Назва реферату: Боргова безпека держави
Розділ: Фінанси
Завантажено з сайту: www.refsua.com
Дата розміщення: 22.07.2010
Боргова безпека держави
1. Поняття боргової безпеки держави та система індикаторів її оцінки
Аналіз зовнішньої заборгованості суверенних боржників з позицій фінансової безпеки держави потребує ґрунтовного вивчення як можливих механізмів скорочення заборгованості, так і оцінки платоспроможності держави. Для цього у світі розробляються методологічні підходи та використовуються різні методики розрахунку економічно безпечного рівня зовнішнього боргу, розраховуються порогові значення основних індикаторів, що характеризують, з одного боку, рівень платоспроможності держави і впливають на її кредитний рейтинг на зовнішньому ринку, а з іншого – відображають стан боргової безпеки країни, як одного із найвпливовіших факторів фінансової стабільності. При цьому платоспроможність держави та її кредитний рейтинг виступають свого роду індикаторами довіри кредиторів до держави, визначаючи рівень суверенного ризику як для кредитора, так і для боржника.
Боргову безпеку держави, як елемент національних інтересів, доцільно розглядати з позицій комплексного підходу, як підсистему у складній, багаторівневій системі фінансово-економічної безпеки держави. Враховуючи альтернативні погляди на цю проблему, під борговою безпекою держави слід розуміти певний критичний рівень державної заборгованості, який дозволяє зберегти стійкість фінансової системи країни до внутрішніх і зовнішніх загроз, забезпечити певний рівень відносної незалежності держави, зберігаючи при цьому економічну можливість країни здійснювати виплати на погашення основної суми і відсотків (відповідно до зафіксованого у кредитному контракті графіку платежів), підтримуючи належний рівень платоспроможності та кредитного рейтингу. Тобто, виконання умов боргової безпеки спрямовується на задоволення економічних потреб держави у фінансових ресурсах із врахуванням того, що перевищення цього критичного рівня може призвести до незворотних процесів щодо можливостей повернення боргів, їхнього обслуговування, до так званої боргової кризи або кризи ліквідності, чи одновекторної фінансової, економічної і навіть політичної залежності від кредиторів.
Оцінюючи рівень боргового тягаря в державі, доцільно, з точки зору методології, чітко розмежовувати два поняття:
- платоспроможність у широкому розумінні (або загальна платоспроможність);
- платоспроможність у вузькому розумінні (або стан ліквідності).
Перший термін, згідно загальноприйнятої у світі концепції, означає здатність країни-боржника залучати іноземні позичкові ресурси і обслуговувати свій зовнішній борг, не порушуючи при цьому нормальний хід відтворювального процесу, і передбачає підтримку певних стабільних темпів економічного зростання. Для характеристики загальної платоспроможності країн в міжнародній практиці використовуються ті показники, які порівнюють обсяг зовнішнього боргу з основними параметрами відтворювального процесу (динаміка ВВП, норма нагромаджень, капіталовіддача та інші). Трактування платоспроможності у вузькому розумінні, як стану ліквідності, передбачає наявність у країни в даний момент чи період часу певної суми міжнародних платіжних засобів, достатньої для погашення поточних боргових зобов’язань. Оцінка ліквідності, таким чином, базується на порівнянні розмірів поточних (прогнозованих) платежів за зовнішнім боргом з наявними (прогнозованими) обсягами ліквідних ресурсів (експортна виручка, золотовалютні резерви, резервна позиція в МВФ, та інші). Отже, зміст двох категорій – загальної платоспроможності і ліквідності – досить відмінний. Відповідно, боргова криза як криза загальної платоспроможності відрізняється від кризи ліквідності, оскільки остання може бути як симптомом першої, так і виникнути самостійно.
