Загальна рівновага і ефективність

1. Часткова і загальна рівновага.

2. Концепція ефективності та рівновага в економіці обміну.

3. Ефективність у виробництві.

4. Економічна теорія добробуту.

1. Досі ми розглядали проблеми ціноутворення та досліджували умови існування рівноваги на окремих ринках готової продукції та факторів виробництва, а також рівноваги для окремих учасників – домогосподарств і фірм.

Рівновага, яка аналізується на кожному окремому ринку за припущення незмінності всіх зовнішніх стосовно цього ринку умов, називається частковою рівновагою.

На відміну від випадку часткової рівноваги, аналіз загальної рівноваги передбачає вивчення цін та обсягів виробництва і споживання благ на всіх ринках з врахуванням фактору зворотних зв’язків. Ефектом зворотного зв’язку називається зміна цін і кількості товарів на певному ринку як реакція на аналогічні зміни, що виникають при споріднених ринках. Наприклад: На ринку відбувається подорожчання нафти. Це негайно зсуває криву пропозиції ліворуч і піднімає ціну на нафту. Звідси, вища ціна на нафту підвищила б попит (а, відповідно, і ціни) на природний газ. Це, в свою чергу, спричинило б збільшення попиту на нафту (зсув праворуч) і ще більше підвищило б ціну на неї. Ринки газу і нафти продовжували б взаємодіяти до тих пір, доки не настала б рівновага, за якої попит і пропозиція на обох ринках зрівноважилися б.

Стан загальної рівноваги є такою сукупністю обсягів усіх факторів виробництва, товарів, послуг та цін на них, за яких усі ринки факторів і кінцевої продукції перебувають у стані часткової рівноваги. Можна вважати, що стан загальної є композицією всіх станів часткової рівноваги на взаємопов’язаних ринках факторів і продукції.

Аналіз загальної рівноваги пов’язують із французьким економістом Л.Вальрасом, який досліджував ці проблеми, починаючи із 70-х років минулого століття. Існують різні сучасні інтерпретації моделі загальної рівноваги Вальраса, які так чи інакше приводять до системи алгебраїчних рівнянь, де невідомими величинами є обсяги та ціни.

В аналізі загальної рівноваги основними вважаються три проблеми:

1) чи існує стан загальної рівноваги взагалі (математично – чи існує додатний розв’язок системи рівнянь, які описують модель загальної рівноваги);

2) чи буде стан рівноваги, якщо він існує, єдиним (інакше можливе існування кількох станів для однієї економічної системи, які відповідають умовам загальної рівноваги, тобто кількох систем рівноважних цін одночасно);

3) чи буде система стійкою, тобто чи може економічна система без зовнішнього втручання знову повернутися до стану рівноваги, коли внаслідок якихось збурень умови рівноваги будуть порушені.

Поняття загальної рівноваги тісно пов’язане з ефективністю розміщення ресурсів в економіці.

Ефективність розміщення (алокативна ефективність) означає, що жоден ресурс не розтрачується. Якщо можливий такий перерозподіл ресурсів, коли хтось може покращити своє становище без погіршення становища будь-кого іншого, - це означає, що при початковому розміщенні ресурсів вони розтрачувались і тому ефективність їх не досягалась.

Для досягнення ефективного розміщення ресурсів необхідне виконання трьох умов:

1. Ефективності у виробництві: фірма не може зменшити вартість виробництва певного фіксованого обсягу випуску зміною обсягів використання факторів виробництва. Виробнича ефективність потребує досягнення двох умов: технологічної ефективності – фірма досягає максимально можливого випуску продукції при затратах наявних ресурсів та економічної ефективності – фірма використовує таку комбінацію факторів виробництва, що мінімізується вартість виробництва даного обсягу випуску.

2. Ефективності у споживання: досягається, коли споживачі не можуть покращити своє становище – досягти вищого рівня корисності при заданому бюджеті та цінах – шляхом перерозподілу своїх бюджетних витрат.

3. Ефективності у обміні: досягається, коли всі ринкові операції на кожному з ринків здійснюються за цінами, що дорівнюють одночасно і граничній вартості виробництва певної одиниці блага, і граничній вигоді від споживання цієї ж одиниці блага.

2. Економіка обміну – це економіка без виробництва. Припустимо, що в економічній системі є лише споживачі з відомими початковими запасами споживчих благ, які максимізують корисність від споживання благ і обмежені власними доходами. З метою покращання свого становища вони можуть обмінюватись благами (припустимо, 3 одиниці їжі на 1 одиницю одягу). В такій економіці приймаються рішення про вибір найкращого варіанту розподілу благ між споживачами.

Центральним поняттям економіки обміну є поняття ефективності у розподілі благ. Кажуть, що на ринку досягнуто ефективного (оптимального за Парето) розподілу благ, якщо неможливо через перерозподіл покращити чиєсь становище без погіршення становища хоча б одного з інших учасників.

Якщо ж такий перерозподіл можливий, тоді, в разі здійснення відповідного обміну благами, відбувається покращання за Парето.

Графічно всі можливі варіанти розподілу двох благ між двома споживачами можна показати на діаграмі (скриньці) Еджворта для споживання[1], на якій суміщаються дві системи координат – для двох учасників.

Суть скриньки Еджворта полягає в тому, що кожна її точка одночасно відповідає ринковим кошикам обох споживачів.

Характерною також є крива контрактів, яка показує всі розподіли, після котрих неможливі взаємовигідні торговельні операції. Ці розподіли іноді називають ефективними за Парето, на честь італійського економіста Вільфредо Парето (1848-1923), котрий розвинув концепцію ефективності обміну. Розподіл ефективний за Парето, якщо товари неможливо перерозподілити так, щоб комусь було краще, але комусь – гірше.

Крива (межа) можливих корисностей відображає всі ефективні розподіли. Межа можливих корисностей показує різні задоволення, яких досягає кожна з двох осіб при досягненні ефективного обміну на кривій контрактів.

3. Ефективність (оптимальність за Парето) у виробництві досягається при такому розподілі ресурсів між галузями, що неможливий їх перерозподіл, який збільшував би виробництво будь-якого блага без зменшення виробництва хоча б одного з інших благ.

Для графічної інтерпретації проблеми розподілу ресурсів користуються графічною моделлю Еджворта для виробництва, яка зовні схожа на відповідну модель для економіки обміну[2].

Щоб зрозуміти, як ресурси можуть ефективно поєднуватись, необхідно знайти різні форми і поєднання їх використання для виробництва кожного із двох товарів. Певний розподіл витрат у виробництво ефективний, якщо виробництво одного товару не можна збільшити без зменшення виробництва іншого. Ефективність означає перерозподіл ресурсів між виробництвом обох товарів з метою мінімізації виробничих витрат.

Вкладення розподілені неефективно, якщо їх перерозподіл дає приріст одного або обох виробництв.

У скриньці Еджворта з двома фіксованими ресурсами і двома товарами ресурси використовуються ефективно, коли ізокванти, що відповідають двом товарам, дотикаються.

Слід зазначити, що якщо ринки конкурентні (на конкурентних ринках багато продавців і покупців, і якщо покупцям не до вподоби умови обміну, вони можуть знайти іншого продавця, який запропонує дещо краще), то встановлюються відносини обміну і досягається ефективність виробництва.

До того ж залучення для виробництва їжі все нових обсягів ресурсів, які використовують у виробництві одягу, стає дедалі менш ефективним. Тут вступає в дію закон спадної граничної віддачі, що призводить до зростання вартості виробництва кожної додаткової одиниці блага.

4. Економічна теорія добробуту – це загальна назва нормативного аспекту економічної теорії, яка вивчає умови економічного оптимуму. Зокрема те, як визначити, що один стан суспільства кращий ніж інший, яка економічна політика може бути застосована для переходу економіки в інший стан.

Центральними положеннями цієї теорії є теореми економіки добробуту.

Перша теорема економіки добробуту стверджує, що за певних умов конкуренції ринки ведуть до оптимального за Парето розміщення ресурсів, тобто конкурентна економіка досягає певної точки на кривій виробничих можливостей. Ця теорема ілюструє бажаність конкуренції в економіці.

Друга теорема економіки добробуту стверджує, що будь-який оптимум за Парето може бути досягнутий конкурентною економікою (в якій всі ринки відповідають умовам повної конкуренції), тобто будь-якому оптимуму за Парето (точці на кривій виробничих можливостей) відповідають система цін і розміщення ресурсів між учасниками, які можуть привести до цього стану як до конкурентної рівноваги.

Проте, існують ситуації, коли саморегульований ринок не досягає станів, ефективних за Парето. Такі ситуації об’єднуються назвою неспроможність ринку.

Проявом неспроможності ринку є неповна конкуренція на багатьох ринках. Неповна конкуренція веде до втрат в ефективності порівняно із ситуацією повної конкуренції. Специфічною проблемою є існування галузей із спадною вартістю виробництва (природних монополій), які через технологічні особливості не відповідають формальним умовам теорем економіки добробуту. З метою підвищення ефективності функціонування економіки державна влада проводить відповідну антимонопольну політику і регулює діяльність природних монополій.

Ще одним проявом неспроможності ринку є неповна інформація учасників щодо цін та інших аспектів функціонування ринків, знання про які необхідні всім учасникам для прийняття ефективних рішень. Приватний ринок часто не забезпечує учасників необхідною інформацією, і тут знову необхідна певна підтримка з боку державної влади у вигляді законодавства про захист прав споживачів, фінансування інституцій по поширенню окремої інформації (бюро погоди) та інше.

Також, існують проблеми, що пов’язані ще з двома проявами неспроможності ринку - існування зовнішніх ефектів та проблемою суспільних благ.

Додаток:

ЕФЕКТИВНІСТЬ ОБМІНУ

Проаналізуємо поведінку двох споживачів, котрі можуть торгувати між собою двома товара­ми. Припустімо, що товари початково розподіляються між споживачами таким чином що, торгуючи, вони поліпшують своє становище. Це означає, що початковий розподіл товарів економічно неефективний. За ефективного розподілу жоден з них не може поліпшити свого становища, не погіршуючи становища іншого. Далі ми з'ясуємо, чому взаємовигідна торгівля призводить до ефективного розподілу благ.

Переваги торгівлі

Добровільна торгівля між двома людьми або двома країнами є, як правило, взаємо­вигідною. Щоб з'ясувати, чому обмін товарами поліпшує становище, детально розгля­немо обмін між двома особами. Наш аналіз грунтується на двох основних припущеннях:

1. Кожна особа має повну інформацію про вподобання іншої.

2. Обмін товарами не вимагає витрат, тобто витрати на торгові операції нульові.

Припустімо, що Джеймс і Карен мають разом 10 од. їжі і 6 од. одягу. Із таблиці 1 бачимо, що спочатку Джеймс мав 7 од. їжі та 1 од. одягу, а Карен — 3 од. їжі та 5 од. одягу. Щоб з'ясувати, чи вигідною буде торгівля між Джеймсом та Карен, нам не­обхідно знати їх уподобання щодо їжі та одягу. Припустимо, що для Карен, яка має багато одягу і мало їжі, гранична норма заміни (ГНЗ) одягу їжею становить 3. (Щоб отримати 3 од. їжі, вона готова віддати 1 од. одягу). А для Джеймса ГНЗ одягу їжею становить тільки 1/2 (він віддасть тільки 1/2 од. одягу, щоб отримати 1 од. їжі).

Таким чином, є можливість взаємовигідної торгівлі, оскільки цінність одягу для Джеймса вища, ніж для Карен, тоді як Карен оцінює їжу вище, ніж Джеймс За додаткову одиницю їжі Карен віддала б до 3 од. одягу. А Джеймс віддасть 1 од. їжі за 1/2 од. одягу. Реальні результати обміну залежать від процесу торгівлі.

