Методи впровадження дистанційного навчання з використанням електронних бібліотек та Internet технологій

У сучасному інформаційному середовищі України важливе місце в становленні систем навчання та освіти займає глобальна комунікація, яка дозволяє організувати не тільки оперативне спілкування, а й одержувати доступ до інформації незалежно від відстані та розташування студентів і слухачів. Ці способи базуються на технологіях мережної взаємо­дії (у першу чергу, на використанні глобальної комп’ютерної мережі Інтернет). Повно­цінні Інтернет-комунікації поки що обмежено доступні, а інколи й занадто дорогі. Інтернет – унікальний за своїми можливостями спосіб дос­тупу до першоджерел інформації незалежно від кордонів та відстані. Самі ж джерела необхідно створити і відповідним чином підтри­му­вати. Зви­чайно найчастіше ці дані подано на англійській та інших іноземних мовах при певних обмеженнях через Інтернет знаходять своїх користувачів, але це значною мі­рою пов’язано зі специфікою іноземних вузів та англо­мовних застосувань. В українській частині Інтернету сховища текстів та методи організованого спілкування (зокрема з тема­тики електронної освіти і дистанційного навчання) тільки починають формуватися .

Створення повномасштабної системи електронної підтримки процесів обміну нав­чально-методичними матеріалами і навчальними курсами відкриває мож­ливості ефективної організації процесів перепідготовки і підвищення ква­ліфікації корпоративних користу­вачів, до яких належить система ДПА.

У зв’язку з цим виникає питання – наскільки Інтернет може замінити такі звичні спосо­би комунікації, як традиційні професійні журнали і лі­тература, які видаються? Сьогодні рішення може бути тільки інтегро­ваним, коли об’єднуються можливості новітніх інформа­цій­них технологій і традиційні способи тиражування друкованої продукції, складовою части­ною якої можуть бути електронні посібники та інтерактивні навчальні кур­си в сис­темі дистанційної освіти. Це пов’язано з певними обставинами, серед яких виділялось дві основні: 1) доступність Інтернету ще довго не можна порівнювати з доступністю зви­чай­ної пошти; 2) типовий корис­тувач Інтернету не може створити “підручними” засо­ба­ми такий зручний носій, як поліграфічне видання. Таким чином, повноцінна інформа­ційна система, призначена для бібліографічних завдань, повинна бути інтегро­ваною і включати обидві складові: сучасні телекомунікаційні технології і традиційний видав­ничий підхід.

Важливим етапом у розвитку дистанційного навчання є індивідуаль­ний підхід, в якому системи навчання повинні мати наступні компоненти:

– телеконференцію, призначену для оперативного (протягом одного-двох днів) взаємо­інформування через комп’ютерну мережу всіх користу­вачів, які цікавляться замовленою тематикою;

– електронну бібліотеку, тобто доступний через комп’ютерну мере­жу архів текстів, зображень, аудіо матеріалів тощо;

– серійні видання (ті, що систематично видаються і за певним сте­реотипом оформля­ються);

– книжкову серію – діючу послідовність видання томів (посібників, монографій, літературно-художніх здобутків тощо), що мають ознаки єдиної серії.

Названі компоненти повинні бути взаємопов’язаними з новими над­ходженнями в бібліотеку, публікаціями у серійних виданнях, про видання книг необхідно повідомляти в телеконференції. Найбільш цінні матеріали з телеконференції потрібно розміщувати в електронній бібліотеці, там же зберігаються повні тексти матеріалів, опублікованих у серійних виданнях з уривками з книг, прийнятих у бібліотеку, які раніше публікувалися тощо.

Часто в дистанційному навчанні використовують профільні телекон­ференції, але такі підходи не завжди бувають доцільними. Інформаційне наповнення не завжди відповідає вузькій предметній сфері. Крім того, не кожен навчальний заклад має можливість вико­рис­товувати сучасні телеко­мунікаційні зв’язки.