Якісною характеристикою боргової безпеки держави є визначення боргового тягаря і рівня платоспроможності. Для оцінки цих параметрів світова практика використовує близько двох десятків показників-індикаторів і ще більшу кількість їх граничних (порогових) значень. Така кількість індикаторів та їх граничних значень зумовлена різноманітністю методик, що застосовуються для їх розрахунку, а також специфікою розрахунку та застосуванням певних макроекономічних показників кожною окремою державою, родом заборгованості (державна, приватна, гарантована державою) і джерелами її погашення.
Для аналізу боргової безпеки держави Світовий банк пропонує використовувати Мінімальну стандартну модель (табл. 1) і, відповідно до неї, визначати основні боргові індикатори.
Таблиця 1
Мінімальна стандартна модель Світового банку
для оцінки боргової безпеки держави
Назва | Формула | Економічний зміст |
Відношення валового зовнішнього боргу до експорту товарів і послуг | EDT / XGS (%) | Демонструє відносну довгострокову спроможність держави акумулювати валютні надходження без додаткового пресингу на сальдо платіжного балансу |
Відношення валового зовнішнього боргу до ВНП | EDT / GNP (%) | Показує загальний рівень боргової складової економіки |
Відношення загальних платежів щодо обслуговування боргу до експорту товарів і послуг | TDS / XGS (%) | Коефіцієнт обслуговування боргу, який показує, яка частина валютних надходжень спрямовується у сферу погашення боргу |
Відношення відсоткових платежів до ВНП | INT / GNP (%) | Визначає можливість обслуговування зовнішнього боргу |
Відношення відсоткових платежів до експорту товарів і послуг | INT / XGS (%) | Визначає частину валютних надходжень, які використовуються на обслуговування боргу |
Відношення міжнародних резервів до валового зовнішнього боргу | RES / EDT (%) | Показує чи може країна використовувати свої резерви (і яку їх частину) для погашення зовнішнього боргу) |
Відношення міжнародних резервів до імпорту товарів і послуг | RES / MGS (%) | Відображає запас фінансової міцності держави |
Відношення короткострокового боргу до валового зовнішнього боргу | Short-term / EDT (%) | Показує, яку частку становить короткотерміновий борг у загальній сумі зовнішнього боргу; |
Відношення боргу міжнародним організаціям до валового зовнішнього боргу | Multilateral / EDT (%) | Відображає питому частку заборгованості міжнародним фінансовим організаціям у загальній сумі зовнішнього боргу, або, свого роду, залежність держави від фінансування цими організаціями |
Наведенні показники характеризують валютно-фінансовий стан країни-боржника, а також рівень її загальної платоспроможності та тимчасової ліквідності. З аналітичною метою ці показники прийнято обмежувати пороговими або граничними значеннями оптимального рівня зовнішньої заборгованості, оскільки до конкретних меж ситуація із впливом боргу на економіку і стан фінансово-кредитної сфери країни в цілому може перебувати під контролем держави, а перевищення меж веде до створення і поглиблення кризових явищ в країні.
Оцінити безпечність держави за рівнем зовнішньої заборгованості можна шляхом експертних оцінок, порівнюючи боргові індикатори конкретної держави із їх граничними значеннями, що використовуються у світовій практиці. Однак, прогнозна точність зазначених індикаторів та методика їх розрахунку часто не спрацьовує і має виключення. Наприклад, Австралія у 30-х роках і Бразилія в 70-х роках ХХ ст. успішно вирішували проблеми обслуговування зовнішнього боргу, не дивлячись на те, що коефіцієнт обслуговування боргу у них помітно перевищував 20%, і, навпаки, Індонезія в кінці 60-х роках ХХ ст. і Заїр в 1975 році змирилися з банкрутством, хоча їх коефіцієнт обслуговування боргу не перевищував відповідно 10% і 12%. Тому порогові значення боргових індикаторів не потрібно сприймати як догму. По-перше, такі показники можуть відображати певний стабільний рівень розвитку економіки держави і реальні перспективи її економічного зростання у майбутньому; натомість, в умовах кризового економічного становища держави, від’ємному сальдо її торгового балансу і достатньо неоднозначних перспективах економічного зростання, наведені індикатори і їх порогові значення не можуть бути вичерпними і потребують постійного доповнення і коректування. По-друге, подані співвідношення не дають вичерпної інформації про важливі показники зовнішнього боргу. Вони не можуть, наприклад, адекватно аргументувати спроможність обслуговувати борг тих країн, в яких бюджетні обмеження уряду є ключовими у погашенні заборгованості. Уряди можуть стикнутися з труднощами бюджету щодо обслуговування зовнішнього державного боргу (наприклад, пікові навантаження платежів щодо обслуговування зовнішнього державного боргу на Державний бюджет України у 2000р.), які необов’язково відображаються у зведеному балансі зовнішніх платежів. Незважаючи на зазначені недоліки, подані індикатори все ж таки використовуються для побудови (на певному часовому інтервалі) базової моделі гранично допустимого рівня зовнішньої заборгованості, що не загрожує безпеці держави у фінансово-кредитній сфері.
