Політика управління джерелами фінансування ВАТ „Північний ГЗК”

Вступ

Головною ланкою економіки в ринкових умовах господарювання є підприємства, що здійснюють виробничу, науково-дослідну й комерційну діяльність, в результаті якої виробляють відповідні види продукції, реалізують її, отримують, розподіляють доходи, формують відповідні фонди фінансових ресурсів.

Фінансові ресурси відіграють провідну роль у формуванні матеріальних і трудових ресурсів, розвитку матеріально-технічної бази, придбанні сучасних інформаційних технологій.

Фінансові ресурси – це єдиний вид ресурсів, що трансформується безпосередньо з мінімальним часовим лагом у будь-який інший вид ресурсів.

Ефективне управління фінансовими ресурсами підприємства є запорукою стабільності розвитку підприємства, його фінансового стану, зростання ринкової вартості та добробуту власників. Головними напрямками управління фінансами підприємства є формування, розподіл та використання фінансових ресурсів підприємства. Важливим аспектом управління формуванням фінансових ресурсів є визначення структури джерел їх надходжень.

Джерела формування фінансових ресурсів суб’єкта господарювання відображуються у пасиві балансу і складаються з власних та позикових.

Основу фінансування діяльності підприємства складають власні джерела, використання яких призводить до зростання ринкової вартості підприємства та зниження підприємницьких ризиків.

Ефективна фінансова діяльність підприємства неможлива без постійного залучення позикових коштів. Використання позикового капіталу дає змогу значного розширення обсягу господарської діяльності підприємства, забезпечити більш ефективне використання власного капіталу, прискорити формування різноманітних цільових фінансових фондів, а в кінцевому рахунку – підвищити ринкову вартість підприємства.

Але залучення позикового капіталу знижує фінансову стійкість підприємства, при цьому дає можливість збільшити прибутковість власного капіталу. Тому актуальність теми обумовлена тим, що шляхом ефективного управління позиковим капіталом, оптимізації структури капіталу за джерелами його утворення, тобто, зокрема співвідношення позикового і власного капіталу, а також визначення та дотримання найкращих пропорцій між видами позикового капіталу, забезпечує необхідний рівень рентабельності, стійку фінансову рівновагу підприємства в процесі його розвитку, максимізується його ринкова вартість.

Мета дипломної роботи – дослідження засад формування структури джерел фінансування діяльності підприємства та визначення шляхів її вдосконалення

Предметом роботи є політика управління джерелами фінансування ВАТ „Північний ГЗК”

Об’єкт роботи – фінансово-господарська діяльність ВАТ „Північний ГЗК”

Завдання роботи:

- визначити сутність, склад та структуру джерел фінансування підприємства;

- вивчити правове регулювання формування фінансових ресурсів підприємства;

- розглянути методику оцінки ефективності формування структури джерел фінансування;

- проаналізувати техніко-економічні показники діяльності підприємства та залежність їх змін від рівня ефективності фінансової діяльності підприємства;

- оцінити фінансовий стан підприємства;

- дослідити динаміку і структуру джерел фінансування підприємства;

- проаналізувати ефективність використання власних та позикових коштів підприємства;

- розглянути шляхи вдосконалення структури джерел фінансування підприємства. підприємства.

При виконанні роботи використовувались статистичні методи вивчення економічних об’єктів, динамічний, структурний, факторний, коефіцієнтний аналіз. Методи фінансового планування та прогнозування. При дослідженні проблеми використовувались законодавчі та нормативні акти, монографії, статті видань періодичного друку та матеріали надані ВАТ “ Північний ГЗК”. Основою теоретичного аналізу є роботи вітчизняних та зарубіжних економістів таких, як Бланк И.А., Цал-Цалко Ю.С., Терещенко О.О., Лахтіонова Л.А., А.М.Поддерьогін.

1 Теоретичні аспекти формування структури джерел фінансування підприємства

1.1 Економічна сутність та види фінансових ресурсів підприємства

Матеріальним носієм фінансових відносин виступають фінансові ресурси. І це виділяє фінанси із сукупності економічних категорій. Можна сказати, як сукупність економічних відносин знаходять своє конкретне вираження у фінансових ресурсах, переважаючої формою руху яких є фонди.

Досі немає єдиної думки щодо визначення фінансових ресурсів, їх змісту та ролі у відтворювальному процесі. Багато визначень, що подаються в словниках та науковій літературі не відповідають сутності фінансових ресурсів або розкривають її не повністю.

Так, фінансово-кредитний словник, визначає фінансові ресурси як сукупність фондів грошових засобів, що перебувають у розпорядженні держави, підприємств і організацій; створюються в процесі розподілу та перерозподілу сукупного суспільного продукту і національного доходу.

Бірман О.М характеризує фінансові ресурси як виражену в грошах частину національного доходу, сконцентровано безпосередньо в державі чи на підприємствах для використання на цілі розширеного відтворення і на загальнодержавні потреби [24, с. 23]

Сичов М.Г підкреслює, що фінансові ресурси як грошові нагромадження і грошові фонди створюються підприємствами, об'єднаннями, організаціями, державою в порядку розподілу й перерозподілу суспільного продукту і національного доходу [29, с. 11]

Наведені визначення фінансових ресурсів вказують на місце створення ресурсів і належність їх до суб'єктів фінансових відносин. Але не визнають джерело їх створення та призначення.

Коробов М.Я визначає фінансові ресурси як централізовані й децентралізовані грошові фонди цільового призначення, які формуються в процесі розподілу і перерозподілу національного багатства, сукупного суспільного продукту і національного доходу й призначаються для використання відповідно до завдань соціально-економічного розвитку суспільства й трудових колективів окремих підприємств. В цьому визначені чіткіше вказується цільове призначення фінансових ресурсів, але не визначається джерело їх створення. [12, с. 87 ]

Щоб сформулювати поняття "фінансові ресурси" необхідно виходити, перш за все з поняття "ресурси". Слово ресурси походять від французького, що означає допоміжний засіб, тобто, щось таке, що може бути використане з певного джерела (запаси, кошти, матеріали тощо ) на певні цілі.

Економічна категорія "ресурси" на рівні господарюючого суб'єкта має такі особливості:

- потреба в ресурсах пов'язана з процесом виробництва та створення споживчої вартості;

- структура ресурсів динамічна й залежить від розвитку підприємства, стадії його функціонування, галузі та сфери економіки;

- використання будь-якого виду ресурсів передбачає їх вартісне відтворення.

Природні, матеріальні, трудові ресурси властиві будь-якому виробництву. Вони називаються "базовими". Фінансові ресурси виникли на ринковому етапі розвитку суспільного виробництва, їх відносять до похідних

Структура фінансових ресурсів розглядається в тісному зв'язку з вартісною структурою продукції, що виробляється підприємством:

- за джерелами створення;

- за напрямками використання.

Завдяки такому розгляду стає можливим визначити рівень використання фінансових ресурсів підприємств у розподільчих процесах, дати характеристику ефективності функціонування фінансового механізму, прослідкувати рух кожної складової частини фінансових ресурсів.

За джерелами створення до складу фінансових ресурсів підприємства відносяться:

- внески засновників (учасників, акціонерів)

- прибуток;

- заробітна плата;

- амортизація;

- цільове фінансування;

- благодійні внески тощо.

Більша частка фінансових ресурсів створюється за рахунок прибутку. Крім того, частина фінансових ресурсів виражає перенесену вартість основних фондів (амортизаційні відрахування). Отже, основна частина фінансових ресурсів представляє собою групове надходження новоствореної вартості.

За видатками або напрямками використання до складу фінансових ресурсів відносяться:

- витрати на розвиток економіки підприємств;

- витрати на соціально-культурні заходи;

- витрати на розвиток науки;

- надання благодійної допомоги;

- витрати на обслуговування залучених фінансових ресурсів;

- інші витрати підприємства.

Тому, враховуючи специфічність поняття фінансів підприємств, для визначення поняття фінансових ресурсів підприємств можна навести критерії, яким воно повинно відповідати, а саме:

- джерело створення фінансових ресурсів;

- форма виявлення фінансових ресурсів;

- цільове призначення фінансових ресурсів;

Фінансові ресурси підприємств, переважаючою формою виявлення яких є фонди грошових коштів, мають наступні характерні ознаки:

- фінансові ресурси як у статистичному плані, так і під час руху завжди виражають відношення власності, тобто вони належать або державі, або підприємствам, або приватному сектору економіки, або населенню;

- формування й використання фінансових ресурсів завжди має свою правову сторону і регламентується законодавчими та нормативними актами;

- фінансові ресурси завжди мають певне джерело створення і певне цільове призначення.

В економічній літературі зустрічаються різні визначення межі функціонування фінансових ресурсів. Поняття "грошових засобів" значно ширше ніж "фінансові ресурси" . Фінансові ресурси завжди виступають у грошовій формі. А грошові засоби стають фінансовими ресурсами тоді, коли вони акумулюються у відповідних фондах, які мають певний порядок створення і використання.

Характерною рисою фінансових ресурсів є те, що вони, на відміну від грошових засобів, виражають не зміну форму власності, а фінансовий результат процесу відтворення. Фінансові ресурси свідчать про наявні можливості економічного і соціального розвитку.

Фінансові ресурси властиві всім суб'єктам фінансових відносин.

У кінцевому підсумку, напрямки використання фінансових ресурсів можна поділити на наступні групи:

- поповнення фонду відшкодування;

- формування фонду споживання;

- формування фонду нагромадження.

Розгляд фінансових ресурсів за джерелами створення у зв'язку з напрямками використання має важливе значення для визначення межі функціонування фінансових ресурсів.

На рівні підприємства фінансові ресурси - це частина грошових надходжень і доходи, що призначені для виконання фінансових зобов'язань і здійснення витрат по забезпеченню розширеного відтворення.

Джерелами створення фінансових ресурсів підприємств є внески засновників, прибуток, амортизаційні відрахування, цільове надходження, кредити всіх форм, кредиторська заборгованість підприємства.

Для ефективного функціонування підприємства важливе значення має визначення оптимальної потреби у фінансових ресурсах, забезпечення структури, джерел їх формування та обґрунтованих напрямків їх використання.

В умовах ринкової економіки фінансисти дедалі частіше використовують поняття "капітал". А з прийняттям П(С)БО цей термін застосовується й вітчизняними бухгалтерами та економістами. Термін "капітал" є реальним об'єктом, на який можна постійно впливати з метою отримання нових доходів фірми та виконання нею своїх зобов'язань. Тобто капітал - це об'єктивний фактор виробництва, частина фінансових ресурсів, які використовуються підприємством у своїй діяльності. Тобто, капітал є перетвореною формою фінансових ресурсів.

1.2 Структура джерел фінансування господарської діяльності підприємства

Склад і структура фінансування підприємства відбиваються у пасиві його балансу (П(С)БО №2 форма 1).

Пасив балансу подано п’ятьма розділами : Власний капітал (розділ І), забезпечення майбутніх витрат і платежів (розділ ІІ), довгострокові зобов’язання (розділ ІІІ), поточні зобов’язання (розділ ІV), доходи майбутніх періодів (розділ V).

Капітал — це засоби, які є в розпорядженні суб'єкта господарювання для здійснення діяльності з метою одержання прибут­ку. Формується капітал підприємства як за рахунок власних (внутрішніх), так і за рахунок позичкових (зовнішніх) джерел. Основним джерелом фінансування є власний капітал. До його складу входять статутний капітал, накопичений капітал (резервний і додатковий капітали, нерозподілений прибуток) та інші надходження (цільове фінансування, благодійні пожертвування тощо).

Статутний капітал — це сума засобів засновників для забезпечення статутної діяльності. На державних підприємствах — це вартість майна, закріпленого державою за підприємством на правах повного господарського ведення; на акціонерних підприємствах — номінальна вартість акцій; для товариств з обмеже­ною відповідальністю — сума, що є часткою власників; для оренд­ного підприємства — сума внесків його працівників і т. д.

Статутний капітал формується у процесі первісного інвесту­вання засобів. Внески засновників у статутний капітал можуть бути у вигляді коштів, у майновій формі та у формі нематеріальних активів. Величина статутного капіталу оголошується при реєстрації підприємства, і при коригуванні його величини потрібно провести перереєстрацію установчих документів.

Додатковий капітал як джерело засобів підприємства утво­рюється в результаті переоцінки майна або продажу акцій за ціною, вищою від їхньої номінальної вартості.

Резервний капітал створюється згідно із законодавством або відповідно до установчих документів за рахунок чистого прибутку підприємства. Він виступає як страховий фонд для відшкодування можливих збитків і забезпечення захисту інтересів третіх осіб у разі недостатності прибутку для викупу акцій, погашення облігацій, виплати процентів за ними і т. д. За його величиною судять про запас фінансової міцності підприємства. Відсутність або недостатню його величину розглядають як фактор додатково­го ризику вкладення капіталу в підприємство.

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) відображають у балансі накопичувальним підсумком з початку функціонуван­ня підприємства. Показує, на скільки збільшилась величина влас­ного капіталу підприємства за рахунок результатів його діяль­ності. До засобів спеціального призначення і цільового фінансуван­ня належать безоплатно отримані цінності від фізичних і юри­дичних осіб, а також безповоротні і поворотні бюджетні асигну­вання на утримання об'єктів соцкультпобуту і на відновлення платоспроможності підприємств на бюджетному фінансуванні.

Основним джерелом поповнення власного капіталу є прибу­ток підприємства (рис.1.1).

Рис. 1.Джерела поповнення власного капіталу підприємства

Якщо підприємство збиткове, то власний капітал зменшується на суму збитків. Значну частку в складі внутрішніх джерел становлять амортизаційні відрахуван­ня від використовуваних власних основних коштів і нематеріаль­них активів. Вони не збільшують суму власного капіталу, а є за­собом його реінвестування. До інших форм власного капіталу на­лежать прибутки від здавання в оренду майна, розрахунки із за­сновниками і т. ін. Вони не відіграють помітної ролі у формуванні власного капіталу підприємства.

Основну частку в складі зовнішніх джерел формування власного капіталу утворює додаткова емісія акцій. Державним підприємствам може надати безоплатну фінансову допомогу держава. До числа інших зовнішніх джерел належать матеріальні і нема­теріальні активи, які передають підприємству безоплатно фізичні і юридичні особи в порядку добродійності.

На реальну величину власного капіталу впливає також заборгованість засновників за внесками у статутний капітал і вартість акцій, викуплених в акціонерів, з метою їх наступного перепро­дажу або анулювання. Тому ці статті віднімаються з його суми.

Позиковий капітал (зобов’язання) підприємства характеризується наступними найважливішими параметрами, за якими розрізняють його види (таблиця 1.1).[29, с.11]

Таблиця 1.1 Класифікація позикових коштів (зобов’язань) підприємства

Залежно від строків виконання зобов’язань вітчизняними стандартами бухгалтерського обліку позиковий капітал підприємства поділяється на довгостроковий і поточний.

Згідно П(С)БО 2 під довгостроковими зобов’язаннями слід розуміти зобов’язання , що будуть погашені протягом терміну, який перевищує операційний цикл, якщо він більший 12 календарних місяців.

Довгострокові зобов’язання і відповідно довгостроковий капітал підприємства можна класифікувати за такими видами:

- позики банків та інші позики, термін яких перевищує 12 календарних місяців;

- довгострокові зобов’язання за емітованими облігаціями;

- відстрочені податкові зобов’язання;

- довгострокові векселі видані;

- довгострокові зобов’язання з фінансової оренди та оренди цілісних майнових комплексів;

- інші довгострокові зобов’язання, зокрема відповідно до законодавства відстрочена заборгованість з податків (інших обов’язкових платежів), фінансова допомога на поворотній основі тощо.