Коли ж вимагаються оперативність, надійність і незалежність від відстаней, то неми­нуче доводиться розраховувати на комерційних поста­чальників телекомунікаційних послуг. При втраті оперативності і надій­ності створення телеконференції, призначеної для обговорення поточних проблем, утратило б усякий зміст. Крім того, конференції бу­ва­ють не­керовані (у цьому випадку перевірка того, чи відповідають зміст і технічні параметри повідомлення статуту конференції, здійснюється самим від­правником) і керо­вані або модельовані (за відповідністю повідомлень ста­туту стежить спеціально призна­чена людина – модератор, без відома якого жодне повідомлення в електронну конференцію потрапити не може). Некеровані конференції, звичайно, сильно засмічені комерційною рекла­мою, листами не за даною темою, повторними розсиланнями, технічно дефектними повідомлен­нями тощо. У більшості випадків це відштовхує потенційних учасників, які не можуть або не бажають “прориватися” через подібний інформаційний шум. Ін­коли користувачам телеконференцій доводиться платити за загальний обсяг передачі, витрача­ючи свої кошти. У такому випадку конференція обов’язково повинна мати модератора, тобто бути керованою.

Наступним рішенням повинна бути підготовка статуту конференції, який потрібно узгодити з координатором телеконференцій і оголосити в мережі голосування відповідно до прийнятих правил.

Нова конференція, як правило, проходить багатомісячний період “розкручування”, за цей час сумарна активність учасників зростає до рівня декількох повідомлень у день. Від самих учасників залежить, насамперед, наскільки цікавими і корисними є розпов­сюджувані через конференцію листи, статті, правові акти, оголошення, рецензії тощо. Звичайно, зміс­товному наповненню конференції в першу чергу сприяють співробітники освітнього закладу, однак поступово до них приєднується усе більше учас­ників з інших орга­нізацій, а також приватних осіб.

Однією із складних систем щодо вибору оптимальних проектних рішень з реалізації форми і змісту інформаційних матеріалів є електронна бібліотека з доступом через Інтернет. Сучасні проекти направленні на реалізацію таких вимог: 1) бібліотека повинна мати сучасний Web-інтер­фейс з можливостями дистанційного перегляду і замовлення літератури; 2) до загальної кількості користувачів бібліотеки необхідно включити праців­ників, студентів та слухачів освітнього закладу (користувачі корпоративної мережі нав­чаль­ного закладу).

Існує кілька методів рішення питань реалізації електронної бібліо­течної системи. Найпоширенішим є використання клієнт-серверної архі­тектури (Oracle, MS SQL, InterBase і т.д.). На рисунку 1 розглянуто один із прикладів схеми роботи електронної бібліотеки клієнт-серверної архітек­тури з використанням Internet технології.

Бібліотечні файли бази даних можуть знаходитися на одному або кількох серверах корпоративної мережі навчального закладу. Може існу­вати декілька SQL-серверів, між якими налагоджені реплікації. Клієнти корпоративної мережі звертаються до одного із SQL-серверів, який оп­рацьовує запити і встановлює доступ до оригіналу або до копії бази даних. Клієнти глобальної мережі Internet також звертаються до одного із SQL-серверів корпоративної мережі через Web (або ftp)-сервер. Web-сайт доз­воляє знайомитися з правилами користування бібліотекою, переглядати каталоги, робити пошук тощо, а при запиті користувача на одержання конкретного матеріалу здійснюється його автоматичне переміщення з ftp-сервера на комп’ютер даного користувача. Відбувається це в рамках звичайної роботи з навігаційними програмами типу Internet Explorer чи Netscape Navigator.

