Земельний кадастр і використання земель Городницької сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області

Земельний кадастр і використання земель Городницької сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області.

- Дипломна робота. Кафедра землевпорядкування та кадастру. – м.Коломия, Коломийський інститут управління природними ресурсами, 2005.

94 ст. текстової частини, 18 таблиць, 4 аркуші формату А1, 18 джерел.

Зміст

Вступ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

1. Огляд літератури. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

2. Характеристика об’єкту. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

3. Існуючий стан ведення державного земельного кадастру. . . . . . . . . . . . . . . . .

3.1. Кадастрові зйомки. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

3.2. Кадастрове зонування. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

3.2.1. Встановлення місця розташування обмежень

щодо використання земель. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

3.2.2. Визначення меж кадастрових зон та кварталів. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

3.2.3. Встановлення кадастрових номерів (території

адміністративно-територіальної одиниці). . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

3.3. Застосування даних державного земельного кадастру. . . . . . . . . . . . . . . . . . .

3.3.1. При купівлі - продажу земельних ділянок. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

3.3.2. При обґрунтуванні розміру земельного податку і орендної плати. . . . . . . .

3.4. Державна реєстрація земельних ділянок. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

3.5. Облік кількості та якості земель. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

3.6. Бонітування ґрунтів. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

3.7. Економічна оцінка земель. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

3.8. Нормативна грошова оцінка земель. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

3.8.1. Нормативна грошова оцінка сільськогосподарських земель. . . . . . . . . . . . 3.8.2. Нормативна грошова оцінка населеного пункту. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

4. Економіка, організація і планування робіт. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

5. Охорона навколишнього середовища . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

6. Охорона праці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Висновок . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Бібліографічний список . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Графічні матеріали . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

ВСТУП

Суспільні відносини щодо володіння, користування і розпоряджен­ня землею (земельні відносини) перебувають у постійному розвитку.

Трансформація земельних відносин завжди на всіх етапах людської цивілізації належала до найбільш складних проблем і найважливіших напрямів реалізації соціально-економічної політики взагалі та аграрної політики зокрема. Це зумовлюється тим, що реформування торкається перш за все питань власності на землю, тобто володіння користування і розпорядження землею як головним засобом виробництва в сільському і лісовому господарстві та просторовою базою розміщення всіх продукти­вних сил.

Основа загальнолюдських цінностей, прав та інтересів людини, свобода у виборі форм і методів господарювання - це насамперед пере­творення відносин власності на землю у сільському господарстві та в суміжних з ним галузях і сферах економіки. Якщо немає реального влас­ника, то немає і справжнього інтересу, немає відповідальності і соціаль­ної справедливості, немає впевненості в майбутньому. Від остаточного вирішення проблеми власності на землю залежить подальший соціально-економічний розвиток України, українського села. Так вважають і при­бічники приватної власності на землю, і їх опоненти.

Реформування земельних відносин на сучасному етапі спирається на наукові рекомендації та виробничий вивід зміни форм власності на землю, формування нових землеволодінь, землекористувань та організа­ції використання й охорони земель.

У ринкових умовах регулювання земельних відносин та управління земельними ресурсами передбачає реєстрацію і розповсюдження інфор­мації про власність на землю, вартість і використання землі та пов'язаних з нею ресурсів: визначення прав на землю та меж земельних ділянок в порядку землеустрою; детальне підтвердження належними до­кументами і надання відповідної інформації, яка необхідна для функціо­нування обігу земельних ділянок.

У сучасному земельному кадастрі першочергова увага приділяється не зведеним даним, а детальній інформації на рівні індивідуальних землекористувачів, тоді як він повинен відповідати потребам як окремих землевласників або користувачів землі, так і суспільства в цілому. Застосування даних земельного кадастру має переваги в таких питаннях: передача власності на землю; забезпечення кредитів; управління розвит­ком; оцінка дії на довкілля; спадкування землі; земельні реформи; територіально просторове планування; контроль статистичних даних; береж­ливе використання та охорона земель; інформування громадськості.

Нині відбувається третій етап земельної реформи, який передбачає формування нових землеволодінь, землекористувань на основі приватно-орендних відносин у сільському господарстві, які базуються на об'єднанні середніх земельних часток у крупні масиви земель.

При формуванні землеволодінь нового типу необхідно розробити механізм обґрунтування оптимальних розмірів нових агро формувань. У найближчий час, коли формуються нові організаційні структури сільськогосподарських підприємств, необхідно негайно зайнятися внутрігос­подарською організацією території, яка повинна спрямовуватися на де­тальну організацію раціонального використання і охорони земель.

Поруч з організацією використання землі на орендних засадах без контурного виділення таких земель конкретних громадян, які стають реальними власниками землі з видачею їм Державних актів на право власності на землю.

З метою належного регулювання земельних відносин слід впроваджувати такі важелі економічного стимулювання раціонального використання і охорони земель, як ціна, купівля-продаж землі, плата за викори­стання землі, застава (іпотека) землі, земельні аукціони. Це потребує на­лагодження роботи органів інфраструктури ринку землі (податкова ін­спекція, банки, біржі тощо) з участю кваліфікованих землевпорядних органів.

Державний земельний кадастр - це єдина державна система земе­льно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визначення факту виникнення або припинення власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів, про місце роз­ташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію зе­мель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів. Державний земельний кадастр є основою для ве­дення кадастрів інших природних ресурсів.

Основними завданнями ведення державного земельного кадастру є: забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки; застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земе­льних ділянок; запровадження єдиної системи земельно-кадастрової ін­формації та її достовірності.

Державний земельний кадастр включає: кадастрове зонування; кадастрові зйомки; бонітування ґрунтів; економічну оцінку земель; грошо­ву оцінку земельних ділянок; державну реєстрацію земельних ділянок; облік кількості та якості земель.

Державний земельний кадастр ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Порядок ведення держав­ного земельного кадастру встановлюється законом.

Ринок землі передбачає добре налагоджену інфраструктуру, тобто таку систему підприємств і організацій, які забезпечували б вільний обіг землі в товарно-грошових відносинах. Це стосується насамперед земель­ного банку, страхових компаній, інформаційно-маркетингових бірж. Останні практично є товарними біржами, де купівля-продаж землі про­водиться за допомогою посередників-маклерів без представлення земе­льної ділянки.

Не можна обминути і такого важливого питання, як забезпечення ринку землі кадастровими даними. Зокрема у нас функціонує система державної реєстрації землеволодінь, землекористувань і об'єктів нерухомості, згідно з якою оформляється право власності на землю з видачею Державних актів громадянам.

Враховуючи важливе значення земельного кадастру в сучасних умовах, мною була вибрана тема дипломної роботи: „Земельний кадастр і використання земель Городницької сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області ".

При розробці дипломної роботи використані наступні матеріали:

1. Проект формування території і встановлення меж Городницької сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області.

2. Проект роздержавлення і приватизації земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва Городницької сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області.

3. Технічний звіт по користуванню матеріалів крупномасштабного обстеження ґрунтів Городницької сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області.

4. Річні звіти СВК "Надія" Городенківського району Івано-Франківської області.

Дипломна робота представлена у вигляді пояснювальної записки і планово-картографічних матеріалів:

1. План існуючого використання земель Городницької сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області.

2. Карта агровиробничих груп ґрунтів Городницької сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області.

3. Проект використання земель Городницької сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області.

4. Індексна кадастрова карта Городницької сільської ради.

1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ.

Реформування земельних відносин в Україні базується на всесторонніх даних про землю, які містить державний земельний кадастр. Зем­ля, виконує багато різних функцій (включаючи і функції основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві та об'єкта не­рухомості в народному господарстві в цілому). Є в сучасних умовах од­ним із важливих ресурсів і факторів функціонування економіки терито­рій. Земельний кадастр як наука вивчає загальні відомості, принципи і закономірності формування і функціонування земельних ділянок як об'єктів земельно-правових відносин, просторового базису, головного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві та природного ресурсу.

Земельний кадастр, як система відомостей і документів є сукупніс­тю земельно-кадастрової документації, матеріалів та інформацій про правовий режим земельного фонду, його розподіл серед власників землі, землекористувачів, про кількісні характеристики і народногосподарську цінність земель.

Земельний кадастр, як система організаційно-управлінських дій і заходів - це сукупність конкурентних земельно-кадастрових заходів, дій робіт з реєстрації, обліку й оцінки земельних ділянок. Отже, перш ніж розкрити напрями розвитку державного земельного кадастру, потрібно мати чітке уявлення, на які питання повинна відпові­сти система земельного кадастру. Постає декілька питань:

1) фіксувати визнання державного факту виникнення, існування або припинення існування земельних ділянок як об'єктів права власності та права користування і їх кадастрову оцінку;

2) враховувати всі зміни (правові, кількісні, якісні, просторові і оціночні), що стосуються конкретних земельних ділянок, власників і орендарів;

3) забезпечувати оперативний доступ до матеріалів земельного ка­дастру на всіх рівнях управління;

4) мати аналітичну базу (програмне забезпечення) для безпосеред­нього ряду оцінок з окремих проблем використання земельних ресурсів;

5) забезпечувати у взаємозв'язку з моніторингом земель одержан­ня інформації, пов'язаної з деградацією ґрунтів і забезпеченням земель;

6) бути інтеграційною ланкою між усіма видами кадастрів, які іс­нують в Україні;

7) забезпечувати необхідною інформацією майнові відносини, пов'язані з володінням і користуванням землею, включаючи судові і фі­нансові органи, заходи з охорони довкілля.

Таким чином, державний земельний кадастр в Україні - це єдина державна багаторівнева система земельно-кадастрових робіт та процеду­ра визнання факту виникнення або припинення існування земельних ділянок як об'єктів права власності та права користування і їх оцінки, що містить сукупність необхідних даних і документів про правовий ре­жим земельних ділянок, їх вартість і розподіл серед власників землі, зе­млекористувачів, категорії земель, а також кількісні, якісні й оціночні характеристики земельних ділянок.

Основними призначеннями державного земельного кадастру пови­нно бути визнання факту виникнення або припинення існування земель­ної ділянки як об'єкта права власності та права користування і забезпе­чення інформацією органів державної влади та органів місцевого само­врядування, зацікавлених підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального ви­користання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цін­ності земель у складі природних ресурсів та ресурсного потенціалу агропромислового комплексу, контролю за використанням і охороною зе­мель, економічного та екологічного обґрунтування проектів землеуст­рою.

Державний земельний кадастр є основою для інших відомчих і га­лузевих кадастрів та інформаційних систем.

Основними принципами ведення державного земельного кадастру є:

- забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки в межах України;

- запровадження єдиної системи просторових координат та ідентифікації земельних ділянок;

- запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та забезпечення її достовірності.

Державний земельний кадастр включає такі складові частини:

- кадастрове зонування; кадастрові зйомки; бонітування ґрунтів, економічну оцінку земель; грошову оцінку земельних ділянок; державну реєстрацію земельних ділянок; облік кількості та якості земель.

Кадастрові зйомки включають:

- кадастрову зйомку земельної ділянки;

- погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками землі та землекористувачами;

- відновлення або встановлення меж земельної ділянки на місце­вості;

- встановлення меж зон обтяжень і обмежень щодо використання земельної ділянки;

- виготовлення кадастрового плану.

Бонітування ґрунтів - це порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх основними природними властивостями, які мають сталий характер і суттє­во впливають на урожайність сільськогосподарських культур, вирощу­ваних у конкретних природо-кліматичних умовах.

Бонітування ґрунтів проводиться за 100-бальною шкалою для відповідних сільськогосподарських культур. Вищим балом оцінюються ґрунти, які мають найбільшу природну продуктивність.

Економічна оцінка земель - це оцінка землі як природного ресурсу і засобу виробництва у сільському і лісовому господарстві та просторо­вого базису у суспільному виробництві за показниками, що характери­зують продуктивність земель, ефективність їх використання за доходністю з одиниці площі.

Економічна оцінка земель різного цільового призначення прово­диться для порівняльного аналізу їх ефективного використання. Дані економічної оцінки земель є основою грошової оцінки земельної ділянки різного цільового призначення. Економічна оцінка земель визначається за методикою затвердженою спеціально уповноваженим органом вико­навчої влади з питань земельних ресурсів.

Облік кількості земель відображає відомості, які характеризують кожну земельну ділянку за площею та складом угідь.

Облік якості земель відображає відомості, які характеризують зе­мельні угіддя за природними властивостями та набутими властивостями, що впливають на їх родючість, а також за ступенем забруднення ґрунтів.

Державний земельний кадастр України ведеться за системою, яка складається з трьох рівнів:

- базовий (на рівні району в розрізі адміністративно-терито­ріальних одиниць, крім районів у містах, міст обласного значення);

- регіональний (на рівні Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя);

- національний (по Україні в цілому).

Структурним блоком Державного земельного кадастру є державний кадастровий облік земельних ділянок. Процедура державного кадастро­вого обліку земельної ділянки включає:

- перевірка повноти і правильності формування кадастрової спра­ви земельної ділянки;

- присвоєння земельній ділянці ідентифікаційного (кадастрового) номера, занесення даних про земельну ділянку в державну кадастрову книгу;

- заповнення реєстраційної карти земельної ділянки, яка передається в державний реєстр земель разом з кадастровою спра­вою.

Державний реєстр земель - це правова сторона земельного кадастру (процес, необхідний для виникнення, зміни, переходу, обмеження і припинення прав власності або інших прав). Він забезпечує дотримання принципів недоторканості земельного фонду країни й охорону прав власників та землекористувачів на надані їм в установленому порядку землі.

Основними напрямами ведення Державного земельного кадастру на 2000-2005 роки є:

- проведення кадастрового зонування всієї території України і спеціальна ідентифікація земельних ділянок;

- завершення інвентаризації земельних ділянок на всіх категоріях земель та занесення даних про земельні ділянки в Поземельну книгу;

- проведення бонітування сільськогосподарських угідь землево­лодінь, землекористувань;

- завершення (повторне проведення на землях сільськогосподар­ського призначення) грошової оцінки земель;

- створення Державного реєстру земель;

- продовження розгортання автоматизованої системи ведення зе­мельного кадастру.

Створення в Україні цивілізованого простого і зрозумілого Держа­вного земельного кадастру є об'єктивною необхідною умовою розвитку ринкової економіки. Стратегічної мети вдосконалення земельних відносин може бути досягнуто при створенні простої і чіткої організаційної структури Державного земельного кадастру.

Оцінка земельного фонду країни - це оцінка землі як природного ресурсу і засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві та просторового базису в суспільному виробництві за показниками, що ха­рактеризують продуктивність землі, ефективність їх використання та доходність з одиниці площі. Оцінка землі в Україні розрізняється як: порі­вняльна оцінка якості ґрунтів за їх основними природними властивостя­ми бонітування ґрунтів; економічна оцінка; грошова оцінка.

Державний облік кількості земель включає відомості про природ­ній і господарський стан їх. Він характеризує кожне землеволодіння і землекористування за складом угідь та їх підвидами відповідно до прийня­тої класифікації.

Облік якості земель доповнює характеристику природного і господарського стану земель, він базується на всесторонній класифікації земельного фонду з виділенням загальних типів земель, категорій придатності земель, класів, видів земель і характеризує земельні угіддя за ґрунтовим покривом, гранулометричним складом, фізико-хімічними властивостями ґрунтів, геоботанічним і меліоративним станом земель.

Логічним завершенням комплексу ґрунтових обстежень, узагаль­нюючим етапом порівняльної оцінки земель за їх родючістю на основі природних та набутих ознак є бонітування ґрунтів.

Найбільший інтерес у складі земельного кадастру представляють собою дані економічної оцінки земель, як завершальної його складової частини, що характеризують землю як природний ресурс і головний засіб виробництва щодо їх продуктивності, ефективності використання і доходності.