Удосконалюючи систему індикаторів, що характеризують борговий тягар держави, Світовий банк розробив нову методологію[1], яка використовується з 1994 року для оцінки загальної платоспроможності країн-дебіторів та їх класифікації за рівнем заборгованості. Згідно нової методології, рівень заборгованості держави визначають за такими двома індикаторами дебіторської заборгованості:
1) співвідношення поточної (теперішньої) вартості обслуговування заборгованості до ВНП;
2) співвідношення поточної (теперішньої) вартості обслуговування боргу до експорту.
Ці співвідношення оцінюють рівень заборгованості країн за двома важливими аспектами їх потенційної здатності обслуговування боргу:
- експорт (через те, що він забезпечує іноземну валюту для обслуговування боргу);
- ВНП (через те, що це узагальнюючий вимірник створення доходу в економіці).
Згідно з методикою Світового банку, якщо хоча б один із цих двох індикаторів перевищує критичний рівень – 80% (поточної вартості погашення заборгованості до ВНП) або 220% (поточної вартості погашення заборгованості до експорту), то країна відноситься до категорії країн з надмірною заборгованістю. У випадку, коли критичного рівня не досягнуто, але співвідношення складає 3/5 критичного показника (тобто 48% поточної вартості погашення заборгованості до ВНП і 132% поточної вартості погашення заборгованості до експорту), країна відноситься до категорій країн з помірною заборгованістю. Якщо ж обидва співвідношення менші за 3/5 критичного значення, рівень заборгованості країни вважається низьким[2].
Окрім цього Світовий банк також класифікує країни залежно від рівня ВНП на душу населення. Країна вважається з низьким рівнем доходу, якщо ВНП на душу населення не перевищує 765 дол. США і з середнім рівнем доходу, якщо ВНП на душу населення становить більше 765 дол. США, але менше 9 386 дол. США[3].Комбінація зазначених вище критеріїв дає змогу класифікувати країни за певними категоріями (див. Таблиця 2).
Таблиця 2
Класифікація країн за рівнем зовнішньої заборгованості
та рівним доходу
Рівень заборгованості Рівень доходу | PV/XGS>220% PV/GNP>80% | 132%<PV/XGS<220% 48%<PV/GNP<80% | PV/XGS<132% PV/GNP<48% |
Низький рівень доходу (ВНП на душу населення менше $ 765) | Країни з низьким доходом і надмірним боргом SILICs (37 країн) | Країни з низьким доходом і помірним боргом MILICs (12 країн) | Країни з низьким доходом і невеликим боргом LILICs (11 країн) |
Середній рівень доходу (ВНП на душу населення $ 765-9 386) | Країни з середнім доходом і надмірним боргом SIMICs (12 країн) | Країни з середнім доходом і помірним боргом MIMICs (19 країн) | Країни з середнім доходом і невеликим боргом LIMICs (43 країни) |
Боргова безпека України: критерії оцінки та проблеми забезпечення
Перш за все зазначимо, що до сьогодні в Україні не існує загальновизнаної методики розрахунку боргового тягаря, яка б враховувала стан, а тим паче динаміку економічного розвитку в країні. Хоча, в принципі, уже зроблено перші кроки у цьому плані. Зокрема, у грудні 1999 року у першому читанні прийнято законопроект “Про державний борг України”, ключовою особливістю якого є спроба визначити процедуру управління зовнішнім боргом на основі переліку таких основних показників: відношення державного боргу до ВВП, відношення валового зовнішнього боргу до обсягу експорту товарів і послуг, відношення загальної суми річних боргових платежів до доходів від експорту товарів і послуг, а також відношення загальної суми річних боргових платежів до ВВП. Це, звичайно, не повний перелік індикаторів боргової безпеки (вони можуть дати лише часткове уявлення про рівень обтяжливості борговими зобов’язаннями, які покладенні як на бюджетну, так і платіжну системи держави), але це вже спроба переходу від не контрольованого нарощування державних боргів до цивілізованого управління і контролю за динамікою зовнішнього державного боргу.