Під поточними (короткостроковими) зобов’язаннями необхідно розуміти зобов’язання, що будуть погашені протягом операційного циклу або не пізніше 12 календарних місяців з дати складання балансу. Поточний позиковий капітал може формуватися за рахунок таких видів зобов’язань:

- короткострокові кредити банків;

- поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями (частина довгострокової заборгованості, яку необхідно погасити протягом одного року з дати складання балансу);

- векселі видані (сума заборгованості за виданими векселями в забезпечення поставок від постачальників, підрядників та інших кредиторів, термін погашення якої не перевищує 12 календарних місяців);

- кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги (сума заборгованості постачальникам і підрядникам за отримані матеріальні цінності, виконані роботи та отримані послуги, крім заборгованості, що забезпечена векселями);

- поточні зобов’язання за розрахунками з одержаних авансів (сума внесків, одержаних від інших осіб у рахунок наступних поставок продукції, виконання робіт (послуг), а також суми попередньої оплати покупцями і замовниками рахунків постачальника);

- поточні зобов’язання за розрахунками з бюджетом (заборгованість підприємства за всіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства, а також зобов’язання за фінансовими санкціями, що справляються у дохід бюджету);

- поточні зобов’язання за розрахунками зі страхування (заборгованість по зборах на обов’язкове державне пенсійне страхування, обов’язкове соціальне страхування, обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття, розрахунках за індивідуальним страхуванням персоналу підприємства, за страхуванням майна та по інших розрахунках за страхуванням);

- поточні зобов’язання за розрахунками з оплати праці (заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі, преміях, допомогах тощо);

- поточні зобов’язання за розрахунками з учасниками (заборгованість підприємства його учасникам (власникам), пов’язана з розподілом прибутку (дивідендів) та іншими виплатами, нарахованими засновникам та учасникам за користування майном, зокрема земельним і майновим паями також виплатами у зв’язку з одержанням належної вибулому учаснику частини активів підприємства);

- поточні зобов’язання із внутрішніх розрахунків (заборгованість підприємства пов’язаним сторонам та кредиторська заборгованість по внутрішньовідомчих розрахунках);

- інші поточні зобов’язання (суми зобов’язань, які не можуть бути включені до інших статей, зокрема заборгованість за нарахованими процентами та ряд інших).[5, с.77]

До складу позикового капіталу належать також зобов’язання, які відображаються 5 розділом пасиву “Доходи майбутніх періодів” . У цій статті показуються доходи, отримані протягом поточного або попередніх періодів, які належать до наступних звітних періодів. Зокрема до складу доходів майбутніх періодів належать доходи у вигляді авансових платежів за здані в оренду основні засоби та інші необоротні активи (авансові орендні платежі), передплата на періодичні та довідкові видання, виручка за вантажні перевезення, виручка від продажу квитків транспортних і театрально-видовищних підприємств, абонентна плата за користування засобами зв’язку тощо.

Власний капітал характеризується простотою залучення, за­безпеченням більш стабільного фінансового стану і зниженням ризику банкрутства.

Необхідність у власному капіталі зумовлена вимогами само­фінансування підприємств. Він є основою їхньої самостійності і незалежності. Особливість власного капіталу полягає в тому, що він інвестується на довгостроковій основі і піддається найбільшо­му ризику. Чим вища його частка в загальній сумі капіталу і мен­ша частка позичкових засобів, тим вищий буфер, що захищає кре­диторів від збитків, а отже, менший ризик втрат.

Однак потрібно враховувати, що власний капітал обмежений у розмірах. Крім того, фінансування діяльності підприємства тільки за рахунок власних коштів не завжди вигідне для нього, особливо в тому разі, коли виробництво має сезонний характер. Тоді в окремі періоди будуть накопичуватися великі кошти на ра­хунках у банку, а в інші їх буде бракувати. Слід також мати на увазі, що якщо ціни на фінансові ресурси невисокі, а підприєм­ство може забезпечити вищий рівень віддачі на вкладений капі­тал, ніж платить за кредитні ресурси, то, залучаючи позичкові кошти, воно може контролювати більші грошові потоки, розши­рити масштаби своєї діяльності, підвищити рентабельність влас­ного (акціонерного) капіталу. Як правило, підприємства беруть кредит, щоб підсилити свої ринкові позиції.

Разом з тим, необхідно враховувати, що пропорційно зростан­ню частки позикового капіталу зростає ризик зниження фінансо­вої стабільності і платоспроможності підприємства, знижується прибутковість сукупних активів за рахунок виплачуваного пози­кового процента. До недоліків цього джерела фінансування тре­ба також віднести складність процедури залучення, високу за­лежність позикового процента від кон'юнктури фінансового рин­ку і збільшення у зв'язку з цим ризику зниження платоспромож­ності підприємства.

Від того, наскільки оптимальне співвідношення власного і по­зикового капіталу, багато в чому залежить фінансове становище підприємства.

1.3 Нормативно-правове регулювання формування пасивів підприємства

Формування пасивів, тобто засобів, що забезпечують отримання прибутку та здійснення місії підприємства, є одним з головних завдань його фінансової діяльності. Оскільки фінансова діяльність підприємств значною мірою віддзеркалює стан їх майнових відносин з партне­рами, природно, що вона базується також на правових нормах, які регулюють майнові відносини взагалі. Йдеться насамперед про норми цивільного права, зафіксовані в Цивільному кодексі України, які прямо стосуються вико­ристання фінансових ресурсів підприємств. Іншим найважливішим джерелом правових норм формування та використання фінансових ресурсів є Господарський кодекс України (ГК).

Цей кодекс, зокрема, регламентує джерела формування майна суб’єктів господарювання у ст 63, 66, 140.

Визначає засади формування статутного фонду підприємства та взаємовідносини з власниками, що виникають на цій основі (ст 63, 82, 86, 87).

Зокрема, у статті 87 регламентується створення фондів господарського товариства головну увагу приділено створенню резервного (страхового) фонду та можливостям зміни розміру статутного фонду.

Порядок оформлення зобов’язань та їх виконання регламентуються розділом ІV гл. 19, 20 та 22 ГК України. У ст 198 визначаються особливості виконання грошових зобов’язань.

Окремі особливості регулювання фінансової діяльності, зокрема, стосовно функціонування фінансово-кредитної системи, тобто утворення кредитних відносин з банками та іншими фінансовими інституціями викладено у ст.35.

Вимоги до обліку і звітності визначаються вимогами ст 19 і 90.[1]

Крім Цивільного та Господарського кодексів України, джерелом законодавчого забезпе­чення фінансової діяльності підприємств є низка законів України та інших законодавчих актів, які регулюють цивільно-правові відносини. Серед них слід вказати на закони України "Про власність", "Про господарські това­риства", "Про підприємництво", "Про цінні папери і фон­дову біржу", "Про банки і банківську діяльність", "Про заставу", "Про оренду державного майна", "Про оплату праці", "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність".

Облік майна та фінансових ресурсів підприємства, а також формування фінансової звітності регламентується Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.”

Крім того, як уже згадувалось, визначну роль у нормативно-правовому регулюванні управління пасивами підприємства відіграють Положення (стандарти) бухгалтерського обліку.

П(С)БО № 2 форма 1 „Баланс” Розкриває сутність , структуру пасивів; перелік статей та їх взаємозв’язок з планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств.

За П(С)БО № 2 пасиви підприємства складаються з п’яти розділів:

- І. Власний капітал.

- ІІ. Забезпечення наступних витрат і платежів.

- ІІІ. Довгострокові зобов’язання.

- ІV. Поточні зобов’язання підприємства.

- V Доходи майбутніх періодів.

Тобто структура пасиву балансу відповідає структурі джерел фінансування підприємства.

Зокрема, П(С)БО № 5 форма 4 „Звіт про власний капітал” регламентує більш докладно викладення відомостей про власний. капітал У „Звіті про власний капітал” розкриваються усі зміни вартості капіталу які відбуваються внаслідок:

- виправлення помилок і зміни у фінансових звітах;

- збільшення або зменшення власного капіталу в результаті переоцінки основних засобів та інших активів у по­рядку, передбаченому відповідними положеннями (стандартами).

- за звітний період по­казується сума чистого прибутку (збитку) зі звіту про фінансові результати;

- відображають розподіл прибутку між учасниками (власника­ми) підприємства або спрямування прибутку до статутного капіталу, резервного капіталу тощо;

- збільшення статутного капіталу підприємства та зміни неоплаченого капіталу в результаті збільшення або зменшення дебіторсь­кої заборгованості учасників за внесками до статутного капіталу підприємства.;

- зменшення власного капіталу підприємства внаслідок виходу учасника, викупу чи анулювання викуплених акцій акціонерним товариством;

- зменшення номінальної вартості акцій або з інших причин;

- інші зміни у власному капіталі підприємства, що не були включені до вищезазначених статей, зокрема списання невідшко дованих збитків, безкоштовно отримані активи та інші зміни.[8]

П (С)БО 11 „Зобов’язання” визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку та її розкриття у фінансовій звітності.

Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).

Це Положення (стандарт) застосовується з урахуванням особливостей оцінки та розкриття інформації щодо зобов'язань, установлених іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Терміни, що використовуються в положеннях (стандартах) бухгалтерсь­кого обліку, мають таке значення:

- зобов'язання з невизначеними сумою або часом погашення на дату балансу;

- непередбачене зобов'язання, що може виникнути внаслідок минулих подій та існування якого буде підтверджено лише тоді, коли відбудеться або не відбудеться одна чи більше невизначених майбутніх подій, над якими підприємство не має повного контролю; або

- теперішнє зобов'язання, що виникає внаслідок минулих подій, але не визнається, оскільки малоймовірно, що для врегулювання зобов'язання потрібно буде використати ресурси, які втілюють у собі економічні вигоди, або оскільки суму зобов'язання не можна достовірно визначити.

Обтяжливий контракт - контракт, витрати (яких не можна уникнути) на виконання якого перевищують очікувані економічні вигоди від цього контракту.

Сума погашення - недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка очікується що буде сплачена.

Теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (за вира­хуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде потрібна для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визна­чена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'я­зання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

З метою бухгалтерського обліку зобов'язання поділяються на:

- довгострокові;

- поточні;

- забезпечення;

- непередбачені зобов'язання;

- доходи майбутніх періодів.

До довгострокових зобов'язань належать: довгострокові кредити банків; інші довгострокові фінансові зобов'язання; й відстрочені податкові зобов'язання; інші довгострокові зобов'язання.

Зобов'язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, спід розглядати як довгострокове зобов'язання, якщо первісний термін погашення був більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов'язання на довгострокове

Довгострокове зобов'язання за кредитною угодою (якщо угода передбачає погашення зобов'язання на вимогу кредитора (позикодавця) у разі пору­шення певних умов, пов'язаних з фінансовим станом позичальника), умови якої порушені, вважається довгостроковим, якщо: позикодавець до затвердження фінансової звітності погодився не вимагати погашення зобов'язання внаслідок порушення; не очікується виникнення подальших порушень кредитної угоди протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображаються у балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов'язання.

Поточні зобов'язання включають: короткострокові кредити банків; поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями;короткострокові векселі видані;

кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги; поточну заборгованість за розрахунками з одержаних авансів, за розра­хунками з бюджетом, за розрахунками з позабюджетних платежів, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розра­хунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків; інші поточні зобов'язання.

Поточні зобов'язання відображаються в балансі за сумою погашення. ІЗ. Забезпечення створюються для відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат на:

- виплату відпусток працівникам;

- додаткове пенсійне забезпечення;

- виконання гарантійних зобов'язань;

- реструктуризацію;

- виконання зобов'язань щодо обтяжливих контрактів тощо.

Суми створених забезпечень визнаються витратами.

Забезпечення створюється при виникненні внаслідок минулих подій зо­бов'язання, погашення якого ймовірно призведе до зменшення ресурсів, що втілюють в собі економічні вигоди, та його оцінка може бути розрахунково визначена. Забороняється створювати забезпечення для покриття майбутніх збитків від діяльності підприємства.

Забезпечення для відшкодування витрат на реструктуризацію створюєть­ся у разі наявності затвердженого керівництвом підприємства плану реструктуризації з конкретними заходами, строками їх виконання та сумою витрат, що будуть зазнані, й після початку реалізації цього плану.

Сума забезпечення визначається за обліковою оцінкою ресурсів (за ви­рахуванням суми очікуваного відшкодування), необхідних для погашення відповідного зобов'язання, на дату балансу. Забезпечення для відшкоду­вання витрат на реструктуризацію визначається за сумою прямих витрат, які не пов'язані з діяльністю підприємства, що триває. Забезпечення довгострокових зобов'язань визнаються у сумі їх теперішньої вартості.

Забезпечення використовується для відшкодування лише тих витрат, для покриття яких воно було створено.

Залишок забезпечення переглядається на кожну дату балансу та, у разі потреби, коригується (збільшується або зменшується). У разі відсутності ймовірності вибуття активів для погашення майбутніх зобов'язань сума такого забезпечення підлягає сторнуванню.

Непередбачені зобов'язання відображаються на позабалансових рахунках підприємства за обліковою оцінкою.

Законодавчі акти та нормативно інструктивна документація регламентують формування інформації для аналізу стану, структури та ефективності використання фінансових ресурсів підприємства.

1.4 Методика аналізу джерел фінансування підприємства

Аналіз джерел фінансування підприємства полягає, перш за все, у дослідженні основних аспектів політики їх формування.

Принципи формування капіталу підприємства.

1. Урахування перспектив розвитку господарчої діяльності.

2. Забезпечення відповідності обсягу залученого капіталу і обсягу активів підприємства, що формуються.

3. Забезпечення оптимальності структури капіталу.

4. Забезпечення тенденції витрат по формуванню капіталу.

5. Забезпечення високоефективного використання капітул у господарській діяльності.

Для створення нового підприємства необхідно формувати, так званий, стартовий капітал, для чого, перш за все, необхідно визначити його розмір.

Розрахунок потреби в капіталі при створенні нового підприємства ведеться 2 методами: прямим і непрямим.

Прямий метод ґрунтується на визначенні необхідної суми активів, що дають змогу підприємству почати діяльність.

Загальна сума активів = сумі інвестованого капіталу.

Суму інвестованого капіталу визначають у 3-х напрямках:

- мінімально необхідна сума;

- сума, що забезпечує достатні розміри страхових запасів;

- максимально необхідна сума.

Непрямий метод: ґрунтується на використанні показника капіталоємності продукції (відношення загальної суми капіталу до V випуску продукції).

ПК=КпхОРхПВк, (1.1)

де ПК – загальна потреба в капіталі;

Кп – капіталоємність продукції (середньогалузева або аналогова);

ОР – річний обсяг випуску продукції, що планується;

ПВк – передстартові витрати капіталу.

Вартість капіталу – ціна, яку підприємство сплачує за залучення його з різних джерел.

Показник вартості капіталу підприємства є критерієм оцінки формування повного фінансування підприємством своїх активів.

Процес оцінки вартості капіталу відбувається у послідовності:

1) поелементна оцінка вартості капіталу:

- вартість функціонуючого власного капіталу:

, (1.2)

де, ЧП – чистий прибуток, сплачений власникам капіталу у звітному періоді;

– середня сума власного капіталу у звітному періоді.

- вартість додаткового капіталу залученого за рахунок емісії привілейованих акцій:

, %, (1.3)

де Дпр – сума дивідендів, що склалася за контрактом;

КПР – сума власного капіталу, що залучена за рахунок привілейованих акцій;

ЕВ – витрати по емісії цих акцій.

- вартість додаткового капіталу, залученого за рахунок простих акцій:

, %, (1.4)

де Ка – кількість простих акцій;

Дпа – сума дивідендів, що склалися, до сплати;

ТВпл – темп виплат дивідендів що платяться;

Кпа – сума власного капіталу, що залучається за рахунок простих акцій.

- вартість позикового капіталу в формі банківського кредиту оцінюється за формулою:

ВБК = ПКб* (1 -Спп) / (1 - ЗПб), (1.5)

Де ПКб – ставка процента за банківський кредит,%;

ЗПб – рівень затрат по залученню банківського кредиту до його суми, у десятинній дробі.

Якщо підприємство не несе додаткових витрат по залученню банківського кредиту, то показник у розрахунках ЗПб не використовується.

