Сторінка
3

Основи психологічного і фізіологічного збереження здоров’я

Успіх у роботі залежить від багатьох обставин. Однією, з них виступає творчість. Пошук нового в праці характерний лише для творчої особистості.

Творчість піднімає діяльність на вищий ступінь, є рушійною силою виробництва та науки. В творчості відбувається злиття фізичних та розумових сил, що розкриває повністю особистість, дає можливість самовираження.

На успіх діяльності особливо впливає стан людини. Будь-який вид діяльності викликає втому.

* Втома — це зниження продуктивності діяльності через витрату енергетичних ресурсів організму людини.

Цей стан виникає через певне ставлення людини до праці, звички до фізичного та розумового напруження. Якщо таких звичок немає, то втома може настати ще до початку фізичного навантаження, на самому початку роботи. Втома після важкої, але потрібної людям праці, пов'язана з позитивним емоційним станом. Відпочинок, особливо активний, зміна виду діяльності поновлюють силу, створюють мож­ливість продовження діяльності. Об'єктивним показником втомлен­ня є уповільнення темпу роботи, а також зниження її якості.

Дослідження працездатності показало, що в перші дві години про­дуктивність праці зростає, досягає максимального рівня, а потім поступово знижується. Монотонна, нецікава робота призводить до того, що втома наступає раніше, ніж у тих випадках, коли робота зацікавлює людину.

При перевтомі період оптимальної працездатності скорочується, а пе­ріод нестійкої компенсації збільшується. Порушуються і відновні проце­си в організмі. Прикмети втоми не щезають до початку роботи наступно­го дня. Посилюється роздратованість, реакції стають неадекватними.

За наявності хронічної перевтоми

О погіршується продуктивність праці

О знижується опір організму до інфекції

О зростає лабільність показників серцево-судинної системи

О підвищується сухожилкові рефлекси, пітливість

О часто зменшується маса тіла

О збільшується кількість помилок, брак у роботі

Люди зі станом перевтоми характеризуються порушенням сну, відсутністю повного відновлення працездатності до наступного робо­чого дня, зниженням опору до дії несприятливих факторів довкілля, підвищенням нервово-емоційної збудливості. Такий етан може при­звести до загострення багатьох захворювань — серцево-судинних, ен­докринних, бронхо-легеневих, хронічних тощо.

Розробляючи критерії професіографічної оцінки (опис характери­стик праці) ступеня нервового напруження в процесі праці, корис­туються характеристиками, які відображають напруження сенсорного апарату, вищих нервових центрів, що забезпечують функції уваги, мислення, регуляції рухів. На сьогодні складено спеціальні таблиці класифікації праці за ступенем нервово-емоційного напруження, в основу яких покладено такі показники:

* інтелектуальне та емоційне навантаження;

* тривалість зосередженого спостереження;

* кількість об'єктів одночасного спостереження, що є виробничо-важли­вими;

* кількість сигналів на годину;

* темп;

* нас активних дій;

* необхідність самостійного пошуку пошкоджень;

* монотонність праці;

* напруження зору;

* точність виконання роботи;

* змінність;

* режим праці та відпочинку.

Ступінь працездатності визначається також типом нервової системи. Сильний тип має найбільшу працездатність, слабкий — незначну. Пра­цездатність залежить від таких факторів, як •вік, •здоров'я людини, •стать, •навички у роботі, •санітарно-гігієнічні умови тощо. Певною мірою на неї впливають і мотивація, і моральні та матеріальні стимули.

Подовжити стійку працездатність можна за рахунок > оптимального рівня напруги психофізіологічних функцій, > комфортними умовами праці, > правильним поєднанням режимів праці та відпочинку, > про­веденням фізкультурних пауз та емоційного розвантаження, > вико­ристанням спеціальних психофармакологічних засобів чи тонізуючих напоїв, > спеціальним інформуванням людини про результати її діяль­ності, >наглядом і контролем за її роботою. Комфортні умови забез­печують, крім високої працездатності, добре самопочуття; при цьому не виникають небезпечні напруги компенсаторних систем організму; здоров'я людини не погіршується довгий час.

Відомо, що на працездатність, продуктивність праці, на життєдіяльність загалом впливає відпочинок. Відпочинок може бути двох типів — актив­ний і пасивний.

*Активний відпочинок — це, наприклад, заняття спортом, ту­ристичні поїздки, походи в ліс, подорожі, плавання в басейні тощо. Саме активний відпочинок сприяє підвищенню працездатності, поліпшенню психічного стану особистості, настрою.

*Пасивний відпочинок — перегляд кінофільмів, слухання музики, сидячи, лежачи, читання книг тощо. Особливим, але обов'язковим, видом такого відпочинку є сон.

Відомо, що неспокійні ночі, неприємні сновидіння з переживанням жахів, небезпек, страху, коли життя ніби висить на волоску, а сили немає щоб дати відпір — все це негативно позначається на стані людини, а відповідно на активності її життєдіяльності.

На працездатність людини впливають і пори року. Наприклад, зни­ження працездатності спостерігається весною, особливо у працівників з нервово-емоційним перенапруженням.

Використана література:

1. Основи безпеки життєдіяльності людини. – К., 2000.

2. Ковальчук І.М. Робота і здоров’я. – Харків, 1999.