Рис. 1. Схема роботи електронної бібліотеки клієнт-серверної архітектури

Крім того, доступ до ftp-сервера можливий і через електронну пошту. На багатьох вузлах Інтернету знаходяться шлюзи типу ftpmail. Подібні шлюзи працюють за наступною схемою: на адресу шлюзу через елект­ронну пошту посилається лист-інструкція, у якому повідомляється адреса ftp-сервера, а також імена і місце розташування потрібних файлів у наданому сервері; шлюз самостійно встановлює ftp-з’єднання з відповід­ним сервером, копіює необхідні файли, а потім висилає їх замовнику через електронну пошту. Таким чином, не маючи до Інтернету повносервісного (діалогового) доступу, бібліотекою можна користуватися за допомогою однієї тільки електронної пошти.

Існують й аналогічні шлюзи типу webmail, за допомогою яких можна одержувати через електронну пошту безпосередньо Web-сторінки. Однак через певні причини скорис­татися такими шлюзами досить важко, і сьогодні вони ще не поширені.

В Академії ДПС України було спроектовано і впроваджено елект­ронну бібліотеку клієнт-серверної архітектури, схема якої подібна до схеми рис. 1. У корпоративній мережі закладу використовується Microsoft SQL Server 7.0 (рис. 2).

Рис. 2. Зовнішній вигляд програми “SQL Server Enterprise Manager” зі списком користувачів електронної бібліотеки

Між SQL-серверами, якщо їх використовується кілька, може бути налагоджена автоматична реплікація. Використання декількох SQL-сер­верів дозволяє розвантажити трафік у корпоративній мережі навчального закладу, крім того, це один із способів від­мовостійкості системи.

Сучасна електронна бібліотека обов’язково має бібліографічну базу даних і пошукову систему, які замінюють традиційні бібліотечні каталоги. Необхідно пам’ятати й те, що бібліотечні дані можуть бути рознесені на різних Internet-вузлах (проведений обмін міжвузівськими бібліотечними даними) і користувач територіальної віддаленості фактично це не помічає: на його думку, робота відбувається в єдиному цілісному середо­вищі (з таким же успіхом окремі частини системи могли б знаходитися в США чи Австралії, або в іншому місці).

Протягом 2001 р. було створено першу чергу бібліотеки – із Web-інтерфейсом та засо­бом пошуку матеріалів за ключовими словами.

Пошук у бібліотеці може здійснюватися для корпоративних корис­тувачів через клієнтський додаток MS SQL-Server 7.0. Цей спосіб є основ­ним, якщо користувач матиме відповідні права доступу. Крім перегляду алфавітного каталогу та копіювання архівних текстових файлів, він може вносити зміни до бібліотечного фонду (адміністратори, бібліотекарі, працівники навчального закладу) відповідно до їх повноважень (рис. 3).

Рис. 3. Перелік користувачів електронного фонду бібліотеки Академії ДПС України

Всі інші клієнти – “гості” корпоративної мережі – можуть перег­лядати електронний фонд бібліотеки та здійснювати копіювання інфор­мації (рис. 4). Доступ до електронного фонду бібліотеки можливий і за допомогою Internet-провідників (через Web-сервер Ака­демії). Ним можуть користуватися користувачі корпоративної мережі закладу та користу­вачі глобальної мережі Internet (рис. 5).

Рис. 4. Електронний фонд бібліотеки Академії ДПС України

Пошук здійснюється за всіма полями, що характеризують бібліо­течну одиницю збере­ження: бібліографічним описом, списком стрижневих слів чи рефератом анотації, відомо­стями про авторів, додатковою інфор­мацією тощо. Кожен із користувачів в інтерактивно­му режимі електронної бібліотеки може отримати допомогу. Web-сторінка бібліотечного сервера має зручний і простий у користуванні інтерфейс, що дозволяє користу­вачам швид­ко знаходити потрібну інформацію.

Бібліотечні фонди безупинно поповнюються, і основна надія роз­роблювачів тільки на те, що читачі бібліотеки будуть не пасивними ко­ристувачами, але й постачальниками загальнозначущих та цінних текстів. Правовласники мають змогу розміщувати тексти в бібліотечних фондах. Розроблена технологія та програмне забезпечення з успіхом можуть використовуватися не тільки в роботі одного навчального закладу, але й у будь-якій анало­гічній бібліотеці з іншим змістовним наповненням.