- вартість фінансового лізингу оцінюється за формулою:

ВФЛ =( ЛС – НА)* (1 – Спп) / (1-ЗПфл), (1.6)

Де ЛС – річна лізингова ставка, %;

НА – річна норма амортизації активу, залученого на умовах лізингу, %;

ЗПфл – рівень витрат, по залученню активу на умовах фінансового лізингу до вартості цього активу, у десятинній дробі.

- оцінка вартості позикового капіталу , що залучається за рахунок емісії облігацій, здійснюється за ставкою купонного відсотка по ній, яка формує суму періодичних купонних виплат. Якщо облігація продається на інших умовах. То базою оцінки є загальна сума дисконту по ній, що сплачується при погашенні.

У першому випадку вартість позикового капіталу, що залучається за рахунок емісії облігацій розраховується за формулою:

ВОЗк = СК*(1-Спп) / (1- ЕЗ), (1.7)

Де СК – ставка купонного процента по облігації,%;

ЕЗ – рівень емісійних витрат відносно до обсягу емісії, у десятинній дробі.

У другому випадку розрахунок вартості проводиться за формулою:

ВОЗд = Др.* (1-Спп) *100/ (Но -Др)(1- ЕЗ), (1.8)

Де Др – середньорічна сума дисконту по облігації;

Но - номінал облігації.

- вартість товарного (комерційного) кредиту оцінюється у розрізі двох форм його надання:

- по кредиту у формі короткострокової відстрочки платежу;

- по кредиту у формі довгострокової відстрочки платежу.

У першому випадку оцінка вартості залучення товарного кредиту здійснюється за формулою:

ВТКк = ЦЗ*360*(1-Спп) / ПВ, (1.9)

Де ЦЗ – розмір цінової знижки при здійсненні готівкового платежу за продукцію (“платежу проти документів”);

ПВ – період надання відстрочки платежу за продукцію в днях.

Якщо ж товарний кредит оформлюється векселем, то вартість такого виду залученого позикового капіталу розраховується за формулою:

ВТКв = ПКв*(1-Спп) / (1 – ЦЗ), (1.10)

Вартість внутрішньої кредиторської заборгованості при визначенні середньозваженої вартості капіталу враховується по нульовій ставці, тому що являє собою безплатне фінансування підприємства за рахунок цього виду позикового капіталу. Оскільки строки виплат цієї нарахованої заборгованості (по заробітній платні, податкам, страхуванню тощо) не залежать від підприємства, вона не належить до фінансування, що управляється, з точки зору оцінки вартості капіталу.

З урахуванням оцінки вартості окремих елементів капіталу і питомої ваги кожного з цих елементів у загальній сумі, може бути визначена середньозважена вартість капіталу підприємства, формула розрахунку якої має вигляд:

СВПК = S ПВі * Ві, (1.11)

Де ПВі - питома вага коштів, отриманих з і-того джерела, у загальній сумі капіталу;

Ві - вартість залучення коштів, отриманих з і-того джерела.

Одним з найскладніших завдань фінансового менеджменту є оптимізація структури капіталу з метою забезпечення найефективнішої пропорційності між його вартістю, прибутковістю і фінансовою стійкістю підприємства.

Оптимізація структурикапіталу здійснюється за такими критеріями:

• мінімізація середньозваженої вартості сукупного капіталу;

• максимізація рівня прибутковості (рентабельності) власно­го капіталу;

• мінімізація рівня фінансових ризиків.

Отже, ефективність управління пасивами оцінюється, в тому числі, за прибутковістю власного капіталу, яка розраховується за формулою:

Рпк = ЧП / ПК (1.12)

Загальна структурно-логічна схема аналізу рентабельності власного капіталу представлена на рис.1.2.

Рисунок 1.2. Структурно-логічна факторна модель рентабельності власного капіталу.

Ще одним важливим напрямком оцінки ефективності управління власним капі талом є його оборотність.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу

Квк = ЧВ / ВК, (1.13)

де ЧВ – чиста виручка від реалізації.

Характеризує суму чистої виручки від реалізації продукції на одиницю вартості власного капіталу.

Кожне підприємство здійснює свою діяльність за участі позикового капіталу. Ефект від залучення в господарську діяльність позикового капіталу виникає в тих випадках, коли рентабельність активів підприємства вище кредитного відсотка (фінансових витрат по обслуговуванню зобов’язань).

За певних умов підприємству вигідно використовувати позичені активи, оскільки при цьому підвищується рентабельність власного капіталу, а власники, тимчасово використовуючи позичені кошти, можуть швидше реалізовувати свої цілі. Для того, щоб виключити ризик при використанні позикових коштів, необхідно зробити прогноз рентабельності активів підприємства та можливих фінансових витрат на обслуговування зобов’язань.

Доцільність та ефективність залучення позикових коштів оцінюється шляхом розрахунку показників вартості залучення різних видів залучених коштів; оборотності позикових коштів; рентабельності позикового капіталу.

Необхідний обсяг позикових коштів визначається за формулою:

ПК = ОЗ + ІНА + ОА – ВК, (1.14)

де ОЗ – основні засоби;

ІНА – інші необоротні активи;

ОА – оборотні активи;

ВК – власний капітал та прирівняні до нього кошти.

Стан використання позикового капіталу оцінюється за показниками:

Коефіцієнт загальної заборгованості розраховується за формулою:

КЗ = ЗК / К, (1.15)

Де ЗК – сума залученого позикового капіталу на певну дату;

К – загальна сума капіталу підприємства на певну дату.

Коефіцієнт поточної заборгованості, що розраховується за формулою:

КПЗ = ЗКк / К, (1.16)

Де ЗКк – сума залученого підприємством короткострокового позикового капіталу на певну дату.

Показники оборотності позикового капіталу відбивають інтенсивність його використання на підприємстві, тобто характеризують наскільки швидко позиковий капітал, що використовується підприємством, в цілому та за окремими елементами обертається в процесі його господарської діяльності. Для оцінки оборотності позикового капіталу використовують такі показники:

- коефіцієнт оборотності позикового капіталу, який визначається за формулою:

-

Копк = ОР / Кср, (1.17)

Де ОР – загальний обсяг реалізації продукції в періоді, що розглядається;

Кср – середня сума всього використовуваного капіталу підприємства у періоді, що розглядається;

- період обороту позикового капіталу в днях, що розраховується за формулою:

ПОпк = Д / Копк, (1.18)

Де Д – кількість днів у періоді, що розглядається;

- коефіцієнт оборотності залученого фінансового (банківського) кредиту, розраховується за формулою:

Кофк = ОР/ФК, (1.19)

Де ФК – середня сума залученого фінансового (банківського) кредиту у періоді, що розглядається;

- період оборотності фінансового (банківського) кредиту, що розраховується за формулою:

-

Полк = Д / ФК (1.20)

- коефіцієнт оборотності залученого товарного (комерційного) кредиту, що розраховується за формулою:

-

Котк = ОР / ТК, (1.21)

Де ТК – середня сума залученого товарного (комерційного) кредиту у періоді, що розглядається;

- період оборотності залученого товарного (комерційного) кредиту, що розраховується за формулою:

Потк = Д/ ТК; (1.22)

- період обороту загальної кредиторської заборгованості розраховується за формулою:

-

ПО =ОКЗ / ОРо, (1.23)

Де ОКЗ – середня сума загальної кредиторської заборгованості всіх видів у періоді, що розглядається;

ОРо – одноденний обсяг реалізації продукції у періоді, що розглядається;

- період обороту внутрішньої кредиторської заборгованості в днях. Для розрахунку цього показника використовується формула:

ПОвкз = (ОКЗ – КЗТ) / ОРо, (1.24)

Де КЗТ – середня сума кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги у періоді, що розглядається.

Для проведення оцінки рентабельності позикового капіталу використовують коефіцієнт його рентабельності, який характеризує його здатність генерувати необхідний прибуток в процесі його господарського використання і визначають ефективність формування капіталу підприємства.

Коефіцієнт рентабельності позикового капіталу розраховується за формулою:

Рпк = ЧП / ПК, (1.25)

Де ЧП – чистий прибуток;

ПК середня сума позикових коштів.

Оцінка вартості окремих елементів позикового капіталу, що залучається підприємством враховує ряд особливостей, основними з яких є:

- відносна простота формування базового показника оцінки вартості. Таким базовим показником, що підлягає наступному коригуванню, є вартість обслуговування боргу в формі відсотка за кредит, купонної ставки облігації і т.п. Цей показник прямо обумовлюється кредитним договором, умовами емісії або іншими формами контрактних зобов’язань підприємства;

- врахування в процесі оцінки вартості позикових коштів податкового коректора. Оскільки виплати по обслуговуванню боргу відносять на витрати (собівартість продукції), вони зменшують розмір бази оподаткування підприємства, а відповідно знижують розмір вартості позикового капіталу на ставку податку на прибуток.

Податковий коректор являє собою множник:

1- Спп, (1.26)

Де Спп – ставка податку на прибуток, у десятинній дробі;

- вартість залучення позикового капіталу має високий ступінь зв’язку з рівнем кредитоспроможності капіталу. Чим вище кредитоспроможність підприємства за оцінкою кредитора, тим нижча вартість позикового капіталу, що залучається цим підприємством;

- залучення позикового капіталу завжди пов’язано із зворотним грошовим потоком не тільки по обслуговуванню боргу, а й по погашенню зобов’язань за основною сумою боргу, що генерує особливі види фінансових ризиків, найбільш небезпечні за своїми наслідками. Такі ризики проявляються незалежно від форм і умов залучення позикового капіталу. Разом з тим, зниження рівня цих викликає підвищення вартості позикового капіталу. Тобто ставка відсотка за довгостроковим кредитом в усіх формах вища ніж по короткостроковому.

Фінансовий стан підприємства, його стійкість багато в чому залежать від оптимальності структури джерел капіталу(співвідношення власних і позикових коштів), а також від врівноваженості активів і пасивів підприємства за функціональною ознакою.

Оцінка ступеня фінансової стійкості, фінансового ризику в залежності від структури джерел фінансування підприємства здійснюється за наступними показниками:

1) Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії)

Кфн = ВК/ Пас, (1.27)

де Пас– загальна сума пасивів підприємства.

Він характеризує, яка частина активів підприємства сформована за рахугнок власних і прирівнених до них коштів, тобто можливість підприємства виконати зовнішні зобовязання за рахунок власних активів; його незалежність від позикових джерел. Рекомендоване значення ≥ 0,5.

2) Коефіцієнт фінансової залежності

Кфз = Пас / ВК (1.28)

Визначає скільки одиниць сукупних джерел припадає на 1 грошову одиницю власного капіталу. Позитивним є його зменшення; показник обернений до Кавт.; нормативне значення Кфз = 2. Якщо його значення дорівнює одиниці, то це означає, що всі активи сформовані за рахунок власного капіталу.

3) Коефіцієнт фінансової стійкості

Кфст = (ВК + ПКд) / Пас, (1.29)

де ПКд – сума довгострокових зобов’язань.

Характеризує частку стабільних джерел фінансування у їх загальному обсязі. Рекоменловане значення Кфст = 0,85 – 0,9.

4) Коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел

Кфнкд = ВК / (ВК + ПКд) (1.30)

Визначає структуру довгострокових джерел фінансування.

Отже, у підсумку можна сказати, що від ефективності управління пасивами залежить стабільність та перспективи розвитку фінансово-господарської діяльності підприємства.

2 Аналіз системи показників фінансового стану ВАТ „Північний ГЗК”

2.1 Загальна фінансово-економічна характеристика діяльності ВАТ „Північний ГЗК”

ВАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» - один з найбільших комбінатів в Європі по виробництву залізорудної сировини для доменного виробництва на металургійних заводах.

Основні види діяльності - це видобуток залізної руди, її збагачення (виробництво залізорудного концентрату), і виробництво залізорудних офлюсованих окислених обкотишів.

Північний гірничо-збагачувальний комбінат, розташований в північній чистині Криворізького залізорудного басейну, введений у експлуатацію у 1963 році.

В жовтні 1996 року державний гірничо-збагачувальний комбінат «Північний ГЗК» був перетворений у Відкрите Акціонерне Товариство «Північний ГЗК».

Засновником ВАТ «Північний ГЗК» є Фонд Державного майна України.

Виробничий потенціал комбінату розташований на території 7200 гектарів.

Проектні потужності комбінату складають:

1.по сирій залізній руді-48,5 млн. тон у рік;

2.по випуску концентрату-20,47 млн. тон у рік;

3.по виробництву обкотишів-16,3 млн. тон у рік.

Найкращих показників комбінат досяг у 1988 році, було видобуто руди 45,2 млн. тон; виробництво розкривних робіт склало 50,2 млн.м3, концентрату - 19,3 млн. тон, обкотишів- 14,0 млн. тон.

У роки економічної кризи в Україні на комбінаті виникає різкий спад виробництва. У 1994 році на комбінаті було видобуто руди 11,5 млн. тон, вироблено концентрату - 5,3 млн. тон та обкотишів - 4,6 млн. тон, що склало відповідно 27%, 27,5%, 33% до обсягів 1988 року.

Причинами стали значний відсоток бартеру у розрахунках за реалізацію продукції, недолік власних оборотних коштів, зростання кредиторської заборгованості, перебої в забезпеченні електроенергії, газу дизпалива та ін.

В останні роки «Північний ГЗК» поступово нарощує рівень виробництва продукції. У 2003 році було вироблено 7,5 млн. тон концентрату та 5,9 млн. тон обкотишів.

Якісні показники продукції яка виробляється у теперішній час складають: Залізорудний концентрат

1 вміст заліза -65,00 %,

2 вміст вологи - 10, 20 %;

обкотиші

1 вміст заліза -60,02 %,

2 дрібниці-6,00 %,

3 основність-0,5д.од.,

4 механічна міцність-200 кг/обк.

У склад комбінату входить 31 промисловий цех та 40 підрозділів непромислового характеру. Основними технологічними цехами є:

1 Першотравневий кар'єр;

2 Ганівський кар'єр;

3 Управління технологічного автотранспорту;

4 Дробильна фабрика № 1 (ДФ-1);

5 Дробильна фабрика №2 (ДФ-2);

6 Рудозбагачувальна фабрика №1 (РЗФ-1);

7 Рудозбагачувальна фабрика №2 (РЗФ-2);

8 Огрудкувальна фабрика №1 (ФОК-1);

9 Огрудкувальна фабрика №2 (ФОК-2);

10 Огрудкувальна фабрика №3 (ФОК-3);

11 Цех технічного водопостачання та шламового господарства;

Виробничу діяльність цехів, які видобувають та перероблюють забезпечують допоміжні цеха:

1 Управління залізничним транспортом у складі 4-х цехів:

- 2 цеха по вивозу гірничої маси з кар'єрів;

- цех відвантаження готової продукції;

- цех по ремонту рухомого составу

2 Управління технологічного автотранспорту у складі 2-х гірничо-транспортних цехів;

3 Цех по ремонту технологічного обладнання;

4 Автотранспортний цех;

5 Теплосиловий цех;

6 Цех мереж та підстанцій;

7 Цех технологічної диспетчеризації;

8 Центральна лабораторія;

9 Інформаційно - обчислювальний центр;

10 Цех підготовки виробництва;

11 Ремонтно-будівельний цех;

12 Господарчий цех;

13 Цех товарів народного споживання;

14 Цех здоров'я;

15 Житлово-комунальний відділ;

Сировинною базою комбінату являються Першотравневе та Ганівське місцезнаходження залізистих кварцитів. Промислові запаси руди у проектному контурі Першотравневого кар'єру за станом на 01.01.2004 року складають 673,5 млн. тон при середньому вмісту заліза, пов'язаного з магнетитом 28,0%, заліза загального - 35,52%; Ганівського кар'єру -473,0 млн. тон з середнім вмістом заліза, пов'язаного з магнетитом -27,7%, заліза загального -36,51%.

Місцезнаходження відпрацьовуються однойменними кар'єрами. Проектна глибина Першотравневого кар'єру - 650м, Ганівського -450м; досягнута у теперішній час 380м і 260м відповідно.8

На підприємстві розроблено в 2004 році Програму перспективного розвитку комбінату на період 2005-2015рр., метою якої являється розробка та впровадження технічних заходів, які забезпечують:

1 видобуток залізної руди /обсязі 31,0 млн. тон у рік;

2 виробництво концентрату в обсязі 14,1 млн. тон у рік з вмістом Fe загального не менш 67,0%;

3 виробництво обкотишів в обсязі 9,5 млн. тон у рік з вмістом Fe загального 63,0%;

4 заміну морально застарілого і фізично зношеного обладнання.

