Наднаціональні та суспільні інститути у забезпеченні глобальної та європейської безпеки

План

1. Основні концепції забезпечення фінансової безпеки регіону

2. Принципи забезпечення фінансової безпеки регіону

3. Критерії оцінки фінансової безпеки регіону

Література

1. Основні концепції забезпечення фінансової безпеки регіону

Стан фінансової безпеки України в цілому знаходиться в тісній залежності з забезпеченням стійкого розвитку всіх її регіонів. Популярний сьогодні політичний лозунг „Сильні регіони – сильна держава” в повній мірі характеризує економічну стратегію України, реалізацією якої передбачається забезпечення фінансової безпеки регіонів. В економічній науці на даний момент не існує чітко визначеного поняття „фінансова безпека держави”, а „фінансова безпека регіону” тільки починає подекуди згадуватись. З одного боку, забезпечення фінансової безпеки регіону передбачає інтеграцію регіональної економіки з економікою держави, з іншого – збереження регіональної незалежності.

Значним досягненням державного управління в Україні є прийнята 25 травня 2001 року Концепція державної регіональної політики. В результаті її прийняття більш чітко визначились обов’язки держави по відношенню до розвитку регіонів і в той же час конкретизувалась відповідальність самих регіонів за їх соціально-економічний розвиток. В Концепції були визначені такі складові економічної безпеки регіону:

- економічна самостійність, яка в першу чергу повинна проявлятися в здійсненні контролю над регіональними ресурсами і можливості найбільш повного використання конкурентних переваг регіону;

- стабільності регіональної економіки, яка передбачає надійність всіх елементів економічної системи, захисту всіх форм власності, надання гарантій для ефективної підприємницької діяльності, недопущення впливу дестабілізаційних факторів;

- можливість самостійно реалізовувати і захищати регіональні економічні інтереси, здійснювати постійну модернізацію виробництва, ефективну інвестиційну і інноваційну політику, розвивати інтелектуальний і трудовий потенціал регіону.

Досягненню соціально-економічної безпеки на регіональному рівні перешкоджає ряд невирішених проблем, які класифікуються як загрози фінансової безпеки. Проблема в тому, що фінансовій безпеці регіонів сьогодні загрожує не тільки правова невирішеність багатьох питань, неврегульованість взаємовідносин регіонів з центральними органами виконавчої влади, розруха науково-технічного потенціалу, відсутність чіткої системи охорони навколишнього середовища, тонізація економіки, ріст фінансових зловживань, низька професійна компетенція управлінських кадрів регіональних органів управління, але основна причина – відсутність пріоритетів в їх соціально-економічному розвитку. Основним пріоритетом в даному повинно бути фінансове забезпечення соціально-економічного розвитку регіонів.

Перш ніж перейти до розгляду всіх перерахованих загроз, зупинимось на соціальному аспекті. Так, серед загального числа загроз, виділених вченими Національного інституту стратегічних досліджень України, більш за все мішають збереженню суверенітету і територіальній цілісності нашої держави активізація сепаратиського руху в окремих регіонах, міжконфесійні і міжетнічні конфлікти, а також міжрегіональні диспропорції в економічному розвитку і життєвому рівні, посилення неконтрольованих міграційних процесів, які сприяють збільшенню числа інфекційних захворювань.

До причин кризового стану в регіонах, які через масштаби розповсюдження і ступінь негативності соціальних наслідків загрожують національній безпеці, також відносяться:

- збільшення числа депресивних регіонів;

- критичний стан невеликих міст і сіл, шахтарських поселень в регіонах закриття вугільних шахт і відсутність ефективних дій по їх підтримці і відродженню;

- високий конфліктний потенціал в регіонах, де розташовані підприємства вугільної промисловості;

- посилення в регіонах негативних соціальних наслідків структурної перебудови економіки.

Необхідність забезпечення соціально-економічної безпеки на регіональному рівні обумовлені цілим рядом факторів, найважливішими з яких є регіональні особливості характеру і результатів праці, соціально-демографічні і інші умови. Важливою особливістю забезпечення безпеки регіону є взаємодія розвитку соціальної сфери за рахунок власних регіональних коштів з державним регулюванням і субсидуванням соціаль­но­го розвитку регіону. Джерелом власних регіональних коштів є місцеві подат­ки і збори, доходи від державної регіональної власності, добровільні пожер­тви і внески юридичних і фізичних осіб. Джерелами централізованого еко­но­міч­ного регулювання соціального розвитку регіонів виступають регулюючі податки, фінансові ресурси державних програм, загальні субсидії і цільові субвенції, кошти фондів регіонального розвитку.