Кількісний облік земель також потребує удосконалення в сучасних умовах, зокрема методи одержання картографічних матеріалів крупних масштабів для забезпечення необхідної точності обчислення площ земельних ділянок. В зв'язку з тим, що Україна перейшла на міжнародну систему обліку і статистики, запроваджену у 1993 році необхідно пере­глянути статистичну звітність щодо земельних ресурсів та доповнити її показниками, які застосовуються у міжнародній практиці.

Згідно з діючим Положенням про порядок ведення державного земельного кадастру облік земель за якістю ведеться за всіма категорія­ми земель і містить класифікацію всіх земель сільськогосподарсько­го призначення за придатністю з виділенням особливо цінних зе­мель; характеристику за вмістом гумусу та поживних речовин, механіч­ним складом ґрунтів, крутизною схилів, еродованістю, кам'янистістю, заболоченістю, засоленістю, кислотністю, забрудненням продуктами хімії сільського господарства, включаючи радіонуклідне; характеристи­ку кормових угідь, класифікацію населених пунктів за функціональним призначенням та їх земель за інженерно-геологічними умовами, рів­нем забезпеченості соціальною, інженерно-транспортною та при­родоохоронною інфраструктурою і інше. Це дуже обширна інформація, збір якої на даний час в Україні не забезпечується навіть на землях сіль­ськогосподарського призначення і на землях населених пунктів.

Дані якісного обліку земель служать базою для проведення боніту­вання ґрунтів, дані якого набирають актуальності при переході до нових форм господарювання на селі. Критеріями бонітування ґрунтів є їх при­родні діагностичні ознаки: глибина гумусового горизонту, вміст гумусу в орному шарі, вміст фізичної глини. При цьому враховують ознаки, що негативно впливають на родючість ґрунтів. Останній раз бонітування ґрунтів в Україні проводилось у 1993р. в двох аспектах: як земельне - за основними природними властивостями, які характеризують ґрунти як природно історичне тіло, що задовольняє середні потреби всіх сільсько­господарських культур у поживних речовинах і волозі в конкретних умовах повітряного, теплового і водного режимів; та як часткове. Част­кове бонітування ґрунтів проведене за природними властивостями, які найбільш тісно корелюють з урожайністю озимої пшениці, озимого жи­та, вівса, кукурудзи на зерно, соняшника, цукрових буряків, картоплі та льону. Ці дані бонітування мають різне застосування, так, наприклад, дані загального бонітування застосовуються при визначенні грошової оцінки, а часткового бонітування - при розміщенні сільськогосподарсь­ких культур на відповідних ґрунтах, при плануванні урожайності, орен­дної плати тощо.

Економічна оцінка земель, в залежності від мети і завдань, також поділяється на загальну і часткову. Загальна оцінка проводиться за результатами господарської діяльності, а часткова - за ефективністю вирощування сільськогосподарських культур зокрема.

Загальна оцінка проводиться за трьома показниками: вартістю ва­лової продукції, окупністю затрат та диференціальним доходом; час­ткова економічна оцінка - за урожайністю, окупністю затрат та диферен­ціальним доходом.

2. ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ'ЄКТУ

Городницька сільська рада розташована в північній частині Городенківського району Івано-Франківської області, на віддалі 16 км від районного центру м.Городенка, та на віддалі 88 км від обласного центру. Для території сіль­ської ради характерний тип рельєфу зі схилами від 0-1° до 3°. Залежно від генетичних ознак, механічного складу та інших профілактичних вла­стивостей на території сільської ради виділено 7 агровиробничих груп ґрунтів. Переважають темно-сірі опідзолені глеюваті середньосуглинкові та чор­ноземи опідзолені важкосуглинкові (шифр 45е та 41е). На тери­торії сільської ради розташовані два населені пункти с. Городниця та с.Передівання. В селі Городниця проживає 1115 жителів, є 354 дворів, в селі Передівання проживає 272 жителів, є 82 двори. За кліматичними умовами територія сільської ради відноситься до південно-східного агрокліматичного району. Вона характеризується такими показниками: сума температур понад 100 становить 2500-26000 , кількість опадів за цей період - 400-500 мм, а протягом року 550-720 мм. Середня тривалість безморозного періоду становить 160-165 днів, вегетаційного - 210-220 днів. Початок весни припадає на початок другої декади березня, а початок зими на третю декаду листопада. Тривалість зимового періоду 109 днів. Промерзання ґрунту за зимовий період коливається від 10 до 83 см і в середньому становить 38 см. На території сільської ради переважають північно-західні, південно-східні вітри. Весною і осінню переважають східні вітри, літом і зимою - північно-західні.

За Городницькою сільською радою закріплено 2354,6 га, з них за с.Городниця закріплено 1747,8 га, за с. Передівання 606,8 га.

На території Городницької сільської ради знаходяться такі сільськогосподарські підприємства, як СВК "Надія" та ПС(Ф)Г "Колос".

Працездатне населення здебільшого зайняте в сільськогосподарсь­кому виробництві. Кількість осіб, включених в розрахунок середньої земельної частки становить 604, з них: працюють в сільському господарстві - 220 чоловік, пенсіонери з категорії цих осіб - 314 чоловік; працюють у соціальній сфе­рі на селі та пенсіонерів з категорії цих осіб - 70 чоловік. Проект роздержавлення і приватизації земель пе­редбачає передати у власність громадян землі СВК "Надія", які розташовані в межах Городницької сільської ради. Складання та­кого проекту передбачає визначення земель, що не підлягають роздер­жавленню і приватизації, які входять до складу СВК "Надія". До цих земель включено землі лісового та водного фонду, землі запасу, а також створений резервний фонд зе­мель.

До земель лісового фонду віднесені ділянки лісових площ площею 2228,0 га в північній частині с.Городниця та 280,5 га в північно-східній частині с.Передівання. На території сільської ради створено резервні фонди в с.Городниця площею 73,8 га та в с.Передівання - 15,8 га. Резервний фонд земель розміщається в декількох масивах.

Таблиця 2.1 Склад земель резервного фонду

Площа земель, що підлягає роздержавленню і приватизації вирахо­вувалась, як різниця між загальною площею земель, яка знаходиться в користуванні СВК "Надія" та площею земель, що віднесені до державної власно­сті, крім земель запасу.

При встановленні площ земель, які підлягають роздержавленню і приватизації, окремо визначені землі загального користування, приватної власності.

Таблиця 2.2. Склад угідь земель загального користування

Загальна характеристика складу угідь Городницької сільської ради приведена в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 Склад земельних угідь сільської ради

На території сільської ради проживає 1387 чоловік, в то­му числі працездатних 620 чоловік, з них працюють в сільському господарстві 220 чоловік. Навантаження ріллі на одного працюючого становить 3,3 га. З урахуванням кількості населення і рівня механізації сільськогосподар­ських робіт СВК "Надія" буде забезпечено виробничими ресурсами в достатній мірі.

Господарські двори розміщені біля населеного пункту, забудовані капітальними приміщеннями. Місця, на яких вони розміщені відповіда­ють організаційно-господарським, санітарно-гігієнічним і протиерозій­ним вимогам.

Навколо виробничих центрів (ферм) встановлені санітарно-захисні зони, в межах яких забороняється будівництво жилих будинків, дитячих установ, спортивних споруд, парків, посадки плодово-ягідних дерев та ягідників, а також вирощування овочевих культур.

Санітарно-захисні зони і режим використання в них земель визна­чено будівельними нормами.

Найважливішим елементом інженерної інфраструктури в СВК "Надія" є шляхова мережа, яка представлена шляхами загального користування та внутрігосподарськими шляхами.

Шляхи державного підпорядкування з твердим покриттям зв'язують населений пункт, СВК "Надія" з обласним центром, а також з районним центром м.Городенка, де знаходяться основні пункти здачі сільсько­господарської продукції та одержання вантажів для СВК.

Внутрігосподарська мережа шляхів представлена магістральними та польовими шляхами, які з'єднують населені пункти з полями сіво­змін, обслуговують сільськогосподарські виробничі процеси, перевезен­ня добрив, насіння урожаю, переміщення сільськогосподарських машин і механізмів.

Крім шляхової мережі інженерна інфраструктура в СВК "Надія" представлена державними лініями електропередач, лініями зв'язку та радіопередач. Частина з них розміщена вздовж узбіччя існуючих доріг, а частина пересікає орні масиви, що в деякій мірі ускладнює проведення механізованих сільськогосподарських робіт.

Для збереження і нормального утримання повітряних ліній елект­ропередач вздовж них встановлені охоронні зони по обидві сторони від крайніх проводів, а саме, для ліній електропередач 35 кв - 15 м.

З метою створення найкращих умов для постійного росту уро­жайності сільськогосподарських культур і систематичного підвищення родючості ґрунтів, під кожне із угідь відведено земельні ділянки, які по своїх природних властивостях найбільш відповідають культурам відпо­відної сівозміни або угіддям.

Відносно балу бонітету орні землі з оціночними показниками 54-58 балів відведено польову зерно-просапну сівозміну, з нижчим (42-50) балом під польову зерно-трав'яну ґрунтозахисну сівозміну.

Площа сіножатей по Городницькій сільській раді складає 13,9 га в т.ч. в с.Городниця- 7,5 га та с.Передівання – 6,4 га і залягають на підвищених елементах рельєфу де переважають темно-сірі опідзолені глеюваті слабозмиті ґрунти та чорноземи опідзолені глеюваті слабозмиті важкосуглинкові складних схилів.

На території сільської ради по проекту нараховується 1387,2 га інших несільськогосподарських угідь в т.ч. с.Городниця 834,4 га та с.Передівання – 543,8 га; сюди не включено площі зайняті під лісом та водою.

Ліси займають в с.Городниця 2228 га, в с.Передівання – 280,5 га.

Існуючі лісонасадження знаходяться у задовільному стані і потребують лише охорони та відповідних рубок догляду.

Всі лісові насадження відносяться до 1-ї групи, а отже виконують полезахисні, протиерозійні, водоохоронні, санітарно-гігієнічні та інші функції.

Під заболоченими землями в с.Городниця знаходиться 0,2 га, а в с.Передівання – 0,1 га, які неможливо осушити через те, що відсутній водоприймач.

На території сільської ради створено 2 фермерських фонди: в с.Городниця площею 121,3 га та в с.Передівання – 30,4 га. Інші земель фермерського фонду в с.Городниця (38.5 га) знаходиться в тимчасовому користуванні СВК "Надія", в с.Передівання (8.1 га) - в тимчасовому користуванні ПС(Ф)Г "Колос".

Для випасу худоби індивідуального сектору виділено в с.Городниця 38,5 га, в с.Передівання -2,0 га.

3. ІСНУЮЧИЙ СТАН ВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ

3.1. Кадастрові зйомки

Кадастрові зйомки - це складова частина державного земельного кадастру. Вони є комплексом робіт, який виконують для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Без відображення меж земельних ділянок в натурі незабезпечується гарантія права на них.

Кадастрова зйомка передбачає:

- геодезичне встановлення меж земельних ділянок;

- погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами;

- відновлення меж земельної ділянки на місцевості;

- встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обмеження та обтяження щодо використання землі;

- виготовлення кадастрового плану .

Кадастрові зйомки виконуються особами, які мають ліцензію на проведення робіт з кадастрових зйомок, видану органом Держкомзему у встановленому законодавством порядку. Порядок проведення кадастрової зйомки, склад і форми документів, які подаються за результатами її виконання, вимоги до точності робіт визначаються нормативними актами Держкомзему України та головного управлінняпо геодезії,картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України.

Одним із таких нормативних документів є Положення про кадастрові зйомки, де визначаються методи проведення кадастрової зйомки, а також ті норми, дотримання яких необхідно забезпечити. Визначаються необхідні рівні кваліфікації виконавця цих робіт.

Роботи з кадастрових зйомок проводяться у два етапи, перший - підготовчий; другий - виробничий.

Підготовчий етап полягає у:

- розробці технічного завдання на виконання робіт;

- підготовці робочого кадастрового плану (схеми)виконання робіт;

- збиранні, вивченні забезпечення правовимиземельно-кадастровими та планово-картографічними матеріалами.

Вивченню й аналізу підлягають графічні, текстові і правові документи на земельні ділянки, матеріали попередніх зйомок, наявні кадастрові плани, топокарти та карти найбільших масштабів.

На основі зібраних і проаналізованих матеріалів складається-технічне завдання на виконання робіт, в якому вказують:

- черговість виконання обстежень та кадастрових зйомок земельних ділянок;

- способи виконання зйомок;

- необхідність встановлення обмежень (обтяжень) щодо використання земельних ділянок;

- вимоги до оформлення документації.

На основі наявних планово-картографічних матеріалів створюються робочі кадастрові плани (схеми) та готується договір на проведення робіт.

За наявності необхідних матеріалів роботи проводяться в такому порядку:

- на планово-картографічний матеріал наносяться межі земельних ділянок і кадастрових зон та їх номери (у населених пунктах);

- наносяться межі кварталів та їх номери;

- наносяться межі зон обмежень і обтяжень щодо використання земельних ділянок.

Виробничий етап виконується підрядчиками і передбачає:

- складання списку власників земельних ділянок та землекористувачів;

- польове обстеження земельних ділянок з уточненням їх меж;

- геодезичне встановлення (відновлення) меж земельних ділянок;

- погодження меж земельних ділянок із суміжними власниками та землекористувачами;

- встановлення меж зон обмежень і обтяжень щодо використання земельних ділянок.

Виробничий етап починається зі складання списків всіх власників землі та землекористувачів. Від кожного власника (землекористувача) отримуються копії правовстановлюючих документів (держактів або рішень органів державної влади про надання, передачу земельних ділянок у власність). Відомості про власників землі і землекористувачів групуються в переліки, окремо щодо юридичних і окремо щодо фізичних осіб.

Польове обстеження включає пошук та уточнення розташування поворотних точок меж земельних ділянок. У процесі польового обстеження виконується зйомка способом промірів і засічок мірною стрічкою. Ведеться абрис встановлення і відновлення меж, обмежень і обтяжень).

Встановлення меж - це процес закріплення в натурі межовими знаками і в правовому документі меж власності з узгодженою і зареєстрованою точною лінією.

Межі земельних ділянок, що надаються або передаються у власність чи у користування, встановлюються або відновлюються в натурі за наявними планово-картографічними матеріалами і закріплюються довгостроковими межовими знаками установленого зразка.

Встановлення в натурі або відновлення усіх поворотних точок меж земельних ділянок здійснюється геодезичними методами з прив'язкою їх до пунктів державної геодезичної мережі і закріпленням довгостроковими межовими знаками. Здійснюється зйомка з наступним вирахуванням координат поворотних точок меж і площі ділянки.

Встановлення (відновлення) меж земельних ділянок на місцевості супроводжується погодженням меж земельної ділянки з власниками землі та землекористувачами суміжних із нею земельних ділянок. Результат погодження меж оформляється протоколом, до якого додається кадастровий план земельної ділянки з нанесеними погодженими межами. Закріплення на місцевості меж здійснюється за наявності протоколу погодження меж.

Спори відносно меж земельної ділянки регулюються місцевими органами Держкомзему України.

Камеральні роботи передбачають обробку результатів польових робіт та складання кадастрового плану, який є складовою частиною технічної документації.

Кадастровий план земельної ділянки складається в масштабі, який забезпечує чітке зображення всіх елементів і написів. На план наносяться:

- межі земельної ділянки з описом суміжних власників і землекористувачів;

- поворотні точки меж земельних ділянок;

- лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки;

- всі лінії, які є суходільними межами;

- річки, озера, канали, шляхи, лісосмуги, інші елементи рельєфу, що збігаються з межами земельної ділянки;

- межі вкраплених земельних ділянок сторонніх власників і землекористувачів;

- межі зон обмежень (обтяжень) щодо використання земельної ділянки.

