Нормування оборотних коштів у незавершеному виробництві і витратах майбутніх періодів

Незавершене виробництво — один з найважливіших напрямків авансування оборотних коштів. Його питома вага в промисловості перевищує 20 % загальної вартості оборотних коштів. Незаверше­ним виробництвом уважають незавершене виготовлення продукції на всіх стадіях виробничого процесу з моменту першої операції і до здачі готової продукції на склад. Його обсяг залежить від типу ви­робництва, тривалості виробничого циклу, розподілу витрат протя­гом виробничого циклу (обсяг незавершеного виробництва зростає. якщо більше витрат здійснюється на початку виробничого циклу).

Норматив оборотних коштів для незавершеного виробницт­ва визначається з формули:

Н = З • Д • К,

де 3 — одноденні витрати за планом IV кварталу, тис. грн.;

Д—тривалість виробничого циклу, днів;

К — коефіцієнт зростання витрат.

Норма оборотних коштів для незавершеного виробництва визна­чається множенням тривалості виробничого циклу на коефіцієнт зростання витрат.

Одноденні витрати обчислюються діленням витрат на випуск ва­лової продукції (за виробничою собівартістю) у IV кварталі плано­вого року на 90.

Тривалість виробничого циклу визначається на основі даних технологічних карт та інших планових нормативів виробництва. Вона складається із часу, витраченого на обробку деталей (техноло­гічний запас), транспортування деталей від одного робочого місця до іншого і передачі готової продукції на склад (транспортний за­пас), перебування виробів між окремими операціями (оборотний за­пас), а також зі страхового запасу оброблених деталей. Якщо кіль­кість виробів у незавершеному виробництві велика, а тривалість виробничого циклу в днях для різних виробів суттєво різниться, слід об'єднати продукцію в групи, а потім на цій підставі визначити се­редньозважений показник. Його величину розраховують, виходячи з частини окремих видів або груп виробів у загальному обсязі проду­кції, що випускається, за плановою собівартістю (табл. 1).

Приклад 5.

Таблиця 1

розрахунок середньої тривалості виробничого циклу

Середньозважена тривалість виробничого циклу дорівнює 20 дням (64110:3150).

Цей розрахунок слід зробити для виробів, які становлять 70-80 % собівартості всього випуску продукції.

Коефіцієнт зростання витрат характеризує ступінь готовності виробів \ незавершеному виробництві, тобто відношення витрат у незавершено­му виробництві до всієї собівартості готової продукції. Послідовність і іемпи зростання витрат у різних виробництвах різні. Вони залежать від особливостей продукції, що виробляється, технології та організації виро­бництва. Що більше витрат припадає на перші дні циклу, то вищим є ко­ефіцієнт зростання витрат і більшим — норматив оборотних коштів.

Обчислення коефіцієнта зростання витрат залежить від розподі­лу витрат протягом виробничого циклу. За рівномірного розподілу витрат коефіцієнт зростання витрат (К) визначається з формули:

де А — витрати, які здійснюються одноразово на початку вироб­ничого циклу;

Б — наступні витрати, які включаються в собівартість продукції.

До одноразових витрат належать витрати сировини, матеріалів, які надходять до виробництва із самого початку виробничого циклу.

До наступних витрат відносять усі інші витрати — заробітну плату, амортизаційні відрахування, електроенергію тощо.

Приклад 6.

Виробнича собівартість виробу дорівнює 250 грн. Витрати в перший день виробничого циклу становлять 150 гривень. Протягом решти днів витрати розподіляються рівномірно. Відтак коефіцієнт зростання витрат дорівнюватиме

Якщо витрати на виготовлення одиниці продукції за днями виробничого циклу розподіляються нерівномірно, коефіцієнт зростання витрат (К) визначається як середньозважений показник.

Витрати майбутніх періодів включають виробничі витрати, здійснені в даному плановому періоді, що їх буде віднесено на собі­вартість продукції, котра випускатиметься в наступні періоди. До них належать витрати, зв'язані з підготовкою нових виробництв і нових видів продукції, якщо вони не фінансуються із фонду розвит­ку виробництва, витрати, пов'язані з проведенням гірничих розро­бок, гірничо-підготовчих, розкривних та інших робіт.

Норматив оборотних коштів на витрати майбутніх періодів ви­значається за формулою:

Н = C0 + Рп- Рв

де Н — норматив оборотних коштів на витрати майбутніх періодів;

С0 — сума коштів, які вкладені в ці витрати на початок запланованого періоду, за відрахуванням отриманих банківських кредитів; Рп — ви­трати, що проводяться в плановому році, передбачені відповідними кошторисами; Рв — витрати, які включаються в собівартість продукції запланованого року та передбачені кошторисом виробництва.

Витрати на освоєння виробництва нових видів продукції включаються в розрахунок потреби в оборотних коштах на витрати майбутніх періодів на основі розроблених підприємством кошторисів для кожного виробу, який підлягає освоєнню. Ці витрати визначаються на весь період осво­єння з розподілом по роках, а також на плановий рік по кварталах.

Розрахунок нормативу оборотних коштів на витрати майбутніх періодів здійснюється на кожний рік.

Нормування оборотних коштів для створення запасів готової продукції

До готової продукції належать вироби, завершені виробництвом, прийняті технічним контролем підприємства і здані на склад або прийняті замовником, відповідно до затвердженого порядку при­ймання продукції.

Обсяги готової продукції на складі мають бути оптимальними щодо тривалості виробничого циклу, умов реалізації продукції і по­рядку її оплати.

