Сторінка
2

Військово-патріотичне вихован¬ня молоді

Як показує досвід роботи за­гальноосвітніх шкіл м. Тернополя, первинною ланкою в структурі вій­ськово-патріотичного виховання уч­нівської молоді має бути достовір­не інформаційне забезпечення, тобто організація цілеспрямовано­го освітнього простору за трьома напрямами: 1) використання потен­ціалу українознавчого матеріалу на уроках з предметів навчального плану 10—11 класів загальноосвіт­ньої школи; 2) стимулювання нав­чально-пізнавальної активності старшокласників із засвоєння мате­ріалу програми «Допризовна підго­товка»; 3) вивчення старшокласни­ками курсу «Самовдосконалення особистості», який озброює необ­хідними знаннями, що стосуються особистісного розвитку кожного старшокласника (знання себе, уяв­лення про свої якості і властивості; самооцінка і пов'язана з нею само­повага; формування позитивної Я-концепції; навчання умінням само­ствердження і самореалізації в ко­лективі ровесників).

Організація освітнього простору передбачає ряд заходів щодо поліп­шення змісту українознавчих нав­чальних предметів (історії, україн­ської літератури), який би розширю­вав і поглиблював національно-гро­мадянські та військово-патріотичні уявлення та знання, тобто певною мірою формував когнітивний та афективний компоненти військово-патріотичної активності, виявляв бажання в старшокласника замис­люватися над своїм внутрішнім св[-том, позитивно змінюватися так, щоб зміст, спрямованість викладу того чи іншого фахового матеріалу, сам процес здобуття знань виклика­ли у старшокласників високий піз­навальний інтерес до актів і подій, пов'язаних із захистом Батьківщи­ни; почуття патріотизму, обов'язку, відповідальності та інших необхід­них захисникові особистісних якос­тей.

На жаль, попередніми дослід­женнями встановлено, що багато учнів загальноосвітніх шкіл не зна­ють не тільки історії Української ар­мії, але навіть сучасної назви. Ок­рім того, вони однобоко поінформо­вані про умови служби в ЗСУ; не за­думуються над тим, що за відмову від служби в армії їм доведеться нести відповідальність. Організато­рам виховної роботи необхідно вра­ховувати також актуальність дже­рел інформації. Так, найбільший вплив на готовність юнаків до стро­кової військової служби мають за­соби масової інформації (телеба­чення, радіо, преса), але найважли­вішу інформацію юнаки одержують у процесі безпосереднього емоцій­ного спілкування зі старшими това­ришами, які проходять строкову службу, ровесниками, батьками.

Забезпечення знань про майбут­ню військову служби також зале­жить від рівня інтелектуального роз­витку юнака, його світогляду.

Певного виховного ефекту мож­на досягти, включивши в систему інформування про армію шкільну бібліотеку. Підбір відповідної літе­ратури, постійно діючі кутки, наочна агітація, стінна преса, читацькі кон­ференції (вечори) є активним, діє­вим чинником у формуванні погля­дів юнака щодо служби в армії.

Для проведення бесід класний керівник повинен попередньо підго­тувати замкнутий тематичний цикл, який повністю висвітлює певне пи­тання чи цілісну проблему. Плану­вання бесід здійснюється на півріч­чя або на весь навчальний рік. Важ­ливим виховним моментом і запо­рукою ефективності згаданого захо­ду є активна участь у ньому учнівсь­кої аудиторії. Тому перед проведен­ням бесіди в групі необхідно запро­понувати юнакам обговорення де­кількох проблем з тим, щоб вони висловили свої думки з приводу їх. Бесіду за певною тематикою може проводити вчитель допризовної під­готовки або класний керівник. Про­те в силу специфічності виховного напряму і для більш професійного висвітлення теми проводити бесіди мають працівники військкоматів, офіцери військових частин, ветера­ни війн, учасники визвольних зма­гань.

За формального підходу до під­готовки і проведення заходу він пе­ретворюється на лекцію чи просто повчання, що різко знижує його ви­ховний ефект та інтерес до нього з боку учнів.

Однією з форм позанавчальної роботи є зустріч з учасниками виз­вольних змагань, ветеранами війни. Щоб вона була цікавою, перед її ор­ганізацією необхідно, перш за все, ознайомитися з біографією ветера­на, його бойовим шляхом. Завдяки цьому у випадку, коли запрошений гість не має змоги виступити, про нього розповідає підготовлений учень. Проте про окремі епізоди свого бойового життя, історію однієї з своїх нагород повинен розповісти сам ветеран. На завершення зустрі­чі, щоб підкреслити увагу і пошану до ветерана, йому вручають квіти або подарунок.

Другий напрям військово-патрі­отичного виховання — організація різноманітних видів діяльності патріотичної спрямованості. Ово­лодіння учнями предметною патрі­отичною діяльністю, як показує досвід, проходить легше, ніж ово­лодіння ними своїми внутрішніми (психічними) процесами (Б.Г. Ана­ньев, Л.С. Виготський). Відомо та­кож, що готовність до будь-якої ді­яльності з самого початку розгорта­ється в соціальному, інтерпсихічному плані, а потім за певних умов трансформується у суто інтропсихічну категорію.