Межі викреслюються суцільною або пунктирною лінією чорною тушшю відповідно до умовних позначень.

Кадастрові зйомки земель, які нині застосовуються в системі державної землевпорядної служби, зародилися ще наприкінці XVII століття у Північній Америці як засіб створення та організації нових поселень. Насамперед, мова йшла про створення мережі опорних точок, до яких потім прив'язувались межі землеволодінь. Лінія між двома опорними точками називається контрольною. Часто в якості таких ліній використовують межі адміністративно-територіальних утворень (рад базового рівня, населених пунктів), які відносяться до державної геодезичної мережі.

Зйомка меж земельних ділянок для цілей земельного кадастру декілька століть велася традиційним наземним способом з допомогою теодоліта і мірної стрічки. В останні роки для проведення кадастрових зйомок застосовують нові прилади і технології. Традиційний у минулому теодоліт нині поступово витісняється електронним далекоміром, який дозволяє вимірювати лінії за допомогою світла. Створюються так звані "тотальні станції", що об'єднують функції багатьох інструментів у одному блоці, який дозволяє одержувати, накопичувати і зберігати необхідну інформацію.

На початку 90-х років XX ст. нову сторінку у проведенні земельно-кадастрових зйомок започатковано здійснення глобальних позиційних систем (ГПС), за допомогою яких одержується набагато точніша земельно-кадастрова інформація, ніж традиційними способами. Система включає два приймачі: один - пересувний, а другий виступає як базова станція на певну територію, після зйомок якої пересувається на іншу базову територію.

Порядок зйомки території полягає в тому, що фахівець обходить межі з пересувним приймачем і збирає необхідні дані за допомогою вмонтованого до приладу комп'ютера. Приймач вимірює відстань, яку проходять радіосигнали, що передаються від одного або двох орбітальних супутників, а також сигнали від приймача базової станції. Прилад робить "диференціальну корекцію" та модифіковані тріангуляційні розрахунки, а комп'ютерний процесор приймача визначає місце розташування точки визначення координат з точністю до міліметра.

Система для потреб кадастрової зйомки земель має переваги в тому, що дає значно більші можливості щодо швидкого та ефективного проведення зйомок на великих територіях. При цьому система визначає положення точок в системі географічних координат і тому немає потреби "прив'язуватися" до існуючих поворотних точок, на що затрачається багато часу.

За допомогою двох приймачів система дозволяє встановити місцеву геодезичну мережу і при цьому досить характерним є те, що не потрібна лінія бачення між точками зйомки і виконання робіт не залежить від погодних умов, що є суттєвим при проведенні зйомки місцевості традиційним способомзадопомогою теодоліта.

Застосування системи відзначається високою ефективністю праці знімальників. Так, за допомогою інструментів можна зняти дані на тисячі точок, в той час як максимальна кількість точок із застосуванням традиційної технології обмежується лише кількома сотнями. За даними зйомок точок не виникає проблем з визначенням меж земельних ділянок, оскільки при цьому використовується спеціальне програмне забезпечення для розрахунку площ, відстаней та напрямків ліній.

Звичайно, що для застосування розглянутої системи у землевпорядному виробництві необхідно підготувати кваліфікованих фахівців з числа геодезистів, землевпорядників, які забезпечили б високу якість цих робіт.

Слід зазначити, що на даний час застосування системи є ще достатньо проблематичним, оскільки вартість кожного із двохїї приймачів становить близько 25 тис. доларів США, а обладнання для обробки та використання даних - ще 10-20 тис. доларів. Проблематичним може бути застосування цієї системи ще й тому, що використання космічних супутників під час надзвичайних політичних ситуацій між державами може бути неможливим.

3.2. Кадастрове зонування

3.2.1. Встановлення місця розташування обмежень щодовикористання земель

З прийняттям Земельного кодексу України однією із скла­дових частин державного земельного кадастру є кадастрове зонування. Кадастрове зонування включає встановлення:

· місця розташування обмежень щодо використання земель;

· меж кадастрових зон та кварталів;

· меж оціночних районів та зон;

· кадастрових номерів.

У наш час відбувається інтенсивний процес створення, вдоскона­лення і освоєння норм і правил земельних відносин нового типу, які ба­зуються на державній, комунальній та приватній власності на землю, чі­ткому обліку земельних ділянок і прав на них, а також захисті прав вла­сників і користувачів земельних ділянок. Земельну ділянку можна купи­ти, продати, подарувати, заставити, внести в статутний капітал, здати в оренду. Такі операції з земельними ділянками набувають масового характеру, що вимагає забезпечення юридичної повноти прав на них, повноти опису самої ділянки, її правового статусу, в тому числі обмежень, пов’язаних з їх використанням.

Обмеження прав власників землі і землекористувачів щодо викори­стання земельних ділянок у господарській діяльності і обтяження їх пра­вами інших осіб виникають, як правило, у зв’язку з тим, що ці землі зна­ходяться в середині або примикають до територій і об’єктів, які особливо охороняються, або розміщені поблизу шкідливих виробництв чи в зонах перспективної забудови, розвіданих корисних копалин, торфу і підзем­них вод, або на них прокладено різні комунікації.

Відповідно до ст. 91 і ст.96 Земельного кодексу України власники земельних ділянок і землекористувачі зобов’язані забезпечува­ти використання їх за цільовим призначенням; додержуватися вимог за­конодавства про охорону довкілля; не порушувати прав власників сумі­жних земельних ділянок та землекористувачів і дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов’язаних з встановленням земельних сер­вітутів та охоронних зон; зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

Наявність обмеження земельної ділянки щодо її використання в го­сподарській діяльності спричиняє обмеження прав власника землі або землекористувача щодо розпорядження нею. Можливе також надання права обмеженого використання земельної ділянки або її частини іншим громадянам і юридичним особам для визначення дозволених цілей у по­рядку встановлення земельного сервітуту. В умовах функціонування різ­них форм власності на землю, різкого збільшення кількості власників земельних ділянок, складної економічної системи, права обмеження що­до користування земельною ділянкою, необхідно будувати на правовій основі, яку потрібно розвивати і вдосконалювати.

Державна реєстрація земельних ділянок і прав на них у складі дер­жавного земельного кадастру сьогодні є єдиним доказом існування заре­єстрованого права, яке може бути оскаржене тільки в судовому порядку.

Обмеження прав на земельну ділянку - це встановлення обмеження на використання власності земельної ділянки або її частини в порядку передбаченому законом або договором.

Право власності на земельну ділянку не припиняється при встано­вленні обмеження (обтяження).

Земельним Кодексом України ст 90, 91, 95, 96 встановлено права і обов’язки власників земельних ділянок і землекористувачів. Статті 162, 163, 164 визначають норми охорони земель,

Обмеження прав на земельну ділянку. Право на земельну ділянку може бу­ти обмежено законом або договором шляхом встановлення:

а) заборони на продажу в оренду (суборенду);

б) умови прийняття спадщини тільки визначених спадкоємцем;

в) заборони на провадження окремих видів діяльності;

г) заборони на зміну цільового призначення земельної ділянки, ландшафту та зовнішнього вигляду нерухомого майна;

д) умови додержання природоохоронних вимог або виконання ви­значених робіт; умови надавати право полювання, вилову риби, збирання дикоро­слих рослин на своїй земельній ділянці в установлений час і в у установ­леному порядку;

є) інших зобов’язань, обмежень або умов.

Обмеження використання земельної ділянки підлягають державній реєстрації і діють протягом терміну, встановленого законом або догово­ром.

Охоронні зони створюються:

а) навколо особливо цінних природних об’єктів, культурної спад­щини, гідрометеорологічних станцій з метою охорони і захистуїх від несприятливих антропогенних впливів;

б) уздовж ліній зв’язку, електропередач, земель транспорту, на­вколо промислових об’єктів для забезпечення нормальних умов їх екс­плуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі. Правовий режим земель охоронних зон визначається законодавством України.

Зони санітарної охорони створюються навколо об’єктів, де є підзе­мні та відкриті джерела водопостачання, водозабірні та водоочисні спо­руди, водопроводи, об’єкти оздоровчого призначення та інші, для їх са­нітарно-епідеміологічної захищеності. У межах зон санітарної охорони забороняється діяльність, яка може призвести до завдання шкоди підзе­мним та відкритим джерелам водопостачання, водоочисним спорудам, об’єктам оздоровчого призначення, навколо яких вони створені.

Санітарно-захисні зони створюються навколо об’єктів, які є джере­лами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації і ультразвукових і електромагнітних хвиль, іонізуючих випро­мінювань тощо, з метою відокремлення таких об’єктів від територій жи­тлової забудови.

У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житло­вих об’єктів, об’єктів соціальної інфраструктури та інших об’єктів, пов’язаних з постійним пересуванням людей.

Правовий режим земель санітарно-захисних зон визначається зако­нодавством України.

Зони особливого режиму використання земель створюються на­вколо військових об’єктів збройних сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, для забез­печення функціонування цих об’єктів, збереження озброєння, військової техніки та іншого військового майна, охорони державного кордону України, а також захисту населення, господарських об’єктів, довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об’єктах.

Уздовж державного кордону України встановлюється прикордонна смуга, у межах якої діє особливий режим використання земель.

У сучасній соціально-орієнтованій ринковій економіці мають місце обмеження прав власності на землю з двох причин. По-перше, держава має великий обсяг завдань створити такий економічний і соціальний лад, щоб забезпечити гідне людини життя та процвітаючу економіку.

Другою причиною обмеження прав власності це принцип соціальної держави. Ідея соціальної держави як вимога основного закону здобула визнання в Німеччині.

До сфери впливу соціальних факторівдержави передусім належать:

· економічне життя;

· трудова діяльність;

· довкілля.

Для цих трьох сфер повинні бути розроблені правила, згідно з яки­ми власність на землю (особливо приватна) підпорядковується соціаль­ній державі.

3.2.2. Визначення меж кадастрових зон та кварталів

Створення умов для ефективної обробки матеріалів та управління інформацією, для підтримки зв’язку з земельними та іншими галузевими кадастрами, інформаційними системи вимагає створення єдиної системи ділянок.

Кадастровий номер надається земельній ділянці в процесі її кадас­трового обліку і зберігається на весь час існування земельної ділянки.

Кадастрова зона - це сукупність (об’єднання) земельних ділянок, які розташовані за межами населених пунктів на території сільської ради або об’єднання кадастрових кварта­лів у населених пунктах. Номер кадастрової зони складається з двох чи­сел.

Процес рентоутворення в межах населеного пункту відбувається, як правило, на достатньо великій та внутрішньо неоднорідній території.

Головним в земельно-оціночній структуризації є встановлення від­носної однорідності території за рентоутворюючими факторами, які впливають на потенційну прибутковість та інші соціально-економічні переваги від використання земель населеного пункту. Дотримання цього принципу гарантує врахування рентоутворюючої природи окремих елементів території на різних ієрархічних рівнях (від населено­го пункту в цілому до окремої земельної ділянки).

Процедура економіко-планувального зонування передбачає:

· аналіз природно-планувальних особливостей території населено­го пункту як просторової бази;

· виділення земельно-оціночних одиниць, що характеризуються відносно однорідними споживчими властивостями;

· по факторну та інтегральну оцінку ступеня цінності території на­селеного пункту в розрізі земельно-оціночних одиниць;

· об’єднання земельно-оціночних одиниць в економіко-планувальні зони за ступенем цінності території та її функціональним призначенням.

Грошова оцінка села Городниця передбачає визначення ступеня те­риторіальної неоднорідності функціонально-планувальних, соціально-економічних, екологічних, транспортних, інженерних та інших умов фу­нкціонування сільської території, що в кінцевому результаті, визначає якість території.

Після аналізу існуючої ситуації в селі на основі вивчення карто­графічних і ґрунтових матеріалів, а також натурного обстеження терито­рії було виділено16 оціночних районів.

Територія населеного пункту, яка використовується для ведення особистих селянських фермерських господарств, сінокосіння та випасання худоби оці­нюється окремо, як сільськогосподарські угіддя.

Як правило, кожна загально оціночна одиниця характеризується за такими факторами:

· Доступність. Ця характеристика включає аналіз і оцінку доступ­ності до центру населеного пункту, місць концентрації трудової діяльно­сті, центрів громадського обслуговування, місць масового відпочинку.

· Рівень інженерно-транспортного забезпечення та благоустрою території. Ця характеристика включає аналіз і оцінку мереж інженерних і транспортних комунікацій, їх довжину та щільність, а також аналіз їх головних споруд, які оцінюються з позиції місткості та зон впливу, оці­нку зелених насаджень загального користування та спеціального при­значення.

· Рівень розвитку сфери обслуговування населення. Ця характери­стика включає аналіз та оцінку забезпеченості населення підприємст­вами громадського обслуговування, комплексності та різноманітності її функцій.

· Екологічна якість території. Ця характеристика описується схе­мами поширення різних видів забруднення повітря, води, ґрунтів, рівнем цього забруднення, а також витратами, пов’язаними з їх усуненням.

· Привабливість середовища. Основними складовими цієї характе­ристики є різноманітність місць прикладання праці, наявність історико-культурних, архітектурних та природних пам’яток, завершеність архі­тектурно-просторової забудови, її цінність та ступінь розвинутості пла­нувальної структури.

· Зручність організації діяльності. Ця характеристика визначається наявністю чи можливістю організації під’їзних залізничних колій, мож­ливість використання акваторій у виробничих цілях, наявність особли­вих вимог до режиму і характеру використання території (охоронні зони, зони регулювання забудови, планувальні обмеження та інше).

Наведені фактори не всі характерні для села. Тому для встановлен­ня споживчих властивостей оціночних районів забудованих земель були розглянуті лише деякі параметри.

Показники бальної оцінки споживчих властивостей забудованих земель характеризуються як дуже добрі, добрі, задовільні, погані та ду­же погані.

3.2.3. Встановлення кадастрових номерів(території адміністративно-територіальної одиниці)

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Формування земельної ділянки - встановлення її технічних, еконо­мічних характеристик та юридичного статусу в процесі кадастрових зйомок та землеустрою.

Кадастровий номер - унікальний (не повторюється на всій території України) номер, який присвоюється при формуванні земельної ділянки і зберігається за нею на весь час її існування.

Кадастровий квартал (для земель сільськогосподарського призна­чення кадастровий масив) - компактне об’єднання земельних ділянок, яке обмежене вулицями, інженерними спорудами або природними межа­ми.

Кадастрова зона - сукупність (об’єднання) кадастрових кварталів.

Кадастрова облікова одиниця - земельна ділянка, будівля і споруда таїх частини, кадастровий квартал, кадастрова зона, адміністративно-територіальна одиниця.

Індексний кадастровий план - спеціальний план розміщення кадас­трових облікових одиниць, який містить межі облікових одиниць та їх нумерацію.

Кадастрові номери земельних ділянок запроваджуються з метою їх однозначної ідентифікації в базах даних та на кадастрових планах для забезпечення створення і функціонування автоматизованої системи ве­дення державного земельного кадастру, системи реєстрації земельних ділянок, об’єктів нерухомості та прав на них, забезпечення можливостей ефективної обробки і управління інформацією, підтримки інформаційно­го зв’язку з іншими галузевими кадастрами та інформаційними система­ми.

Головним критерієм формування структури кадастрового номеру є забезпечення його унікальності в межах України протягом всього пері­оду існування земельної ділянки.

Кадастровий номер земельної ділянки - це унікальний на території України код, який присвоюється кожній земельній ділянці з метою її ідентифікації і залишається незмінним на протязі всього часу фізичного та юридичного існування земельної ділянки як єдиного цілого.