Найбільш значні загрози регіональної соціально-економічної безпеки носять фінансовий, законодавчо-правовий і соціальний характер. Кожний вид загроз розкривається в поєднанні факторів, які мають різну природу. При­ро­да факторів може бути об’єктивною і суб’єктивною, інерційною і антро­по­ген­ною, різною за часовими параметрами. При цьому кожен фактор може бу­ти наділений різними природними рисами. На приклад, законодавчо-правове поле, маючи ряд суб’єктивних рис на державному рівні по відношенню до ре­гіону наділене об’єктивною природою. Фінансові загрози, навпаки, зале­ж­но від місця їх локалізації можуть мати як об’єктивну так і суб’єктивну при­ро­ду.

Інерційний характер мають ті загрози, які склались історично і впли­ва­ють на соціально-економічну безпеку регіону з року в рік і практично не змінюються. Прикладом такої загрози може бути стан ресурсного потенціалу регіону. Рівень регулювання загроз економічної безпеки інерційного харак­те­ру практично рівний нулю, на відміну від загроз антропогенного характеру, регулювання яких досить високе. Різні по природі загрози соціально-еко­но­міч­ної безпеки регіону можуть мати різний часовий інтервал – від коротко­стро­ко­вої до довгострокової постійної дії.

2. Принципи забезпечення фінансової безпеки регіону

Для того щоб забезпечити соціально-економічну безпеку регіону, необхідно дотримуватися наступних принципів:

1. Історичний принцип має універсальне методологічне значення, оскільки дозволяє об’єктивно оцінити відносну цілісність і завершеність того чи іншого етапу економічного і соціального розвитку регіону.

2. Принцип єдності. Реалізація цього принципу передбачає розробку такої регіональної політики, яка б враховувала вплив всіх особливостей природно-господарського розвитку регіону, а також сукупність економічних, соціальних, екологічних, організаційних і технічних факторів на соціально-економічну безпеку регіону.

3. Принцип комплексності відображає об’єктивні процеси поділу праці і регіональної інтеграції виробництва. Його реалізація направлена на забезпечення повної збалансованості виробничих ресурсів з потребами господарського комплексу регіону.

4. Принцип природно-господарської збалансованості і оптимальності передбачає дотримання відповідного співвідношення між нарощуванням виробничого потенціалу галузей і реалізацією програм охорони навколишнього середовища, орієнтує на раціоналізацію регіонального розвитку. Основною перешкодою реалізації даного принципу є відсутність школи моделювання макроекономічних показників, в той час коли Росія, Польща, Чехія вже досягли певних результатів в цій галузі.

5. Принцип пріоритетності сприяє ранжуванню цілей і задач забез­пе­чен­ня соціально-економічної безпеки регіону у відповідності до стратегії його розвитку, орієнтує на дотримання соціальної спрямованості в вико­рис­та­нні матеріальних, фінансових, рекреаційних та інших видів ресурсів.

6. Принцип варіантності передбачає необхідність вибору шляхів досягнення цілей і вирішення задач, спрямованих на забезпечення соціально-економічної безпеки регіону. Варіанти такого забезпечення формуються на основі проектування темпів і пропорцій розвитку галузей, гіпотез інвес­ти­цій­ної політики регіону, технічних і технологічних рішень в організації вироб­ни­чих процесів.

7. Принцип узгодженості інтересів місцевих органів управління і на­пря­мків забезпечення соціально-економічної безпеки регіону на основі єди­ної системи стимулювання і відповідальності. Реалізація даного принципу пе­ре­дбачає взаємну економічну відповідальність і виконання взаємних зобов’­язань по забезпеченню соціально-економічної безпеки регіону.

8. Принцип пропорційності забезпечення фінансовими ресурсами рів­нів адміністративно-територіальної ієрархії і розширення фінансово-еко­но­міч­ної самостійності територіальних одиниць нижчого рівня. Особливо треба відмітити значимість реалізації цього принципу, який базується на узгод­жен­ні інтересів державного і регіонального бюджетів.