У 2001 році набрав чинності Бюджетний кодекс, у якому статтею 18 “Граничний обсяг боргу” регламентовано, що величина основної суми державного боргу не повинна перевищувати 60 відсотків фактичного річного обсягу ВВП України.
Разом з тим зазначимо, що необхідно зважено підходити до визначення граничних параметрів, оскільки не може існувати універсальних показників боргової безпеки держави, а їх граничні значення можуть диференціюватися відповідно до основних макроекономічних параметрів, що відображають розвиток держави. Зокрема, для різних країн, які відрізняються за темпами розвитку економічної системи, показники боргової безпеки також різні.
Враховуючи специфіку стану зовнішньої заборгованості України (левова частка зовнішнього богу України – державний, обслуговування якого проводиться з державного бюджету), дуже важливо розробити комплексну систему показників, які б окрім загальної платоспроможності та тимчасової ліквідності включали б також індикатори гранично-безпечного боргового навантаження на бюджет. У таблиці 3 наведено систему показників, які, на наш погляд, досить ґрунтовно характеризують стан боргової безпеки держави, а також проведено розрахунок системи індикаторів боргової безпеки України на кінець 1999, 2001, 2003 років.
Таблиця 3
Основні показники боргової безпеки держави[4]
Показники – індикатори |
Порогові показники (у світі) |
Порогові показники (в Україні)* | Фактичний стан в Україні у: | ||
1999 | 2000 | 2003 | |||
Показники загальної платоспроможності | |||||
Рівень зовнішнього боргу у ВВП, % | 50 – 80 | не більше 50 | 51,0 | 37,0 | 21,6 |
Рівень зовнішнього боргу у річному обсязі експорту товарів і послуг, % | не більше 200 – 250 | не більше 165 | 83,4 | 60,8 | 36,9 |
Питома вага боргу міжнародним організаціям у зовнішньому борзі, % | – | не більше 30** | 43,0 | 45,0 | 38,3 |
Темпи росту зовнішнього боргу (середні), % | »16,0 (1996 – 2000рр.) | » 54,0 (1992-1999рр.) | + 7,8 | - 17 | +16 |
Рівень зовнішнього боргу на душу населення (для країн з перехідною економікою), дол.США | 200,0 | 200,0 | 257,0 | 242,29 | 239,2 |
Показники тимчасової (поточної) ліквідності | |||||
Рівень загальних платежів з обслуговування зовнішнього боргу до експорту товарів і послуг, % | 25,0 | не більше 18 | 17,0 | 14,5 | 11,3 |
Відношення міжнародних резервів до валового зовнішнього боргу, % | – | 8,1 | 12,7 | 65,4 | |
Відношення міжнародних резервів до імпорту товарів і послуг, % | – | 9,3 | 10,8 | 25,3 | |
Показники боргового навантаження на бюджет | |||||
Витрати на обслуговування і погашення зовнішнього державного боргу, % до обсягу доходів Державного бюджету | – | не більше 20 | 65,7 | 13,7 | 17,0 |
Рівень обсягів короткострокової зовнішньої заборгованості до поточних бюджетних надходжень, % | – | не більше 40 | 97,4 | 35,2 | |