Сформований кадастровий номер використовується тільки для ко­дування земельних ділянок, несе в собі інформацію щодо місцеположен­ня земельної ділянки в межах адміністративно-територіального устрою і не обов’язково повинен слугувати об’єктом синтаксичного чи семантич­ного аналізу з метою отримання будь яких інших даних похідного харак­теру.

Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Кадастрові номери присвоюються земельним ділян­кам всіх форм власності. При переході прав на земельну ділянку від одного власника до іншого та при зміні самого виду прав кадастровий но­мер земельної ділянки залишається без змін.

Сформованим новим земельним ділянкам в результаті виділення або поділу чи об’єднання їх, присвоюються нові кадастрові номери. При цьому попередні кадастрові номери отримують статус архівних і в пода­льшому не використовуються для ідентифікації земельних ділянок.

Кадастрові номери земельним ділянкам присвоюються місцевими органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Структура кадастрового номера земельної ділянки є однорідною на всій території України і має наступну ієрархічну структуру:

| КОАТУУ |:| НКЗ |:| НКК |:| НЗД |

|КОАТУУ| - код одиниці адміністративно-територіального устрою України;

| НКЗ | - номер кадастрової зони;

| НКК | - номер кадастрового кварталу в межах кадастрової зони;

| НЗД | - номер земельної ділянки в межах кадастрового кварталу;

Позиційна структура кадастрового номера земельної ділянки має вид:

<хххххххххх>: <хх>: <ххх>: <хххх>

Номер земельної ділянки (чотирьохзначний)

Номер кадастрового кварталу (трьохзначний)

Номер кадастрової зони (двохзначний)

Код об’єктів адміністративно-територіального устрою України (десятизначний)

Складові кадастрового номера відокремлюються одна від однієї знаком “двокрапка” |:|.

Перша складова частина кадастрового номера відповідає кодовому значенню об’єктів класифікації КОАТУУ введеному в дію Наказом Держкомстандарту України від 31 жовтня 1997 року №659 і складається з десяти знаків. Для забезпечення повного покриття території України об’єктами адміністративно-територіального устрою використовуються коди наступних об’єктів: сільських (селищних) рад; міст районного зна­чення та міст обласного значення. Інші об’єкти адміністративно-територіального устрою, що знаходяться в межах цих земель, розгляда­ються як кадастрові зони (одна чи декілька). Так, наприклад, якщо в ме­жах сільської ради знаходяться один і більше населених пунктів, то їх землі розглядаються як зони. Друга складова частина кадастрового номера відповідає номеру ка­дастрової зони (НКЗ) в межах території, визначеної кодом адміністрати­вно-територіального устрою. Номер кадастрової зони складається з двох чисел. Таким чином, максимальна кількість кадастрових зон в межах од­ного об’єкта адміністративно-територіального устрою становить 99.

Третя складова частина кадастрового номера відповідає номеру ка­дастрового кварталу (НКК) в межах кадастрової зони. Номер кадастро­вого кварталу складається з трьох чисел. Таким чином, максимальна кі­лькість кадастрових кварталів в межах кадастрової зони становить 999.

Четверта складова частина кадастрового номера відповідає номеру земельної ділянки в межах кадастрового кварталу. Номер земельної ді­лянки складається з чотирьох чисел. Максимальна кількість земельних ділянок в межах кадастрового кварталу може становити 9999.

Кадастровий номер вперше присвоюється земельній ділянці на ста­дії кадастрових зйомок. При цьому використовується індексний кадаст­ровий план об’єкта адміністративно-територіального устрою з поділом на кадастрові зони і кадастрові квартали та їх нумерацією.

3.3. Застосування даних державного земельного кадастру при:

3.3.1. Купівлі-продажу земельних ділянок

Відповідно до указу Президента України „Про заходи щодо розвитку та регулювання ринку земель населених пунктів, інших земель сільськогосподар­ського призначення” від 4 лютого 2000 р., розроблено положення про порядок продажу земельних ділянок. Відповідно до цього предметом продажу є земель­на ділянка, або право її оренди з установленими межами і правовим режимом використання.

Об’єктом купівлі-продажу є:

· земельні ділянки, або правоїх оренди на яких знаходяться об’єкти не­завершеного будівництва, законсервовані об’єкти, що підлягають приватизації згідно законодавства України;

· земельні ділянки, які вільні відзабудови та розміщені у межах населе­них пунктів, а також земельні ділянки сільськогосподарського призначення по­за їх межами.

Продавцями земельних ділянок, або праваїх оренди є місцеві ради, дер­жавні адміністрації, які здійснюють продаж через місцеві державні органи зе­мельних ресурсів. Продаж земельних ділянок, що є у комунальній власності здійснюється за рішенням сільських, селищних, міських рад.

Продажу земельної ділянки, її визначення до переліку ді­лянок,якіготуються на продаж, здійснюється після погодження місця розташу­вання об’єкту, розміру ділянки та правового режиму її використання. Матеріали погодження місце розташування земельної ділянки включають:

· акт вибору земельної ділянки;

· викопіювання із топографічного плану масштабу не дрібніше 1:2000 в межах населених пунктів, 1:10000 поза їх межами з нанесеними розмірами і формою та площею земельної ділянки, наявними комунікаціями;

· план земельної ділянки;

· письмові висновки районного відділу земельних ресурсів, районного відділу містобудування та архітектури, представлення інспекції державного управління екологічної безпеки, головного державного санітарного лікаря ра­йону, землекористувача, із земель якого вилучається земельна ділянка, у випад­ках вилучення земель державної власності У разі наявності землевпорядної та містобудівної документаціїпо зонуванню земель населених пунктів, акт вибо­ру земельної ділянки не складається і погодження проводиться тільки із земле­користувачами і місцевими державними органами земельних ресурсів.

При підготовці купівлі-продажу земельних ділянок проводиться визна­чення ціни земельної ділянки та встановлюється технічний паспорт земельної ділянки. Визначення оцінки земельної ділянки проводиться за експертною гро­шовою оцінкою. Нормативними та інструктивними (методами) документами, що регламентують порядок проведення експертної оцінки, у якості основних визначені такі методи оцінки:

1. Метод зіставлення цін продажу подібних ділянок.

2. Метод, що враховує витрати на спорудження об’єктівнерухомого май­на.

3. Метод капіталізації чистого доходу, який ґрунтується на капіталізації грошових коштів одержаних власником земельної ділянки.

4. Метод грошової оцінки земельної ділянки.

5. Узгодженнята інтенсифікація результатів визначення розміру (діагно­зу) вартості ділянки на основі співставлення різноманітних результатів, утворе­них у процесі виконання процедур оцінювання різноманітними методами.

Розробка технічного паспорта на земельні ділянки, які підлягають прода­жу, проводиться за указом Президента України від 19 січня 1999 р. № 32 „Про продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення”. Технічний паспорт розробляється місцевими органами земельних ресурсів на основі земельно кадастрових даних.

Технічний паспорт земельної ділянки включає:

· дані про місце розташування ділянки;

· кадастровий план земельної ділянки з описом суміжних землеволодінь та землекористувань;

· правовий режимземельної ділянки;

· розмір земельної ділянки, склад земельних угідь, якісну характеристику ґрунтів, інженерну Інфраструктуру, шляхи сполучення;

· цільове призначення земельної ділянки і можливі зміни;

· обмеження на використання земельної ділянки;

· документи, які підтверджують право власності на нерухоме майно, що знаходиться на ділянці.

· експертну грошову оцінку земельної ділянки та передбачуваний розмір земельного податку;

· технічну документацію із складання і видачу державних актів.

Для складання технічного паспорта крім технічної інформації з даних державного земельного кадастру додатково можуть використовуватись матері­али землевпорядної та містобудівної документації, санітарно-гігієнічних, гео­ботанічних та інших обстежень.

Усі матеріали та інформація, які були використані при складанні техніч­ного паспорта (експертні висновки та розрахунки, план земельної ділянки, з матеріалами узгодження меж, копії держакта, відомості обмеження площ, ката­логи координат товарних точок зовнішньої межі тощо) формуються вокрему справу, яка зберігається в місцевому органі земельних ресурсів.

3.3.2. При обґрунтуванні розміру земельного податку і

орендної плати

Згідно із статтею 206 Земельного Кодексу України „Про плату за землю” використання землі в Україні є платним. Плата за землю спра­вляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Земельний податок - це обов’язковий платіж передбачений За­коном України „Про систему оподаткування”, який сплачується до бюджету власниками землі та землекористувачами (крім орендарів, які сплачу­ють орендну плату), у терміни, встановлені законодавством.

Основна форма, яка поширена в Україні - це встановлення об’єктом оподаткування ставок залежно від родючості ґрунтів та місця знаходження ділянки. Ці показники інтегровано враховує величина земельної ділянки.

Базою для оподаткування є грошова оцінка земель. Основою за­провадження земельного податку для усіх землекористувачів України є нормативна оцінка землі.

Ставка земельного податку для 1 га земель сільськогосподарсь­кого призначення встановлюється у відсотках від грошової оцінки від­повідних сільськогосподарських угідь і їхній розмір не залежить від розташування у межах населеного пункту чи за його межами.

У межах населених пунктів ставки земельного податку для 1м встановлюється у відсотках від грошової оцінки земельних ділянок.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державно­го земельного кадастру, який включає дані реєстрації прав власності, права користування землею і договір на оренду землі, обліку кількості та якості земель, бонітування ґрунтів, зонування території населених пунктів, економічної і грошової оцінки земель.

До земельно-кадастрової документації, яку використовують при нарахуванні земельного податку чи орендної плати відносяться кадас­трові плани і карти; матеріали, які містять дані про межі адміністрати­вно-територіальних одиниць, земельних ділянок; правовий режим зе­мель, їхню кількість, якість народногосподарську цінність і продукти­вність по власниках земліта землекористувачах.

Орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності централізується на спеціальних бюджетних рахунках, розподіляється і використовується відповідно до Закону України „Про плату за землю” і не може бути меншоюза розмір земе­льного податку, що встановлюється законом.

Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, справляється виключно в грошовій формі.

Орендар земельної ділянки має право приступати до використан­ня земельної ділянки після державної реєстрації договорів оренди.

Ставки земельного податку визначаються виходячи із середніх ставок, установлених у Законі України „Про плату за землю”.

Для визначення ставки земельного податку за вихідний показник береть­ся диференціальний (рентний дохід), який створюється в сільському господарс­тві при використанні земель середньої та кращої якості з урахуванням їх місце­знаходження, а в межах населених пунктів і інших галузях народного госпо­дарства - при використанні земель різного історико-культурного значення з урахуванням їх місцезнаходження. На землі сільськогосподарського призначен­ня ставки земельного податку за групами ґрунтів визначаються по видах сіль­ськогосподарських культур (угідь).

Ставки земельного податку за землі у межах населених пунк­тів визначаються у розрізі зон економічної оцінки території. У межах кожної зо­ни ставки податку встановлюються з урахуванням функціонального призна­чення цих зон, історико-культурного значення території, місцезнаходження земельних ділянок відносно громадських центрів обслуговування, зупинок транспорту, інженерних мереж тощо. Для обчислення суми податку на ділянки сільськогосподарських угідь, застосовуються ставки визначені за групами ґрунтів, а за відсутності матеріалів ґрунтового обстеження середні ставки податку за сільськогосподарські угіддя, які до них прилягають. За землі під виробни­чими спорудами сільськогосподарських підприємств загальний податок справ­ляється за середньою ставкою податку за групами ґрунтів сільськогосподарсь­ких угідь цього підприємства. Ставка податку з одного гектара ріллі сільсько­господарських угідь встановлюється у відсотках відїх грошової оцінки у таких розмірах: для ріллі, сіножатей, пасовищ - 0,1; для багаторічних насаджень - 0,03.

При платі за землі населених пунктів: ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки. Якщо грошову оцінку земельних ділянок не встановлено, середні ставки земельного податку встановлюють в таких розмірах: в населе­них пунктах з чисельністю населення до 0,2 тисячі чоловік середня ставка по­датку становить 1,5 копійок за 1 м2; від 0,2 до 1 - 2,1; від 1 до 3 - 2,7; від 3 до 10 - 3,0; від 10 до 20 - 4,8; від 20 до 50 - 7,5; від 50 до 100 - 9,0; від 100 до 250 - 10,5; від 250 до 500-12,0; від 500 до 1000 -15,0; від 1000 і більше - 21,0.

Ставки земельного податку по земельних ділянках (за винятком с/г угідь) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради, виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки.

Податок за земельні ділянки надані для потреб підприємств промислово­сті, транспорту, зв’язку чи іншого призначення справляється в розрахунку 5% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області. Податок за земельні ділян­ки, надані для залізничного транспорту, збройних сил України та інших війсь­кових формувань створених відповідно до законодавства України справляється у розмірі 0,02% від грошової оцінки одиниці площі ріллі області, крім земель військових підприємств.

Податок за земельні ділянки, надані в тимчасове користування на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення справляється у розмірі 50 відсотків від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Податок за земельні ділянки, наданих на землях лісового фонду, за винятком земель справляється як складова плата за використання лісових ресурсів, що визначається лісовим законодавством.

Податок за земельні ділянки, що входять до складу земель лісового фонду і зайняті виробничими, культурно-побутовими жилими будинками та господарськими будівлями і спорудами, справляється у розмірі 0,3 відсотка від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Податок за земельні ділянки, надані на землях водного фонду справляється у розмірі 0,3 відсотка від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

3.4. Державна реєстрація земельних ділянок

Державна реєстрація земельних ділянок - це юридичне оформлення закріплених меж землеволодінь і землекористувань в натурі та видача власникам чи землекористувачам документів на право власності на землю, право користування землею та запис їх у відповідних землереєстраційних книгах.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель, який складається з двох частин:

1) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок;

2) поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі - це документ суворого обліку, який є складовою частиною державного реєстру земель та містить відомості про зареєстровані державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договори оренди (суборенди) землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок.

Поземельна книга - це документ, який є складовою частиною державного реєстру земель, і містить відомості про земельну ділянку, в т.ч. кадастровий план, відомості про державний акт на право власності на землю, державний акт на право постійного користування землею, договір оренди землі та власника, користувача, орендаря (суборендаря) і формується за допомогою автоматизованої системи державного земельного кадастру (АС ДЗК).

Реєстраційно-обліковою одиницею при державній реєстрації є землеволодіння і землекористування. Землеволодіння, землекористування - це земельна ділянка передана у встановленому порядку у власність чи користування громадянам, підприємствам, організаціям для цілей, визначених

земельним законодавством.

Право власності на землю посвідчується державним актом на право власності на землю, право постійного користування землею - державним актом на право постійного користування землею. Форми державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею затверджується Верховною Радою України. Право тимчасового користування землею (на умовах оренди) оформлюється договором за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Підставою для державної реєстрації землеволодінь і землекористувань є рішення компетентного державного органу про передачу або надання земельної ділянки власникам землі і землекористувачам для певних цілей, документ про перенесення в натуру землевпорядного проекту та закріплення на місцевості меж земельної ділянки. Обов’язковою умовою для реєстрації землеволодінь і землекористувань є характер цільового призначення використання земель, який регламентується рішенням відповідного державного органу при передачі земель у власність чи користування.

Послідовність робіт при веденні державного реєстру земель

Після завершення комплексу топографо-геодезичних і землевпорядних робіт по виготовленню правовстановлюючих документів, виконавець робіт формує та надає оператору, за місцем розташування земельної ділянки, обмінний файл на цифровому носії разом з технічною документацією. Обмінний файл надається на гнучких магнітних носіях або компакт-дисках (далі - Цифрових носіях). Цифрові носії повинні бути марковані. Маркування повинно відображати таку інформацію:

– кадастровий номер кварталу, до якого належать земельні ділянки;

– порядковий номер носія та загальна кількість носіїв в комплекті

– назву Виконавця робіт, прізвище, ім’я та по батькові представника Виконавця робіт

– дату запису Обмінного файлу на цифровий носій.

