Сторінка
2

Меліса лікарська —melissa officinalis l.

Сировина. Для лікувальних потреб збирають листки і насіння рос­лини. Листки зрізують, коли подорожник цвіте, а насіння збирають восени. Сушать листки в теплих добре провітрюваних приміщеннях.

Розстилають їх, як і листки підбілу звичайного, тонким шаром, щоб вони при тривалому висушуванні не уражалися цвіллю, не потемніли і не втратили лікувальних властивостей.

Хімічний склад. Листки подорожника великого містять близько 20% пектинових речовин, насіння—близько 40%. У рослині виявлено органічні кислоти (бензойну, саліцилову та ін.), оксикоричні кислоти (хлорогенову та коричну), флавоноїди, сапоніни, каротин, аскорбінову кислоту, вітамін U, іридоїдні глікозиди (аукубін та каталпол), дубиль­ні речовини, сліди алкалоїдів, ситостерин. У насінні, окрім того, знайде­но жирні олії (близько 20 %), значну кількість слизу (близько 44 %), сапоніни, пектинові сполуки.

Застосування. Препарати подорожника великого мають відхаркуі вальну, обволікальну, антисклеротичну, антисептичну та кровоспинну дію. Вони сприяють гоєнню ран, поліпшують секрецію шлункового соку і тому широко застосовуються в науковій і народній медицині, зокре­ма при зниженій секреторній діяльності шлунка, для лікування свіжих

1 задавнених ран (свіжим соком подорожника великого). Листками по­дорожника великого лікують захворювання верхніх дихальних шляхів простудного походження, запалення сечового міхура, зупиняють крово­харкання, маткові і шлункові кровотечі.

Для лікування шлункових, маткових кровотеч, а також кровотеч при геморої готують суміш листків подорожника великого з коренями калгану, родовика лікарського, медунки лікарської, алтеї лікарської, листками кропиви дводомної, плодів шипшини коричної у співвідношен­ні 2 І 2:2:2: 1.

Беруть 2 столові ложки цієї суміші, заливають 2 склянками води, кип'ятять на малому огні 10 хв, додають 1 столову ложку коренів алтеї лікарської, настоюють 4 год. Вживають по 100 мл 5 разів про­тягом доби за ЗО хв до їди.

Для лікування захворювань дихальних шляхів простудного поход­ження використовують листки подорожника великого разом з квітками бузини чорної, листками підбілу звичайного, травою материнки звичай­ної, бруньками тополі чорної у співвідношенні 2:1:2:1:1. Беруть

2 столові ложки суміші, заливають склянкою води, кип'ятять 10 хв і настоюють 10 хв.

Приймають по 100 мл 3 рази протягом доби за ЗО хв до їди.

Медична промисловість випускає такі препарати подорожника:

1. Плантаглюцид. Полісахаридний препарат, виготовлений з водно* го екстракту листків подорожника, у формі гранул. Застосовують для лікування хронічного гіпоацидного гастриту, виразкової хвороби з нор­мальною та зниженою секрецією. Вживають всередину по '/а—1 чайній ложці 3 рази протягом доби за ЗО хв до їди. Курс лікування — близь­ко 1 міс.

2. Сік подорожника. Суміш рівних об'ємів соку свіжих листків по­дорожника великого і подорожника блошиного, консервованого спиртом і натрію мета бісульфітом (0,15%). Застосовують при анацидному

гастриті ta хронічному коліті: по 1 столовій ложці 3 рази протягом доби. Лікування тривале (близько 1 міс). При необхідності його по­вторюють 2—3 рази протягом року.

СУХОЦВІТ БАГНОВИЙ-GnaphaliumuliginosumL.

Російська назва — сушеница топяная

Родина айстрові (складноцвіті) — Asteraceae (Compositae) Сухоцвіт багновий — однорічна трав'яниста рослина заввишки Іи— 25 см з розпростерто-галузистим стеблом, яке густо устелене сірувато-повстистим опушенням. Листки чергові, короткочерешкові, цілокраї, сірувато-повстисті. Суцвіття — дрібні кошики, скупчені по 2—4 в пуч­ках на кінцях гілочок, у пазухах верхніх листків. Цвіте рослина з червня по жовтень, Поширений сухоцвіт багновий на вогких луках,

польових долинах, заплавах, низьких берегах річок, вологих узліссях. Росте у Білорусії. Ленінградській, Московській, Рязанській областях, в Сибіру, в лісовій і лісостеповій зоні середньої смуги Європейської частини СРСР.

Сировина. Збирають усю рослину під час її найінтенсивнішого цві­тіння. Сушать у теплих, добре провітрюваних приміщеннях.

Хімічний склад. Хоч рослину використовують і в науковій медицині, її дію вивчено Іде недостатньо. В траві сухоцвіту багнового виявлено дубильні речовини (близько 4%), летку олію, смоли (близько 16%), каротин (близько ЗО мг/100 г), флавоноїди, фітостерини, аскорбінову кислоту, сліди тіаміну, алкалоїд гнафалш, який має властивості роз­ширювати кровоносні судини.

Застосування. Препарати сухоцвіту багнового розширюють судини, мають гіпотензивні властивості, уповільнюють серцевий ритм, приско­рюють зсідання крові. Виявлено також ранозагоювальні і антибакте­ріальні властивості рослини. Використовують препарати сухоцвіту баг­нового для лікування початкових стадій гіпертонічної хвороби, стено­кардії, тахікардії, гіперацидного гастриту, виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, для усунення нервових розладів та безсоння. Готують такий настій рослини. Беруть 1 столову ложку подрібненого сухоцвіту багнового, заливають 1 склянкою окропу, настоюють 10 хв. П'ють по 100 мл 3 рази на добу за ЗО хв до їди і четвертий раз — перед сном. /

Значно кращий ефект дає застосування сухоцвіту багнового в сумі­ші з квітками глоду колючого, травою собачої кропиви серцевої, вере­су звичайного, меліси лікарської, листками омели білої. На І л окропу беруть по 1 столовій ложці кожної рослини і настоюють 8 год. Препа­рат вживають так само, як і попередній настій.

При нервовому виснаженні, безсонні, стресових та алергічних ста­нах застосовують настій суміші сухоцвіту багнового з коренем валеріа* ни лікарської, травою чебрецю звичайного, вересу звичайного, меліси лікарської, глухої кропиви серцевої, квітками глоду колючого у спів­відношенні 2:2:1:2:3:3:2. Беруть 5 столових ложок суміші, зали­вають 1 л окропу, настоюють 12 год. Вживають по 2 столові ложки 4 рази протягом доби за ЗО хв до їди.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3 


Інші реферати на тему «Біологія, зоологія, ботаніка»: