Назва реферату: Міжнародні економічні відносини та роль України в них
Розділ: Міжнародні відносини
Завантажено з сайту: www.refsua.com
Дата розміщення: 22.01.2012

Міжнародні економічні відносини та роль України в них

ПЛАН

1. РОЛЬ І ЗНАЧЕННЯ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

2. ЕКОНОМІЧНІ ТА НАУКОВО-ТЕХНІЧНІ ЗВ'ЯЗКИ

3. ЕКОНОМІЧНІ ЗВ'ЯЗКИ УКРАЇНИ З КРАЇНАМИ СВІТУ

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. РОЛЬ І ЗНАЧЕННЯ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

Зовнішньоекономічна діяльність, тобто міжнародний обмін това­рами й послугами, належить до числа найбільш давніх форм між­народних відносин. До неї також належать рух капіталу, міжнарод­на міграція робочої сили, міжнародні валютні відносини. Необхід­ність і ефективність системи міжнародного обміну очевидна: для кожної країни характерний свій набір природних ресурсів, розміри капіталів і праці, які можуть бути використані для виробництва ВНП. Спеціалізація країни на виробництві товарів, для яких у неї є найкращі умови, дає змогу їй розширити їх випуск, використавши частину з них для продажу, а за виручені гроші закупити товари, яких не вистачає.

Виходячи з економічної доцільності, держава планує свою зов­нішньоекономічну діяльність, яка відіграє важливу роль у розвитку економіки будь-якої країни (й України зокрема). Вона створює умови для економії витрат в економіці або в окремих її галузях. Плани зовнішньоекономічної діяльності націлюють на встановлення й розвиток взаємовигідних зв'язків з країнами світу. Вони мають всебічно враховувати переваги, які випливають з міжнародного розподілу праці в інтересах розвитку економіки, технічного прогре­су та підвищення рівня життя народу.

У плані розвитку зовнішньоекономічної діяльності визначаються номенклатура й обсяги основних товарів, які мають змінити товарну структуру експорту та імпорту, головні напрями розвитку зовніш­ньоторгового обороту по окремих країнах, обсяг технічного й еко­номічного сприяння країнам, які розвиваються, характер і обсяги кредитних операцій. Під час розробки планів проводяться розра­хунки економічної ефективності зовнішньоторговельних операцій, експорту, імпорту та сумарного економічного ефекту відповідно до методики визначення економічної ефективності зовнішньої торгівлі,

її ефективність визначається шляхом порівняння витрат на вироб­ництво з витратами на імпорт.

Поряд з відносними показниками розраховуються абсолютні, які відображають ефективність чи збиток, отримані економікою в ре­зультаті застосування тієї чи іншої пропозиції щодо розвитку зов­нішньої торгівлі. При цьому рекомендується враховувати специфіку торгівлі з окремими країнами чи їх групами, умови торгівлі в кре­дит та ін.

Ось уже понад 14 років Україна виступає на світовій арені як незале­жна європейська держава, її економіка переживає затяжну кризу. Через зниження попиту на внутрішньому ринку велика кількість підприємств працює практично в півсили. Типовим явищем стало приховане безробіття.

Депресійні процеси у виробництві негативно впливають на стан зовнішньої торгівлі. Обсяг експорту не відповідає можливостям то­варовиробників і не задовольняє державних потреб щодо валютних надходжень, які використовуються для стабілізації економіки, зни­ження рівня інфляції та бюджетних витрат. Крім того, характер експорту залишається пасивно-сировинним. Навіть у країни СНД необхідно збільшити експорт продукції виробничо-технічного призначення. Негативне також сальдо в торгівлі щодо енергоносіїв, прокату кольорових металів, целюлози, деревини, каучуку. Відомо, що незадовільний стан зовнішньоекономічних зв'язків не може по­зитивно впливати на економіку України.

У той же час значну роль в оздоровленні економічної ситуації має відігравати ефективна зовнішньоекономічна діяльність, яка включає в себе економічні відносини між окремими країнами, їх регіональними об'єднаннями, а також окремими підприємствами (корпораціями).

2. ВИДИ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ЗВ'ЯЗКІВ

Форми зовнішніх економічних зв'язків України — різ­номанітні: зовнішня торгівля, міжнародна спеціалізація і кооперування виробництва, експорт та імпорт капіталів і робочої сили, надання та одержання послуг (виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, мар­кетингових, експортне- чи імпортно-поссредницьких, юридич­них), міжнародне спільне підприємництво, сумісне будів­ництво підприємств, науково-технічне співробітництво, ва­лютні та фінансово-кредитні відносини, інтуризм, проведен­ня на комерційній основі виставок, ярмарків, торгів, аукці­онів тощо.

