Сторінка
4

Організаційні заходи по забезпеченню пожежної безпеки ЛПЗ

Подача кисню хворим, як правило, має здійснюватися централізовано, з установ­ленням балонів (не більше 10) за межами будівлі лікувального закладу в прибудовах з негорючих матеріалів або з центрального кисневого пункту (якщо кількість балонів складає понад 10). Допускається встановлювати один кисневий балон біля зовніш­ньої негорючої стіни будівлі закладу у металевій шафі. Центральний кисневий пункт слід розміщувати в будівлі, що стоїть окремо, на відстані не менше 25 м від будівель з постійним перебуванням хворих.

За відсутності централізованого постачання кисню порядок користування кисне­вими подушками визначається наказом (розпорядженням) адміністрації лікувально­го закладу.

Встановлення кип'ятильників, водонагрівачів і титанів, стерилізація медичних ін­струментів та перев'язувальних матеріалів, прожарювання білизни, а також розігрів парафіну і озокериту допускається лише у спеціально пристосованих для цієї мети приміщеннях. Стерилізатори для кип'ятіння інструментів і перев'язувальних мате­ріалів повинні мати закриті підігрівники (спіралі). Опорні поверхні стерилізаторів мають бути негорючими. Стерилізатори з повітряним прошарком між опорною по­верхнею та днищем також мають встановлюватися на негорючій основі.

В лабораторіях, на постах відділень, в кабінетах лікарів та старших медичних сестер допускається зберігання у спеціальних негорючих шафах, що замикаються, не більше З кг медикаментів і реактивів, які відносяться до категорії легкозаймистих та горючих речовин (спирт, ацетон, ефір тощо), з обов'язковим урахуванням їх сумісності.

Матеріали та речовини у коморах, аптечних складських приміщеннях необхідно зберігати суворо за асортиментом, при цьому не допускається спільне зберігання легкозаймистих речовин з іншими матеріалами. В аптеках, які розміщені у будівлях іншого призначення (в тому числі у лікарняних корпусах), загальна кількість легко­займистих та горючих медикаментів, реактивів (спирти, ефіри тощо) не повинна пе­ревищувати 100 кг.

Архівосховища рентгенівської плівки місткістю понад 300 кг мають розміщуватися в окремо розташованих будівлях. Відстань від архівосховищ до сусідніх будівель по­винна становити не менше 15 м. Якщо кількість плівки становить менше 300 кг. до­зволяється розміщення архівосховища у приміщеннях будівель лікувальних закладів, відгороджених протипожежними стінами та перекриттями.

В одній секції архівосховища допускається зберігати не більше 500 кг плівки. Кожна секція повинна мати самостійну витяжну вентиляцію та природне освітлення із співвідношенням площі вікон до площі підлоги не менше 1:8. Двері з секції повинні відчинятися назовні. Карниз даху над вікнами сховища має бути негорючим.

Архіви повинні мати центральне водяне опалення. У сільській місцевості за на­явності печей топкові отвори та засувки слід влаштовувати з боку коридора. У при­міщеннях сховища забороняється встановлювати електрощитки, електричні дзвінки та штепсельні з'єднання. В неробочий час електропроводка у сховищах повинна бути знеструмлена.

Допускається зберігання плівок та рентгенограм за межами архіву, коли їх кількість у приміщенні не перевищує 4 кг. У цьому випадку плівки та рентгенограми необхід­но зберігати в металевій шафі (ящику) не ближче 1 м від опалювальних приладів. У приміщеннях, де встановлені такі шафи, не допускається палити та застосовувати електронагрівальні прилади будь-яких типів.

Архівосховища обладнуються металевими або дерев'яними, обшитими залізом по негорючому теплоізоляційному матеріалу фільмостатами (шафами), розділеними на секції завглибшки і завдовжки не більше 0,5 м. Кожна секція повинна щільно зачи­нятися дверцятами. Відстань від фільмостатів (шаф) до стін, вікон, стелі та підлоги повинна бути не менше 0,5 м.

У будівлях лікувально-профілактичних закладів не допускається:

• розміщувати в корпусах з палатами для хворих приміщення, не пов'язані з лікувальним процесом (крім визначених нормами проектування) або здавати приміщення в оренду під інше призначення;

• здійснювати подачу кисню в лікарняні палати зa допомогою гумових та пласт­масових трубок, а також трубопроводами, котрі мають нещільні місця у з'єднаннях;

• прокладати киснепроводи у підвалах, підпіллях, каналах, а також під будівля­ми і спорудами;

• влаштовувати топкові отвори печей в лікарняних палатах;

• розміщувати в підвальних та на цокольних поверхах майстерні, склади, комо­ри для зберігання пожежо- та вибухонебезпечних речовин і матеріалів, а також легко­ займистих та горючих речовин;

• використовувати гасниці або примуси для стерилізації медичних інстру­ментів;

• підігрівати парафін і озокерит безпосередньо на вогні (слід застосовувати лише спеціальні підігрівники);

• розміщувати хворих, коли їх кількість перевищує 25, у дерев'яних будівлях з пічним опаленням;

• встановлювати ліжка в коридорах, холах та на інших потенційних шляхах ева­куації;

• користуватися прасками, електроплитами, іншими електронагрівними прила­дами в лікарняних палатах та інших приміщеннях, де перебувають хворі (для цього мають бути виділені спеціальні приміщення);

• застосовувати настільні гасові лампи (як виняток допускається застосування ліхтарів типу "летюча миша").

Правила поводження працівників у випадку пожежі.

У разі виявлення пожежі (ознак горіння) кожний громадянин зобов’язаний:

• негайно повідомити про це телефоном пожежну охорону, назвавши при цьому адресу об'єкта та вказавши кількість поверхів будівлі, місце виникнення пожежі, об­становку на пожежі, наявність людей та повідомивши своє прізвище;

• вжити (у разі можливості) заходів щодо евакуації людей, гасіння (локалізації) пожежі та збереження матеріальних цінностей;