Сторінка
2

Світ як сукупна реальність

Кожна нова картина світу зберігає попередні наукові уявлення, які були підтверджені, але переосмислює їх, уточнює, доповнює, розширює, поглиблює, збагачує і в цілому виражає вищий рівень знання, його нову якість.

Наукова картина світу включає й систему знань про людину й людство, про місце людини у світі, космосі. Величезний внесок у створення сучасної наукової картини світу зробили вчені різних галузей знання (еволюційна теорія Ч. Дарвіна і його послідовників, генетика, біофізика, біохімія, антропологія, весь комплекс людинознавства тощо).

Таким чином, наукова картина світу — це синтез конкретно-наукових знань, здійснений на основі певних фундаментальних принципів та ідей, вироблених сучасною наукою. За мірою узагальнення вона посідає проміжне місце між узагальненнями окремих наук і галузей та узагальненнями вищого, філософсько-світоглядного рівня. Філософія, яка прагне бути наукою, спирається на наукову картину світу. Це важливо ще й тому, що висновки й проблеми сучасної науки є досить незвичайними і нерідко мають прямий "вихід" у загальні питання світогляду. Як вести дослідження, щоб досягти істини, тобто знання, яке адекватне об'єктивній дійсності? Як правильно користуватися найзагальнішими поняттями — категоріями, які "організують" весь процес нашого мислення, пізнання? Філософія вчить мислити теоретично, а без теоретичного мислення, зрозуміло, немає й науки.

При цьому треба взяти до уваги те, що філософія не зводиться до узагальнення конкретно-наукового знання й формування універсальних законів зв'язку й розвитку. Всі питання, до яких звертається філософія, розглядаються нею у світлі її центральної, вузлової проблеми — "людина і світ"; вона виражає не тільки загальне світорозуміння, а й світовідношення. Вже давно виникла ідея сутнісного співвідношення людини і зовнішнього щодо неї світу. Якщо Всесвіт — це Макрокосмос, то людина — це Мікрокосмос (малий космос), по-своєму надзвичайно глибокий і навіть у певному розумінні безмежний. Вони перебувають у взаємозв'язку. Ця ідея виражена в українській філософії (Г. С. Сковорода та ін.), для якої взагалі характерна антропоцентрична, гуманістична спрямованість, відчуття живого зв'язку між людиною і світом.

Список використаної літератури:

1. Гегель. Энциклопедия философских наук. — Т. 1. — М., 1974.

2. Гольбах П. Система природы. Избр. произведения. — Т. 1. — М., 1966.

3. Доброхотов А. Л. Категория бытия в классической западноевропейской философии. — М., 1986.

4. Енгельс Ф. Анти-Дюрінг // Маркс К., Енгельс Ф. Твори. — Т. 20.

5. Кант И. Критика чистого разума. Соч. В 6 т. — Т. 3. — М., 1964.

6. Кун Т. Структура научных революций. — М., 1977.

7. Кузнецов Б. Г. Эволюция картины мира. — М., 1961.

8. Линде А. А. Раздувающаяся Вселенная // Успехи физических наук. — 1984. — Т. 144. — Вып. 2.

9. Ленін В. І. Матеріалізм і емпіріокритицизм. Повне зібрання творів. — Т. 18.

10. Материалистическая диалектика. В 5 т. — Т. 1. Объективная диалектика. — М., 1981.

11. Фоке Р. Энергия и эволюция жизни на Земле. — М., 1992.

12. Шелер М. Положение человека в космосе. Проблема человека в западной философии. — М., 1988.