ВАТ "ПівнГЗК" має широку систему зв'язків. Дана система зв'язків обумовлена характером виробництва та специфікою продукції яку виробляють.

Підприємство має розвернуту систему зв'язків з постачальниками сировини, матеріалів та обладнання.

Система зв'язків з покупцями продукції менш розвернута в кількісному виразі (кількість одиниць фірм покупців менше кількості одиниць фірм споживачів).

Загальними споживачами продукції на Україні є ВАТ "Міттал Стіл", потреба, якого складає 120-140 тис. тон обкотишів в місяць, ОАО МК "Азовсталь" з потребою до 180 тис. тон, Макієвський МЗ - 60-80 тис. тон, завод ім. Петровського - 60-80 тис. тон в місяць.

За межами України продукція постачається в Австрію, Словаччину, Чехію, Польщу, Румунію, Югославію.

В попередні часи взаємозв'язки будувалися на дружніх та фінансових взаємовідносинах, в теперішній час взаємозв'язки будуються тільки на комерційних відносинах. Це пов'язано з необхідністю самостійного фінансового ведення господарства. Взаємозв'язки закріплюються за допомогою закладення договорів з зовнішніми контрагентами.

Достовірність укладення договорів контролює юридичний та фінансовий відділи.

Протягом 2004 року комбінатом відвантажено на експорт:

1 56,7 тис. тон концентрату в мокрій вазі (51,6 тис. тон у сухій вазі) на суму 1031,8 тис. доларів США.

2 на Польщу: 30,2 тис. тон у мокрій вазі (27,6 тис. тон у сухій вазі) на суму 563,3 тис. доларів США;

3 на Чехію: 15,1 тис. тон у мокрій вазі (13,7 тис. тон у сухій вазі) на суму 270,8 тис. доларів США.

4 на Словаччину: 11,4 тис. тон у мокрій вазі (10,3 тис. тон у сухій вазі) на суму 197,7 тис. доларів США.

Середня ціна однієї тони концентрату з урахуванням приплат і знижок за вміст заліза орієнтовно склала на умовах постачання DAF - 19,98 доларів США. 182,2тис. тон обкотишів на суму 4728,1 тис. доларів США. З них:

1 на Чехію: 102,5 тис. тон на суму 2721,8 тис. доларів США.

2 на Румунію: 79,7 тис. тон на суму 2006,3 тис. доларів США.

Середня ціна однієї тони концентрату з урахуванням приплат і знижок за вміст заліза орієнтовно склала на умовах постачання DAF - 25,95 доларів США. Вся продукція комбінату, експортована за кордон, відповідно до умов зовнішньоекономічних контрактів, оплачується валютою. Протягом 2003 року на комбінат надійшла валютна виручка у сумі 6 млн. 627 тис. доларів США.У 2003 на комбінат надійшли з-за кордону запасні частини до великовантажних самоскидів "CAT", насоси та запасні частини до насосів для перекачування пульпи, жаробетонна маса для торкретування, підшипникові вузли для реконструкції станцій перекачування пульпи на РЗФ-1,алюмінат-кальціевий цемент для капітальних ремонтів випалювальних печей, підшипники для обладнання фабрик, шини для великовантажних автомобілів, ізоляційні накладки для УЗТ.

Крім того, комбінатом розпочато придбання обладнання і матеріалів по інвестиційному проекту, це рідинні пускові реостати та стрічка для компенсаторів газоходів.

Всі придбані товари не виробляються в Україні, але вкрай необхідні для безупинного виробничого процесу на підприємстві, їх загальна вартість складає 2 905,0 тис. доларів США та 1 410,2 тис. ЄВРО.

На придбання імпортних товарів комбінатом перераховано суму 3 165,8 тис. доларів США та 1 378,8 тис. ЄВРО.

Основними споживачами залізорудного концентрату та обкотишів є металургійні підприємства України та держави Східної Європи: Чехія, Словаччина, Польща, Румунія, Югославія, Австрія. Обсяги відвантаженої комбінатом продукції на експорт відображено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 - Відвантаження залізорудної сировини на експорт

Комбінат має високі можливості збуту своєї продукції та великі перспективи розвитку. Причиною цьому є декілька суттєвих особливостей, котрі становлять окремо Північний ГЗК від інших виробників залізорудної сировини, котрі можуть розглядатися як конкуренти:

1. Виробниками обкотишів на внутрішньому ринку є Полтавський та Центральний гірничо-збагачувальні комбінати, котрі в силу різного роду обставин, не в змозі задовольнити попит внутрішнього ринку на обкотиші, в результаті чого різниця у споживанні покривається за рахунок імпорту з Росії.

2. Полтавський ГЗК, продукція якого орієнтована на зовнішній ринок, має обмежений збут обкотишів на внутрішньому ринку, за причиною їх низької основності, у той час як обкотиші Північного ГЗКа, з їх достатньо високою основністю, визначені для доменного виробництва найбільших виробників метала на внутрішньому ринку.

3. Центральний ГЗК має обмежені виробничі потужності по виробництву обкотишів, та, крім цього, маючи більш високий вміст Fe у продукції, уступає по вмісту основниць в обкотишах Північного ГЗК.

4. Приймаючи до уваги неопосередковану участь у реалізації проекту АКІБ "УкрСиббанка", відбулося збільшення збуту обкотишів на експорт у розмірі більш як 600 тис. тон щорічно, що забезпечує надходження валюти на комбінат більш як 1 млн. американських доларів за місяць.

5. У довгостроковій перспективі мається можливість організації виробництва обкотишів з використанням нових видів пов'язуючих. У результаті застосування нової технології підвищиться виробничість обпалювальних машин, знизиться питомий розподіл газу та покращаться металургійні властивості обкотишів

Оцінка рівня стратегічних капіталовкладень

1. Розкриття нижніх горизонтів Першотравневого кар'єру для підтримки потужності комбінату.

2. Виконане будівництво контактної мережі на відвалах ярус +155м, +175м (встановлено 99 опор на залізобетонних фундаментах, змонтовано проводу МФ-100 - 1 т).

3. Виконана контактна мережа перегону ст. "Відвальна" ярус +155м.

4. Почате будівництво ЛЕП-6 кв., виконано 56% робіт.

5. Ведуться роботи з виносу кар'єрного водовідливу на поверхню землі. Виконано монтаж труб ст.діам.325x8 мм на залізобетонних опорах, довжиною 767м.

6. Виконане будівництво очисних споруд промислових стоків ЗЦ-1 ст. "Розвантажувальна".

7. Ведуться роботи з будівництв очисних споруд промислових стоків ЗЦ-4 ст. "Породна". Виготовлене не стандартизоване обладнання, виконані земляні роботи. Призупинене будівництво до настання погодних умов придатних для продовження будівництва.

8. Залучення в експлуатацію південної частини Ганівського родовища і розкриття нижніх горизонтів Ганівського кар'єру для підтримки потужності комбінату.

9. Виконана реконструкція пристроїв ЕЦ ст. "Розкривна". Прокладено 1200 м кабелю, підключені стрілочні переводи і світлофори.

10. Виконується АСУ ТП залізничного транспорту, придбано устаткування (КТП 400 кВа, шафи розподільні 6 шт., кабель).

11.Виконано будівництво ЛЕП бкв лінії № 47а, встановлено 10 залізобетонних опор, змонтовано 600 кг проводу А50.

12.Виконується робота з подовження пульпопровіду ДФ-2, при цьому виконана підстава під трубопровід діаметром 1000мм із відсипанням гірської маси 2480 $., змонтовано 40 м водоводу, виконаний вузол примикання пульпопровіду до хвостосховища. Детальнішу інформацію про діяльність ВАТ „Північний ГЗК” можна отримати, розглянувши основні техніко-економічні показники підприємства за період 2001-2004 рр. ( Таблиця 2.2).

Як видно з даної аналітичної таблиці на ВАТ “Північний ГЗК” за період 2001-2004рр. установилась стійка тенденція до зростання обсягів виробництва товарної продукції. При цьому зростає не тільки абсолютна величина, а й темпи приросту по відношенню до попереднього року. Так у 2002 р. темп приросту товарної продукції в діючих цінах становив 8,5%, а вже в 2003 р. - 9,22%, визначним є зростання обсягів виробництва продукції у 2004р., яке склало 215,22%

Зростання обсягів виробництва було досягнуто значною мірою за рахунок зростання продуктивності праці в 2002 р. на 10,6%, в 2003 на 11,68%, а у 2004р. зростання становило 217,8%

Виручка від реалізації продукції за період 2001-2004 рр. також зростала, темпи приросту поступово змінюються з 5,79% в 2002 р. до 8,71 %. у 2003 р. але у 2004р. відбулось значне збільшення темпів приросту до 221,77 %. Це пояснюється тим, що в 2002 р. зростання обсягів продажу відбувалось в основному за рахунок збільшення поставок концентрату, ціни реалізації якого значно нижчі від цін на окатиші. А в 2003 році зростання виручки було забезпечено нарощенням обсягів реалізації окатишів. Стосовно ж 2004р. необхідно зазначити велике зростання обсягів виробництва і водночас розширення напрямків та обсягів збуту.

За період 2001-2004 рр. на підприємстві було проведено оптимізацію чисельності персоналу, внаслідок чого середньооблікова чисельність робітників скоротилась на 1166 осіб або на 10%, в тому числі безпосередньо зайнятих на виробництві – на 476 чол. (4,6%). Тобто було скорочено не тільки адміністративно-управлінський персонал та інші невиробничі відділи, а й робітників, зайнятих на виробництві. Це дало змогу підвищити заробітну плату виробничому персоналу, тобто зросла мотивація до праці, а як наслідок і продуктивність праці.

Собівартість реалізованої продукції протягом 2002р. зменшується на 3,53 % за рахунок зменшення фізичного обсягу реалізації та значного зниження витрат на 1грн. товарної продукції, але за період 2003 – 2004рр. відмічено зростання на 149% за рахунок значного зростання обсягів реалізації , а у 2003р. також і зростання витрат на 1 грн. товарної продукції.

Динаміку виручки від реалізації продукції та собівартості реалізованої продукції представлено на рис. 2.1

Рисунок .2.1 Динаміка виручки від реалізації продукції та собівартості реалізованої продукції ВАТ „ПівнГЗК” за 2001 – 2004рр.

З рисунком 2.1 видно, що співвідношення виручки від реалізації продукції і собівартості реалізованої продукції протягом періоду 2001 – 2004рр. кардинально змінюється, тобто перевищення доходу від реалізації, яке уособлюється у валовому прибутку, в цілому зростає. Але найбільшу увагу слід приділити 2004р., коли темп зростання виручки від реалізації продукції (221,77%) майже вдвічі перевищив темп зростання собівартості реалізованої продукції, що забезпечило зростання валового прибутку більш ніж на 1000%, причому тільки за 2004р. відбулось зростання на 960%.

Найважливішою характеристикою діяльності підприємства є динаміка його фінансових результатів. Отже, протягом періоду, що розглядається відбулись значні позитивні зміни фінансових результатів. Наочно порівняна динаміка фінансових результатів від операційної діяльності, від звичайної діяльності до оподаткування та валового і чистого прибутку представлена на рис. 2.2.

Рисунок .2.2 Динаміка фінансових результатів від операційної діяльності, від звичайної діяльності до оподаткування, валового та чистого прибутку

Отже, фінансові результати ВАТ „Північний ГЗК” протягом 2001 – 2004рр. мали позитивні значення, тобто діяльність підприємства за всіма видами була прибутковою, але зміни їх були як негативними, так і позитивними. Валовий прибуток зростав протягом 2001 – 2002рр. на 141,51%, збільшувались і фінансові результати від операційної діяльності, але в той же час чистий прибуток зменшився з 172,01 тис. грн. до 8 676 тис. грн. на 94,96 %. Причинами такого стану стало те, що у2001р. валовий прибуток мав невелику частку у формуванні чистого прибутку, а головною його складовою стали інші доходи. У 2002 – 2003рр. відбулось зниження валового прибутку на 22,12%, фінансових результатів від операційної діяльності на 16,61%, причиною якого стало переважання темпів зростання собівартості реалізованої продукції (14,01%) над темпами зростання виручки від реалізації продукції (8,71%), в той же час відбувається зростання чистого прибутку на 80.18%. Визначним виявився 2004р., в якому відбулись великі позитивні зміни усіх видів фінансових результатів: валовий прибуток зріс на 960%, фінансові результати від операційної діяльності – на 1717,88%, чистий прибутку – на 3395.93%, причиною таких змін стало кардинальне зростання обсягів виробництва та реалізації продукції та вдосконалення організації виробництва і управління ним. В цілому за період відбулось значне поліпшення фінансових результатів.

Таким чином, необхідно зауважити, що підприємство є потужним, таким, що знаходиться на стадії значного зростання, причому саме у 2004р. перейшло на вищий рівень розвитку.

2.2 Аналіз показників фінансового стану ВАТ „Північний ГЗК”

Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї його виробничо-господарської діяльності. Тому оцінку фінансового стану можна об’єктивно оцінити тільки за допомогою комплексної системи показників , що детально і всебічно характеризують фінансовий стан підприємства. Таку систему наведено у розділі 1.2.

У таблиці 2.3 наведено динаміку показників майнового стану підприємства, з якої видно, що основні засоби підприємства мають високий ступінь спрацювання – значно вищий від 50%, про що свідчить коефіцієнт зносу: у 2001р. він складав 0,6501, і протягом 2001 – 2003рр. зростав відповідно на 0,0126 і 0,0799і тільки у 2004р. спостерігалось зниження на 0,0770. Але в цілому за період знос основних засобів зростає на 0,0155, що є негативно впливає на майновий стан підприємства.

Частка оборотних виробничих фондів в обігових коштах у 2001 – 2002рр. зменшується на 0,0148, ,у 2002 – 2003рр. зростає на 0,0336, але за останній 2004р. знов значно знижується - на 0,0767. Отже, в цілому за період відбулось зниження на 0,0578., що є негативним фактом. Варто зауважити, що зниження показника за останній рік відбулось, головним чином, за рахунок збільшення дебіторської заборгованості.

Частка основних засобів в активах має стійку позитивну тенденцію до зниження протягом усього досліджуваного періоду 2001 – 2004рр, причому в цей же період спостерігається стійка тенденція до значного зростання виробництва і реалізації продукції. В цілому за період зменшення частки основних засобів в активах склало 0,1712, слід підкреслити .що найбільше позитивне зрушення відбулось за останній 2004р.

Частка довгострокових фінансових інвестицій в активах тільки у 2001р. складала 0,0002, а у 2002 – 2003рр. довгострокові фінансові інвестиції були відсутні, а у 2004р. частка виявилась менше десятинного дробу п’ятого порядку, тобто довгострокові інвестиції не мають впливу на зміни фінансового стану підприємства через їх відсутність, або незначну суму, такий стан пояснюється зменшенням доходів від фінансових інвестицій, тому нарощувати їх частку недоцільно.

Частка оборотних виробничих фондів в активах має негативну тенденцію зниження протягом усього досліджуваного періоду, за виключенням 2003р., коли відбулось зростання показника. В цілому за період відбулось зменшення частки оборотних виробничих фондів в активах з 0,0673 до 0,0632, тобто на 6%.

Коефіцієнт мобільності активів в цілому за період зростає з 0,6781 до 1,3912, тобто на 105%, що відбувається через зростання частки обігових коштів в активах. Такі зміни сприяють прискоренню оборотності капіталу, тому їх можна визнати позитивними.

Отже, в цілому майновий стан підприємства можна визнати задовільним, оскільки підприємство намагається якнайефективніше використовувати наявні фінансові ресурси та прискорювати оборотність, але необхідно активніше оновлювати основні засоби, прискорювати погашення дебіторської заборгованості тощо.