Частка зовнішніх запозичень у покритті дефіциту Державного бюджету, % | – | не більше 30 | 60,0 | 53,6 | 57,4 |
Рівень платежів з обслуговування зовнішнього державного боргу у обсязі видатків бюджету, % | – | – | 9,72 | 10,4 | 16,0 |
* Порогові значення показників економічної безпеки проекту Програми забезпечення економічної безпеки України ** Рекомендовано автором |
Аналізуючи безпечність (небезпечність) ситуації із зовнішньою заборгованістю в Україні, на основі поданих вище кількісних та якісних параметрів, що характеризують макроекономічну позицію зовнішнього боргу, можна зробити висновок про те, що сучасне становище України за зовнішнім борговим фактором достатньо специфічне. На перший погляд складається враження, що майже по всіх наведених у таблиці 5.1 показниках загальний обсяг зовнішнього боргу лише наближується до граничної позначки відповідних індикаторів боргової безпеки. А тому за кількісними параметрами Україна має помірне боргове навантаження і не входить у групу найбільших країн-боржників. Але це далеко не так. Такі “оптимістичні” показники у період 2001-2003 рр. не можна вважати достатньо коректними, оскільки вони розраховані за досить специфічних обставин. Перш за все, пік виплат за зовнішніми боргами пройдено у 1998-1999 рр., шляхом їх реструктуризації. Із 12 поданих у таблиці 3.1 індикаторів боргової безпеки порогові значення у 1999 р. перевищено по 6 з них, 3 з яких – показники, що характеризують рівень боргового навантаження на бюджет. Така динаміка ще раз підтверджує те, що ключовою проблемою національної безпеки України та її фінансової сфери, сьогодні і в найближчі роки, є пікові навантаження платежів щодо повного і своєчасного обслуговування і погашення зовнішнього боргу в окремих періодах. А це - наслідок відсутності належної політики у сфері зовнішніх запозичень.
Більше того, наведена система показників боргової безпеки не враховує низку важливих факторів, до яких можна віднести такі:
1. Навантаження нетто-боргових виплат на бюджет і валютні надходження. Зокрема, за результатами дослідження, проведеного С. Корабліним, у 90-і роки у країнах, які розвиваються, навантаження нетто-боргових виплат на бюджет у середньому не перевищувало 5% його доходів і валютних надходжень. Проведені розрахунки свідчать, що за показниками навантаження нетто-боргових виплат на державні фінанси, Україна перебуває у набагато гіршому становищі, ніж більшість країн, які розвиваються (див. таблицю 4). При аналізі даних таблиці необхідно враховувати те, що розрахунки проведені лише із врахуванням фактичних виплат у погашення і обслуговування державного боргу України і не враховують того, що з 1998 р. Українська держава періодично вдавалася до реструктуризацій заборгованості, які пролонгували виплати. Це не дозволяє об’єктивно оцінити критичність проблеми боргового тиску на її бюджет.