Сутністю зовнішньоекономічної діяльності є міжнарод­ний поділ праці (МПП). У процесі МПП об'єктивно фор­муються загальноукраїнський і регіональні (наприклад, об­ласні) зовнішньоекономічні комплекси, що об'єднують вза­ємопов'язані підприємства-експортери та імпортери (ядро комплексу), торгово-промислову палату України, різні об'єднання та асоціації, банки, які займаються операціями, пов'язаними з міжнародною діяльністю.

Центральними органами управління зовнішніми зв'язка­ми с Верховна Рада України, Кабінет міністрів України, Міністерство закордонних справ України, Міністерство зов­нішніх економічних зв'язків України, у низових тсриторі-ально-адміністративних ланках — місцеві Ради народних депутатів, управління міжнародних і зовнішньоекономічних зв'язків у системі обласної державної адміністрації.

На основі МПП сформувався профіль міжнародної спе­ціалізації України, зумовлений розмірами її території і чи­сельністю населення, забезпеченістю корисними копалинами і енергетичними ресурсами, характером грунтово-кліматичних умов, скономіко-географічним положенням, рівнем роз­витку продуктивних сил і національного поділу праці, роз­виненістю галузевої структури економіки, географією тран­спортної мережі. В системі МПП Україна спеціалізується на виробництві машин (промислове устаткування, магістральні тепловози, трактори, екскаватори, судна, автомобілі, сільсь­когосподарські машини, верстати, прилади, турбіни, літаки, обчислювальна техніка, продукції чорної металургії (заліз­на і марганцева руда, прокат), вугілля, харчових продук­тів (цукор, рослинна олія, мука, макаронні вироби, сіль, кондитерські вироби, овочеві консерви, м'ясо, молоко), хі­мікатів, цементу, програмного забезпечення для ЕОМ.

Характер участі економіки держави в міжнародному поді­лі праці проявляється в товарно-галузсвій структурі вивозу і ввозу. Як видно з таблиці, найбільшими проду­центами на вивіз є машинобудування і металообробка, чор­на металургія, харчова і хімічна та нафтохімічна галузі промисловості. У ввозі домінують продукти машинобудівної та металообробної, легкої, хімічної та нафтохімічної, хар­чової та нафтогазової галузей промисловості.

Частину вивозу становить експорт за межі колишнього СРСР. У його складі різко переважала група "сировина, матеріали і товари народного споживання" і порівняно не­значною була частка машин та устаткування. Правда, серед товарів першої групи були й вироби високої наукомісткої технології (наприклад, кольорові телевізори). І все ж нинішня модель експорту, в якому велику роль ві­діграють сировина і матеріали, є відсталою.

Ефективною формою зовнішньоекономічної діяльності є міжнародна спеціалізація і кооперування виробництва, особливо при спільному виготовленні деталей і вузлів для телевізорів, комп'ютерів, бурякозбиральних комбайнів то­що. Перспективною є співпраця з технічно розвиненими країнами (США, Японія, Німеччина, Франція, Великобри­танія, Італія, Канада та ін.). На цій базі закономірно формуються міжнародні галузеві (наприклад, автомобілебу­дівні) і міжгалузеві (наприклад, агропромислові) комплекси з участю українських партнерів.

За географічною ознакою теперішні зовнішньоекономічні зв'язки України доцільно поділити на: 1) відносини з краї­нами СНД і рештою держав, що входили до складу колишнього СРСР, і 2) відносини з іншими зарубіжними державами, серед яких виділяється підгрупа економічно найрозвиненіших країн.

Перспективною формою міждержавних зв'язків с еконо­мічна інтеграція суміжних прикордонних територій. У травні 1992 р. у Сумах підписано міжобласну угоду про дружбу, економічне та культурне співробітництво між су­сідніми областями України і Росії — Сумською, Чернігів­ською, Бєлгородською, Брянською і Курською.

У Дебрецені (Угорщина) 14 лютого 1993 р. міністри закордонних справ України, Польщі та Угорщини підписа­ли Декларацію про співробітництво народів Карпатського Єврорегіону, в якій офіційно проголошено створення інтер-регіональної асоціації. В урочистому засіданні взяв участь і представник уряду Словаччини, яка стала асоційованим членом міжрегіонального формування. У ролі спостерігачів на зустрічі були присутні представники Румунії.

До складу асоціації "Карпатський Єврорегіон" увійшли: Закарпатська область України, Кросненське і Перемиське воєводства Польщі, окреси Бардейов, Свіднік, Гуменне, Вранов, Міхаловце, Требішов Східно-Словацького краю Словаччини, деякі райони Угорщини. Єврорегіон є відкри­тою системою. До нього можуть приєднуватись інші близь­кі території Карпат. Учасниками вже стали також Львів­ська, Івано-Франківська і Чернівецька області України.

