''я>'); readln(St.Name);
write('Середній бал успішності>'); readln(St.Ball);
write(Fi, St); {***}
write('Чи треба вводити дані про нового студента? "Y"/"N"> ');
readln(Ch);
until (Ch = 'n') or (Ch = 'N');
close(Fi);
end;
begin writeln('Програма створення файла даних про успішність');
openfile; { Виклик процедури відкривання файла }
creatfile; { Виклик процедури створення файла }
end.
3. Послідовне читання типізованих файлів Для того, щоб читати вже створений типізований файл, треба відкрити його для читання викликом процедури RESET(f). Після її виклику файлова змінна установлюється в початковий стан для читання, а номером доступного елемента стає 0 незалежно від того, чи є взагалі елементи в файлі. Значення f можна подати як (F, 0, R), тобто
|
F |
f0 |
f1 | . | |
|
|
Стан |
R | ||
read(f, v), де v – ім’ я змінної того ж типу, що і в елементів файла. В результаті значення доступного елемента присвоюється цій змінній, а вказівник доступного елемента переміщується на наступний елемент. Наприклад, при читанні read(f, x) файлової змінної f із значенням
(<11, 12, 13>, 0, R) змінна x набуває значення 11, а значення f подається як (<11, 12, 13>, 1, R), тобто доступним стає елемент 12. Узагалі, якщо файл містить n елементів, пронумерованих від 0 до n-1, і номер доступного компонента i менше n, то виклик read(f, x) задає присвоювання змінній x значення i-го елемента та перехід від значення файлової змінної (F, i, R) до (F, i+1, R). Якщо ж i=n, то кажуть, що файл f прочитано, або вичерпано (зокрема, коли він порожній, тобто F = <>). За такого значення i виклик read призводить до аварійного завершення програми. У виклику процедури read можна вказувати довільну кількість аргументів, що є іменами однотипних змінних: read ( f, v1, v2, … , vN ). Такий виклик виконується насправді як послідовність викликів read(f, v1 ); read(f, v2 ); . read(f, vN ). Зрозуміло, треба гарантувати при цьому, що в файлі залишилося достатньо непрочитаних елементів. Підкреслимо, що до типізованих файлів незастосовна процедура читання readln – її можна вживати лише для читання текстів. Визначення того, чи прочитано вже файл, задається функцією EOF. За виклику eof(f) повертається бульове значення false, якщо доступний який-небудь елемент файла, тобто значення виразу i<n у значенні файлової змінної (<f0, … , fn-1>, i, R). Значення true повертається за i=n, що можливо після читання всіх елементів файла без установлення його в початковий стан. Виклик функції eof дозволяє визначити, чи є ще у файлі непрочитані елементи, та запобігти читання з вичерпаного файла. Практично завжди програму варто записувати так, щоб у процесі її виконання перевірка невичерпаності файла передувала виклику процедури read. Приклад 2. Напишемо програму обчислення середнього арифметичного A цілих чисел непорожнього файла nums.dat та запису в інший файл всіх його чисел, менших A. Розв'яжемо задачу в такий спосіб:
1) прочитати всі числа з файла, обчислити їх суму й кількість і визначити A;
2. повторно прочитати всі числа, копіюючи з них лише менші від A. Нехай числа записано в файлі цілих з ім'ям nums.dat, а числа, менші за середнє, переписуються в файл littls.dat. Наведені дії задаються програмою program numbers; var f , g : file of integer;
v : integer; a : real;
n : integer; begin assign ( f, 'nums.dat' ); {1}reset ( f ); read ( f, v ); {читання першого елемента без перевірки !}
a:=v; n := 1; while not eof ( f ) do
begin {з виклику eof(f) повернулося false,}
{тому можна читати доступний елемент}
read ( f, v ); a := a + v; n := n + 1 end; {з виклику eof(f) повернулося true} a := a/n; {2}reset ( f ); assign(g, 'littls.dat'); rewrite(g);
while not eof ( f ) do begin read ( f, v ); if v < a then write(g, v ) end; close ( f ); close(g); end. Як бачимо, читання першого елемента задано без перевірки, чи можна взагалі його прочитати. У разі порожнього файла виконання програми завершується аварійно. Приклад 3. Вивести на екран комп’ ютера дані про студентів з файла, створеного за програмою з прикладу 13.1. Природньо розглядати файл як послідовність записів типу Student. Його елементи по одному читаються в допоміжну змінну St та значення її полів (прізвище, ім’ я й середній бал), що мають базовий тип або є рядками, виводяться на екран із його попереднім очищенням. Очищення екрану задається викликом процедури CLRSCR,що входить до складу модуля Crt.Після кожного виведення для одержання нових даних слід натиснути на клавішу Enter. У наступній програмі використовується змінна IOResult, означена в модулі Dos. Вона набуває ненульового значення, якщо при виконанні процедури Reset виникла якась помилка, наприклад, зв’ язана з тим, що користувач задав ім’ я неіснуючого файла. Перед її викликом вимикається режим перевірки правильності введення-виведення, оскільки в цьому режимі за помилкового виконання Reset програма аварійно завершується. Після виклику Reset режим перевірки вмикається знов.
Завантажити реферат