Рис. 5. Пошук періодичного електронного фонду бібліотеки Академії ДПС України за допомогою Web-технології

Як відомо, серійні видання бувають двох видів: триваючі (які ви­даються, коли готовий черговий випуск) і періодичні (які видаються через рівні проміжки часу). До триваючого видання висувається менше вимог: випуски можуть істотно відрізнятися за обсягом, вихо­дити то частіше, то рідше, відсутні будь-які зобов’язання перед передплатниками тощо.

Для організації роботи наповнення, пошуку інформації електронних бібліотек вико­ристовується стандартизація періодичних видань. Всю ін­формацію, яка стосується окре­мої публікації, необхідно зібрати докупи, а не розкидати по збірнику, як це, звичайно, бу­ває в багатьох виданнях. Початкова смуга повинна містити всі необхідні відомості для побудови бібліографічного посилання, а також реферат, що може використовуватися при автоматичному пошуку. Оскільки всі матеріали збірника призначені для розміщення в електронній бібліотеці, їх необхідно оформити так, щоб було легко обробити бібліоте­кареві, знайти читачу, а потім використати при цитуванні. Збірник слід побудувати таким чином, щоб читачу, який використовує витягнуту з електронної бібліотеки статтю, не потрібно було добувати додаткову інформацію, що в аналогічних виданнях нерідко згрупована на перших чи останніх сторінках випуску. Кінцева смуга публікації обов’яз­ково повинна містити відомості про авторів, включаючи їх електронні адреси, наявність яких необхідна. За допомогою електронних адрес зацікавлений читач може встановити прямий оперативний зв’язок з авторами, а також запропонувати їм обговорити будь-яке питання прив­селюдно у телеконференції. Полегшує пошук наявність у відомостях даних про авторів, їхніх повних імен і по батькові.

На Заході серед авторів публікацій часто, крім адреси електронної пошти, вказується адреса особистого Web-сайта. Особистий Web-сайт дозволяє отримати більшу інформа­цію про автора, ознайомитися з повним списком його робіт, прочитати неопубліковані тексти чи фрагменти тощо, тобто одержати доступ до повного набору інформаційних ресур­сів, на­даних автором у спільне розпорядження. Звичайно, подібну можливість важко переоцінити. В Україні вказівка адреси особистого (і навіть колективного) Web-сайта поки що не дуже поширена.

Значного поширення також набули електронні журнали, які часто є електронною копією періодичних видань. Інформація в таких виданнях повинна бути не просто дже­релом цікавих і різноманітних матеріалів (як в телеконференції та електронній бібліотеці), але мати електронні тексти з певним рівнем якості – як у змістовному, так і в суто редак­ційному відношенні. Наявність у системі подібного джерела, певним чином зорієнтовано­го на все співтовариство зацікавлених осіб, повинна сприяти загаль­ному підвищенню якості розповсюджуваних у системі матеріалів.

Потрібно зазначити, що телеконференції при активній участі педа­гогів, викладачів, працівників органів народної освіти повинні стати справжнім постійно діючим форумом всіх, хто зацікавлений у питаннях вищої та середньої освіти. Створення доступного, автома­тично підтри­муваного і добре організованого архіву всіх повідомлень через сучас­ні Internet технології у мережі може бути основою для організації та підтримки навчальних процесів, технологій перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, якщо ця система використовується в корпоративній мережі. Важливим питанням є автоматичний підбір і архівація експертним способом з найбільш цікавих матеріалів конференції та розміщення їх в електронній бібліотеці. Звичайно, джерелом таких матеріалів можуть служити й інші конференції.