Простежуються певні закономірності у територіальній структурі експортного виробництва України. Як видно з цих таблиць, найвища просторова концентра­ція експортного потенціалу припадає на Східний і Прид­ніпровський економічні райони. Це зумовлено високим рів­нем індустріального розвитку даних регіонів. Тут сформу­вались три потужні експортні бази: Донецька вуглеекспортна, Криворізька залізорудноекспортна і Донецько-Придніпровська за експортом продукції чорних металів і машинобудування.

Україна активно включається у нові форми міжнародної економічної співпраці — прямі зв'язки підприємств, спіль­не підприємництво, спеціальні економічні зони. Прямі еко­номічні зв'язки передбачають різнобічне співробітництво без посередників (міністерств, інших суб'єктів) за моделлю "підприємство—підприємство". Вони включають обмін дета­лями і вузлами, новими технологіями, досвідом праці, спільну науково-дослідну і дослідно-конструкторську роботу, і У 1990 р. експорт продукції за прямими зв'язками досяг 361,1 млн інвалютних крб., імпорт — 286,5 млн інвалют­них крб. Усі регіони включились у цю форму зв'язків. Але найбільший обсяг експортно-імпортних операцій за прямими зв'язками мали Одеська, Донецька, Хар­ківська, Закарпатська, Львівська і Тернопільська області.

Набувають популярності в Україні міжнародні спільні підприємства (СП). За їх допомогою передбачається розв'язати такі завдання: впровадження у виробництво найпрогрссивнішої техніки і технології, передових методів управління в ринкових умовах, виробництво конкурентоз­датних товарів на експорт, збагачення внутрішнього ринку якісними предметами народного споживання і т.д.

Перспективним є створення в Україні спеціальних (їх ще називають вільними чи особливими) економічних зон. Така зона — це певна господарська територія з високим ступенем самоуправління і значним пільговим режимом, що виділена для широкого залучення іноземного капіталу, передової техніки і технології, управлінського і маркетин­гового досвіду. Певна річ, така зона повинна бути еконо­мічно і соціальне високоефективною, забезпечувати випуск конкурентоздатної продукції (послуг) на рівні сучасних світових стандартів як на внутрішній, так і на зовнішній ринки. Покладено початок організації зон у Закарпатській, Донецькій і Чернівецькій областях, Одесі та Іллічівську.

Україна активно включається у міжнародне науково-тех­нічне співробітництво. Академія наук України встановила прямі зв'язки з науковими закладами Австрії, Італії, Франції, . Румунії, Чехії, Словаччини, Китаю, Індії, Південної Кореї. Активні контакти підтримуються з Лондонським Королівським товариством. Баварською академією наук, французьким уні­верситетом Тулузи. Учасниками міжнародних наукових від­носин є 39 академічних інститутів, університети, інститути.

Технічне співробітництво України з зарубіжжям здійсню­ється у формі обміну новою технікою і технологією, досві­дом. Зокрема, наші підприємства технічно модернізуються за участю відомих фірм високорозвинених країн світу. Наприк­лад, швейцарська фірма "Інтерпластика" технічно переосна­стила львівське виробничо-торговельне об'єднання "Весна" і нині верхній жіночий одяг зі Львова користується попитом на європейському ринку. Цьому сприяє і спільне україн­сько-бельгійське підприємство з участю об'єднання "Весна".

Є приклади успішного виходу України на міжнародний науково-технічний ринок. Донецький концерн "Інтер-комп'ютер" з філіями в Києві, Дніпропетровську і Ялті збуває свою продукцію на німецькому ринку, а в перспек­тиві має намір реалізовувати її у США і Канаді.

Інтеграція України у світові економічні процеси повин­на грунтуватися на міцних міжнародних фінансово-кредит­них зв'язках. Тут велика роль належить банківській систе­мі. Крім Національного банку України, в цій системі важ­ливе місце посідає спеціалізований Експортно-імпортний банк України. Він має дев'ять відділень — у Києві, Хар­кові, Донецьку, Дніпропетровську, Львові, Одесі, Ужгороді, Ізмаїлі, Ялті. У банк надходить податок від усіх валютних доходів українських підприємств.

Ефективною формою міждержавних зв'язків є інтуризм. Він перетворився у важливу галузь господарства світу, приносячи щорічно до 200 млрд доларів прибутку (у цінах 1990 р.). В Іспанії, наприклад, міжнародний туризм дає до 17 млрд доларів прибутку, або 30% від її експорту. Ча­стка інтуризму в експорті Італії становить 11%, Данії та Австрії — по 8%.

3. ЕКОНОМІЧНІ ЗВ'ЯЗКИ УКРАЇНИ З КРАЇНАМИ СВІТУ

Зовнішньоекономічні зв'язки в сучасних умовах стають могутнім засобом прискорення науково-технічного розвитку та інтенси­фікації економіки. Нині оволодівати найновішими досягненнями науки і техніки без інтенсивного обміну науковими дослідженнями, різноманітними товарами і послугами означає нераціонально використовувати власні ресурси, втрачати час і темпи розвитку.

