Звітність банків

План

1. Суть, призначення і значення звітності

2. Класифікація звітності банків

3. Фінансова звітність установ національного банку України

4. Статистична звітність установ національного банку України

1. Суть, призначення і значення звітності

Звітність як складова методу бухгалтерського обліку є його за­вершальним етапом. Поділ бухгалтерського обліку на фінансо­вий та управлінський, кожний з яких має своє призначення і відіграє свою роль в управлінні, передбачає використання узагаль­нених показників банківської діяльності та стану грошово-кредит­ного ринку, призначених як для внутрішніх, так і зовнішніх корис­тувачів інформації. Для зовнішніх користувачів насамперед призна­чається фінансова (бухгалтерська) звітність, котра використовується також самим банком. Фінансова звітність являє собою систему езаємозв 'язаних узагальнених показників, що відображають фінан­совий стан та результати діяльності банку за звітний період. Во­на складається з допомогою підрахування, групування і спеціально­го оброблення даних поточного бухгалтерського обліку.

Водночас фінансова звітність не дає змоги керівництву банку де­тально оцінювати, всебічно аналізувати й контролювати діяльність філій, інших структурних підрозділів, мати детальну оперативну ін­формацію, необхідну для прийняття рішень на різних рівнях управ­ління банком. Тому, окрім фінансової звітності, встановлюються форми статистичної звітності, що грунтуються на даних управ­лінського бухгалтерського обліку і використовуються для створен­ня системи грошово-кредитної та банківської статистики.

Складання фінансової звітності, як і ведення фінансового обліку, жорстко регулюється міжнародними стандартами та чинним зако­нодавством України. Звітність грунтується на міжнародних принци­пах бухгалтерського обліку. До неї пред'являються ті самі вимоги, що й до бухгалтерського обліку, бо вона є його складовою (прин­ципи бухгалтерського обліку детально викладено у розділі 11). Вод­ночас окремі з вимог специфічні щодо фінансової звітності. Насам­перед, інформація фінансової звітності має грунтуватися на даних аналітичного й синтетичного обліку, причому мусить забезпечува­тися тотожність даних цих обліків, а також тотожність показників балансів, бухгалтерських звітів та даних синтетичного й аналітичного обліків. Ще до складання фінансової звітності в бухгалтерсь­кому обліку мають бути відображені всі операції, які здійснювалися у банку за звітний період.

Важливою вимогою до фінансової та статистичної звітності є до­стовірність та реальність інформації, які забезпечуються доку­ментуванням банківських операцій, проведенням періодичних ін­вентаризацій, за допомогою яких контролюються та уточнюються наявність і вартість активів та пасивів банку, цінностей та операцій, що обліковуються на позабалансових рахунках.

Обов'язковою вимогою до фінансової та статистичної звітності є її порівнянність, зіставлення показників звітного періоду з аналогіч­ними показниками минулих періодів. Лише на цій основі можна зробити відповідні висновки про зміни у фінансовому стані банку, спрогнозувати тенденції розвитку банківських операцій. Якщо ж відбулися зміни правил бухгалтерського обліку, то банк повинен за­безпечити порівнянність звітності через перерахування даних мину­лого звітного періоду за новими правилами та відобразити результа­ти таких змін на окремих рахунках доходів та витрат.

Фінансова звітність банку має оприлюднюватись, але за умови на­явності аудиторського висновку, складеного з дотриманням відповід­них норм та стандартів. Цей висновок повинен містити підтвердження або аргументовану відмову від підтвердження достовірності, повноти та відповідності законодавству бухгалтерської звітності.

Звітність має бути дієвою, тобто забезпечувати необхідною ін­формацією внутрішніх і зовнішніх користувачів, розкривати кіль­кісні та якісні сторони явищ, що вивчаються. Водночас вона не повинна бути громіздкою та трудомісткою, а раціонально побудова­ною й економічною. Цьому має сприяти розроблення Національним банком України централізованої стандартної програми для форму­вання усіх форм фінансової звітності з операційного дня банку.