Оператори районних (міських) відділів Регіональної філії приймають цифрові носії з обмінними файлами та технічну документацію на перевірку лише від представника виконавця робіт згідно поданого клопотання.

Приймання обмінних файлів здійснюється без попередньої оплати.

Обмінний файл, що сформований на один або декілька об’єктів, повинен відповідати вимогам опису формату обміну.

В пояснювальній записці технічної документації повинно чітко вказуватись якими інструментами проводилось виконання робіт та в якій системі координат.

Крім того, інформація, яка приводиться в технічній документації і в обмінному файлі повинна бути однакова.

В обов'язковому порядку в технічній документації перевіряється журнал польових вимірювань. Кадастровий план земельної ділянки повинен бути складений за результатами робіт, що здійснені геодезичними методами з прив'язкою до пунктів державної геодезичної мережі. Вирахуванням координат поворотних точок меж повинне бути виконане у державній або умовній системі координат 1963 року (СК-63). (Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі).

Виконавці робіт можуть і надалі використовувати при виконанні землеустрою та наданні інформації в електронному вигляді місцеві системи координат в межах відповідних адміністративно-територіальних утворень,де вони використовувалися до 01.08.2002 року. Подальше використання місцевих систем координат можливе лише за умови, що на відповідні місцеві системи координат існують або будуть передані фізично до регіональної філії Центру ДЗК ключі переходу від місцевої до державної системи координат СК-42 або умовної системи координат 1963 року та існує технічна можливість переобчислення координат метричних даних, представлених у встановленому форматі обміну земельно-кадастровими даними на магнітних носіях з застосування прикладного програмного забезпечення.

Попередня перевірка відповідності структури обмінного файлу виконується утилітою In4VisualTester, яка розроблена і розповсюджується Центром ДЗК при Держкомземі України. Якщо структура обмінного файлу відповідає вимогам, то подальша перевірка виконується програмою “Гектар” (надалі ПК “Гектар”), що розроблена і поширюється Івано-Франківською регіональною філією Центру ДЗК.

В програмі “Гектар” перевірка обмінного файлу проводиться в такій послідовності :

1) перевіряється блок “КВАРТАЛ” і наявність в ньому всіх обов’язкових дескрипторів і полів. Особливу увагу слід звернути на позначення системи координат та відповідність поданим у файлі координатам ;

2) перевіряється блок “ДІЛЯНКА” і наявність в ньому всіх обов’язкових дескрипторів і полів. Особливу увагу слід звернути на : номер ділянки, відомості про землекористувача, цільове використання, підставу виникнення права власності;

3) перевіряється блок “УГІДДЯ” і наявність в ньому всіх обов’язкових полів, код угіддя, відсутність розривів між угіддями, правильність подання вкраплених угідь;

4) перевіряється блок “СУМІЖНИКИ”. В метричних даних цього блоку повинні бути подані частина границі ділянки, що межує із даними суміжниками, а в семантичних даних подається назва суміжника;

5) перевіряється топологічний зв’язок між вузлами контурів.

Далі перевіряється правильність поданої в обмінному файлі інформації і її відповідність технічній документації, коректність подання метричної інформації блоків .

Перевірений і, в разі потреби, виправлений обмінний файл експортується для нанесення на електронну карту для перевірки координат і розміщення ділянки відносно інших ділянок, формат експорту залежить від ГІС, що використовується оператором. Якщо координати подані в СК-63, то використовуються растрові електронні карти, що створені в Регіональній філії або електронні карти крупнішого масштабу створені районними відділом регіональної філії ДЗК. Для контролю метричних даних в місцевих системах координат використовуються наявні у відділі растрово-векторні електронні карти у відповідних системах координат.

Якщо структура, обсяг обов’язкової інформації та координати обмінного файлу не відповідають вимогам, то технічна документація разом з цифровим носієм, на якому подавався обмінний файл, повертається виконавцю робіт для доопрацювання разом зі списком конкретних вимог та зауважень у вигляді протоколу перевірки, відповідно до яких необхідно внести зміни і доповнення. Також виконавцю виписується рахунок за повторне приймання обмінного файлу – коди послуг : 06, 10, 14, 18, 22, 26, 30, 34, який оплачується виконавцем.

Після здійснення процедури перевірки і позитивному висновку на титульному листі робиться відмітка про приймання обмінного файлу.

Прийнятий обмінний файл, протягом одного робочого дня, надсилається оператором електронною поштою до управління державної реєстрації Регіональної філії. Відправку рекомендується робити ввечері, перед закінченням робочого дня – надсилаються всі прийняті за день обмінні файли.

У разі негативного висновку державної землевпорядної експертизи або необхідності доопрацювання технічної документації, відмітка про приймання обмінного файлу анулюється, що вимагає оновлення обмінного файлу згідно змін, які повинні бути проведені у технічній документації та проходженні процедури повторного приймання обмінного файлу. Відмітка дійсна протягом трьох місяців.

Виконання державної землевпорядної експертизи технічної документації або державної реєстрації договорів оренди землі можливо тільки за наявності відмітки про приймання обмінного файлу.

Якщо рішення про надання земельної ділянки є кінцевим, оператор заповнює реєстраційну картку, відомості в якій підтверджуються підписом із зазначенням прізвища, ініціалів керівника виконавця робіт та печаткою. Реєстраційна картка друкується за відомостями, що зчитуються з обмінного файлу при допомозі ПК “Гектар”, або при допомозі програмного комплексу “Друк РК”, який розроблений і розповсюджується Центром ДЗК.

Реєстраційна картка заповнюється згідно вимог Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель.

Якщо рішення про надання земельної ділянки не кінцеве (наприклад - проект відводу) реєстраційна картка не заповнюється.

Заповнена реєстраційна картка разом з технічною документацію передається виконавцем робіт до територіального органу земельних ресурсів. Після звіряння відомостей в технічній документації, правовстановлюючому документі та реєстраційній картці, перевірки наявності відмітки про приймання обмінного файла територіальний відділ погоджує їх і передає за актом приймання-передавання реєстратору реєстраційну картку та правовстановлюючий документ для державної реєстрації та видачі.

Реєстратор приймає від територіального органу земельних ресурсів правовстановлюючі документи, реєстраційні картки та технічну документацію. У разі виявлення розбіжностей в технічній документації, правовстановлюючому документі та реєстраційній картці, вони за актом приймання-передавання повертаються до територіального органу земельних ресурсів для доопрацювання.

У разі оформлення договору оренди (суборенди) землі територіальний орган земельних ресурсів надає за актом приймання-передавання оператору реєстраційну справу для створення реєстраційної картки.

Оператор у 10-денний термін заповнює реєстраційну картку. Оператор при допомозі ПК “Гектар” по зчитаній з обмінного файлу інформації друкує заявку і рахунок на оплату послуг по реєстрації по чотирьох пунктах (наказ Центру державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах № 69 від 15.12. 2003р. „Про встановлення єдиних вимог до порядку оформлення фінансових документів) :1) перевірка та обробка інформації на магнітних носіях;2) реєстрація державних актів, договорів оренди в державному реєстрі земель;3) внесення відомостей до бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру;4) внесення засобів до Поземельної книги.

Реєстратор здійснює державну реєстрацію державних актів та договорів оренди лише після пред'явлення документів, що посвідчують особу та підтверджують повноваження діяти від імені юридичної особи, надання копії довідки про присвоєння ідентифікаційного номера власнику, копії свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи або копії довідки про включення до Єдиного державного реєстру (дане положення стосується як орендарів так і орендодавців), а також копії документа про сплату послуг за внесення записів до державного реєстру земель.

Реєстратор здійснює реєстрацію та видачу державних актів, договорів оренди (суборенди) землі, яка супроводжується внесенням запису про державну реєстрацію до відповідних розділів книги реєстрації. При цьому реєстратор відображає дані державної реєстрації на всіх примірниках державних актів та договорів оренди (суборенди) землі.

До реєстраційної картки реєстратором вносяться відомості про державну реєстрацію згідно Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель.

Після внесення відомостей про державну реєстрацію до реєстраційної картки вона засвідчується підписом керівника реєстратора з зазначенням прізвища, ініціалів та печаткою і передається оператору районного (міського) відділу .

Другий примірник державного акта, примірники договору оренди (суборенди) землі реєстратор передає до територіальних органів земельних ресурсів за актом приймання-передачі.

3.5. Облік кількості і якості земель

У минулому державний земельний кадастр України, який був призначений для вирішення аграрних завдань, мав усі риси земельної інформаційної системи, де переважала інформація про кількість і якість земель, технічні та екологічні характеристики землекористування тощо.

З прийняттям у 2001 р. Земельного кодексу України державний земельний кадастр набуває нового змісту і призначення. Йому відводиться важлива роль у реформуванні земельних відносин. Однією з його складових частин є облік кількості та якості земель. Інформація про площі земельних ділянок, склад земельних ґрунтів та їх якісний стан є найбільш вживаною споживачами.

Облік земель слід розглядати, як державний захід щодо накопичення, систематизації й аналізу всебічних відомостей про кількість, розміщення, господарське використання земельних ресурсів та їх природний стан.

Земля є загальною умовою процесу будь-якого виробництва, забезпечує умови проживання людей і виступає територіальним базисом розміщення природних ресурсів, тому обліку підлягають усі землі в межах території України.

Основне завдання обліку кількості земель полягає в тому, щоб дати характеристику кожній земельній ділянці, землеволодінню і землекористуванню щодо їх розмірів, складу угідь, їх підвидів відповідно до прийнятої класифікації.

Земельно-обліковою одиницею є земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правилами, яка має ідентифікаційний (кадастровий) номер.

Облік земель ведеться за окремими земельними ділянками, власниками землі і землекористувачами, у тому числі орендарями. При обліку земель виділяють землі населених пунктів, які є просторовим операційним базисом для житлового, адміністративного, культурно-побутового та виробничого будівництва в містах, селищах міського типу і сільських населених пунктах з густою забудовою дрібними ділянками та землі поза ними. Це переважно землі сільськогосподарського призначення, лісового фонду, які виступають головним засобом виробництва відповідно в сільському й лісовому господарстві та інші.

Кожна земельна ділянка характеризується відповідною сукупністю земельних угідь за категоріями земель, в основі яких лежить її цільове призначення. При цьому слід мати на увазі, що цільове призначення земельної ділянки може уточнюватися або змінюватися обмеженнями прав на неї, внаслідок чого може змінюватися склад земельних угідь.

Обліком передбачена кількісна характеристика земель, що перебувають у власності, зокрема в державній, приватній і комунальній, а також земель, які перебувають в оренді. Виділяється також інформація про землі, що оподатковуються і не оподатковуються.

Особлива увага надається обліку зрошуваних і осушуваних земель. Він ведеться за загальноприйнятою класифікацією угідь, за фактичним станом і використанням меліоративних земель. Однак цей облік ведеться не тільки за угіддями та їх підвидам, але й за ступенем зрошуваності й осушуваності, способами зрошення й осушення, станом зрошувальної й осушувальної мережі.

Дані обліку кількості земель відображають фактичний стан їх використання і щорічно доводиться до відома всіх загальногосподарських і державних органів управління земельними ресурсами.

Облік кількості земель забезпечується проведенням кадастрових зйомок. Основним чинником, що визначає всі параметри кадастрових зйомок є вимоги до точності та детальності відображення земельно-облікових одиниць, які зумовлені зростанням ролі землі в ринковій економіці, особливо при оподаткуванні її власників і землекористувачів та при купівлі-продажу землі. Ці вимоги, у свою чергу, визначаються цільовим призначенням, якістю і максимальними можливостями відображення на плані земельно-облікових одиниць та інформації.

Щоб забезпечити необхідну точність обчислення площ земельних ділянок в умовах переходу до дрібних за розмірами землеволодінь і землекористувань, необхідний якісний великомасштабний картографічний матеріал.

Рекомендуються такі масштаби земельно-кадастрових планів (карт): для ділянок за межами населених пунктів - не дрібніше 1:5000; в містах республіканського і обласного підпорядкування - не дрібніше 1:5000; у містах районного підпорядкування і селищах - не дрібніше 1:1000; у селах -1:2000.

В усіх випадках здійснюється обов'язкове координування меж облікових одиниць для подальшого аналітичного вирахування площ.

З обліку кількості земель проводиться статистична звітність в рамках програми переходу України на міжнародну систему обліку і статистики, затвердженої в 1993 р. Вона включає форми №№: 6-зем-звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності; 6б-зем-звіт про наявність зрошуваних земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями; 6а-зем-звіт про наявність осушених земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями.

Форму цієї звітності приведено у відповідність із Стандартною статистичною класифікацією землекористування Європейської економічної комісії та з класифікацією видів економічної діяльності, затвердженою Держстандартом України. Це дозволяє застосовувати її у міжнародній практиці.

Стандартна класифікація земель має таку структуру:

1) сільськогосподарські землі;

2) ліси та інші лісовкриті площі;

3) забудовані землі;

4) відкриті заболочені землі;

5) сухі відкриті землі;

6) відкриті землі без рослинного покриву або з незначними

рослинним покривом;

Облік кількості земель, як і державний земельний кадастр в цілому, ведеться за системою, яка складається з трьох рівнів: базовий, регіональний і національний.

На базовому рівні, який є вихідним, розробляється і впроваджується текстова земельно-кадастрова документація. Одержані тут земельно-облікові дані узагальнюються на наступних рівнях і ведуться в автоматизованому режимі. Значним кроком у процесі автоматизації обліку кількості земель стала розробка програмного комплексу "Земля".

Облік якості земель відображає відомості, які характеризують земельні угіддя за природними та набутими властивостями, що впливають на їх родючість, а також за ступенем забруднення ґрунтів.

У системі державного земельного кадастру він передбачає проведення класифікації не тільки фунтів, але й земель. У природничих науках під ґрунтом переважно розуміють верхній пухкий шар земної суші, сформований під впливом різних чинників ґрунтоутворення. Ґрунти покривають всю поверхню суші (окрім льодовиків і голих скель) суцільним шаром товщиною від декількох сантиметрів до 1 - 3 м і більше. Класифікація ґрунтів будується за принципом їх походження і розвитку. Розміщаються ґрунти на території країни за певною закономірністю. Відповідні типи і підтипи ґрунтів добре ув'язуються з широтними зонами.

Поняття земля включає всю економічну систему, в якій зна­ходиться земельна ділянка, тобто весь комплекс чинників нав­колишнього середовища, природних умов виробництва, які визначають ріст і розвиток рослин, умови сільськогосподарського використання земель і, значить, впливають на кінцевий результат господарської діяльності людини. При класифікації земель виділяють ділянки території з характерним не тільки конкретним ґрунтовим покривом, але й усіма іншими умовами, від яких залежить спосіб їх використання. До таких умов належать: клімат, характер водного і теплового режимів ґрунту та прилеглих шарів атмосфери, рельєф місцевості, експозиція схилів окремих ділянок, їх конфігурація, розміри й розміщення, природна рослинність і придатність земель для вирощування певних культур, господарська діяльність людини (удобрення, меліорація земель тощо).

Землі, згідно з класифікацією земельного фонду, - це генетично самостійні ділянки верхньої, найбільш активної частини суші, головний засіб виробництва сільського і лісового господарства з характерними природно-господарськими властивостями, які визначають призначення і використання земель, а також заходи щодо їх охорони й окультурення.

Основні принципи класифікації земель побудовані на положенні про їх динамічність, розвиток у часі та просторі. В основу класифікації земель покладені їх стан і відповідні до нього вироб­ничі можливості їх використання у сільському господарстві.

Основні таксономічні одиниці класифікації земельного фонду - це зональні типи земель, виділені у процесі природно-сільськогосподарського районування, категорії придатності земель, класи земель. Характеристика класу в межах кожного зонального типу відображається видами земель або групами ґрунтів.

