Сторінка
2

Оцінка якості води басейну Самари в умовах техногенного впливу

Для оцінки якості води басейну р.Самари за період 1993-1998 роки були підібрані найбільш характерні створи спостережень за якістю води в сітці Гідрометслужби та Держводгоспу, а саме: р.Мокрі Яли - хутір Грушевський, р.Солона - с.Новопавлівка, р.Вовча - м.Васильківка, р.Вовча - гирло, р.Самара - м.Павлоград, р.Самара - м.Новомосковськ.

Пріоритетними показниками для визначення оцінки якості води були взяті: мінералізація, хлориди, сульфати, нітрати, нітрити, амоній, фосфати, розчинений кисень, величина біохімічного споживання кисню (БСК5), феноли, нафтопродукти, СПАР, мідь, цинк, залізо загальне.

Дослідження показали, що майже у всіх пунктах спостережень за період 1994-1998 років поверхневі води належать до ІІІ класу якості (помірно забруднені), рідше до ІV класу якості (забруднені). Зокрема це стосується р.Солона-с.Новопавлівка (1995-1996 роки) та р.Вовча-смт.Васильківка (1995 рік).

Однак якщо розглядати якість води не лише з позиції класів якості води, а з позиції індексів забрудненості води постає зовсім інша картина. Так для р.Солона-с.Новопавлівка індекси забрудненості води варіюють від 1.51 (1997) до 2.81 (1996). Для р.Мокрі Яли – х.Грушевський індекс забрудненості води за час досліджень майже не змінюється і коливається в межах 1.91 – 1.95. Для р.Вовча в створі смт. Васильківка індекс забрудненості води коливається в межах 1.6 (1998) – 2.69 (1995), що відображає тенденцію зниження та стабілізації. Для р.Вовча в районі гирла індекс забрудненості води варіює від 1.28 (1996) до 2.01 (1994). Для р.Самари – м.Павлоград ІЗВ коливається в межах 1.39 (1995) – 2.26 (1997) – тенденція до зростання індекса забрудненості та відповідно погіршення якості води. Для р.Самара в замикаючому створі м.Новомосковськ індекси забрудненості води змінюються від 1.39 (1995) до 2.26 (1997), що також відображає певну тенденцію погіршення якості води.

У 1998 році відповідно до п. «в» ст. 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Водного кодексу України», постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1997 р. № 244 з метою забезпечення дотримання природоохоронних вимог і встановлення екологічних пріоритетів стосовно поверхневих вод суші та естуаріїв України, а також з метою гармонізації українського природоохоронного законодавства із природоохоронним законодавством Європейського Союзу, з європейськими та міжнародними стандартами стосовно водної політики і поліпшення якості поверхневих вод, розроблено та впроваджено Методику екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними категоріями [4].

Методика розроблена робочою групою фахівців трьох інститутів - Інституту гідробіології Національної академії наук України, Українського науково-дослідного інституту водогосподарсько-екологічних проблем і Українського науково-дослідного інституту екологічних проблем Мінекоресурсів України, а також за консультативною допомогою відповідальних спеціалістів Мінекоресурсів (Гідрометслужби) та Держводгоспу України.

Викладені в даній методиці загальні вимоги і єдині екологічні критерії, є основою для з'ясування тенденцій змін якості поверхневих вод суші та естуаріїв України в часі і просторі, визначення впливу на екосистеми водних об'єктів антропогенного навантаження, оцінки змін стану водних об'єктів, вирішення питань економічного і соціального характеру, пов'язаних із забезпеченням охорони довкілля та інформування громадськості.

Розробники Методики в комплекс показників екологічної класифікації якості поверхневих вод включають загальні і специфічні показники. Загальні показники, до яких належать показники сольового складу і трофо-сапробності вод (еколого-санітарні), характеризують звичайні властиві водним екосистемам інгредієнти, концентрація яких може змінюватись під впливом господарської діяльності. Специфічні показники характеризують вміст у воді забруднюючих речовин токсичної і радіаційної дії.

Елементарними ознаками якості води, на думку розробників Методики, є конкретні гідрофізичні, гідрохімічні, гідробіологічні та специфічні кількісні показники. Узагальнюючими ж ознаками якості вод є комплексні кількісні ознаки, що побудовані на інтегруванні елементарних ознак якості вод. На основі елементарних і узагальнюючих ознак визначаються класи, категорії та індекси якості вод.

Визначені за цими ознаками класи і категорії якості вод відображають природний стан, а також ступінь антропогенного забруднення поверхневих вод суші України.

Назви, дані класам і категоріям якості вод за їх станом, є такими [4]:

І клас з однією категорією (1) - відмінні;

ІІ клас - добрі, з двома категоріями: дуже добрі (2) і добрі (3);

ІІІ клас - задовільні, з двома категоріями: задовільні (4) і посередні (5);

ІУ клас з однією категорією (6) - погані;

У клас з однією категорією (7) - дуже погані.

Назви, дані класам і категоріям якості води за ступенем їх чистоти (забрудненості), є такими:

І клас з однією категорією (1) - дуже чисті;

ІІ клас - чисті, з двома категоріями: чисті (2) і досить чисті (3);

ІІІ клас - забруднені, з двома категоріями: слабко забруднені (4) і помірно забруднені (5);

ІУ клас з однією категорією (6) - брудні;

У клас з однією категорією (7) - дуже брудні.

Екологічна оцінка якості поверхневих вод басейну р.Самари виконувалась автором як узагальнююча оцінка якості (згідно додатків Методики) по трьох блоках показників: блоці сольового складу, блоці трофо-сапробіологічних (еколого-санітарних) показників, блоці показників вмісту і біологічної дії специфічних речовин.

Результати подавались у вигляді єдиної екологічної оцінки, котра ґрунтується на заключних висновках по трьох блоках.

Оцінка якості води річок басейну Самари, яка виконана по Методиці екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними категоріями, показує, що майже весь басейн Самари за критеріями забруднення компонентами сольового складу відноситься до ІІІ класу 5 категорії (помірно забруднені), при цьому слід відзначити що за вмістом сульфатів вони відносяться до найвищого V класу 7 категорії якості (дуже брудні), за всі роки спостережень. По інших групах показників діапазон класів досить значний від ІІ (чисті) до ІV (брудні). Так для р.Мокрі Яли – х.Грушевський за трофо-сапробіологічними (еколого-санітарними) критеріями в останні роки спостережень якість води можна віднести до ІІ класу (чисті), а за критеріями вмісту специфічних речовин токсичної дії, якість води можна класифікувати як помірно забруднену (ІІІ клас, 5 категорія). Загальна категорія якості за роки досліджень при цьому класифікується ІІІ класом 4 категорією.