Зовнішньоекономічна діяльність дає змогу прискорювати на­уково-технічний прогрес завдяки організації спільних досліджень, швидкому переобладнанню сучасною технікою цілих галузей і ви­робництв, сприяє розв'язанню багатьох соціальних проблем. Отже, зовнішньоекономічні зв'язки стають одним з основних чинниківрозвитку господарства України.

Правову основу для практичного здійснення зовнішньоеконо­мічної політики створюють Закони України "Про зовнішньоеконо­мічну діяльність" (квітень 1991 р.), "Про вільні економічні зони" (жовтень 1992р.), "Про іноземні інвестиції" (березень 1993р.). Кон­цепція Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність" грунтується на використанні можливостей ринкової економіки, яка поступово утверджується в державі. В Законі докладно опрацьовано механізм регулювання зовнішньоекономічної діяльності, який повинен за­безпечити прогресивні структурні зрушення в економіці та сприятливі умови її залучення до світового поділу праці разом із збере­женням господарського збалансування та рівноваги внутрішнього ринку України.

Кабінет Міністрів здійснює зовнішньоекономічну політику від­повідно до законів України, укладає та забезпечує виконання мі­журядових угод, здійснює заходи щодо раціонального використан­ня державного валютного фонду і стабілізації платіжного балансу країни тощо.

Міжнародні зв'язки України здійснюються як у зовнішній тор­гівлі, так і в економічному, науково-технічному і культурному спів­робітництві, в міжнародному туризмі та інших формах.

У зовнішній торгівлі впродовж утвердження в господарстві рин­кових відносин скасовуватиметься державна монополія. Згідно з чинним законодавством встановлюється межа частки одного влас­ника в 50 % загального експорту або імпорту країни, причому по­рушення цього положення можна оскаржити в судовому порядку. Різні об'єднання (асоціації, консорціуми, торгові будинки тощо) не мають права прямо або опосередковано створювати монополії зов­нішньоекономічної діяльності для певного виду товару чи товарної групи, а також будь-якої іноземної країни, транснаціональної кор­порації тощо. Забороняються різного роду угоди, союзи та погод­жені дії, спрямовані на поділ ринків збуту чи джерел постачання або інші засоби обмеження свободи конкуренції. Такі заходи спри­ятимуть процесу утвердження відкритої згідно з світовими стан­дартами економіки, посиленню в ній конкурентних засад, форму­ванню гручкого, зорієнтованого на інтенсифікацію господарського механізму.

У нинішніх умовах господарство України переживає тривалу економічну кризу, що негативно впливає і на стан зовнішньої тор­гівлі. Обсяг експорту не відповідає можливостям наших товарови­робників і не забезпечує потреб держави у валютних надходжен­нях, необхідних для стабілізації економіки, зниження рівня інфляції та бюджетних витрат.

За даними Міністерства статистики України, експорт за останні роки постійно скорочується. Крім того, дуже неефективною є струк­тура експорту, майже 90 % його становлять сировина, матеріали, товари народного споживання. Вивозяться також гостродефіцитні ресурси і продаються на світовому ринку за демпінговими цінами. Навіть з країнами близького зарубіжжя Україна має від ємне сальдо балансу на продукцію виробничо-технічного призначення. Негативне сальдо у торгівлі з цими країнами зберігається для енер­гоносіїв, прокату кольорових металів, целюлози, деревини, каучу­ку, акумуляторів тощо, у світовий економічний простір Україна інтегрувала у ролі сировинного придатка. Доказом цього є те, що протягом кількох останніх років експорт машинно-технічних това­рів у загальному балансі становить 10—20 %, а рівень експорту готової продукції у світі понад 50 %.

Зовнішньоекономічна діяльність України потребує докорінної перебудови — йдеться про зміну сировинного спрямування експор­ту, підвищення в ньому частки продукції обробних галузей, удос­коналення структури імпорту. Адже відомо, що Україна виробляла й може виробляти цілий спектр наукоємної, складної машинно-технічної продукції: літаки, автобуси, автомобілі, трактори, комбай­ни, судна різного призначення, ракетні комплекси, верстати, тур­біни, засоби зв'язку, електроніку, радіо- і телеапаратуру тощо. Ре­ально основними експортерами конкурентної на світовому ринку продукції можуть швидко стати підприємства воєнно-промислово­го комплексу, на яких зосереджені високоякісне обладнання, су­часна технологія, висококваліфіковані фахівці.

У товарній структурі вивозу переважають вироби чорної мета­лургії, залізна руда і кокс, продукти харчової промисловості. Про­мисловий потенціал України достатній для надходження валюти, необхідної для сплати державного зовнішнього боргу, закупівлі найнеобхіднішого імпорту та оплати інших загальнодержавних по­треб.