Основне призначення фінансової та статистичної звітності поля­гає в наданні користувачам правдивої та достовірної інформації про майновий та фінансовий стан банку, про результати його господар­сько-фінансової діяльності за звітний період. Користувачам також необхідна інформація, яка дає змогу краще розібратися в особливо­стях здійснюваних банками операцій. Така інформація їм потрібна завжди, а особливо тоді, коли банк перебуває під посиленим конт­ролем та подає Національному банку інформацію, яка не завжди призначена для оприлюднення. Тому розкриття інформації у фінан­сових звітах банку мусить бути достатньо вичерпним для того, щоб задовольнити потреби користувачів в інформації щодо ліквідності та платоспроможності банку, способів управління і контролю ризи­ків, пов'язаних з кредитними та іншими операціями банку.

Користувачами звітності можуть бути уповноважені на підставі законів України представники органів державної влади, юридичні

та фізичні особи, заінтересовані в результатах господарської діяль­ності банку, в тому числі власники, засновники та акціонери банку, кредитори, інвестори та інші особи, які відповідно до чинного зако­нодавства мають право на отримання інформації, що міститься у фі­нансовій звітності.

Головним користувачем звітності комерційних банків виступає Національний банк України, котрий виконує роль центрального банку держави та функцію банківського нагляду. Відповідною інформацією щодо стану грошового обігу та діяльності банківської системи корис­туються міжнародні фінансові організації, членом яких є Україна.

2. Класифікація звітності банків

Залежно від цілі використання показників звітність банків поді­ляють на державну статистичну звітність та банківську звітність.

Державна статистична звітність подається банками усіх ви­дів та форм власності, включаючи Національний банк України, міс­цевим статистичним органам за формами і в порядку, встановле­ному Державним комітетом статистики України відповідно до чинного законодавства з питань державної статистики. Ця звіт­ність містить інформацію, яка є типовою для будь-якого суб'єкта господарювання і яка узагальнюється органом державної статисти­ки в цілому по народному господарству для розроблення статистики національних рахунків з розподілом за секторами економіки. Така звітність включає дані про фінансові результати діяльності, чисель­ність працюючих, використання робочого часу, оплату праці, наяв­ність основних фондів, капітальні вкладення, діяльність обчислю­вальних центрів, використання обчислювальної техніки, кількість автотранспорту, а також іншу інформацію.

Банки складають спеціальну звітність, котра подається окремим користувачам і містить цільову інформацію. Так, банки подають по­датковим органам декларацію про прибуток, податкову декларацію про податок на додану вартість тощо. Джерелами спеціальної звіт­ності є дані бухгалтерського та статистичного обліку.

Банківська звітність — це спеціальна звітність, що подається лише банками та іншими фінансовими посередниками, які викону­ють банківські операції. Форми банківської звітності, порядок її складання та подання згідно з чинним законодавством визначаються Національним банком України. Дані банківської звітності є основою для розроблення грошово-кредитної і банківської статистики, яка використовується для виконання Національним банком України ре­гулюючих та наглядових функцій.

Статистичні показники, що відображають здійснювані банківсь­ким сектором кредитні й депозитні операції, використовуються для

аналізу поведінки цього сектора, результатів грошово-кредитної по­літики та політики банківського нагляду. Крім того, грошово-кре­дитна статистика дає змогу проаналізувати вплив банківського сек­тора на економіку держави.

Банківська звітність залежно від змісту і джерел її складання по­діляється на фінансову і статистичну, на офіційну й оперативну.

Фінансова звітність відображає фінансовий стан банку та ре­зультати діяльності за звітний період. Вона складається на підставі даних фінансового обліку. Характерною рисою фінансової звітності є те, що вона складається з дотриманням балансового узагальнення облікової інформації. Це закладено в самій структурі форм фінансо­вої звітності, внутрішній та міжформеній ув'язці показників.

До складу фінансової звітності у країнах з розвинутою ринковою економікою включають бухгалтерський баланс, звіт про прибутки та збитки, звіт про рух грошових коштів, додатки залежно від пот­реб користувачів інформації. Річний фінансовий звіт супроводжу­ється також пояснювальною запискою.