Аналіз динаміки показників ділової активності (таблиця 2.4) дав наступні результати.

Коефіцієнт оборотності активів зростає протягом 2001 – 2004рр. з 0,4966 до 1,3927, причому найбільше зростання (на 0,8559) відбулось за останній 2004р.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості знижується протягом 2001 – 2002рр., але зростає 2002 – 2004рр. В цілому за період, що аналізується відбулось зростання показника , причому найбільше за 2004р. – 0,8559. Відповідно зменшився строк погашення кредиторської заборгованості з 351дня у 2001р. до 143днів у 2004р., що знижує залежність підприємства від позикового капіталу.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості також в цілому за період збільшився майже вдвічі: з 2,2711 у 2001р. до 4,1852 у 2004р., причому за останній рік зростання склало 159%.

Відповідно зменшився строк погашення дебіторської заборгованості з 159 до 86днів. Певну цікавість викликає порівняння показників оборотності кредиторської і дебіторської заборгованості. Порівняльний аналіз показує, що оборотність дебіторської заборгованості значно переважає за своїми темпами оборотність кредиторської, тобто підприємство воліє значною мірою забезпечувати фінансування оборотних коштів за рахунок кредиторської заборгованості.

Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів зменшується у 2001 – 2002рр., але у 2003 – 2004рр. зростає, в цілому за період відбувається зростання оборотності матеріальних запасів на 1,0976, причому за останній рік, зростання склало 1,2196. причинами таких позитивних змін стали зростання обсягів реалізації продукції та зменшення частки матеріальних запасів в активах підприємства.

Фондовіддача має позитивну тенденцію зростання протягом усього періоду значними темпами, причому найбільше зростання відбулось за останній рік, що обумовлено з одного боку високими темпами збільшення виручки від реалізації, а з іншого – зменшенням первісної вартості основних засобів у 2004р.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу зменшується протягом 22001 – 2003рр. з 3,3931 до 1,6157, тобто досить високими темпами, але у 2004р. зростає до 3,3638. Отже, в цілому за період відмічається зниження показника, хоч значні позитивні зрушення у 2004р. значно поліпшують становище. Варто однак зазначити, що, як показав аналіз динаміки статей балансу, протягом усього періоду відбувається значне зростання власного капіталу і темпи його зростання у 2001 – 2003рр. переважають темпи збільшення виручки від реалізації продукції і тільки у 2004р. зростання виручки переважає зростання власного капіталу.

Коефіцієнт оборотності обігових коштів дещо знижується у 2001 – 2002рр. (на 0,0582), але у 2002 – 2004рр. значно зростає особливо за останній рік - на 0,7485 (59%). Варто зауважити, що в цей же період зростає абсолютна сума оборотних коштів, але темпи її зростання нижчі від темпів збільшення обсягів реалізації продукції. Тобто показник зазнає позитивного зрушення протягом майже всього періоду.

Відповідно період одного обороту обігових коштів також має позитивну тенденцію до зниження з 305днів у 2001р. до 179 днів у 2004р.

В цілому за період 2001 – 2004рр. знижуються період одного обороту запасів на 77%, а також період обороту готової продукції що у 2004р. дорівнює 1 дню. Результатом таких позитивних зрушень названих показників є скорочення операційного циклу з 228 днів у 2001р. до 143 днів у 2004р., тобто на 37%. Тобто такі зміни дають змогу отримати вивільнення коштів за рахунок прискорення оборотності. Визначним є вплив таких зрушень на тривалість фінансового циклу, який був від’ємним 2001 – 2003рр. через повільне обертання кредиторської заборгованості та тривалий операційний цикл, але у 2004р. набуває позитивного значення, через позитивні зміни вказаних факторів.

Отже, в цілому всі показники оборотності за 2001 – 2004рр . зазнали позитивних змін. Тобто ділова активність підприємства була дуже високою. Причому найбільші темпи поліпшення оборотності відбулись у 2004р., що дає можливість говорити про подальші перспективи зростання ділової активності підприємства.

Аналіз показників рентабельності (таблиця 2.5) показав, що за період 2001- 2004р. діяльність підприємства була рентабельною, оскільки всі показники рентабельності мали позитивні значення. В той же час рівень рентабельності значно змінився.

Рентабельність активів за чистим прибутком змінюється відповідно до динаміки чистого прибутку (рис. 2.3), тобто значно знижується 2001 – 2002рр. – на 12,02% і стає дуже низькою: 0,605% , невелике зростання відмічається у 2003р., а у 2004 р. збільшується майже у 30 разів і досягає значення 30,39%, тобто в цілому за період відбулись позитивні зміни і найбільший темп їх за останній рік. Необхідно звернути увагу на те, що вартість активів також зросла, це мало б дещо стримати зростання рентабельності, але темпи зростання чистого прибутку значно переважають темпи зростання вартості активів.

Рентабельність власного капіталу найбільше значення мала у 2001р. – 83,26%, і була дуже високою, але у 2002р. зменшилась на 83,09% і стала низькою – 3,17%, причинами такої зміни стали: велике зростання власного капіталу на 719% і зниження чистого прибутку на 94,96%, у 2003р. відбулось невелике зростання рентабельності власного капіталу на 0,07%. Але у 2004р. рентабельність власного капіталу стає знов дуже високою і, що дуже важливо, це зростання відбувається тільки за рахунок збільшення чистого прибутку на 3395,93%, оскільки абсолютна сума власного капіталу також зростає на 109,61%.

Валова рентабельність реалізованої продукції в цілому за період 2001 – 2004рр. має тенденцію зростання: з 6,43% до 34,64%, за виключенням 2003р. коли відбулось незначне зниження рентабельності на 4,16%, причиною якого стало зниження в цей час валового прибутку., отже, в цілому показник зазнав значних позитивних змін.

Рентабельність основної діяльності має відповідну попередньому показникові динаміку, тобто протягом періоду в цілому зростає з 2,17% у 2001р. до 29,97% у 2004р., знову ж таки найбільше зростання відбувається у 2004р. – 24,13%.

Рентабельність реалізованої продукції за чистим прибутком висока у 2001 і 2004рр. відповідно 25,42% і 21,82% і дуже низька у 2002 і 2003рр. : відповідно 1,21% і 2,01%. Показово, що в цілому за період відбулось зниження показника, тобто найвище значення – у 2001р., причиною тому є те, що в цьому році головною складовою чистого прибутку був не валовий а прибуток від звичайної діяльності до оподаткування, тому частка чистого прибутку у виручці в цей період більша ніж у 2004р., коли головною складовою чистого прибутку був валовий. Отже, внаслідок розглянутих причин найкращим значенням показника рентабельності реалізованої продукції за чистим прибутком у якісному розумінні слід визнати рівень 2004р.

Рентабельність виробничих фондів зростає протягом 2001 – 2004рр. з 18,58% до 64,46%. Динаміка показника повторює динаміку чистого прибутку, але темп зростання у 2004р. дещо менший через збільшення суми оборотних фондів.

Таким чином, всі показники рентабельності зазнали позитивних змін, особливо за останній рік, причому як у кількісному так і в якісному відношенні, і за останній рік можуть бути визнані достатньо високими.

Аналіз ліквідності підприємства (таблиця 2.6) показав, що коефіцієнт поточної ліквідності у 2001 – 2003рр. був нижчий від нормативного значення і тільки у 2004р. став відповідати нормативному значенню. Коефіцієнт швидкої ліквідності також досяг нормативного значення лише у 2004р. Коефіцієнт абсолютної ліквідності у 2001 – 2002рр. мав дуже низькі значення через невелику суму грошових коштів у балансі підприємства, але протягом 2002 – 2004рр. спостерігається тенденція зростання, причому дуже високими темпами: з 0,0003 до 0,1299, найбільше зростання на 0,1281 відбулось за останній рік. Отже, протягом періоду, що аналізується, відбулось зростання як потенційної так і поточної платоспроможності підприємства, її рівень досяг нормативного у 2004р., тобто значно зменшився ризик виникнення неплатоспроможності підприємства.

Співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості у 2001р. було меншим нормативного рівня: =1, і становило 0,8192, тобто дебіторська заборгованість була меншою від кредиторської, що знижувало рівень покриття поточних зобов’язань активами, але зменшувало ступінь іммобілізації коштів з обороту підприємства, однак за низького рівня грошових коштів на балансі підприємства, такий стан є достатньо ризикованим. У 2002р. відбулось зростання показника до 1,1298, що також не можна визнати позитивним, оскільки дебіторська заборгованість значно перевищила кредиторську, тобто зросли можливості покриття, що підтверджується динамікою коефіцієнта покриття, але зростає ступінь іммобілізації коштів з обороту і ризику неповернення товарного кредиту, 2003р. показник утримувався, практично в межах норми, а от у 2004р. значення показника знижується до 0,7422, тобто нижче рівня 2001р., причиною стало перевищення темпів зростання кредиторської заборгованості над темпами зростання дебіторської.

Важливо зазначити, що протягом 2001, 2003р. підприємство не мало чистого (власного) оборотного капіталу, його значення були негативними і нестача зросла з (-261814) тис. грн. до (-345126)тис. грн., але у 2004р. відбулось значне зростання власного капіталу підприємства і його частки в структурі балансу і підприємство отримало власний оборотний капітал у сумі 113698 тис. грн.

Отже, за період, що розглядається, ліквідність і платоспроможність підприємства зазнала позитивних змін.

Аналіз фінансової стійкості підприємства (таблиця 2.7) дав наступні результати: коефіцієнт автономії протягом усього періоду нижчий від нормативу, тобто підприємство має високу залежність від позикового капіталу, але показник має позитивну динаміку і зростає з 0,0597 у 2001р. до 0,4710. Отже, є перспектива позитивних зрушень.

Коефіцієнт фінансової залежності протягом 2001 – 2004рр. переважає нормативне значення, але має тенденцію до зниження і у 2004р. складає 2,1232, наближаючись до нормативного значення. Тобто цей показник знову ж таки відбиває значну залежність підприємства від позикового капіталу, але в останній рік вона значно зменшується.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу на протязі 2001 – 2003рр. маневреність власного капіталу від’ємні значення через відсутність власного оборотного капіталу, але у 2004р. уже перевищив норматив і склав 0,1121, причиною такого позитивного зрушення стало отримання підприємством власного оборотного капіталу за рахунок зростання власного капіталу і його частки в структурі балансу, що обумовлено значними зростанням нерозподіленого прибутку.

Коефіцієнт фінансової стабільності не відповідає нормативу, але має позитивну тенденцію зростання і збільшується з 0,0635у 2001р. до 0,8903 у 2004р тобто підприємство не має у достатній кількості стабільних джерел фінансування, для забезпечення потреби у фінансових ресурсах, але ця нестача протягом періоду зменшується.

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу значно переважає нормативне значення ,але має позитивну тенденцію до зниження і протягом періоду 2001 – 2004рр. зменшується з 0,9403 до 0,5290, наближаючись до нормативу.

Показник фінансового леверіджу тільки у 2001р. переважає норматив, а у 2001 – 2004рр. відповідає нормативному значенню і має позитивну тенденцію до зниження.

Коефіцієнт фінансової стійкості значно нижчий від нормативу на протязі усього досліджуваного періоду, але має позитивну тенденцію зростання: з 01643 у 2001р. до 0,4713 у 2004р.

Отже, фінансова стійкість підприємства має не високий рівень через значний ступінь залежності підприємства від позикового капіталу. Але за останній рік становище значно поліпшилось і з’явились перспективи подальшого підвищення фінансової стійкості.

Таким чином, фінансовий стан підприємства за відносними показниками підтвердив висновки загального його аналізу, тобто стан в цілому, можна визнати, задовільним, оскільки підприємство має високі показники ділової активності, рентабельності, рентабельності, значно поліпшились фінансова стійкість, ліквідність та платоспроможність, майновий стан відзначається нарощенням виробничого потенціалу, однак залишились проблеми високого ступеня зносу основних засобів, значної залежності підприємства від позикового капіталу.

2.3 Оцінка структури джерел фінансових ресурсів

Склад та структура джерел фінансування діяльності підприємства відбиваються структурою пасивів у його балансі (П(С)БО №2 ф.1). Інформація, яка наводиться в пасиві балансу дає змогу визначити зміни в структурі власного і позикового капіталу, перманентного (постійного) і змінного; розмір залучених в оборот довгострокових і короткострокових позикових коштів. Фінансовий стан підприємства в багатьох випадках залежить від того, які кошти має підприємство, звідки вони взялися і куди вкладені.

Склад, структура та динаміка пасивів ВАТ „Північний ГЗК” представлена в таблицях 2.8 і 2.9.

Як видно з таблиці 2.8, впродовж 2001 – 2004рр. склад пасивів включав наступні елементи: власний капітал, забезпечення наступних витрат і платежів, довгострокові зобов’язання, поточні зобов’язання. Доходи майбутніх періодів протягом років, які розглядаються були цілком відсутні. Тобто за цей час підприємство використовувало кошти з власних та прирівняних до власних джерел: власний капітал, забезпечення наступних витрат і платежів; та з джерел позикових коштів, тобто: довгострокових та поточних зобов’язань.

Структура джерел фінансових ресурсів зазнала протягом періоду, що аналізується, значних змін. Якщо у 2001р. визначну роль у фінансуванні діяльності ВАТ „Північний ГЗК” відігравали поточні зобов’язання, частка яких складала 83,52%, на другому місці за значимістю були довгострокові зобов’язання, а питома вага власного капіталу була лише 5,97%, то у 2002р. становище значно поліпшилось оскільки більш ніж у 5 разів зросла питома вага власного капіталу і склала 33,59%, , певною мірою знизився вплив довгострокових зобов’язань оскільки їхня частка зменшилась до 3,73%, поточні зобов’язання залишились най більшим джерелом фінансування, але їхня частка стала меншою і становила 62,67%, у 2003р. принципових змін структури джерел фінансування не відбулось: дещо знизилась частка власного капіталу – до 33,00 і збільшилась до 66,56%, стосовно ж довгострокових позикових коштів , можна сказати, що вони втратили вагу джерела фінансування, оскільки їхня частка склала всього 0,04%, натомість зросла питома вага прирівняних до власних коштів у вигляді забезпечення наступних витрат і платежів, яка становила 0,40%. Кардинальні зміни відбулись у 2004р., коли питома вага власного капіталу склала 46,69%, а поточних зобов’язань – 52,87%, тобто ці джерела фінансування, практично, зрівнялись за значенням, що дало змогу підприємству знизити залежність від позикового капіталу та значно зменшити ризик діяльності. Причинами таких змін стали зростання обсягів виробництва та реалізації продукції та чистого прибутку.

Аналіз динаміки фінансових ресурсів підприємства (таблиця 2.9) показав, що в цілому за досліджуваний період відбулось значне зростання загальної суми капіталу (валюти балансу) з 1416620 тис. грн. у 2001р. до 2143622 тис.грн. у 2004р. – 51,32% . Динаміка загальної суми капіталу ВАТ „Північний ГЗК” представлена на рис. 2.3

Рисунок . 2.3 Динаміка загальної суми капіталу ВАТ „Північний ГЗК”

Тобто в цілому за період підприємство значно розширило свою діяльність та збільшило свою ринкову вартість.

Позитивним фактором також є те що зростання загальної суми коштів відбулось головним чином за рахунок збільшення власного капіталу, абсолютна сума якого зросла з 59500 тис. грн. у 2001р до 487848 тис. грн. у 2002р., тобто на 719,91%, у 2003р. відбулось невелике зниження – на 2,11%, але у 2004р. зростання склало 109,61%. Позитивний вплив таких змін на стан підприємства посилюється, як з’ясовано вище зростанням також питомої ваги власного капіталу у загальній сумі коштів.

Поточні зобов’язання за абсолютною сумою також зростають протягом періоду 2001 – 2004рр. з 832662 тис. грн. до 1133385 тис. грн., але досить невисокими темпами: на 9,31% у 2001 – 2002рр., 5,82% у 2003р. і 17,68% у 2004р., крім того, як уже згадувалось, знижується їх частка у загальній сумі джерел фінансування.