Реалізація цього потенціалу можлива за відповідної пропускної здатності транспортної інфраструктури, сприятливої соціально-полі­тичної і правової ситуації та здатності зовнішньоторгових органі­зацій та інших виконавчих структур до реалізації продукції.

Експортно-імпортні операції здійснюються як на валютній ос­нові, так і у формі клірингу. Кліринг — система безготівкових роз­рахунків, які грунтуються на заліку взаємних вимог і зобов'язань і здійснюються через банки або спеціальні розрахункові палати (пер­ша створена в Лондоні в 1775 р.). Популярною нині стала форма бартерних операцій, тобто безпосереднього обміну товарами. Такі товарообмінні операції були найбільш поширені в Україні у 1992 р. і становили тоді майже 50 % загального товарообороту. Однак при такому товарообміні Україна втрачала великі кошти через неекві­валентний вартісний обмін продовольчих товарів (зерна, цукру, олії) на паливно-мастильні матеріали.

Основним напрямом зовнішньоекономічної діяльності України є розвиток і поглиблення торгово-економічного співробітництва з республіками колишнього СРСР, країнами Східної Європи, розви­неними країнами світу, особливо з тими, що мають чисельну укра­їнську діаспору.

Зовнішньоторгові організації та інші виконавчі структури повинні не тільки реалізовувати продукцію на традиційних ринках, а й вихо­дити на нові перспективні регіони особливо в Азію, Африку, Латинську Америку та Австралію). Найважливішою формою економіч­ного співробітництва з країнами близького зарубіжжя нині є взаєм­ний обмін різними видами сировини, готової продукції та наукове співробітництво. Однак необхідними є послідовна і радикальна пере­будова механізму економічних зв'язків, здійснення кардинальних за­ходів для їх оптимізації. Зокрема, передбачено захист економічних інтересів України через встановлення митного кордону з республіка­ми колишнього СРСР. Підписано обопільні угоди з Росією та Білорус­сю про співробітництво у галузі зовнішньоекономічної діяльності, які не допускають реекспорту товарів, до яких інші учасники угоди за­стосовують заходи регулювання. Реекспорт таких товарів має здій­снюватися лише за письмової згоди та на умовах, що визначаються уповноваженим органом держави, яка є виробником цих товарів. Україна вивозить до країн СНД кам'яне вугілля, чавун, сталь, прокат чорних металів, залізну і марганцеву руди, самородну сірку, цемент, сіль, промислове устаткування, автобуси, тепловози, екскаватори, ав­томобілі, трактори, кукурудзо- і бурякозбиральні комбайни, продук­цію хімічної промисловості, цукор, масло, м'ясо, фрукти, консерви тощо. В загальному обсязі вантажів, які щороку вивозяться з України у ці країни, найбільшу частку мають коксівне вугілля і чорні метали.

Понад 72 % наших поставок отримує Росія. Основним спожива­чем їх є Центральний район Росії, на який припадає майже 3/4 вивозу продукції з України. Значними споживачами залізної і мар­ганцевої руд, чорних металів, які надходять з України, є Поволжя, Північний Кавказ. Певна кількість чорних металів, зокрема прока­ту, вивозиться з України до Санкт-Петербурга, Білорусі, держав Балтії, Молдови, цукор — в усі республіки колишнього СРСР (за винятком Молдови), м'ясо, масло, м'ясні та ряд консервованих про­дуктів — здебільшого в Росію.

В Україну з інших республік колишнього СРСР найбільше вво­зить Росія — 70 %. Це — нафта, газ, ліс, папір, деякі марки чорних і кольорових металів, машини, устаткування та інша продукція.

Білорусь постачає Україні трактори, вантажні автомобілі, елек­тронно-обчислювальні машини, мінеральні добрива, ліс, папір, Ка­захстан — кольорові метали, шкірсировину, концентрати кольоро­вих металів, Молдова — продукцію приладобудування, виноробної і консервної промисловості, килими, виноград, республіки Середньої Азії — газ, бавовну, концентрати кольорових металів, тканини, ка­ракуль, республіки Закавказзя — нафту і автомашини, алюмініє­вий прокат, чай, фрукти, вино, тютюн, держави Балтії — електро­товари, трамваї, пральні машини, холодильники, радіоприймачі, мікроавтобуси, рибу і рибопродукти, трикотажні і галантерейні вироби та інші товари широкого вжитку.

За сучасних умов Україна налагоджує прямі зовнішньоеконо­мічні відносини з багатьма країнами світу. Так, на кінець 1996 р. нашу державу визнали понад 160 країн світу, 132 з них встановили з Україною дипломатичні відносини. У країни далекого зарубіжжя ми поставляємо машини, трактори, залізну і марганцеву руди, ус­таткування для гірничо-шахтових, будівельних, електротехнічних підприємств, засоби автоматизації, обчислювальну техніку, авто­мобілі, прокатні стани, океанські судна, силові трансформатори, магістральні тепловози та багато іншої продукції.