До статистичної звітності належить звітність про кредитні та депозитні операції в національній і в іноземній валюті, процентні ставки, операції з цінними паперами та інші банківські операції.

Статистична звітність містить інформацію, необхідну для побу­дови системи статистичних даних, які відповідають регулюючим цілям та цілям банківського нагляду. Джерелом статистичної звіт­ності переважно є дані статистичного та бухгалтерського обліку.

На базі статистичного обліку складається звітність про внутріш­ній аудит, про взаємовідносини з правоохоронними органами та ін.

Офіційна звітність має, як правило, постійний характер і відоб­ражає дані, що обов'язково відповідають бухгалтерському та стати­стичному обліку. До офіційної звітності належить місячна, квар­тальна, піврічна та річна звітність.

Оперативна звітність — це звітність, сформована на основі оперативних даних. Вона може мати незначні розбіжності з даними обліку, враховуючи терміновість її надання з метою використання для прийняття управлінських рішень. До оперативної звітності на­лежить щоденна, щотижнева й подекадна звітність. Строки надання оперативної звітності обчислюються годинами.

За характером спрямування розрізняють звітність для внутріш­нього управління банком (внутрішня звітність) і для зовнішніх ко­ристувачів інформації (звітність за межі банку).

Внутрішня звітність у вигляді розшифрувань та переліків вста­новлюється самим банком з урахуванням його інтересів і подається підпорядкованими установами (підрозділами) банку на адресу голо­вного банку, що має статус юридичної особи.

Звітність, яка подається Національному банку України та орга­нам державної статистики, складається юридичними особами відповідно до чинного законодавства і використовується як зовнішніми користувачами, так і самим банком.

За обсягом інформації, яку відображає звітність, вона буває пов­ною і скороченою. Повна звітність подається після скороченої і мі­стить детальні дані з тих чи інших операцій банку.

За ступенем узагальнення звітність розподіляють на первинну, що подається банком як юридичною особою або подається до банку його філіями, та зведену (консолідовану), котра узагальнює дані первинної звітності по регіону, по банку — юридичній особі, по банківській системі в цілому.

Залежно від періодичності подання розрізняють звітність поточ­ну та річну. На практиці поточна звітність подається за певний звітний період. У банківській системі поточна звітність може скла­датися і подаватися щоденно, щотижнево, два рази на місяць, щомі­сячно, щоквартально, двічі на рік, за запитом.

За обсягом відображення результатів діяльності та здійснених опе­рацій річна звітність є більш повною і деталізованою, ніж поточна.

За способом відправлення звітність банків може подаватись електронною чи звичайною поштою.

Залежно від суб'єкта, тобто з погляду того, хто складає банківсь­ку звітність, розрізняють звітність Національного банку України та звітність комерційних банків. У свою чергу, склад та зміст звітнос­ті, яку складають Національний банк України і комерційні банки, різняться між собою, що пов'язано з тією роллю, яку виконують во­ни в економіці країни. У цьому зв'язку зміст звітності установ та підрозділів Національного банку України характеризує виконання ним ролі центрального банку. Тому пакет звітності, яку складає На­ціональний банк України як центральний банк держави, можна умовно розділити на дві частини:

1) фінансова звітність;

2)статистична звітність грошово-кредитного та банківського ха­рактеру.

Крім того, підрозділи Національного банку України подають статистичну звітність для складання платіжного балансу та міжна­родної інвестиційної позиції України, беручи до уваги те, що стати­стика такого напряму розробляється Національним банком України.

Статистична звітність грошово-кредитного характеру має такі напрями: загальнобанківська статистика; монетарна статистика; ста­ тистика банківського нагляду; статистика операцій з іноземною ва­ лютою; емісійно-кредитна статистика; статистика готівково-грошо­вого обігу.

Статистична звітність для складання платіжного балансу та мі­жнародної інвестиційної позиції України дає узагальнювальну оцінку економічного стану країни та ефективності її зовнішньо­економічних зв'язків.

3. Фінансова звітність установ національного банку України

Як уже зазначалося, склад та зміст звітності установ Національ­ного банку України значною мірою визначається тими функціями й операціями, які він виконує як центральний банк країни. Але, як і в інших видах економічної діяльності, однією з основних форм звіт­ності банків є бухгалтерський баланс.