Таблиця 4
Навантаження нетто-боргових виплат на
Зведений бюджет України
(млрд. грн., якщо не вказано інше)*
Показники | Роки | ||||
1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | |
Внутрішній державний борг Залучення позик Погашення боргу Обслуговування боргу Сумарні боргові виплати Сальдо залучень-виплат Сальдо залучень-виплат (% доходів бюджету) |
3,8 1,8 1,3 3,1 0,8 2,4% |
2,0 1,7 1,7 3,3 -1,3 -2,9% |
0,8 0,7 1,5 2,2 -1,5 -3,4% |
1,8 2,6 1,0 3,6 -1,8 -3,0% |
1,3 2,4 0,6 3,0 -1,7 -3,3% |
Зовнішній державний борг Залучення позик Погашення боргу Обслуговування боргу Сумарні боргові виплати Сальдо залучень-виплат Сальдо залучень-виплат (% доходів бюджету) |
1,8 1,9 1,8 3,7 -1,9 -5,8% |
0,4 1,0 2,9 3,9 -3,5 -8,0% |
1,6 1,2 2,0 3,2 -1,6 -3,8% |
1,9 3,5 3,1 6,6 -4,7 -7,9% |
4,7 6,1 2,8 8,9 -4,2 -8,1% |
Державний борг (усього) Залучення позик Сумарні боргові виплати Сальдо залучень-виплат Сальдо залучень-виплат (% доходів бюджету) |
5,6 6,8 -1,3 -3,5% |
2,4 7,2 -4,8 -10,9% |
2,3 5,5 -3,1 -7,2% |
3,6 10,2 -6,5 -10,9% |
6,0 11,9 -5,9 -11,4% |
* Показники залучення зовнішніх позик і виплат у рахунок погашення та обслуговування зовнішнього боргу не враховують операцій з МВФ. |
2. Динаміка курсу національної грошової одиниці. Характерно, що навіть за умови відсутності подальшого залучення іноземних кредитів зовнішній державний борг при суттєвих темпах девальвації грошової одиниці буде зростати як в абсолютних показниках (в національній валюті), так і у відносних (зокрема відносно до ВВП, доходів бюджету тощо). Зокрема, у 1999 році зовнішній борг України, з урахуванням девальвації гривні, виріс з 41,8% ВВП до 51,0% ВВП (хоча за підсумками 1997 року він становив значно менше – 22,9% ВВП). Отже, при визначенні стану боргової безпеки необхідно не тільки враховувати відносні коефіцієнти рівня державної заборгованості, але й аналізувати грошово-кредитну політику країни, яка має безпосередній вплив на рівень зовнішньої заборгованості. Дослідження цієї проблеми потребує окремої логічно закінченої роботи з комплексного аналізу грошово-кредитної політики держави.
3. Співвідношення державного богу і обсягів грошової маси. В Україні відношення загальної суми державного боргу до “найширшого” агрегату грошової маси М3 на початку 2000 року складало 296%. Таке співвідношення державного боргу до грошової маси призводить до позбавлення платіжними засобами реального сектора економіки, оскільки грошова маса переважно спрямовується на обслуговування державних боргів. За зазначеним співвідношенням Україна знаходиться у набагато гіршому становищі у порівнянні з країнами, що мають розвинуту ринкову економіку. Так, наприклад, у Швейцарії відношення суми державного боргу до грошової маси становить 18%, в Японії – 75%, в Іспанії – 59%, у Великобританії – 47%.
4. Співвідношення офіційних міжнародних резервів і зовнішнього боргу показує, чи може країна використати свої резерви (і чи достатньо їх) для погашення зовнішнього боргу. Якщо мова ітиме лише про заборгованість України перед МВФ, то, безумовно, ця заборгованість може бути повністю погашена. Однак, за підрахунками аналітиків, у разі повернення боргу МВФ, обсяг резервів опуститься нижче критичного рівня (в тижнях імпорту) – 13 тижнів (цей рівень Україна подолала лише у 2003 році при середньомісячних обсягах імпорту – 2 млрд. дол. США і сумарних золотовалютних резервах 6,9 млрд. дол. США). А це, у кінцевому результаті, може спровокувати нестабільність національної валюти. Якщо ж звернутися до світової практики, то вона переконливо свідчить про те, що доволі “роздуті” за останні два роки валютні резерви НБУ є доволі мізерними у порівнянні, наприклад з Польщею – 28,6 млрд. дол. США, Чехією – 23,7 млрд. дол. США, Росією – 64,3 млрд. дол. США.