За даними Міністерства статистики, Україна мала в 1995 р. у торгівлі з країнами далекого зарубіжжя позитивне сальдо розмі­ром майже 1346,4 млн дол. США. Основна частина експорту Укра­їни припадає на Європу (49,4 %), друге місце посідає Азія (38 %),натретьому місці Америка (8,3 %), далі йдуть Африка (4 %) та Австра­лія і Океанія (0,3 %). Імпортні поставки за цей самий період надхо­дили в Україну тільки з чотирьох континентів. Найбільша частка українського імпорту припадає на Європу (68,5 %), мен­ша — на Азію (17,3 %), Америку (10,2 %) і Африку (4 %).

Сьогодні ні розміри експорту, ні його структура не можуть задовольнити Україну. Річ у тім, що розміри експорту поки що недостатні: в 1995 р. вони становили 11566,5 млн дол. США. У його структурі найбільшу частку мають сировина, матеріали і товари народного споживання — 87,6 %, машини і устаткуван­ня — 10,3 %, інші товари (у тому числі послуги) — 2,1 %. Тому необхідно переорієнтувати експорт з первинної сировини на нову техніку й технологію, товари високого рівня переробки, різні по­слуги.

Україна отримує з різних країн світу промислове устаткування, медичне обладнання, різні прилади, хімічні товари, джут, цитру­сові, каву, продукцію хімічної і легкої промисловості. Проте необ­хідно створювати економічні бар'єри (високе мито тощо) для таких товарів, як жувальна гумка, напої, тютюнові вироби, радіотовари, деякі інші товари широкого вжитку тощо. Це зменшить дефіцит платіжного балансу і підніме попит на аналогічну вітчизняну про­дукцію, стабілізуючи виробництво.

Найтісніші економічні зв'язки підтримує Україна з країнами Східної Європи, зокрема з Угорщиною та Польщею. У структурі вивозу в ці країни переважає продукція галузей важкої індустрії:

кокс, руда, сірка, чорні метали, устаткування для гірничодобувної і металургійної промисловості, тепловози, екскаватори, бульдозери, телевізори, трансформатори, сільськогосподарські машини тощо.

Протягом тривалого часу спостерігається сталість поставок на експорт донецького вугілля, що визначається попитом на нього як у колишніх країнах РЕВ, так і в ряді капіталістичних держав (Італії, Франції, Єгипті). Об'єктивною передумовою попиту на це вугілля на європейському, північноафриканському та близькосхідному рин­ках є практична відсутність на Землі антрацитового палива, яке має високу калорійність, а головне — недимність.

Залізну руду Україна вивозить до Польщі, Чехії, Словаччини, Угорщини, Румунії, Болгарії та ін. Самородна сірка з України над­ходить до Чехії, Словаччини, ФРН, Угорщини, Румунії.

З країн Східної Європи Україна імпортує машини, верстати, комплексне промислове устаткування для хімічної, меблевої і хар­чової промисловості, прилади, продукцію хімічної промисловості, рухомий залізничний склад, судна, автомашини, побутові електро­прилади, медикаменти тощо.

У сучасних умовах економічні зв'язки України з країнами Схід­ної Європи трохи послабилися, але в майбутньому, очевидно, вони розвиватимуться більш ефективно.

Україна бере участь в економічному співробітництві з проми­слове розвиненими країнами світу. Понад 20 країн (Австрія, Голлан­дія, Італія, Норвегія, Франція, Фінляндія, ФРН, Швейцарія, Швеція, СІНА, Канада, Великобританія, Японія та ін.) отримують з України промислову продукцію і промислову сировину: залізну і марганцеву руди, кокс, чавун, прокат чорних металів, графіт, скло, металургійне та гірничо-шахтове устаткування, штучні алмази, велосипеди, мета­лообробні верстати, прилади, автонавантажувачі, а також цукор, льоноволокно, олію тощо.

До Великобританії з України надходять прокат чорних металів, чавун, феросплави, металообробні верстати, бензол, цукор, льоно­волокно, хміль, а Україні Великобританія постачає різні машини, промислове устаткування, хімічні продукти, вовняні тканини.

До ФРН Україна експортує феросплави, чорні метали, автонавантажувачі, віконне скло, олію тощо. З ФРН Україна імпортує різні машини й промислове устаткування, прокат чорних металів, хіміч­ну продукцію.

До Франції з України вивозять антрацит, помпи, металообробні

верстати, фотоапарати, льоноволокно, олію. Франція поставляє Україні потоково-механізовані й автоматизовані лінії зварювання і складання кузовів кабін трактора Т-150. На французьких суднобудівних підпри­ємствах виконують замовлення Чорноморського пароплавства.