Таблиця 1. Вигода торгівлі.

Можливий результат торгівлі полягає в обміні 1 од. їжі (Джеймса) на 1/2—3 од. одягу (Карен). Припустімо, Карен пропонує Джеймсу 1 од. їжі за 1 од. одягу, і Джеймс погод­жується. Обоє поліпшують своє становище. Джеймс матиме більше їжі, котру він цінує вище від одягу, а Карен — більше одягу, котрий для неї є важливішим від їжі. В тій мірі, в якій ГНЗ обох споживачів відрізняються, з'являється можливість взаємовигідної торгової операції, тому що розподіл ресурсів неефективний, а обмін принесе користь обом. Навпаки, щоб забезпечити економічну ефективність, необхідно вирівняти ГНЗ обох споживачів.

Цей важливий результат справджується і у випадку багатьох товарів і споживачів: розподіл товарів ефективний лише тоді, коли граничні норми заміни між будь-якими їх парами однакові для всіх споживачів.

Діаграма Еджворта.

Якщо обмін вигідний, то якими будуть торгові операції? Які з них ефективно роз­поділять товари між сторонами і наскільки поліпшиться становище споживачів? Ми можемо відповісти на ці запитання для кожного з випадків обміну двома товарами між двома особами за допомогою діаграми, відомої під назвою «скринька Еджворта».

На мал. 1 зображено скриньку Еджворта, де горизонтальним осям відповідає кількість їжі, а вертикальним — кількість одягу. Довжина цієї скриньки дорівнює 10 од. їжі, тобто її початковому загальному запасові, а її висота — 6 од. одягу, тобто сумарній кількості до початку торгівлі.

Суть скриньки Еджворта полягає в тому, що кожна її точка одночасно відповідає ринковим кошикам обох споживачів. Запаси Джеймса беруть початок від точки 0Дж, а запаси Карен — у зворотному напрямі від точки 0К. Наприклад, нехай початковий розподіл їжі та одягу передається точкою А. Починаючи відлік по горизонталі нижньої осі діаграми зліва направо, ми бачимо, що Джеймс має 7 од. їжі, а на вертикальній осі зліва відкладається 1 од. одягу. Таким чином, для Джеймса точка А відповідає 7Ї та 1О, а для Карен при цьому залишається 3Ї та 5О. Її запас їжі (3Ї) відраховуємо справа наліво, починаючи від точки 0К, а її запас одягу (5О) — згори донизу по правій вертикальній осі.

Мал 1. Обмін у скринці Еджворта. Кожна точка скриньки Еджворта одночасно відповідає кошикам Джеймса і Карен для одягу і їжі. У точці А, наприклад, Джеймс має 7 од. їжі та 1 од. одягу, а Карен має 3 од. їжі та 1 од. одягу.

Ефективні розподіли.

Обмін від А до В поліпшив становище як Карен, так і Джеймса. Але чи є В ефективним розподілом? Все залежить від того, чи однаковим є ГНЗ Джеймса та Карен в точці В, що, в свою чергу, залежить від форми їх кривих індиферентності. На мал. 2 показано декілька кривих індиферентності для Джеймса і Карен. Криві Джеймса зображені звичайно, оскільки його товари беруть відлік від початку координат ОДж. Але для Карен ми повернули криві індиферентності на 180°, так що початок координат для них пере­буває в правому верхньому куті діаграми. Криві індиферентності Карен, як і Джеймса, увігнуті, ми просто бачимо їх з протилежного боку.

Мал.2. Ефективність обміну. Скринька Еджворта ілюструє можливості кожного споживача збільшити ступінь задоволення потреб у товарах. Якщо точка А дає початковий розподіл товарів, затонована ділянка передає всі взаємовигідні торговельні операції.