Відносними показниками структури джерел фінансових ресурсів є :

- коефіцієнт фінансової незалежності (автономії), який розраховується як відношення власного капіталу до загального (валюти балансу);

- коефіцієнт фінансової залежності, який характеризує частку боргу у загальному капіталі і розраховується як відношення позикового капіталу до загального (валюти балансу);

- коефіцієнт фінансового ризику (плече фінансового важеля), який розраховується відношенням позикового капіталу до власного.

Чим вище рівень першого показника і нижче другого й третього, тим стійкіший фінансовий стан підприємства, тобто зростання коефіцієнта автономії означає зростання фінансової незалежності і підвищення ринкової стійкості підприємства; збільшення в динаміці коефіцієнта співвідношення позикових і власних коштів вестиме до підвищення фінансового ризику, до посилення підприємства від залученого капіталу і зниження його фінансової незалежності, спадатиме і його ринкова стійкість, але в той же час зростання плеча фінансового важеля сприяє і зростанню прибутковості власного капіталу, тому важливо намагатися досягти оптимального рівня співвідношення позикового і власного капіталу. Аналіз цих показників представлено у таблиці 2.10.

Таблиця 2.10 – Аналіз показників структури джерел фінансування ВАТ „Північний ГЗК”

З таблиці 2.10 видно, що зміни структури джерел фінансування мають позитивну тенденцію, тобто значно зменшується залежність підприємства від позикового капіталу і зростає його ринкова стійкість.

2.4 Аналіз джерел власних коштів

У подальшому аналізі необхідно вивчити динаміку і структуру власного капіталу, як визначного джерела фінансування діяльності підприємства, з’ясувати причини змін окремих його складових і дати оцінку цим змінам за аналізований період.

Склад, структура і динаміка власного капіталу ВАТ „Північний ГЗК” представлені в таблицях 2.11 і 2.12, з яких видно, що протягом 2001 – 2004рр. власний капітал підприємства складався зі статутного капіталу, іншого додаткового капіталу, резервного фонду та нерозподіленого прибутку (непокритого збитку).

На протязі всього досліджуваного періоду статутний капітал за абсолютною сумою не змінювався і складав 242869 тис. грн., але його частка у загальній вартості власного капіталу зазнала певних змін: у 2001 – 2002рр. зменшилась з 408% до 49,78%. У 2003р. дещо зросла до 50,86% і зменшилась до 24,26 %. Такі зміни пояснюються динамікою загальної суми власного капіталу, на яку головним чином здійснює вплив нерозподілений прибуток (непокритий збиток). Зокрема, частка статутного капіталу 408% від власного капіталу у 2001р. пояснюється значною сумою непокритого збитку.

Отже, необхідно підкреслити, що у 2001 – 2003рр. підприємство мало на балансі значні суми непокритого збитку, що є наслідком накопиченої його суми за попередні роки, оскільки діяльність ВАТ „ПівнГЗК” в означений період була прибутковою. Але у 2001р. непокритий збиток склав 848156 тис. грн., у 2002р. ця сума зменшилась на 50,52% і склала 419674 тис. грн., що стало наслідком значних санаційних дій, надалі тенденція зменшення непокритого збитку зберігається, однак у 2003р. відмічалось невелике зростання 0,81%, зате у 2004р. зменшення відбулось на 134% і у підприємства вперше за період утворився нерозподілений прибуток у сумі 144648 тис. грн. Як наслідок, у структурі власного капіталу нерозподілений прибуток (непокритий збиток) із понижуючого фактора, частка якого складала у 2001р. – (-1425,47)%. У 2002р. - ( -86,03)%, у 2003р. – (-88,60)%; перетворився у 2004р. на підвищуючий фактор, оскільки став позитивним і його частка склала 14,45%.

Ще одним важливим фактором формування джерел власних фінансових ресурсів є інший додатковий капітал, який протягом досліджуваного періоду має стійку тенденцію до зниження, як за абсолютною сумою, так і за питомою вагою. У 2001р. інший додатковий капітал складав 664749 тис. грн., а його частка у власному капіталі – 1117,23%, у 2002р. абсолютна сума зменшилась на 0,02% , а питома вага стала 136,23%, у 2003р. абсолютна сума знов зменшилась на 1,04%, але частка у загальній вартості власного капіталу зросла на 1,5%, у 2004р. становище кардинально змінилось: абсолютна сума зменшилась на 6,,74, а от питома вага становила 61,28%.

Отже, протягом 2001 – 2004рр., па особливо за останній рік відбулось значне поліпшення структури власного капіталу, утворився нерозподілений прибуток і його питома вага у загальній сумі власних джерел фінансування склала 14,45 %, і, зважаючи на результати аналізу техніко-економічних показників та фінансового стану підприємства, є всі підстави очікувати подальшого зростання цього фактора, що впливатиме на структуру джерел фінансування підприємства позитивним чином, оскільки є продуктом діяльності підприємства і сприяє зростанню його самофінансування.

Необхідно також провести аналіз джерел фінансування прирівняних до власних, якими є забезпечення наступних витрат і платежів (ІІ розділ пасиві балансу) та доходи майбутніх періодів (V розділ пасиву балансу).

Із таблиці 2,8 видно, що доходи майбутніх періодів , протягом 2001 – 2004рр. повністю відсутні; склад та структура забезпечення наступних витрат і платежів представлена у таблиці 2.13.

Таблиця 2.13 – Склад і структура забезпечення наступних витрат і платежів ВАТ „Північний ГЗК” за 2001 – 2004рр.

Отже, з таблиці 2.13 видно, що питома вага забезпечення наступних витрат і платежів у загальній сумі джерел фінансування діяльності підприємства незначна: від 0,0001% у 2001р. до 0,41% у2004р., тому значного впливу на стан фінансування не справляє, але, варто зазначити, що у позитивному напрямку змінилися протягом періоду склад і сума цього елемента, тобто якщо у 2001р. він складав 1 тис. грн. цільового фінансування, то у 2003р. сума зросла до 5734 тис. грн. і складалася цілком із забезпечення виплат персоналу і така тенденція збереглась і у 2004р. причому абсолютна сума зросла до 8690 тис. грн.

Наступним важливим аспектом аналізу власних джерел фінансування є дослідження ефективності використання власних фінансових ресурсів.

Серед показників ефективності діяльності господарюючого суб’єкта важливе місце за умов ринку посідають показники ефективності використання капіталу, які відображають швидкість (прискорення або уповільнення) руху капіталу та його віддачу.

У таблиці 2.14 наведено динаміку основних показників ефективності використання власного капіталу, які розраховано за формулами: (1.12), (1.13).

Таблиця 2.14 - Показники ефективності використання власного капіталу

З таблиці видно, що показники ефективності використання власного капіталу протягом досліджуваного періоду поліпшуються якщо не враховувати показників 2001р., оскільки вони найвищі, але причиною такого рівня рентабельності власного капіталу та його оборотності є не зростання чистого прибутку та виручки від реалізації, а низька абсолютна сума. Тому, варто зазначити, що у подальші роки 2002 – 2003 відбувалось зростання рентабельності власного капіталу з 3,17% до 3,24% також, головним чином, за рахунок зменшення суми власного капіталу, але у 2004р. значне зростання рентабельності власного капіталу до 73,41% відбулось за рахунок збільшення чистого прибутку, оскільки в цей же час абсолютна сума власного капіталу зросла на 109% (таблиця 2.9).

Коефіцієнт оборотності власного капіталу також знижується у 2001 – 2003рр. з 3,39 до 1,61 через перевищення темпів зростання власного капіталу над темпами зростання виручки від реалізації. Але у 2004р. відбулось значне зростання цього показника до 3,36 за рахунок значних темпів зростання обсягів реалізації продукції.

Термін окупності власного капіталу зазнає наступних змін: значне погіршення у2001 – 2002рр. з 0,35 до 56,23 року, через зростання суми власного капіталу і значне зменшення чистого прибутку, поліпшується у 2003р. до 30,55 року через зростання чистого прибутку і деяке зменшення суми власного капіталу, а у 2004р. відбувається кардинальне покращення становища, тобто зменшення терміну окупності до 1,83 року через значне зростання чистого прибутку на тлі збільшення суми власного капіталу.

Отже, ефективність використання власного капіталу була досить високою, а протягом досліджуваного періоду, особливо останнього 2004р., значно поліпшилась.

2.5 Аналіз джерел позикових коштів

Як було з’ясовано у підрозділі 2.3 даної роботи, ВАТ „Північний ГЗК” використовує для фінансування своєї діяльності довгострокові та короткострокові позикові кошти.

Дані таблиці 2.8 вказують на те, що довгострокові позикові кошти мають невелику частку у структурі джерел фінансування підприємства і протягом періоду, що аналізується, ця частка знижується з 10,51% у 2001р. до 0,03% у 2004р. Тому доцільно розглянути тільки їх склад (таблиця 2.15).

Таблиця 2.15 – Склад і структура довгострокових зобов’язань ВАТ „Північний ГЗК” за 2001 – 2004рр.

З таблиці 2.15 видно, що протягом 2001 – 2002рр. довгострокові зобов’язання підприємства складались із довгострокових кредитів банків і інших довгострокових зобов’язань. У 2003р . підприємство відмовилось від використання довгострокових кредитів банків, і в цьому році довгострокові зобов’язання складались лише із інших довгострокових зобов’язань. У 2004р. склад довгострокових позикових коштів: інші довгострокові фінансові зобов’язання та інші довгострокові зобов’язання.

Таким чином, найбільшою складовою довгострокових зобов’язань у 2001 – 2002рр. були довгострокові кредити банків абсолютна сума яких знизилась з 99916 тис. грн. у 2001р. до 52192 тис. грн. у 2002р., тобто зміни були як позитивного характеру, зважаючи також на зниження їхньої частки у валюті балансу 10,02% до 3,59%, можна сказати, що значно зменшилась залежність від довгострокового позикового капіталу. А у 2003р., як уже згадувалось, підприємство не мало довгострокових кредитів банків і головною складовою довгострокових зобов’язань стали інші довгострокові зобов’язання, причому абсолютна сума їх 533 тис. грн., що значно менше від суми довгострокових кредитів банків у 2002р., і частка в валюті балансу складає всього 0,04%, у 2004р. сума інших довгострокових зобов’язань зменшується до 96 тис. грн., але головною складовою довгострокового позикового капіталу стають інші фінансові довгострокові зобов’язання у сумі 503 тис. грн., але частка довгострокових зобов’язань у валюті балансу знов знижується до 0,03%, отже, підприємство протягом досліджуваного періоду, значно знизило свою залежність від довгострокового позикового капіталу, що дає змогу значно зменшити ризик фінансово-господарської діяльності.

Як показав попередній аналіз структури джерел фінансування підприємства, найбільшу питому вагу протягом усього періоду 2001 – 2004рр. мав короткостроковий позиковий капітал. Склад, структура та динаміка якого представлені у таблицях 2.16, 2.17.

Як видно з таблиці 2.16, короткостроковий позиковий капітал підприємства у 2001 – 2004рр., складався з короткострокових кредитів банків, поточної заборгованості за довгостроковими зобов’язаннями, векселів виданих , кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги, поточних зобов’язань за розрахунками та інших поточних зобов’язань.

Найбільші частки у сумі поточних зобов’язань у 2001р мали: кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги - 38,32%; інші поточні зобов’язання - 29,72%; векселі видані – 24,65%.

У 2002р. структура короткострокового позикового капіталу змінюється: зменшується питома вага кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги до 34,75%, векселів виданих до 12,96%, натомість зростає частка інших поточних зобов’язань до 48,50%, тобто вони цей елемент стає визначним. Варто зауважити, що в цей же час абсолютна сума кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги зменшується на 2,817 тис. грн. (0,88%), векселі видані – на 87249 тис. грн. (42,51%), зростання ж інших поточних зобов’язань склало 193951 тис. грн. (78,37%).

У 2003р. відбулось зменшення питомої ваги всіх згаданих елементів: кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги – до 34,75% , векселів виданих – до 7,40%, інших поточних зобов’язань – до 44,88%, абсолютна сума кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги зросла на 6139 тис. грн. (1,94%), векселів виданих зменшилась на 46646 тис. грн. (39,54%), інших поточних зобов’язань зменшується на 9216 тис.грн. (2,08% ); тим часом зростає частка короткострокових кредитів банків до 5,88% , за абсолютною сумою на 38098 тис. грн. (205,50%).

У 2004р. відбулись кардинальні зміни в структурі поточних зобов’язань: ключовим елементом стає кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, частка якої склала 65,27 % , за абсолютною сумою зросла на 417296 тис. грн. (129,42%), питома вага векселів виданих зросла до 12,79%, абсолютна сума на 73624 тис. грн. (103,23%), поточні зобов’язання за питомою вагою зменшились до 6,31%, за абсолютною сумою - на 360678 тис. грн. (83,45%), від короткострокових кредитів банків підприємство у цей період відмовилось зовсім. Такі зміни обумовлено значним розвитком фінансово-господарської діяльності та зростанням її результатів, що дозволило зменшити податковий кредит, який був головною складовою поточних зобов’язань, замінити більш дорогий банківський кредит на дешевший комерційний, але значне зростання суми кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги, збільшило ризик діяльності та залежність від позикового капіталу, дещо знизило потенційну платоспроможність підприємства.

Отже, в цілому за період 2001 – 2004рр. відбулись позитивні зміни у структурі короткострокового позикового капіталу підприємства.

Важливо також дослідити ефективність використання позикових коштів.

Динаміка показників використання позикових коштів наведена у таблиці 2.18.

Таблиця 2.18 - Динаміка показників ефективності використання позикового капіталу

Отже, з таблиці видно, що рентабельність позикових коштів була позитивною протягом усього досліджуваного періоду, причому у 2001 – 2002рр. знизилась 8,34% до 0,89% через зменшення чистого прибутку в цей період та зростання абсолютної суми позикових коштів, у 2002 – 2004р. спостерігалось зростання показника причому найбільший темп 46,59% прийшовся на останній 2004р.

Рентабельність довгострокових зобов’язань мала дуже високі значення через значні суми чистого прибутку і невеликі значення самих довгострокових зобов’язань.

Рентабельність поточних зобов’язань мала схожі тенденції з показником рентабельності позикових коштів. Оскільки саме вони були визначальною часткою позикового капіталу, але значення дещо вищі: у 2001р. – 20,65%, у 2002р. – 0,95%, причиною зниження є зростання суми поточних зобов’язань та значне зниження чистого прибутку в цей період, у 2003р. – 1,62% зростання обумовлено збільшенням чистого прибутку. У 2004р. значне збільшення до 48, 21% знову ж такі зміни обумовлені значним зростанням чистого прибутку, причому варто зауважити і зростання суми поточних зобов’язань.

Рентабельність кредитів банків мала високі значення у 2001 – 2003р. через відносно незначні їх суми, але, слід підкреслити стійку тенденцію до зниження показника: у 2001 – 2002 рр. через зменшення чистого прибутку, у 2003р. через зростання суми використовуваних кредитів банків, у 2004р. підприємство взагалі не мало кредитів банків.

Важливими показником ефективності використання позикових коштів є також їх оборотність.

За даними таблиці: оборотність позикових коштів мала позитивні тенденції зростання. Зокрема, коефіцієнт оборотності товарного кредиту мав стійку тенденцію зростання протягом 2001 – 2004рр. і збільшився з 1,29 до 2,83 обороту на рік.

Коефіцієнт оборотності поточних зобов’язань також зріс протягом періоду з 0,81 до 2,21 обороту на рік.

Отже, ефективність використання позикових коштів ВАТ „ПівнГЗК” є високою і протягом 2001 – 2004рр. зазнала позитивних змін.

В цілому ж, варто зазначити, що в результаті проведеного у другому розділі роботи аналізу з’ясовано, що підприємство на протязі 2001 – 2004рр. мало позитивні зрушення у фінансово-господарській діяльності у вигляді зростання обсягів виробництва і реалізації продукції, фінансових результатів, поліпшення фінансового стану, стосовно джерел фінансування також відбулись позитивні зміни у їх структурі та в ефективності їх використання, але існують і певні проблеми, тобто значне зростання абсолютної суми кредиторської заборгованості, збільшення залежності підприємства від позикового капіталу тощо.