5. Співвідношення валютних резервів і короткострокових зовнішніх зобов’язань. Значний обсяг короткострокових зовнішніх зобов’язань у поєднанні із недостатніми валютними резервами, як правило, є першою ознакою валютної нестабільності і кризи тимчасової ліквідності. Остання, за таких умов, не обов’язково переростає у валютну кризу, але, зазвичай, є однією із передумов її виникнення. Зокрема, у трьох країн з перехідною економікою, що пережили валютну кризу (Білорусь, Болгарія, Росія), валютні резерви, напередодні кризи, ледве перекривали обсяг короткострокових зовнішніх зобов’язань; а зазначене співвідношення, відповідно, складало: у Білорусі – 122, Болгарії – 111 і Росії - 155.
6. Питома вага зовнішнього боргу в загальній структурі державного боргу країни. В Україні питома вага зовнішнього боргу в загальній структурі державного боргу на початок 2000 року складала 81%, на кінець 2004 року – 75,5%. Висока питома вага зовнішнього боргу має негативний вплив на економічний розвиток країни, оскільки призводить до передачі частини національного доходу за межі країни, загострює проблеми з платіжним балансом, сприяє розгортанню валютних криз, а також зумовлює суттєву залежність обсягів сум, що спрямовуються на обслуговування державного боргу від динаміки курсу національної грошової одиниці.
7. І ще один доволі важливий фактор, свого роду резюме. Як свідчить світовий досвід, у період економічної експансії, доцільно активізувати погашення боргу і закладати в бюджет відповідний профіцит. В Україні пройшло п’ять років економічного росту; упродовж двох останніх років досить агресивно накопичуються золотовалютні резерви. І, разом з тим, натомість, щоб зменшувати борговий тягар прогресивними методами, Уряд традиційно вдається до нових зовнішніх запозичень (у 2004 році випуск облігацій зовнішньої державної позики – близько 633 млн. дол. США, позика ЄС – 130 млн. дол. США, програмна системна позика МБРР – 250 млн. дол. США). Загалом сума державного боргу України у 2004 році зросла на 10,7%.
Отож, упродовж останніх років ситуація із зовнішньою заборгованістю складається вкрай неоднозначно. З одного боку, Міністерству фінансів уже четвертий рік поспіль вдається скорочувати обсяги державного боргу. Відношення державного боргу до ВВП знизилось в 2002 році до 33,6%, в 2003 році до 29,3%. А з іншого боку, в економіці України уже окреслилось декілька негативних тенденцій, безпосередньо пов’язаних з управлінням державним боргом. По-перше, щорічне зниження розміру офіційно оформленого боргу супроводжується уже доволі відомим в Україні явищем – ростом прихованих боргів, наприклад, невідшкодованого ПДВ (у першому півріччі 2003 року – 6 млрд. грн.). В основному це заборгованість перед експортерами. Конвертація такого боргу перед експортерами у цінні папери уряду призвела до того, що він з прихованої форми трансформується у борг Міністерства фінансів (ОВДП (ПДВ) – 355 млн дол. США). По-друге, ситуація ускладнюється суттєвим перевищенням зовнішнього боргу над внутрішнім. Зокрема, у 2003 році майже 75% загальних виплат за державним боргом (8,4 млрд. грн.) – платежі за зовнішнім боргом. Це явно свідчить про значне викачування коштів (що особливо небезпечно – валютних!) із вітчизняної економіки. По-третє, період реструктуризацій уже позаду; кредитори навряд чи погодяться на чергову реструктуризацію у випадку загострення пікових платежів, а тому вихід один – доведеться вчасно і за будь-яку ціну платити. Саме цим пояснюються доволі не прогнозовані дії уряду на передодні виплат зовнішнім кредиторам. Зокрема, в період “акумуляції” коштів для виплат у березні 2003 року фінансовий сектор був дестабілізований через брак ресурсів і зниження ліквідності банківської системи. Причинами такого зниження, на думку експертів, стало різке зростання грошових залишків на рахунках Держказначейства (загальний обсяг залишків зріс до 4,5 млрд. грн.), заморожених у Національному банку. Ці кошти утримувались до виплат на рахунках казначейства в НБУ і не працювали на економіку України. Враховуючи, що 2003 рік не останній рік значних платежів за державним боргом, (не менш складними є 2004-2005 рр.), мабуть досить непевно говорити про стабільність фінансової системи за такої схеми управління державним боргом. По-четверте, щоб підтримати рівень витрат бюджету на мінімально необхідному для забезпечення функціонування економіки та соціальної сфери країни рівні, бюджетом щороку передбачається чимале зовнішнє фінансування. Зокрема, наприклад, згідно Закону України “Про державний бюджет на 2004 рік”, зовнішнє фінансування загального фонду держбюджету складає 5,5 млрд. грн., що за фактичним курсом 5,33 грн./дол., становить більше 1 млрд. дол. США. Тут доцільно враховувати ще й те, що за поточними борговими зобов’язаннями, які нагромадила Україна, упродовж 2003-2010 рр. держава мусить виплатити близько 18 млрд. дол. США! І це не враховуючи нових запозичень, які “матимуть місце” в ці роки, і які також треба буде обслуговувати.