Тепер, маючи два набори кривих індиферентності, подивимось, які з кривих Джеймса і Карен проходять через початковий розподіл в точці А. Ці криві позначені U1Дж та U1К. І у Джеймса, і у Карен ГНЗ відповідає нахилу кривих індиферентності в точці А. У Джеймса кут нахилу дорівнює 1/2, а у Карен — 3. Затонована ділянка між двома кривими індиферентності відповідає всім можливим варіантам розподілу продуктів харчування і одягу, які забезпечують Джеймсу і Карен краще становище, ніж у точці А, іншими словами, відображає всі можливі взаємовигідні торговельні операції.

Будь-який обмін, що почався в точці А та переміщав розподіл товарів за межі затонованої ділянки, погіршить становище одного із споживачів, і тому він не станеться. Ми бачили, що пересування з точки А в точку В було взаємовигідним. Але згідно з мал. 2, В неефективна точка, оскільки криві U2Дж та U2К перетинаються в ній. Це означає, що ГНЗ Джеймса та Карен неоднакові і розподіл неефективний. Таким чином, розкривається важливий момент: якщо обмін за неефективного початкового розподілу поліпшує становище обох споживачів, то новий розподіл не обов'язково ефективний.

Припустимо, що в В відбувається додаткова торговельна операція, при якій Джеймс обмінює ще одну одиницю їжі, щоб отримати одиницю одягу, а Карен обмінює одиницю одягу, щоб отримати одиницю їжі. Точка С на мал. 2 відображає новий розподіл. В цій точці ГНЗ обох осіб збігаються, оскільки криві індиферентності дотикаються. Коли вони дотикаються, ГНЗ однакові, так що одна особа вже не зможе поліпшити своє становище, погіршуючи становище іншої. Тому точка С відповідає ефективному розподілу.

Звичайно, точка С не є єдино важливим результатом торгівлі між Джеймсом і Карен. Взаємовигідні обміни можуть пересунути їх в будь-яку точку всередині затоно­ваної ділянки. Якщо здійснити всі взаємовигідні обміни, то буде досягнуто ефективного розподілу. Все ж ефективних розподілів може бути багато. Наприклад, якщо Джеймс — заповзятливий торговець, його дії можуть змістити розподіл із точки А до D, де крива індиферентності U3Дж дотикається кривої U1К. При цьому становище Карен не по­гіршиться, тоді як Джеймс значно покращить своє. І, оскільки подальші обміни немож­ливі, розподіл є ефективним. Але, хоча для Джеймса вигідніша точка D, аніж C, Карен вибрала б точку C,a не D. Ці обидва розподіли ефективні, і жодному з них неможливо віддати перевагу. Загалом передбачити остаточний розподіл досить важко, тому що він залежить від спритності кожної із сторін.

Крива контрактів.

Ми побачили, що взаємовигідною торгівлею з початкового розподілу товарів можна досягнути багато можливих ефективних розподілів. Точка A не є єдиною. Щоб знайти всі можливі ефективні розподіли їжі та одягу між Карен і Джеймсом, ми маємо отри­мати всі точки взаємного дотикання їх кривих індиферентності. На мал. 3 зображена крива, проведена через всі ефективні розподіли. Вона називається кривою контрактів.

Крива контрактів показує всі розподіли, після котрих неможливі взаємовигідні торговельні операції. Ці розподіли іноді називають ефективними за Парето, на честь італійського економіста Вільфредо Парето (1848—1923), котрий розвинув концепцію ефективності обміну. Розподіл ефективний за Парето, якщо товари неможливо пере­розподілити так, щоб комусь стало краще, але нікому — гірше.

На мал. 3 три розподіли, позначені точками E,F та G, ефективні за Парето, хоча кожен включає різні набори їжі та одягу, тому що жоден із споживачів не може поліпшити свого становища, не погіршуючи при цьому становища іншого.