Банківський баланс — це бухгалтерський баланс, який відобра­жає стан активів, пасивів та власного капіталу у грошовому виразі на певну дату. Актив і пасив балансу поділяються за окремими статтями балансу. Кожна стаття характеризує окремий вид госпо­дарських засобів або джерел їх формування. Статті балансу групу­ються за економічним змістом і розміщуються згори донизу в міру зниження ліквідності (активні рахунки) і збільшення строків зо­бов'язань (пасивні рахунки). Форма банківського балансу односто­роння, тобто рахунки послідовно розміщуються згори донизу.

Установи Національного банку України складають щоденні і мі­сячні баланси. Щоденне складання балансу є характерною особливі­стю бухгалтерського обліку в банках. Воно забезпечує щоденний і повний облік банківських операцій та контроль за наявністю грошо­вих коштів і цінностей, які розміщені в банку.

Баланс містить лише залишки (сальдо) рахунків бухгалтерського обліку на певну дату, тому в банківській практиці його називають саль­довим. Крім сальдового балансу, установи Національного банку Украї­ни складають місячний оборотно-сальдовий баланс, котрий передбачає подання інформації за оборотами та вихідними залишками (сальдо) за балансовими та позабалансовими рахунками за звітний місяць.

Усі три види балансів складаються за повною номенклатурою ра­хунків відповідно до «Плану рахунків бухгалтерського обліку На­ціонального банку України» (характеристика бухгалтерських рахун­ків та планів рахунків бухгалтерського обліку в Національному банку України та в комерційних банках викладена у розділі 11). Активні та пасивні рахунки відображаються окремо у строгій послідовності за балансовими рахунками (рахунки IV порядку), групами (рахунки III порядку), розділами (рахунки II порядку) і класами (рахунки І по­рядку), а позабалансові рахунки — за рахунками четвертого порядку та групами. Баланс активів і пасивів формується за даними рахунків 1—5 класів, а позабалансові рахунки — за даними 9 класу.

У щоденному і місячному балансах, а також оборотно-саль­довому балансі, усі суми розподіляються за ознаками резидентності (резиденти і нерезиденти) та виду валюти (національна валюта й іноземна валюта, яка, у свою чергу, поділяється на вільно конверто­вану та неконвертовану).

Схематично баланс банку складається з трьох частин:

1) баланс активів і пасивів, причому сума активів завжди дорів­нює сумі зобов'язань та власного капіталу банку;

2) доходи та витрати банку, різниця між якими впливає на роз­ мір власного капіталу банку;

3) позабалансові рахунки, сума активних позабалансових рахун­ків має дорівнювати сумі пасивних позабалансових рахунків.

Звіт про прибутки та збитки є обов'язковою формою фінансово­го звіту Національного банку України. Форма складається щоквар­тально за звітний період, нарощеним підсумком з початку року, а також за звітний рік.

Звіт про прибутки та збитки має горизонтально-вертикальну фор­му, що дає змогу наочно уявити формування результатів діяльності банку. Він грунтується а концепції грошових потоків за доходами та витратами, які групуються за їхнім економічним характером. Дохідні статті форми розміщені у її лівій частині, а витратні — у правій. При цьому кожній групі доходів по горизонталі відповідає аналогічна група витрат. Це дає змогу оцінювати собівартість формування різних груп ресурсів і безпосередній чистий прибуток (збиток) від операцій. При цьому доходи і витрати показуються згідно з принципом нарахування, тобто вони відображаються в обліку в тому періоді, в якому були зроб­лені чи здійснені, незалежно від фактичного отримання чи сплати гро­шових коштів. Якщо очікується, що економічні вигоди будуть виникати протягом кількох звітних періодів і зв'язок з доходом може бути визна­чений попередньо, витрати відображаються у звіті про прибутки та збитки на основі систематичних процедур часткового розподілу. У та­ких випадках витрати розглядаються як зношення або амортизація.