Українські машинобудівники виготовили для США унікальний трансформатор на 500 тис. кВт, Фінляндії — комплект устаткуван­ня для атомної електростанції,

Україна бере участь в економічному співробітництві з країна­ми, що розвиваються. У попередні роки, за існування СРСР, цим країнам було надано кредити на пільгових умовах з відшкодуван­ням кредиту протягом 10—12 років. Частка України в цих креди­тах, за попередніми підрахунками, становить майже 18 млрд дол.

Традиційні товари експорту країн, що розвиваються, бавовна, джут, вовна, арахіс, рис, оливкова олія, натуральний каучук, какао-боби, кава, цитрусові, тютюн та ін.

Україна вивозить свої товари до багатьох країн, що розвиваються. У структурі експорту основне місце посідають машини і промислове устаткування. Так, вантажні автомобілі Кременчуцького заводу пос­тавляють до Індії, Латинської Америки, Близького Сходу, помпи із Сумського заводу — до Індії, Пакистану, Сирії. Машини, устаткуван­ня, прилади для африканських, азіатських і латиноамериканських країн виготовляють з урахуванням їх роботи в умовах тропічного клімату.

Підписано угоду про постачання нафти і газу з Ірану в Україну. З цією метою створено українсько-ірансько-азербайджанську ком­панію, яка збудує цілу систему трубопроводів через Росію в Укра­їну. 45 % внеску — України, така сама частка — Ірану, 10 % — Азербайджану. Угода розрахована на 15 років, Україна поставляти­ме до Ірану машини і обладнання для гірничо-добувної та металур­гійної промисловості, братиме участь у реконструкції металургій­них підприємств, доріг і морських портів.

Підписана угода між Україною і Тунісом про співробітництво в галузі іригації, за якою на туніських іригаційних спорудах пра­цюватимуть українські фахівці. Туніс постачатиме Україні фосфо­рити.

Останнім часом право на здійснення зовнішньоекономічних опе­рацій надано окремим підприємствам і організаціям, внаслідок чого підвищилася активність їх у зовнішньоекономічній сфері. Зареє­стровано більш як ЗО тис. учасників зовнішньоекономічних зв'язків.

В економічних зв'язках України із зарубіжними країнами вико­ристовується науково-технічне співробітництво. До нього належить торгівля патентами, ліцензіями, технічним досвідом ("ноу-хау") тощо. Науково-технічне співробітництво сприяє прискоренню темпів еконо­мічного розвитку, втіленню найновіших технічних досягнень, раціо­нальному використанню природних ресурсів, автоматизації і механі­зації технологічних процесів, скороченню строків будівництва сучасних підприємств, підвищенню ефективності капіталовкладень, розширенню сфери міжнародних відносин. Воно здійснюється в кількох формах:

Ø матеріальній, тобто обміном продукцією, насамперед наукоєм-ною, створеною за найновішими технологіями,

Ø нематеріальній — у вигляді креслень, формул, обміну інформа­цією, літературою та ін.,

Ø послуг фахівців і технічного персоналу в галузі менеджменту, маркетингу, контролю за якістю.

Здійснюється науково-технічне кооперування між фірмами у формі консалтингу (технічного консультування і експертизи проектів), лі­зингу (оренди промислового і науково-дослідного устаткування).

Перехід України до фази економічного пожвавлення та підне­сення в нових умовах господарювання може здійснюватися за зрахунок ефективного використання власного ресурсного потенціалу шляхом упровадження новітніх технологій. Основою нової еконо­мічної стратегії у сфері зовнішньоекономічної діяльності України мають бути зацікавленість людини у вільному підприємництві та розвитку товарного виробництва, а також упровадженні ринкових відносин, запровадження в обіг твердої конвертованої грошової одиниці, НТП із застосуванням активної інноваційної, інвестиційної та структурної політики, рівноправне співіснування різних форм власності.

Щоб стати рівноправним учасником загальноєвропейського процесу інтеграції, Україні необхідно докласти немало зусиль для створення нової економічної системи, проходження стабілізаційного періоду, подолання кризи економіки, усунення бар'єрів у спілку­ванні із зовнішнім світом, налагодження активних і взаємовигідних зв'язків з країнами-партнерами. Для цього має бути створена ін­фраструктура, сумісна із західноєвропейською та здатна функціо­нувати з нею в одній системі координат. Головні її елементи — це самостійні суб'єкти господарської діяльності, економічний раціона­лізм у відносинах з країнами-учасницями, створення режиму віль­ного руху товарів, послуг, капіталів, формування мережі банків і ділових центрів для фінансування та інформаційної підтримки дер­жавних та приватних інвестиційних проектів, комплексне викорис­тання й охорона природних ресурсів, співробітництво в розвитку паливно-сировинної бази, раціональне використання енергетичних ресурсів, співробітництво в технологічному оновленні металургійних підприємств, розвитку АПК, харчової та переробної промисловості, створення сучасних телекомунікацій, розвиток уніфікованої митної системи.