Деякі властивості кривої контрактів можуть допомогти нам зрозуміти концепцію ефек­тивності при обміні. Якщо вибрано деяку точку на цій кривій, наприклад, E, то немає іншої можливості перейти до іншої точки на ній, скажімо, F, не погіршуючи становища якогось споживача (в нашому випадку Карен). Без детальнішого аналізу вподобань Джеймса і Карен ми можемо порівнювати розподіли E та F — ми просто знаємо, що обидва вони ефективні. В цьому аспекті досягнення ефективності за Парето — занадто скромна мета:

ми дізнаємося про всі можливі взаємовигідні обміни, однак не про те, як вибрати серед них найкращі. Проте поняття ефективності за Парето може бути корисним знаряддям. Якщо якась зміна покращує ефективність за Парето, більшість людей вважатиме таку зміну доцільною, оскільки в інтересах кожного її підтримати.

Ми часто можемо підвищувати ефективність, навіть коли якийсь аспект пропонованої зміни погіршує чиєсь становище. Нам потрібно лише внести ще одну зміну так, щоб узяті разом ці зміни виявились кращими для одних, однак не гіршими і для інших. Припустимо, наприклад, що ми пропонуємо зняти квоту на імпорт автомобілів у Сполучені Штати. Споживачі США були б задоволені нижчими цінами і більшим вибором, та деякі пра­цівники американської автомобілебудівної промисловості втратили б роботу. Але якби усунення квоти сталося одночасно із зміною системи федеральних податків і введенням субсидій на працевлаштування цих працівників, так, що стало б краще і споживачам США, і автомобілебудівникам не гірше, то ефективність могла б зрости.

Рівновага споживачів ринку з конкуренцією.

При обміні між двома особами результат може залежати від різних причин. Проте на ринках з конкуренцією є багато продавців і покупців, так що коли покупцям не до вподоби умови обміну, вони можуть знайти іншого продавця, котрий запропонує дещо краще. В результаті кожен покупець і продавець приймає ціну товарів як належне і вирішує, скільки покупок та продажів здійснити за такої ціни. Ми можемо показати, як ринки з конкуренцією приводять до ефективного обміну, використовуючи діаграму Еджворта та імітуючи подібний ринок. Припустимо, наприклад, що є багато Джеймсів та Карен. Це дає нам можливість розглядати кожного з них як окрему особу, котра приймає ціни даного ринку, хоча ми маємо справу лише з діаграмою, складеною для двох осіб.

Мал. 4. Конкурентна рівновага. На ринку з конкуренцією ціни на товари визначають умови обміну між споживачами. Якщо А — початковий розподіл товару, а лінія ціни ЦЦ' — спів­відношення цін, конкурентний ринок приведе до рівноваги в С — точці взаємного дотику кривих індиферентності. Внаслідок цього конкурентна рівновага буде ефективною.

Нехай кожен Джеймс вирішить купити 2 одиниці одягу і продати натомість 2 одиниці їжі. Це перемістить його з точки А в точку С та підвищить його корисність з рівня кривої індиферентності U1Дж до U2Дж. А кожна Карен нехай купує 2 одиниці їжі і продає 2 одиниці одягу. Це також перемістить її з точки А в точку С, збільшуючи її корисність з U1К та U2К.

Ми вибрали ціни двох товарів так, що попит на їжу кожної Карен дорівнює кількості їжі, котру продає кожен Джеймс, а попит кожного Джеймса на одяг дорівнює його пропозиції кожною Карен. У результаті цього ринки їжі та одягу перебувають в стані конкурентної рівноваги. Конкурентна рівновага — це набір цін, за якого величина попиту дорівнює обсягу пропозиції на кожному ринку.

Не всі ціни відповідають станові рівноваги. Наприклад, якщо ціна їжі становить 1, а ціна одягу —3, то їжа мас обмінюватись на одяг в пропорції 3:1. Але тоді кожен Джеймс не схоче міняти їжу на одяг, оскільки його ГНЗ одягу на їжу дорівнюватиме лише 1/2. Карен, в свою чергу, охоче продала б одяг за велику кількість їжі, але їй ні з ким торгувати. Тому такий ринок незрівноважений, тобто попит не відповідає пропозиції.