У загальному вигляді звіт про прибутки та збитки Національного банку України можна подати так:

4. Статистична звітність установ національного банку України

Крім фінансової звітності, складаються також форми статис­тичної звітності, які дають окремим користувачам детальнішу ін­формацію стосовно окремих статей основної звітності, додаткову інформацію для поглибленого розкриття функцій та операцій Наці­онального банку України.

Звіт за доходами Державного бюджету України представле­ний двома формами: щоденною та місячною. У них відображається виконання державного бюджету України наростаючим підсумком, починаючи з початку року, за підрозділами класифікації доходів і видатків Державного та місцевих бюджетів (розділами, парагра­фами, символами) і за групами за балансовими рахунками «Кошти Державного бюджету України» та «Кошти бюджетів України до розподілу».

Під час складання звітності за операціями з валютними ціннос­тями та майном використовуються такі форми:

1) щоквартальна форма про надані резидентам реєстраційні сві­ доцтва на одержання кредитів у іноземній валюті від іноземних кре­ диторів та загальні відомості щодо умов кредитування;

2)щоквартальна форма про кількість декларувань резидентами України валютних цінностей та майна, що належать їм та перебуває за межами України;

3)щоквартальна форма про стан декларування резидентами України валютних цінностей та майна, що належать їм та знахо­дяться за межами України. У ній надається інформація про фінансо­ві та майнові вкладення за кордон;

4)щоквартальна форма про залишки коштів на рахунках, відкри­тих на підставі ліцензії Національного банку підприємствами-резидентами України в закордонних банках. Звіт подається окремо за кожним зарубіжним рахунком і у валюті, в якій він ведеться;

5)дві форми: перша — щоденна про залишки коштів на валют­ них рахунках за видами валют, друга — щомісячна про обороти за місяць за рахунками в іноземних валютах.

Для регулювання готівково-грошового обігу призначені такі форми звітності:

1. Щоденна форма про рух готівки, в якій відображаються зали­ шок готівки у сховищі на початок дня, надходження та вилучення готівки зі сховища, залишок готівки у сховищі на кінець дня. Вона складається в національній валюті за індексами та номіналами.

2. Щоденна форма про рух резервних фондів банкнот і монет, у якій відображаються залишок резервних фондів на початок та кі­ нець дня, надходження та вилучення (відправлення) готівки, а також

сума знищених банкнот і монет. Як і попередня форма, вона склада­ється за індексами та номіналами.

3. Щомісячна форма про реалізацію ювілейних та пам'ятних монет, що містить інформацію про рух кожного найменування нумі­зматичної продукції і слугує джерелом для проведення аналізу реа­лізації зазначеної продукції та прийняття відповідних рішень. Скла­ дається ця форма звітності в натуральному (в штуках) та вартісному (у гривнях) вираженні за кожним видом нумізматичної продукції.

4.Квартальні форми, які характеризують організацію роботи з готівкового обігу, у тому числі прогнозні розрахунки касових обо­ротів за статтями приходу і видатків.

5. Щоденна та місячна форма звітності про касові обороти в роз­ різі статей доходу і витрат.

6. Місячна форма про результати перевірок дотримання касової дисципліни господарськими органами та комерційними банками.

7. Дві місячні форми звітності про виявлення фальшивих банк­ нот, відповідно гривні та іноземної валюти.

Річна форма звітності про кількість клієнтів та особових рахунків складається за інституційними секторами економіки та кодами валют.

Стан контрольно-ревізійної роботи в установах Національного банку України характеризує форма звітності, яка складається за ре­зультатами роботи за перше півріччя і за рік. Зазначена форма звіт­ності містить інформацію про:

кількість проведених ревізій і перевірок;

встановлені за результатами перевірок суми незаконних витрат коштів і матеріальних цінностей, а також суми недостач, розтрат і крадіжок;

вжиті заходи за результатами ревізій і перевірок.

Одночасно зі звітом про роботу ревізійної служби Національного банку України складаються відомості, в яких конкретизуються ос­новні показники зазначеної форми звітності.

У разі потреби установи Національного банку складають форму звітності, яка містить дані про чисельність, склад і переміщення працівників Національного банку України.