Сторінка
2

Техніко-економічне обґрунтування інвестиційного проекту

За результатами попереднього техніко-економічного досліджен­ня робляться такі висновки:

— інвестування настільки ефективне, що остаточне рішення стосовно його доцільності може бути прийняте вже на цьому етапі;

— інформації достатньо для висновку про те, що проект не життєздатний;

— концепція реалізації проекту свідчить про необхідність про­ведення глибшого аналізу та подальшого розроблення техніко-економічного обґрунтування.

Дослідження може проводитись декілька разів, повторюватись з уведенням додаткових змінних параметрів. Якщо отримані результати свідчать про недостатню ефективність проекту, здійснюється подальше коригування окремих параметрів, особливо у виробничій частині програми, вносяться зміни до проекту для підвищення його ефективності. Якщо за повторного аналізу проект залишається нерентабельним, робиться остаточний висновок щодо недоцільності його реалізації.

У кінцевому підсумку звичайно висвітлюються такі параметри проекту:

— загальна характеристика підприємства, його активи та основ­ний капітал, період освоєння інвестицій, рівень економічної та юридичної самостійності, наявність філій, дочірніх фірм і підрозділів, номенклатура та асортимент продукції;

— виробнича потужність підприємства, характеристика технологічних процесів та обладнання;

— характеристика допоміжних та обслуговуючих виробництв, складського господарства, інженерних комунікацій;

— база сировини, постачальники основних і допоміжних матеріалів, форми матеріально-технічного забезпечення, що перед­бачаються;

— екологічна характеристика, дані про техніку безпеки, сейсмічність, вітрове навантаження, затоплюваність тощо;

— організація управління, кадровий склад підприємства, поточні витрати;

— фінансове забезпечення оцінки результатів діяльності, зокрема зовнішньоекономічної, за минулий період (для проектів реконструкції та технічного переоснащення);

— економічна частина проекту;

— обсяг інвестицій за роками реалізації проекту та за джерелами фінансування, витрати за відведення земельної ділянки під будівельно-монтажні роботи, придбання технологічного обладнання, інші витрати;

— етапи реалізації проекту, прибуток, інвестори, які передбачаються, та учасники проекту;

— оцінка ринку збуту продукції, яка планується до випуску, її основні споживачі, конкуренти, ціновий прогноз;

— можливість фінансування проекту за рахунок випуску акцій;

— загальні висновки щодо переваг та вад проекту порівняно з аналогами вітчизняної та зарубіжної практики.

Для виконання передінвестиційних досліджень замовником проекту створюється група, до якої входять:

· спеціалісти з маркетингу, які опрацьовують ціноутворення продукції та обсяги продажів;

· виробничники, які оцінюють можливу вартість продукції та вимоги до сировини;

· фінансисти, які оцінюють витрати на проект і визначають джерела й розміри фінансування;

· юристи, які збирають інформацію щодо уточнення проекту, законодавчих і нормативних актів, які стосуються конкретного проекту.

Протягом усього періоду роботи групи замовник проекту проводить обговорення розробки концепції проекту з членами групи, а за необхідності — зі зовнішніми експертами, зокрема з різними проектно-дослідними, інжиніринговими, консалтинговими фірмами (державними та приватними).

Тривалість дослідження коливається від кількох місяців до 1—2 років, залежно від складності, вартості та новизни проекту.

У світовій практиці існують деякі орієнтири, згідно з якими коливаються витрати на передінвестиційні дослідження:

— дослідження можливостей — від 0,2 до 1 % загальної вартості проекту;

— попереднє техніко-економічне дослідження — 0,25—1,5 %;

— техніко-економічне обґрунтування — від 0,2 до 3,0 %.

В Україні ці витрати частково наведено в Державних будівельних нормах Д.1.1-1-2000[1].

У додатку вміщено орієнтовну схему техніко-економічного обґрунтування інвестиційного проекту.

На рис. 6.1 наведено приблизну схему етапів обґрунтування реальних інвестиційних проектів.

Як правило, обґрунтування інвестиційного проекту будівництва нового підприємства здійснюється в п’ять етапів. Для суміщення дослідницьких робіт на кожному етапі можливе застосування сітьового планування та управління процесом техніко-економічного обґрунтування, що значно скорочує термін його проведення.

Оцінка інвестиційних проектів за умов діючого виробництва здійснюється дещо інакше.

Спочатку розраховують тривалість (час) обороту капіталу (інвестиційний лаг). Це середній показник, який не дає уявлення про капіталізацію інвестицій. Лагові моделі дають загальний опис процесу розподілу інвестицій за роками та періодами інвестування.

Рис. 6.1. Схема етапів обґрунтування реального інвестиційного проекту

В останні роки дедалі ширше застосування для обґрунтування рішень з великих інвестиційних проектів знаходить демонстратив­ний метод. Його використовують у розвинутих західних країнах для апробації національних програм розміщення об’єктів енергетики, транспорту, екології тощо широким розповсюдженням інформації щодо проекту в засобах масової інформації. Демонстративний метод дає змогу, з одного боку, сформувати позитивну думку про проект у населення району розміщення, а з іншого, — надає можливість залучити до участі в проекті зацікавлені фірми та корпорації. Цей метод допомагає також через широку дискусію визначити «вузькі» місця за реалізації проекту, групи та прошарки населення, які можуть створювати перепони на його шляху, передбачити відповідні рішення щодо підвищення інвестиційної привабливості проекту, залучення до його здійснення незайнятого працездатного населення району.