Ця нерівновага має бути тимчасовим явищем. На ринках з конкуренцією ціни змінюватимуться, якщо на декотрі товари існує надмірний попит, тобто попит перева­жає пропозицію, а на інші — надмірна пропозиція, тобто пропозиція переважає попит. У нашому прикладі попит кожної Карен на їжу переважає бажання кожного Джеймса продати її, тоді як готовність кожної Карен до обміну одягу переважає попит кожного Джеймса на неї. Результатом таких надмірних попиту на їжу та пропозиції одягу буде, ймовірно, зростання ціни на їжу відносно ціни на одяг. Але водночас із ціною зміниться і попит на ринку. Ціни змінюватимуться аж до моменту, при якому вони досягнуть рівноваги. В нашому прикладі обидві ціни могли б дорівнювати 2. Із попереднього аналізу нам відомо, що, коли ціна на одяг дорівнює ціні на їжу, ринок перебуває в конкурентній рівновазі. (Нагадаємо, що важливі лише відносні ціни; ціни на їжу та одяг, що дорівнюють 2, еквівалентні цінам, що дорівнюють 1).

Зауважте істотну різницю між ситуацією обміну для двох людей і економікою, яка діє для багатьох (включаючи нашу економіку багатьох Джеймсів та Карен). Коли в обміні беруть участь лише двоє, результат торгу і пропозиція обміну не можуть бути визначеними. Коли ж до обміну включається багато людей, ціни на товари визначають­ся загальним вибором покупців і продавців. Якщо ринок незрівноважений, то надлиш­ковий попит або пропозиція змушують ціни змінюватись, поки не буде досягнуто рівноваги.

Точка С на мал.4 показує, що розподіл в конкурентній рівновазі є ефективним. Точка С мас перебувати на дотичній до двох кривих індиферентності. Якщо це не так, то один з учасників не отримує максимальної вигоди. Цей результат справджується як при загальній ситуації обміну, так і для системи загальної рівноваги, в якій усі ринки чисто конкурентні. Перед нами найпростіша схема того, як діє «невидима рука» Адама Сміта. Згідно з цим перша теорема економічної теорії добробуту звучить так: якщо кожен, торгуючи на ринку, максимізує свою корисність і при цьому відбувається взаємовигідна торгівля, то в результаті встановлюється рівновага, за якої розподіл товарів є економічно ефективним.

Спробуємо узагальнити все, що ми знаємо про конкурентну рівновагу споживачів. По-перше, оскільки криві індиферентності дотичні, граничні рівні заміни однакові для всіх споживачів. По-друге, оскільки кожна крива індиферентності дотикається до лінії ціни, то ГНЗ одягу їжею кожної людини дорівнює співвідношенню цін на ці товари. Отже, якщо ЦО та ЦЇ — ціни, то:

ГНЗДжОЇ = ЦО / ЦЇ = ГНЗКОЇ

Досягти ефективного розподілу у разі багатьох споживачів (і багатьох виробників) нелегко. Це можливо тоді, коли на всіх ринках існує абсолютна конкуренція. Але ефективні розподіли досягаються й іншим шляхом, наприклад, за допомогою цент­ралізованої системи, при якій держава розподіляє товари і послуги. Конкурентне розв'язання часто більш бажане, оскільки для розподілу воно вимагає мінімуму ін­формації. Всі споживачі мають лише знати власні уподобання і ціни. їм не потрібні дані про виробників або про попит інших споживачів. Інші способи розподілу вимагають більшої поінформованості і тому їх важко реалізувати.

[1] Роберт С. Піндайк, Деніел Л. Рубінфельд. Мікроекономіка. К.: «Основи», 1996. с.519.

[2] Роберт С. Піндайк, Деніел Л. Рубінфельд. Мікроекономіка. К.: «Основи», 1996. с.527.