Норматив оборотних коштів для готової продукції (Н) визначається як добуток норми оборотних коштів у днях і одноденного випуску то­варної продукції в плановому році за виробничою собівартістю:

Н = 3 • Р,

де 3 — одноденний випуск продукції в IV кварталі планового року за виробничою собівартістю (грн.); Р — норма запасу оборот­них коштів для готової продукції (днів).

Норма запасу оборотних коштів для готової продукції обчислює­ться в днях і включає такі елементи: час на комплектування виробів для поставки, упаковку продукції, час на оформлення і здачу платі­жних документів у банк. Час на окремі операції визначається розра­хунковим способом.

За великої' номенклатури продукції, що випускається, норма обо­ротних коштів для готової продукції на складі може бути визначена як середньозважена стосовно норм для груп продукції, які включа­ють не менше 70-80 % запланованого випуску готової продукції. Розрахована за цими даними середня норма оборотних коштів по­ширюється на всю готову продукцію на складі.

Розрахунок середньозваженої норми оборотних коштів для гото­вої продукції на складі може бути зроблений за формою табл. 2

Приклад 7.

Середня норма для всіх груп готової продукції на складі стано­вила 5,8 дня (580 : 100).

Час на оформлення платіжних документів залежить від форми розра­хунків, умов відвантаження продукції. У розрахунках беремо цей показ­ник за 2,5 дня. Отже, загальна норма оборотних коштів для готової про­дукції становитиме 8,3 дня (5,8 +2,5). Якщо одноденні витрати на випуск продукції становлять 82,0 тис. грн., то норматив оборотних коштів для готової продукції становитиме 680,6 тік ірн. (82 х 8,3).

Таблиця 2

РОЗРАХУНОК СЕРЕДНЬОЗВАЖЕНОЇ НОРМИ ОБОРОТНИХ КОШТІВ ДЛЯ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ НА СКЛАДІ

Сукупний норматив оборотних коштів підприємства на плановий рік визначається підсумовуванням нормативів за кожною статтею нормованих оборотних коштів. Виходячи із загальної потреби під­приємства в оборотних коштах, розраховують приріст (зменшення) їхнього нормативу в запланованому періоді. Ці дані використовую­ться під час складання фінансового плану. У фінансовому плані для покриття приросту нормативу оборотних коштів мають бути забез­печені відповідні джерела.

Розрахунок нормативу оборотних коштів економічним методом

Визначення потреби в оборотних коштах прямим методом пе­редбачає виконання розрахунків для кожного елемента оборотних коштів. Вони здійснюються на тривалий період, якщо раптово не змінюються асортимент продукції, технологія виробництва, умови постачання та збуту продукції. Обчислений методом прямого роз­рахунку норматив щорічно коригується підприємством з ураху­ванням змін виробничої програми і швидкості обертання оборот­них коштів. Для корекції використовується економічний метод розрахунку.

Особливість визначення потреби в оборотних коштах економіч­ним методом полягає в тім, що обчислений методом прямого розра­хунку норматив на поточний рік ділять на дві частини. До першої частини відносять нормативи оборотних коштів за статтями, розмір яких прямо залежить від обсягу витрат на виробництво: сировина, основні матеріали, покупні напівфабрикати, допоміжні матеріали, тара, незавершене виробництво та готова продукція (виробничий норматив). До другої частини включають ті статті нормованих обо­ротних коштів, розмір яких прямо не залежить від зміни витрат на виробництво: запасні частини для ремонтів устаткування, малоцінні і швидкозношувані предмети, витрати майбутніх періодів (невироб­ничий норматив).

Для визначення нормативу оборотних коштів на плановий рік виробничий норматив збільшується відповідно до темпів зростання виробничої програми в плановому періоді.

Невиробничий норматив оборотних коштів збільшується на 50 % від зростання виробничої програми.

Отримана загальна сума нормативів зменшується на суму кош­тів, що вивільняються в результаті планового (прогнозованого) при­скорення обертання оборотних коштів.

Приклад 8.

Норматив оборотних коштів підприємства на початок планового року становив 1000 тис. грн., у тім числі виробничий — 800 тис. грн., невиробничий — 200 тис. грн. Зростання виробничої програми на плановий рік передбачене в розмірі 10 % проти минуло­го року. У плановому році в результаті реалізації заходів для поліп­шення використання оборотних коштів передбачається прискорення їх обертання на 2 %.

Виходячи з наведених даних виконаємо такі розрахунки.

1. Визначаємо виробничий норматив оборотних коштів на пла­новий рік:

3. Загальний норматив на плановий рік становитиме 1090 тис. грн. (880+210).

5. Отже, норматив оборотних коштів на плановий рік з ураху­ванням прискорення обороту коштів становитиме 1068,2 тис. гри. (1090 — 21,8). Приріст нормативу становитиме 68,2 тис. грн. (1068,2 — 1000).

На відміну від методу прямого розрахунку, який є досить трудо­містким, економічний метод не потребує виконання складних роз­рахунків.

Метод прямого розрахунку застосовується на нових підприєм­ствах, а також тоді, коли необхідно проаналізувати стан оборотних коштів з метою виявлення непотрібних, надлишкових, неліквідних виробничих запасів; резервів скорочення тривалості виробничого ци­клу; причин нагромадження готової продукції на складах. Економіч­ний метод розрахунку нормативу оборотних коштів застосовується на діючих підприємствах. Економічний метод доцільно також викорис­товувати на рівні галузевих міністерств, відомств, виробничих об'єд­нань у процесі перспективного планування або прогнозування.