Сторінка
3

Національна, державна та військова символіка України

Перед боєм з монголо-татарською ордою на Калці 1223 р. руські дружинники співали "З нами Бог, розумійте язици". Також як гімн звучала з вуст українських воїнів перед Грюнвальдською битвою 1410 р. бойова пісня "Богородзіна дзевіца", що була у той час спільною для народів Польщі і Литви.

У період козацької історії на перший план виходять пісні-гімни, що прославляють подвиги цієї своєрідної суспільної організації. Особливо популярною була спочатку "Нуко, хлопці, до зброї'. Пізніше поширилися такі, як "Пісня про Байду", "Ой, на горі, там женці жнуть", "Засвистали коза­ченьки", які набули великої популярності.

Коли у 1848 р. у Львові стає до влади Головна Руська Рада, вона приймає за національний гімн вірш отця Іва­на Гушалевича "Мир вам, браття". На Закарпатті тоді ж Олександром Духновичем був написаний гімн "Я русин єсть і буду". Та саме в ті часи, у другій половині XIX ст., точніше у 1862 р., у Києві з'являється вірш відомого етно­графа Павла Чубинського "Ще не вмерла Україна". Він був покладений на музику Михайлом Вербицьким і не­вдовзі став новим національним гімном. Вперше пісня зазвучала у селі Млині (сьогодні це територія Польщі), де жив автор музики М.Вербицький (молодий священик). Карпатська Україна у 1939 р. закріпила законодавче як державний гімн цю пісню. 1 грудня 1991 р. музична ре­дакція національного гімну "Ще не вмерла Україна" зат­верджена Державним гімном нашої держави. Крім того часто виконується також "Боже Великий, єдиний, нам Україну храни" (музика М.Лисенка, слова О.Коптського), "Ой у лузі червона калина" (гімн Українських Січових Стрільців).

В сучасній Конституції України від 28 червня 1996 р. стверджується: "Державний гімн України - національний гімн на музику М.Вербицького із словами, затверджени­ми законом, що приймається не менш як двома третина­ми від конституційного складу Верховної Ради України".

Висновок

Таким чином, формування української державної та військової символіки має глибокі історичні корені. Історію не можна повернути назад. Атому ніяка ідеологія не зможе ніколи викинути з минулого народу жодної сторінки, особ­ливо тих, які пов'язуються з боротьбою за свободу і неза­лежність. Герб-тризуб, синьо-жовтий прапор, гімн на му­зику М.Вербицького - будуть далі кликати до відроджен­ня національної самосвідомості, до творення нового життя, бо відродження це виведення невмирущих цінностей од витоків народу на рівень культури світової цивілізації.

Формування військових традицій в сучасній ук­раїнській армії необхідно розпочинати з таких елементів, як відродження пошани та любові до Бойового Прапору, герба, гімну як символів державності та соборності Украї­ни. Потрібно докладання всіх зусиль, щоб відродити і збе­регти славні національні військові традиції, бо тільки гідна своєї спадщини людина може бути надійним захисником Батьківщини. Національні військові традиції, які викону­ють значні виховні функції, можуть і повинні впливати на формування здорового морально-психологічного кліма­ту у військових колективах, працювати на підвищення боєздатності українських Збройних Сип.

ПЛАН

1. Державний герб України: історія походження

2. Символіка Українського війська: повернення до традицій

3. Музична символіка України

4. Висновок