Недостатні можливості бюджету, при доволі вражаючих платежах щодо обслуговування зовнішньої заборгованості, закономірно провокують загострення проблеми надзвичайної ваги – загрози дефолту. Тим паче, що можливості зменшення боргового навантаження на вітчизняну економіку шляхом реструктуризації уже вичерпані, а існуючі на сьогодні проблеми з виплатою та обслуговуванням зовнішньої заборгованості Міністерство фінансів долає самостійно. Відсутність продуманої, узгодженої різними гілками влади стратегії управління зовнішнім державним боргом України і недалекоглядність політики у сфері зовнішніх запозичень поставили ще у 2000-2001 роках складні завдання перед фінансовою системою держави щодо обслуговування державного боргу, посиливши “загрозу не тільки зовнішнього дефолту, але й втрати Україною можливості проводити політику, яка б відповідала національним інтересам”.
Література
Барановський О.І. Фінансова безпека: монографія. Інститут економічного прогнозування. – К.: Фенікс, 1999. – 338с.
Экономическая безопасность: Производство – финансы – банки. / Под ред. В.К. Сенчагова. – М.: Финстатинформ, 1998. – 616с.
Мунтіян В.І. Економічна безпека України: монографія. – К.: КВІЦ, 1999. – 461с.
Козаченко Г.В., Пономарьов В.П., Ляшенко О.М. Економічна безпека підприємства: сутність та механізми забезпечення: монографія. – К.: Лібра, 2003. – 280с.
Глобалізація і безпека розвитку: монографія / За ред. О.Г. Білоруса. – К.: КНЕУ, 2001. – 733с.
Міжнародне оподаткування: навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 550с.
Ведута Е.Н. Государственные экономические стратегии. – М., 1998. – 440с.
Качка Т. Боротьба з відмиванням грошей: Комплексний порівняльно-правовий аналіз відповідності законодавства України acquis Європейського Союзу в сфері боротьби та запобігання легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом. – К.: Реферат, 2004. – 288с.
Жаліло Я.А. Економічна стратегія держави: теорія, методологія, практика: Монографія. – К.: НІСД, 2003. – 368с.
Хасбулатов Р.И. Мировая экономика: В 2-х т. Т.1. – М.: Экономика, 2001. – Т.1 – 598с.; Т.2 – 674с.
[1] Нова методологія використовує поточну (теперішню), а не номінальну величину запланованого погашення заборгованості. Тобто платежі на погашення заборгованості оцінюються не по вартості боргу на момент підписання кредитного договору (як було до 1993 року), а на основі концепції чистої поточної вартості на певну дату по поточній відсотковій ставці (так звана чиста дисконтна вартість).
[2] Global Development Finance 1997. Volume 1. Analysis and summary tables. The World Bank. Washington, D.C., 1997.
[3] Порогові значення використовуються від 1995 року. (Global Development Finance 1997. Volume 1. Analysis and summary tables. The World Bank. Washington, D.C., 1997.)
[4] Розраховано і систематизовано автором на основі даних Міністерства фінансів, Національного банку, Державного комітету статистики.