Забезпечення соціально-економічної безпеки регіону в основному залежить від реальності прогнозування дохідних джерел регіонального бюд­же­ту, від відповідності показників дохідної частини мінімальних потреб ре­гі­о­ну, рівня залежності бюджету від нормативів відрахувань від загально­дер­жав­них податків і зборів, які встановлюються Верховною Радою України при затвердженні державного бюджету на відповідний рік.

В цілому роль регіональних бюджетів в забезпеченні соціально-економічної безпеки регіону може бути охарактеризована наступним чином.

По-перше, сконцентрованість фінансових ресурсів в місцевих бюд­же­тах України дозволяє органам виконавчої влади регіонів мати фінансову базу для реалізації своїх повноважень у відповідності з Конституцією України. Через бюджети утворюються грошові фонди, які не тільки забезпечують виконання задач загального значення і створюють фінансову базу для вико­нан­ня функцій регіональних органів влади, але і створюють базу для забез­пе­чення соціально-економічної безпеки регіону. Виходячи з цього можна зро­бити висновок, що в самому загальному вигляді рівень соціально-еко­но­міч­ної безпеки регіону може асоціюватися з величиною фінансових ресурсів, необ­хідних для підтримки його розвитку, і в першу чергу соціального роз­вит­ку регіону.

Узагальнення такого висновку витікає з того, що серед достатньо ве­ли­кої сукупності факторів, під впливом яких формується процес регіонального розвитку, пріоритетне значення мають:

- виникнення нових суспільних потреб і необхідність пошуку способів їх за­до­волення;

- зростання обмеженості всіх видів ресурсів, серед яких першочергове значення мають трудові ресурси;

- поява соціальних обмежень в результаті негативного впливу наслідків на­у­ково-технічного прогресу на екологію і суспільство.

Крім цього в рамках теорії управління регіональним розвитком основними серед джерел регіонального економічного росту перш за все є різні види трудової діяльності населення.

По-друге, формування регіональних і місцевих бюджетів дає можли­вість регіонам в повній мірі проявити фінансово-господарську самостійність в витратах коштів на соціально-економічний розвиток регіону, і як наслідок, і на соціально-економічну безпеку.

По-третє, за допомогою регіональних бюджетів здійснюється вирів­ню­ван­ня економічного і соціального розвитку територій. З цією метою фор­му­ють­ся і реалізуються регіональні програми економічного і соціального розви­тку регіонів.

Без сумніву, роль регіональних і місцевих бюджетів в процесі за без­пе­чен­ня соціально-економічної безпеки регіону буде зростати поряд з наданням більшого числа прав і свобод органам виконавчої влади на місцях.

Виходячи з перекислених принципів, можна виділити основні напрям­ки соціально-економічної безпеки регіону:

- удосконалення правової бази. Регламентація прав і обов’язків те­ри­то­ріаль­них суб’єктів господарювання і керівників регіонів. Забезпечення прий­нят­тя однозначних рішень при виникненні конфліктних ситуацій між цен­тром і регіонами;

- розробка і реалізація довгострокових програм розвитку регіональної економіки;

- збереження ресурсного потенціалу, відновлення і розвиток вироб­ни­чо­го потенціалу регіону. Розробка соціально-економічних орієнтирів регі­о­наль­ного розвитку;

- розвиток самостійної бюджетно-фінансової політики регіонів;

- підготовка кваліфікованих кадрів адміністративного менеджменту.

Характеризуючи напрямки забезпечення економічної безпеки регіону, необхідно підкреслити, що на фоні загальної значимості всіх напрямків особ­ли­ве місце займає розробка соціально-економічних орієнтирів, які потрібно роз­глядати як систему, функціонування якої спрямоване на узгодження інтересів всіх учасників процесу регіонального розвитку. Виділяють наступні соціально-економічні орієнтири збалансованого розвитку регіону:

- дотримання виробничих, функціональних, соціально-економічних і економіко-екологічних пропорцій;

- вирішення регіональних і міжрегіональних проблем;

- забезпечення соціального розвитку, підвищення рівня і якості життя;

- забезпечення оптимальної інфраструктури розвитку регіону по соці­аль­но­му, економічному і інвестиційному параметрах;

- створення соціально-економічного середовища життєдіяльності насе­лен­ня і функціонування виробництва регіону;

- використання економічних важелів в управління регіональним роз­вит­ком.