Для інтеграції з економікою європейських та інших країн Україні необхідно максимально використовувати переваги міжнародного! розподілу праці та розташування в центрі Європи, створити сприятливий клімат для залучення іноземного капіталу та зарубіжних інвестицій. На сучасному етапі понад половину експорту України припадає на Європу. Одним з найважливіших завдань зовнішньое­кономічної діяльності є диверсифікація ринків збуту та просування українських товарів у Африку, Латинську Америку, Азію з метою збільшення обсягів експорту та валютних надходжень.

Промисловий потенціал України достатній для успішного вирі­шення проблем забезпечення валютних надходжень, потрібних для закупівлі найнеобхіднішого з імпорту, покриття загальнодержавних потреб і сплати зовнішнього боргу. Важливо збільшити питому вагу продукції машинобудування в загальному обсязі експорту України. Необхідність підтримки державою експортерів продукції машинобу­дування зумовлена й тим фактором, що Захід не зацікавлений у прониканні наших товарів на світові ринки, тому створює додаткові квоти та митні бар'єри. Не дуже поспішають розвинені країни з на­данням Україні вигідних кредитів під реалізацію проектів, що сти­мулюють експорт машинобудівної продукції.

Без розробки й реалізації державної програми розвитку екс­порту продукції машинобудування Україні не піднятися до рівня розвинених держав. Ця проблема ускладнюється ще й необхідністю одночасного проведення структурної перебудови, конверсії та ди­версифікації цілого ряду підприємств. Слід зазначити, що Україна виробляє багато видів наукомісткої, складної продукції машинобу­дування, яка зробила 6 честь економіці будь-якої країни світу (це літаки, трактори, автобуси, судна, ракетні космічні комплекси, верстати, турбіни та ін.).

У зовнішньоекономічних зв'язках України використовується і така форма економічного співробітництва, як кредити. В сучасних умовах нестабільності економічного розвитку Україна зацікавлена в надходженні іноземних інвестицій в українську економіку. В пер­спективі Україна може надавати цільові кредити у національній валюті зарубіжним державам, підприємствам та іншим спожива­чам під закупівлю вітчизняної машинотехнічної продукції. Таке кре­дитування іноземних споживачів сприятиме зовнішньому конвер­туванню української грошової одиниці.

Створення спільних підприємств — одна з форм економічного співробітництва України із зарубіжними країнами. Ці підприємства діють самостійно, наділені широкими правами для здійснення ек­спортних та імпортних операцій. Спільні підприємства погоджують ціни на спільно вироблену продукцію і укладають відповідні кон­тракти. Їх прибуток розподіляється між учасниками пропорційно вкладу в статутний фонд.

У 1995 р. на території України діяло понад 2,5 тис. спільних підприємств. За участю фірм США створено 120 спільних підпри­ємств, Німеччини — 40, Австрії — 22 та ряду інших країн. Найбіль­ше їх у місті Києві (204) та Одеській області (143).

Різними є профілі спільних підприємств. Так, львівське вироб­ниче об'єднання "Конвеєр" і болгарсько-угорське товариство "Інтрасмаш", а також гомельське виробниче об'єднання "Гідроавтоматика" та завод "Данувія" (Угорщина) уклали договір про прямі зв'язки щодо спільного проектування і виробництва автоматизова­них транспортно-складських систем і засобів гідроавтоматики.

Налагоджуються прямі стосунки Міністерство сільського господарства і продовольства України із зарубіжними фірмами. Заслуго­вує уваги співробітництво з фірмою ВА5Р (ФРН) у галузі впровад­ження інтенсивної технології виробництва сої на основі застосу­вання хімічних препаратів фірми.

Перспективним напрямком розширення зовнішьноекономічних зв'язків, створення спеціальних зон "вільного підприємництва" на території України (в районі Одеси, у Закарпатті та деяких інших місцях). Вільні економічні зони в Україні з часом сприятимуть при­скоренню розвитку її економіки на основі створення умов для за­лучення іноземного капіталу.

Україна має приділяти велику увагу міжнародному туризму — галузі, яка найшвидше дає прибуток. Нині ми приймаємо в себе майже 250 тис. іноземних туристів, що становить лише 0,05 % сві­тової кількості. Проте реально ми вже тепер можемо обслуговува­ти до 5 млн туристів, що може дати майже 1 млрд дол.

Крім того, резервом для надходження валюти до України є плата за транзитні залізничні, автомобільні, повітряні перевезення, транс­портування нафти і газу. Все це разом може давати 6 млрд дол. щороку.