Місцеві податки і збори

Суб'єкти господарювання беруть участь у формуванні фінансо­вих ресурсів місцевих органів влади, сплачуючи місцеві податки і збори. Це має важливе значення для розвитку місцевої інфраструк­тури, яка забезпечує реалізацію соціальної та економічної політики.

Сплачуючи місцеві податки і збори, суб'єкти господарювання забезпечують наповнення бюджетів місцевих, селищних і сільських Рад фінансовими ресурсами, що, у свою чергу, справляє позитивніш вплив на діяльність підприємств.

Перелік та порядок обчислення і сплати місцевих податків і збо^іи в Україні було визначено Декретом Кабінету Міністрів від 20 травня 1993 року «Про місцеві податки і збори». Було установлено 17 видів платежів у місцеві бюджети.

Місцеві податки:

— комунальний податок;

— податок на рекламу. Місцеві збори:

— за право використання місцевої символіки;

— за паркування автотранспорту;

— за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери по­слуг;

— за дозвіл на проведення місцевого аукціону, конкурсного роз­продажу і лотерей;

— за право проведення кіно- і телезйомок;

— за проїзд територією прикордонних областей автотранспортом, що вирушає за кордон, та інші.

Місцеві податки і збори сплачують юридичні і фізичні особи. Особливості їх стягнення і впливу на фінансово-господарську діяль­ність суб'єктів господарювання полягають у такому.

1. Місцеві податки і збори включаються до складу валових ви­трат, які виключаються зі скоригованого валового доходу, а отже, зменшують суму оподатковуваного прибутку.

2. Місцеві податки і збори суб'єкти господарювання відносять на собівартість продукції (робіт, послуг), що впливає на формування їхнього прибутку.

Органи місцевого самоврядування мають право:

—запроваджувати тільки ті податки і збори, що передбачені за­конодавчими актами;

—установлювати ставки, що не перевищують граничних розмі­рів, передбачених законодавчими актами;

— установлювати додаткові пільги для окремих платників податків (установлення ставки нижче за мінімальну, звільнення від податку).

Нині підготовлено проект Закону «Про місцеві податки і збо­ри», що передбачає внесення певних змін до їх складу і методики визначення. Загальну їх кількість зменшено до 14. Проте в прое­кті названого закону передбачено запровадження нових зборів:

за надання в користування земельних ділянок для будівництва об'єктів виробничого і невиробничого призначення, індивіду­ального житла та гаражів у населених пунктах;

за право розміщення офісів суб'єктів підприємницької діяль­ності у центральній частині населеного пункту та в будівлях, які мають історико-архітектурну цінність;

за здійснення міжнародного туризму.

Важлива особливість підготовленого законопроекту полягає у зме­ншенні податкового тягаря для вітчизняного товаровиробника. Подат­ковий тягар стосовно місцевих податків і зборів переноситься на спо­живача (переважно щодо товарів імпортного виробництва). Робиться спроба реалізувати принцип збільшення місцевих податків і зборів зі зростанням споживання та залученням прибутків тіньового капіталу.

Комунальний податок. Платниками податку згідно з декретом було визначено юридичних осіб усіх форм власності, що перебува­ють на території України.

Об'єктом для розрахунку податку був фонд оплати праці, який обчислювався множенням середньоспискової кількості працівників на місячний неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Гранич­ний розмір ставки податку визначено у розмірі 10 відсотків від об'єкта оподаткування (розрахункової величини фонду оплати пра­ці). Податок сплачується щомісяця, виходячи з суми, яка оподатко­вувалась у попередньому місяці.

Згідно з проектом Закону «Про місцеві податки і збори» вносять­ся суттєві зміни в порядок обчислення комунального податку.

За об'єкт оподаткування береться вартість товарів (послуг), реа­лізованих суб'єктами підприємницької діяльності через організовану торговельну мережу (магазини, кіоски, автозаправні станції, їдальні, кафе, ресторани, лотки).