Важливим етапом інтеграції інформаційних систем освітніх закладів у контексті процесів дистанційного навчання є електронні бібліотеки, які підтримують відповідний багатоаспектний доступ до одиниць збереження, що дозволяє читачу або слухачу підби­рати необхідні матеріали у достатній мірі. Електронна бібліотека у даному випадку ви­сту­пає центром те тільки традиційного систематичного каталогу, але і місцем збере­ження відеотек та телеконференцій, підтримки зв’язку через розсилки списків, завдяки яким користувачі, що помістили в цей список свою адресу електронної пошти, зможуть оперативно одержувати інформацію про нові надход­ження.

Література:

1. Алле М. Экономика как наука: Пер. с франц. – М., 1995.

2. Афонцев С. Экономическая политика и модели экономического развития // Мировая экономика и международные отношения. – М.: Изд-во “Наука”. – 2002. – № 4.

3. Бажал Ю.М. Економічна теорія технологічних змін. – К., 1997.

4. Білорус О. Імперативи стратегії розвитку України в умовах глобалізації // Економіка України. – 2001. – С. 311.

5. Гунський Б. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. – К.: Наукова думка, 1997.

6. Жаліло Я.А. Конкурентоспроможність національної економіки України. Стратегія розвитку України: теорія і практика. – Київ, 2002.

7. Иноземцев Л. Неизбежность постиндустриального мира. К вопросу о полярности со­вре­менного мироустройства // Постиндустриальный мир и Россия. – М.: РАН, Эди­ториал УССР. – 2000.

8. Иноземцев В. Восставшая из пепла: европейская экономика ХХ века // Мировая экономика и международные отношения. – М.: Наука, 2002. – № 1.

9. Коллонтай В. Эволюция западных концепций глобализации // Мировая экономика и международные отношения. – 2002. – № 1.

10. Косолапов Н. Глобализация, миропорядок ХХІ века в России. Постиндустриаль­ный мир и Россия / Под. ред. В. Хароса, В. Красильщикова. – М.,2001. – 250 с.

11. Марчук Е.К. Стратегічна орієнтація суспільства – рух на випередження // Стра­тегічна панорама. – 1999. – № 4.

12. Мочерний С. До питання про постіндустріальне суспільство // Економіка України. – 2002. – № 9.

13. Новокшонов Л.В., Тридюнов Ю.В. Мировое хозяйство. – ЮРИСТО, 2000.

14. Оболенский В. Глобализация мировой экономики и Россия // Мировая экономика и международные отношения. – М.: Изд-во “Наука”, 2001. – № 3.

15. Пахомов Ю. Україна і виклики глобалізації // День. – 2001. – 7 серпня.

16. Перес К. Технологические процессы и возможности для развития качества динами­ческой цели. – ЮНКТАД.ХТД/RT/1/9. – 1999. – 20 december. – С. 50.

17. Ратленд П. Глобализация и посткоммунизм // Мировая экономика и международ­ные отношения. – 2002. – № 1.

18. Стратегія розвитку України: теорія і практика. – К., 2002.

19. Трансформація моделі економіки України / За ред. В.М. Гейця. – К.: Лотос, 1999.

20. Україна на порозі ХХІ століття: уроки реформ і стратегія розвитку. – Київ, 2001.

21. Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть. – К., Либідь, 2002.

22. Філіпенко С. Економічний розвиток сучасної цивілізації. – К.: Товариство “Знання” України, 2000.

23. Хаустов В., Панфілова Т. Інноваційні процеси в Україні: реалії і перспективи // Економіст. – 2002. – № 3.

24. Чухно А.А. Економічна теорія. – К.: Вид-во “Вища школа”, 1993.

25. Чухно А. Постіндустріальна економіка: теорія, практика та їх значення для України // Економіка України. – 2001. – № 11, 12.

26. Экономическая энциклопедия / Под ред. Л.И. Абалкина. – М.: Экономика, 1999.

27. Энциклопедический социологический словарь / Под общей редакцией Г.В. Оси­пова. – М., 1995.

28. Яковець Ю. Глобальні тенденції соціокультурної динаміки і перспективи взаємодії цивілізації у ХХІ столітті // Економіка України. – 2000. – № 3.