3 Оптимізація структури капіталу ВАТ „Північний ГЗК”

3.1 Шляхи вдосконалення політики формування структури джерел фінансування підприємства

Політика формування структури джерел фінансування являє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає у формуванні необхідного обсягу і складу фінансових ресурсів підприємства, раціоналізації і оптимізації структури капіталу.

Основною метою формування джерел фінансування підприємства є задоволення потреб у фінансових ресурсах для придбання необхідних активів та оптимізація структури капіталу з позицій забезпечення умов ефективного його використання.

Основними принципами формування пасивів є:

- врахування перспектив розвитку господарської діяльності підприємства;

- забезпечення відповідності обсягу капіталу, що залучається, та обсягу активів, які формуються на підприємстві;

- забезпечення оптимізації структури капіталу з позицій ефективності його функціонування;

- забезпечення мінімізації витрат на формування капіталу з різних джерел;

забезпечення високоефективного використання капіталу в процесі господарської діяльності підприємства.

Основними напрямками управління джерелами фінансування є :

- визначення пропорцій позикового і власного капіталу з метою збалансування рівнів ризику та прибутковості його використання на основі розрахунку показників фінансового ліверіджу;

- оптимізація структури капіталу на основі мінімізації його вартості;

- оптимізація структури капіталу по критерію максимізації рівня фінансової рентабельності.

Одним з головних завдань фінансового менеджменту є максимізація рівня рентабельності власного капіталу при певному визначеному рівні фінансового ризику , яке реалізується різними методами найпоширенішим з основних механізмів реалізації цього завдання є фінансовий леверідж.

Фінансовий леверідж характеризує використання підприємством позикових коштів, яке впливає на зміну коефіцієнту рентабельності власного капіталу. Тобто фінансовий леверідж являє собою об’єктивний фактор, що виникає з появою позикових коштів в обсязі використовуваного підприємством капіталу, який дозволяє йому отримати додатковий прибуток на власний капітал.

Показник, що відображує рівень додатково генерованого прибутку на власний капітал за різної частки використання позикових коштів, називається ефектом фінансового ліверіджу., який розраховується за формулою:

ЕФЛ = (1 – Спп)*(ВРа - Вк)*ПК/СК, (3.1)

Де Спп – ставка податку на прибуток, у десятинній дробі;

ВРа – валова рентабельність активів , %;

Вк – середній відсоток за кредит, що сплачується підприємством за використання позикового капіталу, %;

ПК – середня сума використовуваного підприємством позикового капіталу;

СК – середня сума власного капіталу підприємства.

В наведеній формулі розрахунку ефекту фінансового леверіджу, можна виділити три основні складові:

1) податковий коректор фінансового леверіджу (1 – Спп), який показує ступінь прояву ефекту фінансового леверіджу у зв’язку з рівнем оподаткування прибутку;

2) диференціал фінансового леверіджу (ВРа - Вк), який характеризує різницю між валовою рентабельністю активів і середнім розміром відсотка за кредит;

3) коефіцієнт фінансового леверіджу (ПК/СК), який характеризує суму позикового капіталу, що використовується підприємством, в розрахунку на одиницю капіталу.

Розрахунок ефекту фінансового леверіджу за реальними даними фінансової звітності ВАТ„Північнийий ГЗК” 2004 року:

ставка податку на прибуток – 0,25;

валова рентабельність активів ((Ф.2 ряд. 050 / Ф.1 280)*100), (3.2)

ВРа = 40%

середня ставка банківського відсотка - 22%,

коефіцієнт фінансового леверіджу

((Ф.1 ряд 480 + 620)/ Ф.1 ряд.380) (3.3)

ПК/СК = 1,13

ЕФЛ = (1 – 0,25)*(0,40 – 0,22)*1,13 = 0,15 = 15 %,

Отже, ефект фінансового леверіджу є позитивним і рівень його достатньо високий за умов господарювання 2004р. Для оптимізації структури капіталу за критерієм максимізації рівня фінансової рентабельності необхідно провести її розрахунок за різних рівнів фінансового леверіджу, результати якого представлені в таблиці 3.1.

Отже, з таблиці видно, що зростання коефіцієнта фінансового леверіджу, тобто суми і частки позикового капіталу, призводить до збільшення фінансової рентабельності (рентабельності власного капіталу), оскільки дуже високий рівень валової рентабельності активів підприємства. Але це не означає реальних можливостей такого збільшення позикового капіталу, тому що його може призвести до високого ступеня залежності підприємства від кредиторів та ризику неплатоспроможності. Причому слід зауважити, що дана модель розрахунків не враховує в достатній мірі реальних умов формування чистого прибутку, впливу, зазвичай негативного, інших видів діяльності, окрім основної, які дещо зменшують суму чистого прибутку, про що свідчить аналіз результатів фінансово-господарської діяльності підприємства, проведений у підрозділі 2.1.

Як показав аналіз фінансової стійкості (підрозділ 2.2) залежність підприємства від позикового капіталу є достатньо високою, і показники фінансової стійкості, що відображують структуру капіталу (джерел фінансування): коефіцієнти автономії, фінансової залежності і фінансового ризику не відповідають нормативним значенням (таблиці 2.7; 2.10), тому нарощення позикового капіталу за критеріями ринкової та фінансової стійкості не може бути доцільним.

Отже, враховуючі, що підприємство знаходиться в стадії розвитку діяльності і повинно будувати стратегію зростання, необхідно розробити заходи щодо поліпшення структури капіталу з позицій зменшення вартості його залучення та зростання загальної суми фінансових ресурсів.

3.2 Заходи щодо поліпшення фінансового стану за рахунок підвищення ефективності управління капіталом підприємства

Аналіз фінансового стану підприємства, проведений у підрозділі 2.1, показав, що в цілому підприємство має його задовільний рівень, головними ж проблемами є високий ступінь залежності від позикового капіталу. Тобто для поліпшення фінансового стану необхідно зменшити таку залежність шляхом збільшення частки власного капіталу у структурі джерел фінансування діяльності підприємства.

В той же час розрахунок варіантів структури капіталу за різних рівнів співвідношення позикових і власних коштів показав, що для збільшення ефективності використання власного капіталу підприємство має збільшувати частку позикового.

В таких умовах доцільно запропонувати:

1) збільшення обсягів випуску і продажу на плановий період на 15%, а саме на 425928 тис.грн. (за рахунок більш повного використання потужностей та розширення ринків збуту продукції);

2) зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції у перерахунку на 1 грн. на 0,03 грн. тобто на 3%, за рахунок зниження простоїв підвищення продуктивності праці, зниження постійних витрат на одиницю продукції, враховуючи зростання обсягів реалізації.

Отже, враховуючі впровадження таких змін, можна скласти прогнозний „Звіт про фінансові результати ВАТ „Північний ГЗК” (таблиця 3.2).

Таблиця 3.2 - Прогнозний звіт про фінансові результати ВАТ „Північний ГЗК”

(тис.грн.)

Отже, з таблиці 3.2 видно, що за умов впровадження запропонованих заходів виручка від реалізації продукції зросте до 3265448 тис. грн., податок на додану вартість також збільшиться на 117448 тис. грн , в результаті чого підприємство зможе отримати чистий доход від реалізації продукції у сумі 2812609 тис. грн., що на 308626 тис.грн. перевищує його суму у 2004р., собівартість реалізованої продукції складе 1743817 тис. грн , тобто зросте на 127207 тис. грн. Таким чином, підприємство матиме змогу отримати валовий прибуток у сумі 1068792 тис. грн., що на 201419 тис. грн перевищить рівень 2004р., фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування становитимуть 948256 тис. грн., податок на прибуток складе 237064 тис. грн., тобто підприємство може отримати чистий прибуток у сумі 711192 тис. грн., що вище значення 2004р. на 164709 тис. грн.

Тобто підприємство у разі впровадження запропонованих заходів може отримати додатково власних фінансових ресурсів на суму 711192 тис. грн.

Враховуючи потреби підприємства та необхідність поліпшення дивідендної політики, припустимо, що спожита частина чистого прибутку складе 20% , тобто 142238 тис. грн В такому разі власний капітал у статті „Нерозподілений прибуток” може збільшитись на 568954 тис. грн.

Оскільки однією із проблем підприємства є значне спрацювання основних засобів, нерозподілений прибуток варто використати в певній мірі на їх оновлення та зростання виробничих запасів для нарощування виробничого потенціалу підприємства.

Отже, з урахуванням наведених пропозицій, можна скласти прогнозний баланс підприємства (таблиця 3.3)

З таблиці 3.3 видно, що за умов впровадження запропонованих заходів може відбутися збільшення нерозподіленого прибутку на 568 954 тис. грн., за рахунок чого власний капітал зросте до 1 569 902 тис. грн.

Використання нерозподіленого прибутку на оновлення основних засобів у сумі 400000 грн. зросте сума необоротних активів до 1 296 454 тис.грн., та на збільшення виробничих запасів на суму 168 954 тис.грн. сума оборотних активів зросте до 1 416 037 тис. грн.

Такі зміни, з одного боку, збільшуватимуть частку власного капіталу у структурі джерел фінансування, а з іншого підвищуватимуть виробничий потенціал підприємства завдяки поліпшенню структури активів.

Таблиця 3.3 – Прогнозний баланс ВАТ „Північний ГЗК”

(тис. грн.)

Продовження таблиці 3.3

Необхідно проаналізувати зміни фінансового стану за відносними показниками з урахуванням впровадження запропонованих заходів.

В таблиці 3.4 представлені результати розрахунків показників фінансової стійкості.

Таблиця 3.4 – Показники фінансової стійкості за прогнозними даними

Як видно з таблиці 3.4, коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) за прогнозним балансом матиме позитивні зміни зросте на 0,1110 і становитиме 0,5820, тобто на відміну від значення 2004р. переважатиме нормативне значення.

Коефіцієнт фінансової залежності також поліпшиться і відповідатиме нормативу та характер змін матиме рекомендований напрямок, тобто зменшення.

Коефіцієнт фінансового ризику також матиме позитивні зміни, тобто зменшення до 0,4180, що відповідатиме рекомендованим значенням.

Слід підкреслити, що саме розглянуті вище коефіцієнти є показниками структури джерел фінансування підприємства. Отже, їх покращення свідчить про поліпшення структури джерел фінансування.

Інші показники фінансової стійкості також зазнають позитивних змін, а саме:

- коефіцієнт маневреності власного капіталу зросте - на 0,2908 і значно перевищить нижню межу нормативу, що свідчить про зростання маневреності власного капіталу, тобто значне зростання власного обігового (робочого) капіталу;

- коефіцієнт фінансової стабільності також зросте до 1,3921 і відповідатиме нормативу, тобто збільшиться частка стабільних джерел фінансування в загальній їх структурі, в даному разі за рахунок власного капіталу;

- коефіцієнт концентрації позикового капіталу за прогнозним балансом зменшиться до 0,4180 і відповідатиме нормативному значенню;

- коефіцієнт фінансової стійкості також матиме позитивні зміни: зросте до 0,5822, але недосягне рекомендованих значень.

Таким чином, при запровадженні запропонованих заходів, фінансова стійкість підприємства значно поліпшиться, оскільки майже всі показники сягатимуть нормативних значень. В тому числі поліпшиться структура джерел фінансування, може бути вирішена проблема залежності від позикового капіталу.

Зміни показників ліквідності та платоспроможності представлені в таблиці 3.5.

Таблиця 3.5 - Показники ліквідності за прогнозними даними

З якої видно, що внаслідок впровадження запропонованих заходів значно підвищиться коефіцієнт поточної ліквідності (покриття), за рахунок зростання вартості активів, зокрема виробничого потенціалу підприємства, отже збільшиться потенційна платоспроможність, що окрім зниження ризику виникнення неплатоспроможності, дає змогу підвищити кредитоспроможність.

Відбудуться також і зміни майнового стану підприємства (таблиця 3.6).

Таблиця 3.6 - Показники майнового стану за прогнозними даними

З таблиці 3.6 видно, що майновий стан також має зазнати позитивних змін, які виражатимуться у:

- зниженні ступеня зносу основних засобів з 0,6656 до 0,5643;

- зростанні майже вдвічі частки оборотних виробничих фондів в обігових коштах, яка становитиме 0,2150;

- збільшення коефіцієнту оновлення основних засобів до 0,1521.

Але в той же час зросте частка основних засобів в активах на 0,0745 і складе 0,4243 , що призведе до зниження їх мобільності активів з 1,3912 до 1,0923, що не може бути визнано позитивним зрушенням.

Отже, в цілому майновий стан поліпшиться і буде вирішено проблему високого рівня спрацювання основних засобів.

Таким чином, за рахунок нарощування обсягів випуску і реалізації продукції та зниження витрат на 1 грн. реалізованої продукції, підприємство матиме змогу отримати 711192 тис. грн. чистого прибутку і спрямувати 60% на фінансування діяльності, що в свою чергу поліпшить структуру джерел фінансування за критеріями:

- вартості залучення капіталу, оскільки чистий прибуток генерується безпосередньо фінансово-господарською діяльністю підприємства, і є джерелом самофінансування, тобто вартість його набагато нижча ніж залучення додаткових коштів за рахунок емісії акцій, або додаткових внесків власників, а тим більше від вартості позикових коштів;

- рівня ризику, оскільки зростання власних джерел фінансування за рахунок чистого прибутку, знижує залежність підприємства від позикових коштів, тобто знизить ризик неплатоспроможності.

Використання отриманого прибутку для поповнення виробничих запасів та оновлення основних засобів дасть змогу підвищити виробничий потенціал підприємства, тобто розширити перспективи його розвитку в майбутньому і зберегти позитивні тенденції зростання ринкової вартості. Крім того, поліпшити фінансовий стан за рахунок зростання фінансової стійкості та платоспроможності.

Висновки

В результаті виконання дипломної роботи з’ясовано, що фінансові ресурси відіграють провідну роль у формуванні матеріальних і трудових ресурсів, розвитку матеріально-технічної бази, придбанні сучасних інформаційних технологій.

Фінансові ресурси – це єдиний вид ресурсів, що трансформується безпосередньо з мінімальним часовим лагом у будь-який інший вид ресурсів.

Ефективне управління фінансовими ресурсами підприємства є запорукою стабільності розвитку підприємства, його фінансового стану, зростання ринкової вартості та добробуту власників. Головними напрямками управління фінансами підприємства є формування, розподіл та використання фінансових ресурсів підприємства. Важливим аспектом управління формуванням фінансових ресурсів є визначення структури джерел їх надходжень.

Джерела формування фінансових ресурсів суб’єкта господарювання відображуються у пасиві балансу і складаються з власних та позикових.

Основу фінансування діяльності підприємства складають власні джерела, використання яких призводить до зростання ринкової вартості підприємства та зниження підприємницьких ризиків

Ефективна фінансова діяльність підприємства неможлива без постійного залучення позикових коштів. Використання позикового капіталу дає змогу значного розширення обсягу господарської діяльності підприємства, забезпечити більш ефективне використання власного капіталу, прискорити формування різноманітних цільових фінансових фондів, а в кінцевому рахунку – підвищити ринкову вартість підприємства.

Аналіз техніко-економічних показників діяльності підприємства показав, що на ВАТ “Північний ГЗК” за період 2001-2004рр. установилась стійка тенденція до зростання обсягів виробництва товарної продукції. При цьому зростає не тільки абсолютна величина, а й темпи приросту по відношенню до попереднього року. Так у 2002 р. темп приросту товарної продукції в діючих цінах становив 8,5%, а вже в 2003 р. - 9,22%, визначним є зростання обсягів виробництва продукції у 2004р., яке склало 215,22%, причому значною мірою таке зростання відбулось за рахунок підвищення продуктивності праці.

Виручка від реалізації продукції за період 2001-2004 рр. також зростала, темпи приросту поступово змінюються з 5,79% в 2002 р. до 8,71 %. у 2003 р. але у 2004р. відбулось значне збільшення темпів приросту до 221,77 %.

