Сторінка
3

Хімічний склад природних вод

Хлорид (Cl-) 55,04 %

Натрій (Na+) 30,61 %

Сульфат (SO4) 7,68 %

Магній (Mg++) . 3,69 %

Кальцій (Ca++) 1,16 %

Калій (К+) . 1,10 %

Бікарбонат (НСО3-) 0,41 %

Бромід (Br-) . 0,19 %

Інші . 0,12 %

Ще в позаминулому столітті було встановлено, що хоча концентрація солі в пробах води, взятих в різних місцях Світового океану, різна, однак співвідношення основних солей залишаються на диво сталими (постійними). Новітні дані стверджують, що це практично справедливо для всіх випадків, за винятком дуже круто розведеної морської солі (рапи).

Приблизно до 1960 р. закон сталості соляного складу морської води був основою для визначення вмісту в морській воді солі, тобто солоності, яка визначається в г/кг, або промілях (‰). По даному методу визначали хлорність морської води титруванням із нітратом срібла. Хлорність - це сумарний вміст хлору, брому, йоду, що випадають в осад у вигляді сполук срібла в даній масі морської води. Цей осад забарвлений у білий колір. Потім по хлорності розраховують солоність. Для цього використовують наступне емпіричне співвідношення:

S = 1,80655 Cl

В останні роки визначення солоності титруванням хлору було замінено вимірюванням електропровідності, для чого використовується так званий вимірювач солоності (солемір). Цей спосіб дуже ефективний, оскільки ці вимірювання виконуються достатньо швидко. До того ж електричні сигнали легко передаються на реєстратор, якщо необхідно провести вимірювання на глибині (in situ). Основні проблеми при цьому виникають із-за сильної залежності електропровідності від температури і в меншому ступені - від тиску. Для усунення їхнього впливу зараз використовують спеціальні компенсатори.

Максимального значення солоність верхнього шару морської води досягає в районі двадцятих градусів широти, де випаровування перевищує опади (зона пасатної циркуляції). В екваторіальній зоні значні опади, а в високих широтах утворення й танення криги ускладнює розподіл солоності верхнього шару й призводить до її сезонних коливань. На значній глибині значення солоності води майже не відчувають коливань - нижче двох кілометрів солоність майже не змінюється, знаходячись між 34,5 та 35 ‰.

7. Біогенні елементи

Серед компонентів морської води, що зустрічаються в малих концентраціях, виключно велике значення для органічного життя в океані мають так звані біогенні елементи. Під цією назвою об'єднані такі сполуки як фосфати, нітрати та силікати, які переробляються дрібними рослинними організмами - фітопланктоном. Він знаходиться в воді в завислому стані і має здатність до фотосинтезу вуглеводів з діоксиду вуглецю та води:

6СО2 + 6Н2О = С6 Н12О6 + 6О2

Для того, щоб ця реакція відбулася, фітопланктон повинен залишатися там, де достатньо сонячного світла, тобто в фотичній зоні.

Розчинені гази.

Кисень та вуглець у воді, їх кругообіг та екологічне значення.

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

1. Агроклиматический атлас Украинской ССР. - Киев: Урожай, 1964.-37 с.

2. Агроклиматический справочник по Харьковской области. - Л.: Гидрометеоиздат, 1957.-179 с.

3. Александров Э.Л., Израэль Ю.А., Кароль И.Л., Хргиан А.Х. Озонный щит Земли и его изменения.- С.-Пб., Гидрометеоиздат, 1992. - 288 с.

4. Архангельский А.М. и др. Методика полевых физико-географических исследований. Учебное пособие для университетов и педвузов. - М.: Высшая школа, 1972. - 304 с.

5. Астапенко П.Д. Вопросы о погоде. - Л.: Гидрометеоиздат, 1982. - 240 с.

6. Атлас облаков. - Л.: Гидрометеоиздат, 1957.

7. Атлас составляющих теплового и водного баланса Украины. -Л.: Гидрометеоиздат, 1966. - 170 с.

8. Баранов А.М., Соломин С.В. Авиационная метеорология. - Л.: Гидрометеоиздат, 1975. - 391 с.

9. Басманов Є.І. Друковані праці.

10. Басманов Е.И. Климатология озона и возможность его долгосрочного прогнозирования. - Атмосферный озон.-Л.:ЛГМИ, 1988.- С. 36-42.

11. Басманов Е.И. Экологические проблемы атмосферного озона. - Современные направления географических исследований: Тем. сб. науч. тр. - Харьков: ХГУ, 1991. - С. 49-56.

12. Басманов Є.І. та ін. Географія України: Навч. посібник. - Харків, 1993. - 184 с.

13. Борисенков Е.П., Пасецкий В.М. Тысячелетняя летопись необычайных явлений природы. - М.: Мысль, 1988. - 522 с.

14. Будыко М.И. Климат в прошлом и будущем. - Л.: Гидрометеоиздат, 1980. - 351 с.

15. Волошина А.П., Евневич Т.А., Земцова А.И. Руководство к лабораторним занятиям по метеорологии и климатологии. - М.: Изд-во МГУ, 1985. - 82 с.