Зональні типи земель територіальне збігаються з межами природно-сільськогосподарських зон і виражають зональні умови природного середовища та загальні напрямки переважаючого використання земель — для землеробства, тваринництва, лісового господарства тощо.

Категорії придатності земель виділяють за основними стадіями їх утворення і розвитку відповідно до відносного віку земель і основного сільськогосподарського призначення. Основою для виділення категорій придатності є якісний стан земель і можливість їх використання під сільськогосподарські угіддя (ріллю, сінокоси, пасовища).

В таблиці 3.5.1. показана площа земель, що закріплена за Городницькою сільською радою.

Таблиця 3.5.1. Площа земель, що закріплена за сільською радою

З таблиці 3.5.1. видно,що за Городницькою сільською радою закріп­лено 2765,07 га земель, з них сільськогосподарські угіддя займають 967,4га, втому числі орні — 775,0 га, багаторічні насадження – 137,7 га, сіножаті – 13,9 га,пасовища – 40,8 га.

На території сільської ради розміщено СВК "Надія" та ПСФГ "Колос". Розподіл зе­мель СВК "Надія" та ПСФГ "Колос" проведено в таблиці 3.5.2.

Таблиця 3.5.2. Розподіл земель СВК "Надія" та ПСФГ "Колос".

З таблиці 3.5.2. видно, що заСВК "Надія" закріп­лено 1584,6га земель, з них сільськогосподарські угіддя займають 741,2 га або 46,76%, в тому числі орні землі займають 373,9 га або 23,59%, сіножаті – 7,5 га або 0,47%, пасовища – 38,5 га або 2,42%, забудовані землі – 20,2 га або 1,27%; за ПС(Ф)Г "Колос" відповідно: всього 770,0 га земель, з яких с/г угідь 226,2 га або 29,38%, в т.ч. ріллі – 401,1 га, або 52,09%, сінокоси 38,5 га, або 5%, а також під будівлями і дворами 18,4га, або %.

На території сільської ради знаходиться 951,2 га земель, які відве­дені для визначення середньої земельної частки в т.ч. в с.Городниця – 810,7 га, з них ріллі – 742,7 га; пасовищ – 38,5 га; в с.Передівання – 140,5 га, з них ріллі – 32,3 га; багаторічних насаджень – 108,2 га.

Землі, які підлягають роздержавленню, приватизації і передачі у приватну власність приведено в таблиці3.5.3.

Таблиця 3.5.3. Площа земель, яка підлягає роздержавленню і приватизації

Характеризуючи таблицю 3.5.3., можна зробити висновок, що на території ради роздержавленню і приватизації підлягає: по с.Городниця ріллі – 742,7 %, багаторічних насаджень — 3,64 %, па­совищ – 4,75%, по с. Передівання: ріллі 22,9 %, багаторічні насадження– 77,51%, пасовище 1,63%.

Розмір середньої земельної частки встановлено шляхом ділення площі земель, що підлягає роздержавленню і приватизації на сумарну чисельність осіб, що мають право на середню частку (604 чоловік). Зага­льний розмір, обчисленої в такий спосіб середньої земельної частки ста­новить 1,38 га с.Городниця та 0,87 га с.Передівання сільськогосподарських угідь.

Для визначення середньої земельної частки по окремих ділянках необхідно всі угіддя привести до єдиного рівноцінного показника родю­чості ґрунтів, при цьому за базовий показник прийнято бал бонітету по зернових.

Визначення кількості земельних часток по окремих ділянках розра­ховано за формулою:

П х Б

Зг = — — — ,

5с х 3с

де Зг - кількість земельних ділянок;

П - площа агровиробничих груп ґрунтів окремих ділянок;

5с - середньозважений бал бонітету для окремої земельної ділянки;

3с - середня земельна частка.

Залежно від якості сільськогосподарських угідь розмір конкретної земельної ділянки може збільшуватись або зменшуватись відносно сере­дньої земельної частки.

У дипломній роботі проведено розрахунок щодо визначення кількості земельних часток по окремих ділянках с.Городниця та с.Передівання (табл.3.5.4., 3.5.5.).

Таблиця 3.5.4. Кількість земельних часток по окремих ділянках ріллі с.Городниця

Таблиця 3.5.5. Кількість земельних часток по окремих ділянках ріллі с.Передівання

На території Городницької сільської ради проведено розпаювання земель на загальній площі 951,2 га, в т.ч. в с.Городницької – 810,7 га, в с.Передівання – 140,5га.

План існуючого використання земель наведено в таблиці 3.5.6.

Таблиця 3.5.6.

На території Городницької сільської ради проведений такий роз­поділ земель, які підлягають поділу на середню земельну частку та резервного і фермерських фондів за механічнимскладом (табл.3.5.7.).

Таблиця 3.5.7. Розподіл земель за механічним складом

Характеризуючи таблицю 3.5.7. можна зробити висновок, що найбільшу площу займають важкосуглинкові ґрунти – 801,1 га або 84,22 %.

Таблиця 3.5.8. Список агровиробничих груп грунтів Городницької сільської ради.

На перспективу, згідно рішення сільської ради, проектуються передати у власність громадянам земельні паї на полях, які ще не закриті та на кращих землях, що розташовані поближче до села, так як не всі громадяни мають техніку, а також землі фермерського фонду передати фермерам для фермерського господарства, а землі резервного фонду - громадянам для розширення особистих селянських господарств. На основі проекту використання земель збільшаться надходження коштів у сільську раду.

Проект використання земель наведено в таблиці 3.5.9

Таблиця 3.5.9.

3.6. Бонітування ґрунтів

Бонітування ґрунтів - це характеристика ґрунтів, що проводиться на основ даних про їх природні властивості, що мають сталий характер та істотно впливають на урожай сільськогосподарських культур.

Бонітування ґрунтів сільськогосподарських угідь, сільськогоспо­дарських підприємств та організацій проведено в 1993 році. Отримані по­казники використано при грошовій оцінці земель сільськогосподарського призначення. Значно ширше використання даних бонітування забезпе­чувало б проведення внутрішньогосподарського бонітування ґрунтів, що дало б можливість оцінити кожну окрему земельну ділянку за об’єктив­ними сталими природними властивостями.

Бонітування ґрунтів є продовженням комплексних обстежень земель і передує їх економічній оцінці. Основна мета бонітування ґрунтів по­лягає у визначенні відносної якості ґрунтів за їх родючістю, тобто встано­влення, в скільки разів один ґрунт кращий від іншого за своїми природними і стихійно-побутовими властивостями. Об’єкт бонітування - ґрунт, виражений суворо визначеними таксономічними одиницями, встановленими за матеріалами детального ґрунтового обстеження.

У зв’язку з цим бонітування ґрунтів проводять за ґрунтовими різно­видностями або групами ґрунтів, рівноцінних за господарською достойні­стю, які залягають на одних і тих же елементах рельєфу, подібних за умо­вами зволоження і внаслідок цього, близьких за агрофізичними і агрохі­мічними та іншими природними властивостями, які впливають на урожай­ність сільськогосподарських культур.

При бонітуванні ґрунтів необхідно брати до уваги урожайність на різних виробничих групах ґрунтів у межах земельно оціночного району при порівняльному рівні агротехніки і інтенсивності землеробства.

Однакові групи ґрунтів при бонітуванні повинні одержати однакові показники бонітету. Щоб визначити ці показники складається шкала бо­нітування ґрунту, яка являє собою систему цифрових даних, що відпові­дають певним значенням природних показників на різних групах ґрунтів.

Бонітування ґрунтів і економічна оцінка земель тісно пов’язані між со­бою спільністю мети, опираються на єдині дані реєстрації землеволодінь, облі­ку кількості та якості земель, матеріали обстеження і джерела статистичної ін­формації про виробничі показники використання оцінюваних земель. Еконо­мічна оцінка дає кількісну характеристику ґрунтової родючості, яка об’єктивно склалася за економічними показниками. Під економічною оцінкою розуміється оцінка якості землі як природного ресурсу і головного засобу виробництва у сільському господарстві. Основна відмінність економічної оцінки землі від бонітування ґрунтів полягає в тому, що бонітування вивчає ґрунт як природне ті­ло, без врахування економічних умов ведення сільськогосподарського виробництва. Вона встановлює відносну їх придатність за основними факторами природної родючості для вирощування сільськогосподарських культур, забезпечує виділення груп ґрунтів, які підлягають економічній оцінці. При економічній оцінці земля розглядається як головний засіб вироб­ництва у сільському господарстві. Економічна оцінка землі має велике призначення для розвитку народного господарства країни. Дані оцінки використовуються як нормативні і нормативно-утворювальні фактори при вирішенні таких завдань, як науково обґрунтований розподіл земельного фонду для планомірного і пропорційного розвитку всіх галузей народного господарства, економічне обґрунтування об’ємів виробництва.

3.7. Економічна оцінка земель

Бонітування ґрунтів і економічна оцінка земель - це єдиний оціноч­ний процес визначення їх продуктивної здатності. Це обумовлено тим, що цілі і завдання бонітування ґрунтів і економічної оцінки земель співпа­дають і спираються на єдині дані обліку кількості і якості земель, матері­али спеціальних обстежень і джерела економіко-математичної інформації про виробничі показники використання оцінених земель.

У межах сільської ради земельно-оціночні роботи полягають в уза­гальненні матеріалів оцінки земель, проведеної в конкретному господарс­тві і визначенні середньозважених показників оцінки у сільській раді в ціло­му.

Отож, оцінка земель за природними властивостями ґрунтів прово­диться за даними суцільних обстежень ґрунтів. При цьому за показника­ми природних властивостей ґрунту складається 100-бальна шкала, за якою оцінюється відповідний тип ґрунту на території кожної земельної ділянки власників землі і землекористувачів.

На території Городницької сільської ради бал загального бонітету становить: по с.Городниця ріллі - 53.6, сіножатей - 53.8, пасовищ - 57.9, по с.Передівання ріллі - 52.8, сінокосу - 46,5. У даний час узагальнення земельно-оціночних робіт на рівні базо­вих рад ще не проведено. Земельно-оціночні роботи проведені в сільськогосподарських підприємствах, що знаходяться на території сільської ра­ди, зокрема, в СВК "Надія". Грошова оцінка 1 га сільськогосподарських угідь на території базового господарства (СВК "Надія") становить - 27091 грн., ріллі — 9837грн., багаторічних насаджень - 13660 грн., сіножа­тей - 1733 грн., пасовища - 1861 грн. Після того, як була проведена в сільськогосподарських підприємствах оцінка, відбулися зміни в їх зага­льній площі, пов’язані з роздержавленням і приватизацією земель, тому є необхідність в корегуванні даних оцінки.

Дані оцінки земель, які характеризують їх продуктивність викорис­тання і доходність на території сільської ради повинні розв’язувати такі завдання:

а) виявлення і високе використання всіх ресурсних можливостей земель з метою підвищення рівня суспільного виробництва;

б) розподіл земель у міжгалузевому аспекті, виходячи з пріоритету використання цінних земель в сільському господарстві;

в) визначення втрат сільськогосподарського виробництва при вилу­ченні (викупі) продуктивних земель для несільськогосподарський цілей;

г) визначення мір і розмірів стягненьза порушення земельного законодавства;

д) розміщення сільськогосподарського виробництва;

е) надання земельних ділянок для ведення сільського (фермерсь­кого) господарства,виходячи з середньої у спілці власників оцінки зе­мель;

є) об’єктивний аналіз рівня використання земель і господарської діяльності сільськогосподарських підприємств, госпрозрахункових вироб­ничихпідрозділів:

ж) планування обсягів виробництва сільськогосподарської продук­ції;

з) економічне обґрунтування організації території;

й) визначення розмірів плати за землю передану у власністьабо на­дану у користування залежно від якості і місцеположення земельної ді­лянки.

Найчастіше порушується порядок використанняземель в системісівозмін через те, що при розробці проекту внутрігосподарського землеус­трою недостатньо враховувалась придатність ріллі для вирощування сільськогосподарських культур, під якою слід розуміти відповідність, пристосованість ґрунтового середовища до конкретних біологічних умов. Такий взаємозв’язок найбільш точніше виявляється шляхом проведення часткових економічних оцінок, тобто оцінок земель за ефективністю вирощування сільськогосподарських культур, за показником окупності затрат. Цей показник найбільш повно інтегрує в собі величину продуктивності земель при такому рівні інтенсивності землеробства, який забезпечує не­обхідну рентабельність виробництва відповідної культури.

За даними часткових економічних оцінок земель проводять об’єднання рівноцінних агровиробничих груп ґрунтів в масиви ріллі при­датні для вирощування сільськогосподарських культур. Придатними ра­хуються ті землі, які забезпечують окупність затрат більше одиниці.

Грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення проводить­ся окремо по орних землях, землях під багаторічними насадженнями, сінокосами пасовищах за рентним доходом, який формується залежно від якості, місця розмежування та економічної оцінки земель і створюється при виробництві зернових культур і визначається за даними економічної оцінки землі, проведе­ної в 1988р.

Грошова оцінка земель визначається як добуток річного рентного доходу за економічною оцінкою з виробництва зернових, ціни центнера зерна (Ц); терміну його капіталізації (Т) за формулою:

Гоз = Рздн х Ц х Тк

де Рздн — загальний рентний дохід на орних землях, землях під багаторічними насадженнями, природними сіножатями і пасовищами в Україні.

Ц— ціна центнера зерна, грн.;

Т- термін капіталізації рентного доходу, який встановлюється на рівні 33 років.

3.8. Нормативна грошова оцінка земель

3.8.1. Нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь

У період демократичних перетворень в суспільних відносинах, перехо­ду до ринкової економіки та приватизації землі, виникає потреба у грошовій оцінці земель.

Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів розроблено у відповідності з постановами Кабінету Мініст­рів України від 23 березня1995 року № 213 „Про методику грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів". Вона здійсню­ється з метою регулювання відносин при передачі землі у власність, спадщину, під заставу, придаруванні, купівлі-продажу, визначенні ставок земельного по­датку тощо.

Розрахунок нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь с.Городниця подано в таблиці 3.8.1.1.

Таблиця 3.8.1.1. Нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь в межах населеного пункту

Характеризуючи таблицю 3.8.1.1., можна сказати, що нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь по населеному пункту с.Городниця складає: по ріллі (площа 364,0 га) — грн., по багаторічних насадженнях (площа 364,0 га) — 276703,28 грн., сінокосах (площа 13,9га) — 17645,98 грн., пасовищах (площа 40,4га) — 68507,16 грн. Вцілому нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь складає 3767660,1 грн.

3.8.2. Нормативна грошова оцінка населеного пункту

Практичне здійснення земельної реформи, впровадження приватної власності на землю, платного характеру потребують економічного меха­нізму регулювання земельних відносин, основою яких є оцінка землі.

Наявність оцінки землі дає можливість органам місцевого самовря­дування, поряд з нормативно-організаційними методами управління роз­витком території, реалізувати свої повноваження на підставі створення економічних умов раціонального використання земель, забезпечити їх фінансово-економічну базу за рахунок отримання плати за землю.

Нормативна грошова оцінка земель села здійснена відповідно до чинного законодавства України з метою створення умов для економічного регулюван­ня земельних відносин при передачі землі під заставу, при даруванні, купівлі-продажу земе­льної ділянки, здійснення оренди, ціноутворенні, визначенні ставок зе­мельного податку.

Законодавчими актами України визначено, що грошова оцінка зе­мель є невід’ємною складовою державного земельного кадастру.

Нормативна грошова оцінка земель села проведена відповідно до Порядку гро­шової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (затвердженого наказом Держкомзему України, Держкоммістобудування України, Мінсільгосппроду України та УААН від 27 листопада 1995р. №76/230/325/150).