3. Критерії оцінки фінансової безпеки регіону

Реалізації робіт по основних напрямках забезпечення соціально-економічної безпеки регіону повинен передувати комплекс заходів по оцінці досягнутого рівня безпеки, забезпечувати який можна за допомогою моніторингу.

Моніторинг – це інформаційно-аналітична постійно діюча система спо­сте­режень за динамікою показників, які характеризують соціально-еко­но­міч­ну безпеку регіону. В сучасних умовах роль регулярного, всеохоплюючого, об’єктивного моніторингу дуже велика, оскільки має місце висока дина­міч­ніс­ть соціально-економічних показників-індикаторів, ная­вність багато чисе­ль­них диспропорцій, які потребують постійної уваги. Якщо моніторинг не вирізняється високою якістю, то динаміка негативних економічних соціаль­них тенденцій, їх виникнення і розвиток, можуть вийти з-під контролю, стати некерованими і, в деякій мірі безповоротними.

Попередження виникнення загроз соціально-економічної безпеки ре­гі­о­ну не менш важливо, ніж реалізація заходів по ліквідації їх наслідків. Для роз­роб­ки превентивних заходів необхідно чітко визначити індикатори соціально-економічної безпеки регіону. Вони повинні бути відмінними від традиційних індикаторів, які використовуються для визначення соціально-економічної безпеки держави. Для цього можуть бути використані наступні показники:

- питома вага регіону в ВВП держави;

- рівень доходів населення;

- рівень продовольчої безпеки;

- рівень змін роздрібних цін;

- забезпеченість населення житлом;

- кількість біженців і емігрантів;

- стан платіжного балансу регіону;

- сальдо експорту і імпорту.

Такі показники дозволяють завчасно сигналізувати про загрози і прий­ма­ти міри по їх попередженню. Для адекватної оцінки соціально-економічної безпеки регіону важливе значення мають не стільки самі показники, скільки їх граничне значення. Найвища степінь безпеки досягається при умові, що весь комплекс показників знаходиться в межах допустимих граничних значень.

З метою прийняття регіональними органами управління найбільш обґрунтованих рішень необхідна організація моніторингу, який передбачає перш за все аналіз і прогнозування важливих груп економічних показників-індикаторів. Основні напрямки і найбільш важливі показники оцінки соціально-економічної безпеки регіону наведені в таблиці 1.

Таблиця 1

Основні напрямки оцінки фінансової безпеки регіону

Запропонована система показників може бути використана для одер­жан­ня формалізованої оцінки по основних напрямках забезпечення соціаль­но-економічної безпеки регіону.

Література

Барановський О.І. Фінансова безпека: монографія. Інститут еко­но­міч­но­го прогнозування. – К.: Фенікс, 1999. – 338с.

Экономическая безопасность: Производство – финансы – банки. / Под ред. В.К. Сенчагова. – М.: Финстатинформ, 1998. – 616с.

Мунтіян В.І. Економічна безпека України: монографія. – К.: КВІЦ, 1999. – 461с.

Козаченко Г.В., Пономарьов В.П., Ляшенко О.М. Економічна безпека підприємства: сутність та механізми забезпечення: монографія. – К.: Лібра, 2003. – 280с.

Глобалізація і безпека розвитку: монографія / За ред. О.Г. Білоруса. – К.: КНЕУ, 2001. – 733с.

Міжнародне оподаткування: навчальний посібник. – К.: Центр нав­чаль­ної літератури, 2003. – 550с.

Ведута Е.Н. Государственные экономические стратегии. – М., 1998. – 440с.

Качка Т. Боротьба з відмиванням грошей: Комплексний порівняльно-правовий аналіз відповідності законодавства України acquis Європейського Союзу в сфері боротьби та запобігання легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом. – К.: Реферат, 2004. – 288с.

Жаліло Я.А. Економічна стратегія держави: теорія, методологія, практика: Монографія. – К.: НІСД, 2003. – 368с.

Хасбулатов Р.И. Мировая экономика: В 2-х т. Т.1. – М.: Экономика, 2001. – Т.1 – 598с.; Т.2 – 674с.