Собівартість реалізованої продукції протягом 2002р. зменшується на 3,53 % за рахунок зменшення фізичного обсягу реалізації та значного зниження витрат на 1грн. товарної продукції, але за період 2003 – 2004рр. відмічено зростання на 149% за рахунок значного зростання обсягів реалізації.

Протягом періоду, що розглядається відбулись значні позитивні зміни фінансових результатів.

Отже, фінансові результати ВАТ „Північний ГЗК” протягом 2001 – 2004рр. мали позитивні значення, тобто діяльність підприємства за всіма видами була прибутковою, але зміни їх були як негативними, так і позитивними. Валовий прибуток зростав протягом 2001 – 2002рр. на 141,51%, збільшувались і фінансові результати від операційної діяльності, але в той же час чистий прибуток зменшився з 141,51 тис. грн. до 8 676 тис. грн. на 94,96 %. Причинами такого стану стало те, що у2001р. валовий прибуток мав невелику частку у формуванні чистого прибутку, а головною його складовою стали інші доходи. У 2002 – 2003рр. відбулось зниження валового прибутку на 22,12%, фінансових результатів від операційної діяльності на 16,61%, причиною якого стало переважання темпів зростання собівартості реалізованої продукції (14,01%) над темпами зростання виручки від реалізації продукції (8,71%), в той же час відбувається зростання чистого прибутку на 80.81%. Визначним виявився 2004р., в якому відбулись великі позитивні зміни усіх видів фінансових результатів: валовий прибуток зріс, як уже згадувалось вище на 960%, Фінансових результатів від операційної діяльності – на 1717,88%, чистого прибутку – на 3395.93%, причиною таких змін стало кардинальне зростання обсягів виробництва та реалізації продукції та вдосконалення організації виробництва і управління ним. В цілому за період відбулось значне поліпшення фінансових результатів.

Таким чином, необхідно зауважити, що підприємство є потужним, таким, що знаходиться на стадії значного зростання, причому саме у 2004р. перейшло на вищий рівень розвитку.

Оцінка фінансового стану дала наступні результати:

- в цілому майновий стан підприємства можна визнати задовільним, оскільки підприємство намагається як найефективніше використовувати наявні фінансові ресурси та прискорювати оборотність, але необхідно активніше оновлювати основні засоби, оскільки коефіцієнт зносу становить 0,6501 у 2001р. і зростає до 0,6656 у 2004р, прискорювати погашення дебіторської заборгованості, оскільки частка оборотних виробничих фондів у загальній сумі оборотних активів знижується з 0,1665 у 2001р. до 0,1087 у 2004 р.;

- аналіз ділової активності показав, що всі показники оборотності за 2001 – 2004рр . зазнали позитивних змін. Тобто ділова активність підприємства була дуже високою. Причому найбільші темпи поліпшення оборотності відбулись у 2004р.

- показники рентабельності також зазнали позитивних змін, особливо за останній рік, причому як у кількісному так і в якісному відношенні, і за останній рік можуть бути визнані достатньо високими: рентабельність активів за чистим прибутком у 2004 р. збільшується майже у 30 разів і досягає значення 30,39%; рентабельність основної діяльності протягом періоду в цілому зростає з 2,17% у 2001р. до 29,97% у 2004р., знову ж таки найбільше зростання відбувається у 2004р. – 24,13%; рентабельність реалізованої продукції за чистим прибутком висока у 2001 і 2004рр. відповідно 25,42% і 21,82% ;

- аналіз ліквідності підприємства показав, протягом періоду, що аналізується, відбулось зростання як потенційної так і поточної платоспроможності підприємства, її рівень досяг нормативного у 2004р., тобто значно зменшився ризик виникнення неплатоспроможності підприємства Отже, за період, що розглядається, ліквідність і платоспроможність підприємства зазнала позитивних змін;

- фінансова стійкість підприємства має не високий рівень через значний ступінь залежності підприємства від позикового капіталу. Але за останній рік становище значно поліпшилось і з’явились перспективи подальшого підвищення фінансової стійкості.

Таким чином, аналіз фінансового стану підприємства за відносними показниками підтвердив висновки загального його аналізу, тобто стан в цілому, можна визнати, задовільним, оскільки підприємство має високі показники ділової активності, рентабельності, значно поліпшились фінансова стійкість, ліквідність та платоспроможність, майновий стан відзначається нарощенням виробничого потенціалу, однак залишились проблеми високого ступеня зносу основних засобів, значної залежності підприємства від позикового капіталу.

Структура джерел фінансових ресурсів зазнала протягом періоду, що аналізується, значних змін. Якщо у 2001р. визначну роль у фінансуванні діяльності ВАТ „Північний ГЗК” відігравали поточні зобов’язання, частка яких складала 83,52%, на другому місці за значимістю були довгострокові зобов’язання, а питома вага власного капіталу була лише 5,97%, то Кардинальні зміни відбулись у 2004р., коли питома вага власного капіталу склала 46,69%, а поточних зобов’язань – 52,87%, тобто ці джерела фінансування, практично, зрівнялись за значенням, що дало змогу підприємству знизити залежність від позикового капіталу та значно зменшити ризик діяльності. Причинами таких змін стали зростання обсягів виробництва та реалізації продукції та чистого прибутку.

Протягом 2001 – 2004рр., а особливо за останній рік відбулось значне поліпшення структури власного капіталу, утворився нерозподілений прибуток і його питома вага у загальній сумі власних джерел фінансування склала 14,45 %, і, зважаючи на результати аналізу техніко-економічних показників та фінансового стану підприємства, є всі підстави очікувати подальшого зростання цього фактора, що впливатиме на структуру джерел фінансування підприємства позитивним чином, оскільки є продуктом діяльності підприємства і сприяє зростанню його самофінансування. показники ефективності використання власного капіталу протягом досліджуваного періоду поліпшуються у 2004р. відбулось значне зростання рентабельності власного капіталу до 73,41% відбулось за рахунок збільшення чистого прибутку, оскільки в цей же час абсолютна сума власного капіталу зросла на 109%.

В структурі позикових джерел фінансування найбільшу частку мали поточні зобов’язання від 83,52% у 2001р. до 52,87% у 2004р. У 2004р. відбулись кардинальні зміни в структурі поточних зобов’язань: ключовим елементом стає кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, частка якої склала 65,27 % , за абсолютною сумою зросла на 417296 тис. грн. (129,42%), питома вага векселів виданих зросла до 12,79%, абсолютна сума на 73624 тис. грн. (103,23%), поточні зобов’язання за питомою вагою зменшились до 6,31%, за абсолютною сумою - на 360678 тис. грн. (83,45%), від короткострокових кредитів банків підприємство у цей період відмовилось зовсім. Такі зміни обумовлено значним розвитком фінансово-господарської діяльності та зростанням її результатів, що дозволило зменшити податковий кредит, який був головною складовою поточних зобов’язань, замінити більш дорогий банківський кредит на дешевший комерційний, але значне зростання суми кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги, збільшило ризик діяльності та залежність від позикового капіталу, дещо знизило потенційну платоспроможність підприємства.

Отже, в цілому за період 2001 – 2004рр. відбулись позитивні зміни у структурі короткострокового позикового капіталу підприємства.

Аналіз ефективності використання позикових коштів показав, що їх рентабельність була позитивною протягом усього досліджуваного періоду, причому у 2001 – 2002рр. знизилась 8,34% до 0,89% через зменшення чистого прибутку в цей період та зростання абсолютної суми позикових коштів, у 2002 – 2004р. спостерігалось зростання показника причому найбільший темп 46,59% прийшовся на останній 2004р.; оборотність позикових коштів мала позитивні тенденції зростання. Зокрема, коефіцієнт оборотності товарного кредиту мав стійку тенденцію зростання протягом 2001 – 2004рр. і збільшився з 1,29 до 2,83 обороту на рік. Коефіцієнт оборотності поточних зобов’язань також зріс протягом періоду з 0,81 до 2,21 обороту на рік. Отже, ефективність використання позикових коштів ВАТ „Північний ГЗК” є високою і протягом 2001 – 2004рр. зазнала позитивних змін.

В цілому ж, варто зазначити, що підприємство на протязі 2001 – 2004рр. мало позитивні зрушення у фінансово-господарській діяльності у вигляді зростання обсягів виробництва і реалізації продукції, фінансових результатів, поліпшення фінансового стану, стосовно джерел фінансування також відбулись позитивні зміни у їх структурі та в ефективності їх використання, але існують і певні проблеми, тобто значне зростання абсолютної суми кредиторської заборгованості, збільшення залежності підприємства від позикового капіталу тощо.

Для поліпшення структури джерел фінансування підприємства та поліпшення його фінансового стану, а також розширення перспектив розвитку в роботі запропоновано:

3) збільшення обсягів випуску і продажу на плановий період на 15%, а саме на 425928 тис.грн. (за рахунок більш повного використання потужностей та розширення ринків збуту продукції);

4) зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції у перерахунку на 1 грн. на 0,03 грн. тобто на 3%, за рахунок зниження простоїв підвищення продуктивності праці, зниження постійних витрат на одиницю продукції, враховуючи зростання обсягів реалізації.

Внаслідок впровадження цих заходів, підприємство може отримати чистий прибуток у сумі 711192 тис. грн., що вище значення 2004р. на 164709 тис. грн.

Крім того, пропонується використання отриманого чистого прибутку на оновлення основних засобів у сумі 400 000 грн. зросте сума необоротних активів до 1 296 454 тис.грн., та на збільшення виробничих запасів на суму 168 954 тис.грн. сума оборотних активів зросте до 1 416 037 тис. грн.

В результаті таких змін коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) зросте на 0,1110 і становитиме 0,5820, тобто на відміну від значення 2004р. переважатиме нормативне значення; коефіцієнт фінансової залежності також поліпшиться і відповідатиме нормативу та характер змін матиме рекомендований напрямок, тобто зменшення; коефіцієнт фінансового ризику також матиме позитивні зміни, тобто зменшення до 0,4180, що відповідатиме рекомендованим значенням, тобто фінансова стійкість підприємства значно поліпшиться, оскільки майже всі показники сягатимуть нормативних значень. В тому числі поліпшиться структура джерел фінансування, може бути вирішена проблема залежності від позикового капіталу.

Майновий стан також має зазнати позитивних змін, які виражатимуться у зниженні ступеня зносу основних засобів з 0,6656 до 0,5643; зростанні майже вдвічі частки оборотних виробничих фондів в обігових коштах, яка становитиме 0,2150; збільшення коефіцієнту оновлення основних засобів до 0,1521.

Отже, впровадження запропонованих заходів дасть змогу підвищити виробничий потенціал підприємства, тобто розширити перспективи його розвитку в майбутньому і зберегти позитивні тенденції зростання ринкової вартості. Крім того, поліпшити фінансовий стан за рахунок зростання фінансової стійкості та платоспроможності.

Список використаних джерел

1. Господарський кодекс України від 16.01.03 №436 – ІV

2. Цивільний кодекс України від 16.01.03 №435 – ІV

3. Закон України „Про внесення змін до закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”” від 24.12.02 №349 – ІV

4. Закон України „Про банкрутство” № 2343 – ХІІ від 14.05.92р.

5. Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” № 784 – ХІV від 30.06.99р.

6. Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996 - № 996 – ХІV від 16.07.99р.

7. Балабанов И.Т. Финансовый анализ и планирование хозяйствующего субъекта. – 2-е изд., доп. – М.: Финансы и статистика, 2000, - 208 с.

8. Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. Фінансова діяльність підприємства: Підручник. – К.: Либідь, 1998. – 312 с.

9. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. – К.: Ника-Центр, 1999. – 592 с. в 2-х томах.

10. Бланк И.А. Управление прибылью. – К.: Ника-Центр, 1998. – 544 с.

11. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2001. – 152 с.

12. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств. – К.: Знання. – 2000. – с.267.

13. Кудряшов В.П. Фінанси. Навчальний посібник./ Херсон: Олді-плюс, 2002 р. – 352 с.

14. Лахтіонова Л.А.Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання: Монографія. – К.: КНЕУ, 2001.

15. Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навч.посіб. – К.: Вища школа, 2003.

16. Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія): Навч.посібник. – 2-ге вид.доп.і перероб. – К.: КНЕУ, 2001. – 240 с.

17. Попович П.Я. Економічний аналіз діяльності суб’єктів господарювання. Підручник. – Тернопіль: Економічна думка, 2001. – 454 с.

18. Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навч. Посіб. – К.: Знання, 2004.

19. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб”єктів господарювання: Навч.посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 554 с.

20. Устенко О.Л. Экономика предприятия: Метод.пособие. – 3-е изд.испр. – К.: МАУП, 2000. – 44 с.

21. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт.кол.і науки ред. проф.А.М.Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2004.546 с.

22. Финансовый менеджмент: теория и практика: Учебник / Под ред.Е.С.Стояновой. – 5-е изд., пере раб. и доп. – М.: Изд-во „Перспектива”, 2001. – 656 с.

23. Ю.С.Цал-Цалко Фінансова звітність підприємства та її аналіз: Навч.посібник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Київ: ЦУЛ, 2002. – 360 с.

24. Білик М.Д. „Сутність і оцінка фінансового стану підприємств // Фінанси України, 2005. № 3.

25. Войчак А.В., Камишніков Р.В.” Конкурентні переваги підприємства: сутність і класифікація” // Маркетинг в Україні, 2005. №2

26. Захарченко В.О. „Систематизація методів оцінки фінансового стану підприємства // Фінанси України, 2005. № 1.

27. Зятковський І.В. Теоретичні засади фінансів підприємств // Фінанси України. – 2000. № 4.

28. Ковальська К.В. „Фінансова стійкість акціонерного товариства як умова його економічного розвитку” // Фінанси України, 2004. № 2.

29. Котляр М.Л. „Аналіз фінансового стану підприємства” // Фінанси України, 2004. № 5.

30. Лазаришина І.Д. „Удосконалення інституційних підходів до методики фінансового аналізу” // Фінанси України, 2004. № 1.

31. Опарін В.М. Фінансові ресурси: проблеми визначення та розміщення // Вісник НБУ. 2000. - № 5.

32. Партин Г.О. „Формування стратегічної моделі управління витратами підприємства” // Фінанси України, 2004. № 11.

33. Пойда-Носик Н.Н., Габарчук С.С. Фінансові ресурси підприємства // Фінанси України. – 2003 . № 1.

34. Сокринська І.Г. “Діагностика фінансового забезпечення діяльності підприємства”// Фінанси України, 2003. № 1.

35. Угляренко О.М. “Визначення оподатковуваного прибутку та його вплив на формування фінансових ресурсів підприємств” // Фінанси України, 2004. № 2.

36. В.Хліпальська “Вплив оцінки вартості запасів оборотного капіталу на фінансові результати підприємства”// Бухгалтерський облік і аудит, 2002. № 6.

Таблиця 2.11 - Структура власного капіталу ВАТ „Північний ГЗК”

Таблиця 2.12 - Динаміка власного капіталу ВАТ „Північний ГЗК”

Таблиця 2.17 – Динаміка короткострокового позикового капіталу ВАТ „Північний ГЗК” 2001 – 2004рр.

Таблиця 2.2 - Основні фінансово-економічні показники ВАТ „ПівнГЗК” за 2001 – 2004рр.

Таблиця 2.4 – Аналіз ділової активності

Таблиця 2.5 – Аналіз рентабельності ВАТ „Північний ГЗК”

Таблиця 2.6 – Аналіз ліквідності ВАТ „Північний ГЗК”

Таблиця 2.7 – Аналіз фінансової стійкості ВАТ „ Північний ГЗК”

Таблиця 2.8 - Аналіз структури джерел фінансування ВАТ „Північний ГЗК”

Таблиця 2.9 – Аналіз динаміки джерел фінансування ВАТ „Північний ГЗК”

Таблиця 3.1 – Розрахунок коефіцієнту фінансової рентабельності за різних значень коефіцієнту

фінансового леверіджу

Таблиця 2.16 – Структура короткострокового позикового капіталу ВАТ „Північний ГЗК” 2001 – 2004рр.