Об'єктом оподаткування буде також виручка, одержана через ка­си неторговельних підприємств, установ і організацій від продажу безпосередньо населенню товарів власного виробництва, товарів, придбаних у інших юридичних і фізичних осіб.

Від оподаткування передбачено звільнити реалізацію таких то­варів вітчизняного виробництва:

— хліб і хлібобулочні вироби, борошно пшеничне та житнє;

— сіль, цукор, олія соняшникова і кукурузна;

— молоко і молочна продукція;

— продукти дитячого харчування;

— безалкогольні напої і морозиво;

— яловичина, свинина, риба, домашня птиця, яйця;

— ягоди, фрукти, картопля і плодоовочева продукція;

— поштові марки, листівки, конверти;

— друковані засоби масової інформації, проїзні квитки, товари народних промислів;

— готові лікарські засоби;

— вугілля, вугшьні брикети, гас, торф, дрова для продажу населенню;

— Мило господарське, сірники;

— насіння овочевих, баштанних, квіткових культур. Ставки комунального податку будуть встановлювати від вартості реалізованих товарів без ПДВ: у 1999 році 2%, у 2000 році — У/о.

Податок з реклами. Платниками вказаного податку є суб'єкти підприємницької діяльності, їх філіали, відділення, представництва, постійні представництва нерезидентів: замовники реклами (рекла­модавці), виробники і розповсюджувачі реклами.

Податок з реклами стягується з усіх видів комерційних оголо­шень і повідомлень, що поширюються з допомогою засобів масової інформації (радіо, телебачення, преса), афіш, плакатів, рекламних щитів (на вулицях, магістралях, площах, будинках, транспорті);

друкуються на спортивному одязі чи майні.

Об'єктом оподаткування є вартість послуг за встановлення і розмі­щення реклами. Ставки податку визначені в таких розмірах: 0,1% від вар­тості послуг за одноразову рекламу; 0,5% від вартості розміщення стаціо­нарної реклами на тривалий час; 0,3% за рекламу на майні, товарах, одязі.

Рекламодавці сплачують податок під час оплати послуг. Вироб­ники реклами сплачують податок щомісяця (до 15 числа місяця, на­ступного за звітним).

Згідно з проектом названого вище Закону передбачено підви­щення граничних ставок податку на рекламу, а також ширшу дифе­ренціацію ставок залежно від способу подачі реклами.

За рекламування тютюнових виробів та алкогольних напоїв до відповідної ставки податку буде застосовуватися збільшувальний коефіцієнт 5.

За рекламування вітчизняними виробниками продукції власного виробництва (крім тютюнових виробів та алкогольних напоїв) за­стосовуватиметься пільговий коефіцієнт 0,5.

ОПОДАТКУВАННЯ СУБ'ЄКТІВ МАЛОГО

ПІДПРИЄМНИЦТВА

За умов ринкової економіки важлива роль належить малому біз­несу. Його підтримка, у тім числі через систему оподаткування, є одним із шляхів подолання економічної кризи в економіці.

На перших етапах становлення системи оподаткування в Україні малому підприємництву надавались певні пільги. Особливо це сто­сувалося оподаткування прибутку малих підприємств. Згодом пода­ткові пільги для малого підприємництва практично було ліквідова­но, що негативно вплинуло на його розвиток.

З метою реалізації державної політики щодо розвитку й під­тримки малого підприємництва, підвищення його ролі в розвитку національної економіки з 1 січня 1999 року вносяться зміни в оподаткування суб'єктів малого підприємництва (згідно з Ука­зом Президента України від 3 липня 1998 року «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого під­приємництва»).

Указані зміни пов'язані зі спрощенням системи оподаткування (встановлення єдиного податку), обліку та звітності суб'єктів мало­го підприємництва. Такими визнано:

— юридичних осіб — суб 'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, що в них за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 10 осіб, а величина виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становить не більше 250 тис. гривень;

— фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, а кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з такою особою, включаючи членів її сім'ї, за рік не перевищує 10 осіб і величина виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 250 тис. гривень.

Суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, звільняється від сплати таких податків і зборів (обов'язкових пла­тежів):

— податку на прибуток;

—податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності);

— плати (податку) за землю;

— збору за спеціальне використання природних ресурсів;

—збору до Державного інноваційного фонду;

— збору на обов'язкове соціальне страхування;

— відрахування до пенсійного фонду;

—відрахувань та зборів на фінансування автомобільних доріг загального користування;

— комунального податку;

— податку на промисел;

—збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

— внесків до Фонду соціального захисту інвалідів.

Для переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт мало­го підприємництва має подати письмову заяву в орган державної податкової служби за місцем державної реєстрації не пізніше ніж за місяць до початку наступного календарного року, за умови сплати всіх установлених податків та зборів у поточному році.

Суб'єкти підприємницької діяльності — фізичні особи, які за­ймаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, мають право вибирати спосіб оподаткування доходів, одер­жуючи свідоцтво про сплату єдиного податку.

Ставки єдиного податку для фізичних осіб встановлюються міс­цевими радами за місцем державної реєстрації суб'єкта підприєм­ницької діяльності, з урахуванням виду діяльності та місця її здійс­нення. Ставка податку не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень за календарний місяць.

Якщо фізична особа—суб'єкт підприємницької діяльності здійс­нює кілька видів її, для яких встановлено різні ставки єдиного пода­тку, вона отримує одне свідоцтво і сплачує один податок.

Для платника єдиного податку (фізичної особи), який займається підприємницькою діяльністю з використанням найманої праці або коли участь у підприємницькій діяльності беруть члени його сім'ї, розмір єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.

Суб 'єкти підприємницької діяльності — юридичні особи (на яких поширюється дія названого Указу) поряд з чинною системою опо­даткування можуть самостійно вибрати спосіб оподаткування дохо­дів. При цьому вибраний спосіб оподаткування не може змінювати­ся протягом звітного року.

Ставка єдиного податку для суб'єктів підприємницької діяльнос­ті — юридичних осіб встановлюється в розмірі 6 відсотків обсягів виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Суми єди­ного податку перераховуються щомісячно до 20 числа місяця насту­пного за тим, в якому одержано виручку, на окремий рахунок відді­лень Державного казначейства України.

Наступного дня після надходження коштів відповідне відділення казначейства перераховує суми єдиного податку:

—до державного бюджету — 20 відсотків;

—до місцевого бюджету — 35 відсотків;

—до Пенсійного фонду — 40 відсотків;

— на обов'язкове соціальне страхування — 5 відсотків. Суб'єкти малого підприємництва (юридичні особи) за результа­тами господарської діяльності за звітний період (квартал) подають до органу державної податкової служби (до 20 числа місяця, насту­пного за звітним періодом) розрахунок сплати єдиного податку, ак­цизного збору і податку на додану вартість.

На спрощену систему оподаткування суб'єктів малого підприєм­ництва не можуть бути переведені:

—довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;

—суб'єкти підприємницької діяльності, на яких поширюється дія Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» в частині придбання спеціального тор­гового патенту;

—суб'єкти підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам—учасникам та за­сновникам даних суб'єктів (які не є суб'єктами малого під­приємництва), перевищують 25 відсотків;

—фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, які за­ймаються підприємницькою діяльністю без створення юриди­чної особи і здійснюють торгівлю підакцизними товарами (крім сфери громадського харчування);

—фізичні особи, які відповідно до законодавства України спла­чують фіксований податок.

Новостворені та зареєстровані в установленому порядку суб'єкти малого підприємництва, які подали заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування, стають суб'єктами вказаної сис­теми оподаткування з того кварталу, в якому здійснено їх державну реєстрацію.

Суб'єкт малого підприємництва може відмовитися від застосу­вання спрощеної системи і повернутися до загальної системи опода­ткування з початку наступного календарного року. Для цього необ­хідно подати заяву до відповідного органу державної податкової служби за 15 днів до закінчення календарного року.