Нормативна грошова оцінка земель визначається поетапно.

На першому етапі визначена базова оцінка одного квадратного ме­тра земель. На другому етапі - вартість земель для економіко-планувальних зон.

На останньому етапі - визначалась нормативна грошова оцінка одного квадрат­ного метра земельної ділянки певного функціонального використання з урахуванням локальних факторів у межах економіко-планувальних зон.

Інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель є матеріали інвентаризації земель населеного пункту, проект роздержавлення і привати­зації земель, матеріали економічної оцінки земель та бонітування ґрунтів, земельно-облікові матеріали, генеральний план забудови, статистичні та нормативні дані про витрати на облаштування території.

В основу нормативної грошової оцінки земель населених пунктів покладено витрати на освоєння та облаштування території, норму прибутку і норму капіталізації доходу, функціональне використання та місце розташування земельної ділянки.

Нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь у межах населеного пункту розрахована за рентним доходом, що створюється при виробницт­ві зернових культур на різних ґрунтах і визначається за даними економі­чної оцінки земель, проведеної в 1988 р. та матеріалів бонітування ґрунтів 1993 року.

Нормативна грошова оцінка земель села визначена окремо для забудованих те­риторій та сільськогосподарських угідь.

Нормативна грошова оцінка населеного пункту розрахована на при­кладі с.Городниця Городницької сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області.

Село Городниця розташоване на віддалі 16 км від районного центру, з чисельністю населення 796осіб. Площа села становить 2354,6га. За функціональним призначенням територія населеного пункту є сільська. Село електрифіковане, газифіковане. Централізоване водопостачання, тепло-постачаннята каналізація відсутні.

Вихідними даними для проведення нормативної грошової оцінки є правоустановчі документи про статус населеного пункту та його межі, дані державного земельного кадастру про правовий природний та господарський стан земель, дані державної та відомчої статистичної звітності, що характеризують інженерно-транспортне облаштування.

Для визначення базової вартості одного квадратного метра земель с.Городниця були використані дані статистичної звітності окремих вартісних показ­ників інфраструктурного облаштування території. Ці та інші ви­трати показані в таблиці 3.8.2.1.

Таблиця 3.8.2.1. Витрати на облаштування с. Городниця

З таблиці 3.8.2.1. видно, що витрати на освоєння і облаштування с.Городниця 380156

Базова вартість одного квадратного метра землі залежить від регіональних факторів населеного пункту (Км1). Даний коефіцієнт враховує значення, статус населеного пункту у загальнодержавній, регіональній і місцевій системах розселення і виробництва.Для с.Городницянт приймається на рівні Км1 =1,0.

Нормативна грошова оцінка села Городниця визначення ступеня та територіальної неоднорідності функціонально-планувальних, соціально-економічних, екологічних, транспортних, інженерних та інших умов функціонування сільської території, що вкінцевому результаті, визначаєякість території.

Після аналізу існуючої ситуації в селі на основі вивчення картографічних і ґрунтових матеріалів, а також натурального обчислення тери­торії було виділено 16 оціночних районів.

Для встановлення економіко-планувальних зон був застосований експертний метод оцінки оціночних районів села, який полягає в наступно­му:

1. Заповнення анкети експертної оцінки.

2. Оцінка окремого фактору.

3. Визначення суми балів оцінки факторів.

4. Визначення середнього балу по кожному району та середньозваженого балу для населеного пункту.

5. Врахування комплексного індексу цінностітериторії.

Було виділено п¢ять економіко-планувальних зон.

Важливу роль при розрахунку грошової оцінки земельнаселеногопункту, відіграють функціональні та локальні чинники.

В основі нормативної грошової оцінкиземель с. Городниця лежить рентний дохід, що виникає завдяки місцю розташування його у загальнодержавній, регі­ональній і місцевій системах виробництва та розселення.

Грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки в населеному пункті визначається за формулою:

Цн = В х Нп / Нк х Кф х Км

де Цн - грошова оцінка 1 м2 земельної ділянки, грн.;

В - витрати на освоєння та облаштування території в розрахунку на 1м2, грн.

В = 380156:186000м2 = 2,044грн./га.;

Нп - норма прибутку, 6%;

Нк - норма капіталізації, 3%;

Кф - коефіцієнт,який характеризує функціональневикористання ді­лянки;

Км - коефіцієнт, який характеризує місцерозташування земельної ді­лянки.

Перший етап визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки заключається у визначені базової вартості одного квадратногометра насе­леного пункту, яка визначається за формулою:

Цнм = В х Нп / Нк х Км1

деКм1 - коефіцієнт, який враховує значення та статус населеного пункту у загальнодержавній, регіональній та місцевій системах виробництва та розселення.

Згідно формули базова вартість становить:

Цнм = 2,044х2= 4,088 грн/м2

Другий етап визначення нормативної грошової оцінки є визначення вартості од­ного квадратного метра села по економіко-планувальнихзонах (Цнз), який розраховується за формулою:

Цнз = Цнм х Км2

де Км2 — коефіцієнт,який враховує будівну цінність територіїв межахекономіко-планувальної зони населеного пункту. (Таблиця 3.8.2.2.).

Таблиця 3.8.2.2. Вартість 1 м2 земель по економіко-планувальних зонах

Основною таксономічною одиницею для визначення нормативної грошової оцін­ки земель прийнято оціночний район певної економіко-планувальної зони населеного пункту. В межах оціночного району оцінюються всі землі в залежності від їх функціонального використання та місця розташування.

Нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь на території с.Городниця здійснена відповідно до Порядку грошової оцінки земель сільськогос­подарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом Держкомземом України, Держкоммістобудування України, Мінсільгоспп­роду України та УААН.

Загальна нормативна грошова оцінка земель населеного пункту запевним функціональним використанням з врахуванням локальних факторів подана в таблиці 3.8.2.3.

Таблиця3.8.2.3.Нормативна грошова оцінка земель с.Городниця.

Проаналізувавши дані таблиці 3.8.2.3., можна сказати наступне: нормативна грошова оцін­ка земель с.Городниця складає 6095991,27 грн., а середньозважена нормативна грошова оцінка становить 1,15 грн./м2.

4. ЕКОНОМІКА, ОРГАНІЗАЦІЯ І ПЛАНУВАННЯ РОБІТ

Для написання цього розділу мною використовувався кошторис на виконання робіт по грошовій оцінці земель населеного пункту с.Городниця, виконаний Івано-Франківським філіалом інституту землеустрою.

Роботи по грошовій оцінці с.Городниця Городенківського району виконувались Івано-Франківським філіалом інституту землеустрою на замовлення обласного управління земельних ресурсів в період з 20 серпня по 10 жовтня 1999 року.

Інженер інституту землеустрою, який прибув на територію Городницької сільської ради громадським транспортом на час виконання робіт був забезпечений спецодягом, проживанням в гуртожитку та харчуванням в їдальні СВК "Надія".

Для обстеження території сільської ради інженер був забезпечений транспортом СВК "Надія", використовував матеріали інвентаризації населеного пункту, проект формування території і встановлення меж Городницької сільської ради та населеного пункту с.Городниця, матеріали ґрунтових обстежень земель, матеріали економічної оцінки земель та бонітування ґрунтів, земельно-облікові матеріали, генеральний план забудови с.Городниця, статистичні та нормативні дані про витрати та облаштування території населеного пункту.

Вимогою Замовника щодо виконання поставлених перед Виконавцем завдань було виготовлення технічної документації з грошової оцінки земель населеного пункту с.Городниця Городницької с/ради Городенківського р-ну.

При розробці даного проекту було дотримано наступну технологічну схему робіт: - кадастрове зонування;

- кадастрові зйомки;

- бонітування ґрунтів;

- економічна оцінка земель;

- грошова оцінка земельних ділянок;

- державна реєстрація земельних ділянок;

- облік кількості та якості земель.

Складено календарний графік виконання робіт на період з 20 серпня по 10 жовтня 1999р. Таблиця 4.1.

З даного календарного плану видно, що весь комплекс робіт завершено до 5 жовтня 1999р., а перевірка, затвердження технічної документації та здача технічної документації з грошової оцінки села Городниця Городницької сільської ради проведена до 9 жовтня 1999 року (включно).

5. ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

У зоні розміщення господарства водна ерозія завдає значної шкоди сільському господарству.

Процеси змиву та розмиву ґрунту проявляються по всій території землекористування.

За матеріалами ґрунтового обстеження з площі сільськогосподарсь­ких угідь 916,2 га, зазнають ерозії 206,4га (22,5%). Серед них слабозмиті ґрунти займають206,4 га. З метою підвищення продуктивності земель та для успішної бороть­би з водною ерозією ґрунтів проектом передбачено, запровадження комплексу організаційно-господарських, агротехнічних заходів.

До організаційно-господарських заходів відносяться уточнення спеціалізації господарства і виробничих підрозділів, уточнення структури посівних площ і протиерозійна організація території.

У зв’язку з тим, що ерозійні процеси найбільш інтенсивно проявля­ються на розораних землях, при вирощуванні сільськогосподарських культура провідне місце у боротьбі з водною ерозією належить агротех­нічним протиерозійним заходам.

При виконанні сільськогосподарських робіт всі види обробітку ґрунту на схилах крутизною більше І ° передбачені проводити впоперек схилу. На схилах складної форми напрямок обробітку ґрунту повинен ма­ксимально наближатись до напрямку горизонтами місцевості. Такий об­робіток запобігає стіканню води і змиву ґрунту на схилах крутизною до 3° та являється самостійним заходом боротьби з водною ерозією.

Досить ефективним агротехнічним прийомом регулювання поверх­невого стоку являється безвідвальне рихлення ґрунту, при якому на пове­рхні залишається біля 80% стерні, ґрунти менш розпилюються, добре рихляться. Встановлено, що при осінньому обробітку ґрунту із збереженням стерні потужність снігового покриву в кінці зими звичайно в 1,5-2 рази більша, ніж після оранки.

Для глибокого плоскорізного обробітку застосовують плоскорізи, глибокорозпушувач КПГ-250, КПГ-2-150, ГПГ-2,2 (на глибину до 30 см).

Неглибоке плоскорізне рихлення здійснюється культиваторами плоскорізами КПГ-2,2, КПС-3,8, КПШ-9.

Добре зарекомендувало себе поєднання плоскорізного обробітку із щілюванням, що приводить до значного збільшення запасів вологи в ґрунті, запобігає утворенню поверхневого стоку. Застосовують для цього комбіноване знаряддя ЩПН-2,5 з допомогою якого одночасно здійсню­ється плоскорізне розпушування, щілювання і боронування.

Поверхневий обробіток ґрунту під озимі культурисприяє на­копиченню і зберіганню вологи в ґрунті, одержанню дружних сходів ози­мих та запобігає ерозії ґрунту.

Під сільськогосподарські культури, що розміщуються на еродованих ґрунтах передбачається внесення підвищених доз мінеральних добрив. Норми їх збільшуються на слабозмитих ґрунтах на 20-25%, середньозмитих - на 30-40%, на сильнозмитих на 40-50% в порівнянні з незмитими аналогічними ґрунтами.

В інтенсивних польових сівозмінахз зизооким насиченням просап­ними культурами норми органічних добрив збільшуються, а в грунтозахисних, де компенсаціяпередбачається використанням багаторічних трав - зменшуються.

У підвищенні продуктивності сільськогосподарських культур на еродованихземлях велике значення мають якість посівного матеріалу, строки, способи, норму висіву і глибина загортання насіння.

Норма висіву на схилових землях збільшується на 10%. Сівбу ярих проводять у більш ранні строки вузькорізним чи перехресним способом, на еродованих ґрунтах особливо на схилах південної експозиції насіння загортають на 1-2 см глибше, ніж на незмитих ґрунтах.

З метою створення на схилових землях постійного травостою широ­ко запроваджуються проміжні посіви, посіви сидеральних культур, а та­кожзбільшення посівних площ під багаторічними травами. Для запобі­гання змиву рекомендується також залишати частину рослинних решток (подрібненої соломи, стебел кукурудзи),як мульчуючого матеріалу і поповнення органіки.

На ґрунтах з гумусовим шаром невеликої глибини,щоб не виверта­ти на поверхню нижні, менш родючі шари ґрунту, проводиться оранка з поступовим (2-3 см) грунтопоглибленням.

Для залуження на орних схилових землях рекомендуєтьсятакі тра­восуміші:

1. Стоколос безостий 10-12 кг + вівсяниця лучна 7-8 кг, конюшина червона 5-6 кг, люцерна 8-9 кг.

2. Вівсяниця лучна 8-Ю кг, стоколос безостий 10-12 кг, еспарцет 30-35 кг люцерна синя 4-5 кг на гектар.

Накопичення вологи досягається шляхом снігозатримання, регулю­вання сніготанення, та застосування щілювання.

На ділянках з прикордонним травостоєм повинні бути створені умови для його росту і густоти.

У межах прибережних зон ріки Дністер забороняється :

· систематичне розорювання земель,

· застосування отрутохімікатів,

· випасання худоби і організація літніх таборів,

· стоянок автомобілів,

· здійснення руслорегулюючих робіт без затвердженого проекту,

· влаштування звалищ сміття, відходів виробництва і т.д

Створення прибережних смуг і водоохоронних зон утримання в належному стані і дотриманнярежиму використання їх території покла­дається на керівників господарства.

Забезпечення тваринницьких ферм та машинно-тракторного парку водою в господарстві проводиться за рахунок бурових колодязів. Для прийомуводи біля кожного з них побудовані водонапірні башти. Відпові­дно до „Інструкції по плануванні, забудові та благоустрою сільських на­селених пунктів Української РСР” (РБН-175-86 та БНІП 2,04-02-84), виді­лені перший і другий пояси зон санітарної охорони навколо бурових ко­лодязів і перший навколо водонапірних башт. Вони виділяються для збе­реження джерел водопостачання, підтримання якості води і охорони на­вколо бурових колодязів і перший - навколо водонапірних башт.Вонивиділяються для збереження, підтриманняякості води і охорони водо­забірних споруд від пошкодження або забруднення.

Враховуючи те, що водоносні горизонти бурових колодязів надійно захищені, перший пояс санітарної охорони встановлений в радіусі ЗО м і огороджений огорожею висотою 2 м. Другий пояс - у формі прямокутни­каіз сторонами 300х300 м.

Границі зони санітарної охорони водонапірних башт співпадають з огорожею площадки і приймаються не менше 30 м від стіни башти.

На території першого поясу забороняється всі види будівництва, проживання людей, випуск стоків, купання, напування і випас худоби, прання білизни, рибна ловля, застосування для рослин отрутохімікатів, органічних та деяких видів мінеральних добрив.

Споруди, що розташовані на території першого поясу зони са­нітарної охорони, повинні мати каналізацію,їх територія повинна бути впорядкована з тим, щоб уникнути забруднення території.

На території зони другого поясу забороняється розміщати тварин­ницькі ферми ближче 300 м, стійбища і випас худоби ближче 100 м від границь першого поясу.

У комплексі захисних, і водоохоронних заходів важливемісце за­ймають захисні лісові насадження, які в значній мірі розжелюють конце­нтровані потоки поверхневого стоку, зменшуютьїх швидкість, створюють сприятливі умови для поглинання зливових і талих вод ґрунтом, регу­люють сніговий покрив, підтримують сприятливий водний режим.

На території Городницької сільської ради розташовані села Городниця та Передівання, які за площею та кількістю жителів характеризуютьсянаступни­ми даними:

площа населених пунктів: с.Городниця – 1747,78 га, с.Передівання – 606,8 га;

кількість населення,чол.: с.Городниця -1115, с.Передівання - 282 га;

щільність населення, чол./га: с.Городниця - 1,9; с.Передівання - 1,4;

Територіальні організації СВК та ПСФГ і системи роз­селення створюють умови для покращення культурно-побутового обслуго­вування населення.

З точки зору економіки, запровадження контурно-меліоративної організації території в якості захисту ґрунтів від ерозії, підвищення урожайності сільськогосподарських культур, поліпшення економічного стану, зміцнить економічну основу господарств, дасть можливість час­тину грошових надходжень направити на соціальний розвиток сіл.

6. ОХОРОНА ПРАЦІ

Висока продуктивність праці топографо-геодезичних робіт повинна бути забезпечена комплексною безпечною діяльністю, наявністю механізованого транспорту, безперебійним постачанням матеріалів, спецодягом, харчуванням. На початку безпечна техніка і технологи передбачаються у технічних проектах, які уточняються при обговоренні і захисті.

Пізніше на основі технічних проектів перед початком польових робіт складаються робочі проекти безпечної організації польових робіт в конкретних умовах місцевості з урахування фізико-географічних і економічних особливостей району робіт. Враховуючи дані повідомлення, начальники партії при участі бригадирів складають робочий проект геологічних ходів і загальну схему маршрутів руху бригад.

При проектуванні безпечних маршрутів в першу чергу забезпечують можливість якісного виконання геодезичних вимірювальних робіт, намагаються зменшити протяжність ходу і замінити небезпечні ділянки шляху (труднопрохідні) більш безпечними. З цією метою межі ділянок окремих бригад намічають по берегах рік, а не по рамках трапеції. В місцях підходу до бази розміщених по одну сторону ріки, для частих переходів на другу сторону, проектують будівництво мостів або обладнання постійних човникових переправ.

Групові схеми безпечних маршрутів руху бригад складають на район дії трьох або чотирьох бригад і на район дії однієї або двох партій. Після цього, об'єднують ці схеми укладають карти маршрутів на зону дії всієї експедиції. Така карта використовується керівництвом експедиції для служб безпеки і організації робіт партій і бригад. Вона уточнюється і змінюється в залежності від зміни видів робіт, засобів транспорту і інше. На схемах маршрутів, крім мінімальної географічної основи, більш наочно наносять: шляхи руху бригад, місця і дати стоянок бригад, місце радіозв'язку і місце зустрічі бригадз начальником партії розміщенням продовольчих точок, без партії і штабу експедиції. Робочі проекти організації робіт і схеми руху бригад затверджуються начальником або головним інженером експедиції, і після цього вони стають засобом оперативного планування диспетчеризацією і управління експедиції і партії.

Трудове законодавство зобов'язує підприємства забезпечувати безпечні умови праці всім працівникам, тому в період підготовки до польових робіт керівникові експедиції і партії проводять заходи, що забезпечують профілактику захворювання і травматизму.

Перш за все виникає проблема підбору кадрів, яким не протипоказано виконання робіт, передбачених планом у даних географічних умовах. З цією метою проводяться обов'язкові медичні обстеження усіх працюючих. При цьому в направленні, на медогляд указується прохання дати закінчення про можливість даного працівники в. експедиційних умовах, з пішими переходами, з нічлігом у палатках, в певних географічних умовах на роботі зв'язаній з підніманням на високі споруди, дерева і інше. Для деяких робіт проводиться обстеження зору (на стерео-приладах, альпіністські випробування для роботи в горах ).

В підготовчій період встановлюється наявність в районі робіт ділянок місцевих інфекційних захворювань (туляремії, енцефаліту, лейшманіозу, бруцельозу і інші). У випадку виконання робіт в районах, ендемічних до тієї чи іншої інфекційної хвороби, керівництво експедиції своєчасно організовує прививки людям, які будуть працювати в даних умовах. Спецодяг і спецвзуття повинні відповідати місцевим умовам і витримувати установлені терміни. Поряд із спецодягом відповідним працівникам видаються захисні пристрої рятувальні і інші засоби техніки безпеки, передбачені типовими табельними положеннями. До їх числа належить видача бригадирам бойової зброї з відповідним запасом набоїв, якщо в даному районі можливий напад диких звірів. Персонально закріплена зброя реєструється в місцевому відділенні міліції. Передача місцевої зброї іншим особам і їх використання для полювання забороняється. Індивідуальний недоторканий запас продуктів видасться бригадирам при віддаленні пішими переходами бригад в малообжиті райони. В кінці підготовчих робіт перевіряють стан готовності кожної бригади до безпечного виконання доручених їм робіт, що оформляється спеціальним актом, що підтверджує відповідне спорядження бригади. Велику допомогу в роботі експедиції і партії при нещасних випадках надають місцеві мешканці і місцеві органи влади. Тому керівники експедиції і партії при першому знайомстві з районом робіт повинні ознайомити про роботу і районну адміністрацію, міліцію господарства, на території яких будуть проводитись топографо-геодезичні роботи.

Перед виїздом на роботу проводиться обов'язкове навчання і інструктаж польових робітників. Вступний інструктаж обов'язковий для нових робітників і студентів-практикантів. Після призначення їх на конкретну роботу здійснюється інструктаж на робочому місці, з практичним навчанням безпечних умов і методів праці. Крім роботи, кожний навчається організації безпечних переходів, переїздів, переправ, орієнтації на місцевості, наданню першої долікарської допомоги потерпілим. Працівники, прийняті на роботу на механізмах, або на роботи підвищеної небезпеки, яка вимагає технічної підготовки спочатку проходять спеціальне навчання, потім практична роботана місцевості, в полі, морі і в горах. Після перевірених випробувань вони одержують посвідчення на право виконання робіт. Для навчання і інструктажу на базі повинен бути кабінет по техніці безпеки, забезпечений літературою, плакатами, наочними посібниками і засобами техніки безпеки.

При проведенні робіт в районах, що мають вогнища інфекційних захворювань, проводиться інструктаж по мірах захисту від цих захворювань, вивченням норм і форми застосування репелентів. У всіх експедиціях до початку робіт необхідно повторити вивчення засобів і методів надання першої долікарської медичної допомоги потерпілим.

Значення транспорту на всіх видах геодезичних робіт важко переоцінити. Виконання всіх польових геодезичних робіт по тріангуляції, полігонометрії, нівелюванню і зйомках зв'язані з постійними переїздами з пункту в пункт. Більш того різні транспортні засоби: автомобілі, літаки, пароплави — приймають участь в процесі геодезичних робіт, як знаряддя праці. Переїзди і переходи при геодезичних роботах складають особливу категорію норми часу і в різних видах робіт, в різних географічних умовах вони складають від 30 до 40 % норми часу. Тому видно і травматизм при переїздах на топографо-геодезичних роботах складає від 20 до 30% від усіх нещасних випадків. Ця обставина заставляє звернути увагу на організацію і упорядкування переїздів, дисципліну і режим переїздів, на надійну механізацію засобів пересування, підвищення відповідальності і якості транспортних робіт, скорочення водних переправ і виховання дисципліни у водіїв.

Вимоги безпеки:

1. Відповідність наявних транспортних засобів процесу робіт, якості доріг,мостів,умовам перехідності.

2. Відповідність погодних умов для польоту, плавання, переходу, переправи.

3. Технічна справність і придатність транспортних засобів.

4. Наявність кваліфікованих і дисциплінованих водіїв і контроль застаном їх здоров'я.

5. Наявність комплекту слюсарних інструментів, запасних частин і матеріалів для дорожнього руху.

6. Забезпечення продуктами харчування, пальними і змащувальними матеріалами.

7. Наявність протиаварійних і рятувальних засобів.

8. Наявністьзасобів зв'язку (радіозв'язку) з базою партії (експедиції) в будь-якій точці пункту.

9. Правильна укладка і розміщення вантажу, без перевищеннямаси і габаритів.

10. Зручне рівномірне розміщення сидячих місць для пасажирів.

11. Дотримання правил руху, плавання, польотів.

12. Наявність точних повідомлень про шляхи переміщення і уміння орієнтуватись на шляху руху.

Крім загальних правил безпеки потрібно знати безпечні умови, що відносяться тільки до автомобільного транспорту. Кожна автомашина має пройти технічний огляд (ТО-І) (ТО-2) на основі якого видасться довідка про технічну справність автомашини.

Технічна справна машина має:

1. Добре діючі гальма .

2. Добре діючий стартер, що полегшує запаси двигуна.

3. Справне рульове управління, з люфтом руля не більше 25 градусів.

4. Справне вітрове скло з діючими очисниками.

5. Справну електропроводку освітлення і сигналізацію.

6. Відрегульовано зчеплення і коробка передач.

7. Справну систему охолодження .

8. Надійні замки дверей кабіни і запари бортів кузова.

9. Надійні камери і шини коліс .

10. Справні ресори.

11. Відсутність витікання бензини від бензобаку до карбюратора .

12. Разом з людьми не можна возити в тій же машині пально-мастильні матеріали, важкі бочки, бетонні моноліти, труби.

Вимушені в процесі робіт водні переправи порушують режим, ритми польових геодезичних робіт і нерідко створюють велику небезпеку. Водні переправи здійснюються: в брід (пішки, верхи, автомашиною, всюдиходом), перевозом-переплавом на (човнах, плотах, пароплавах, всюдиходах), перелітаючи на літаках і вертольотах, переходом (по льоду, греблі, мосту). Перепливи в брід через гірські річки починають зранку при низькому рівні води з 6-8 год. ранку. Піші переходи через річки в брід повинні здійснюватися з охороною по канату. Для використання автомобілів в рейсах необхідно перевірити їх гальма і при цьому встановити, щоб довжина гальмівного шляху на сухій рівній дорозі з твердим покриттям при швидкості ЗО км/год, не перевищувала величин, які вказані в таблиці 6.1

Таблиця 6.1.

Кожна автомашина закріплюється за певним водієм, який відповідає за техніку безпеки при переїздах на автомобілях людей і при транспортуванні вантажів. До управління автомобілями, що виїжджають у важкі рейси польових геодезичних робіт, призначаються водії 1 або 2 класу, або досвідчені водії 3 класу із стажем роботи не менше трьох років, які пройшли спеціальну підготовку і перевірку стану здоров'я .

Перед виїздом у рейс керівник геодезичних робіт видає водію технічний опис з зазначенням завдання і путівку, а водій виконує попередню перевірку автомобіля: роботу двигуна, заправку пальним, стан гальм, запалювання, рульове керування, освітлення, сигналізацію, відсутність витікання бензини і масла.

Вантажні автомобілі, призначені для перевезення людей, повинні бути обладнані надійно закріпленими лавками, драбинками для посадки і висадки пасажирів, твердим металічним каркасом, надійно закритим тентом. Лавки вздовж бортів розміщені на ЗО см нижче верхнього краю борта. Па такому автомобілі вантажопідіймальністю 1.5-2.0 т, дозволяється перевозити не більше 16 чоловік, на автомобілях вантажопідіймальністю 2.5-3.0 т.,не більше 20 чоловік, на автомобілі 3.5 - 4.0т., не більше 24 чоловік, на автомобілі вантажопідіймальністю 5 тон, не більше 30 чоловік. При переїзді бригад експедиції з геодезичними приладами в кузові автомашини не повинно бути більше 10 чоловік, якізабезпечені сидячими місцями. В нічний час перевезення людей заборонено. Швидкість руху на дорогах з твердим покриттям не більше 50 км/год., по ґрунтових дорогах не більше 30 км/год., в степу без доріг не більше 10 км/год.

Під час руху водій повинен слідкувати за дотримання правил техніки безпеки усіма пасажирами. Разом з людьми в тій же автомашині не можна перевозити пальне і змащувальні матеріали, важкі бочки, бетонні моноліти, труби, троси. При переїзді мостів необхідно скрупульозно оглянути необхідність мостів у справності і вантажу піднімання.

На неглибоких чорних річках з швидкою течією в брід переходять з опорою шляхом взаємної страховки двох-трьох чоловік. При виконанні геодезичних робіт поблизу населених місць можливі водні переправи на човнах вантажу підіймальних не менше 500 кг при ширині річки 300м і вантажу підіймальних 1000кг при ширині річки більше 300м. Не можна допускати переправи при перевантаженні човна вище ватерлінії. Кожен човен повиненмати надійні рятувальні засоби.

Команда до відплиття подається тоді, коли всі пасажири одягли і надули рятувальні пояси, нагрудники або жилети. Одночасно в човні перевозити людей і вантажі забороняється. В малонаселених районах, що мають багато річок, слід застосовувати надувні човни, які входять в спорядження польових бригад. У лісі можна будувати плоти, щоб при нахилах плоту вода не замочила речі, вантаж. Поверх плоту роблять настил із віток, або коротких полін посеред плоту на висоту до 30см. Керування плотом здійснюється веслами. Переправа на плотах дозволяється тільки в безвітряну погоду при швидкості руху до 2м/с. В зимовий час переходом через річку служить лід. При виборі місця для льодової переправи потрібно вибирати місця без тріщин льоду біля берега і на шляху переміщення. При підготовці льодової переправи необхідно визначити товщину льоду і його вантажу піднімання. В місцях з'їзду з берега на лід і на місці виїзду з льоду на берег потрібно зробити помости, відвернуть утворення тріщин біля берегу. Перед виїздом на лід люди повинні зійти з машини і йти за нею на відстані 20м, маючи при собі два канати довжиною 30м. Водій повинен вести машину з відкритими дверцятами, які прив'язані до кузова. Швидкість руху по льоду не більше 8км/год.

В період потепління льодової переправи слід проводити в ранній час. Для зменшення числа водних переправ необхідно будувати тимчасові мости і поромні переправи білябазипартій. При виробничій необхідності мости можуть бути пішохідні.

ВИСНОВОК

При розробці даного дипломного проекту проведено аналіз існуючого використання земель на території Городницької сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області за даними земельного кадастру про правовий режим земель, їх розподіл серед власників землі і землекористувачів, за категоріями земель, про якісну характеристику народногосподарську цінність земель.

Проект складається із шести розділів.

В перший розділ включено загальні відомості з використаних джерел необхідної для складання дипломного проекту літератури.

В другому розділі подано фізико-географічний опис Городницької сільської ради, та аналіз земель, які закріплені за цією територією. На території сільської ради знаходиться два населені пункти с.Городниця та с.Передівання. З даного розділу бачимо, що земельний фонд по сільській раді становить 2354,6 га земель, в т.ч. землі с.Городниця 1747,8 га, землі с.Передівання – 808,6 га.

Основними сільськогосподарськими виробниками є СВК "Надія" та ПС(Ф)Г "Колос". Крім цього на території сільської ради функціонують землі закладів науки, освіти, культури, промисловості, транспорту, землі рекреаційного призначення, землі державного лісового, водного фондів, землі запасу.

На землях сільськогосподарського призначення переважають темно-сірі опідзолені глеюваті середньосуглинкові та чорноземи опідзолені важкосуглинкові (45е та 41е).

В результаті роздержавлення та приватизації зроблено розподіл земель за землевласниками та землекористувачами: в приватній власності знаходяться землі (паї) площею 151,1 га, СВК «Надія» користується площею 104,4 га, ПС(Ф)Г "Колос" – 6,7га.

Державний земельний кадастр (третій розділ проекту) включає такі складові частини:

1) кадастрове зонування;

2) кадастрові зйомки ;

3) бонітування ґрунтів;

4) економічну оцінку земель;

5) грошову оцінку земель;

6) державну реєстрацію земельних ділянок;

7) облік кількості та якості земель.

Кадастрове зонування включає встановлення: місця розташування обмежень щодо використання земель; меж кадастрових зон та кварталів; меж оціночних районів та зон; кадастрових номерів.

Кадастрова зйомка - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Важливе значення мають дані бонітування ґрунтів - порівняльної оцінки якості ґрунтів за їх основними природними властивостями, які мають сталий характер та суттєво впливають на урожайність сільськогосподарських культур. Бонітування ґрунтів проводиться за 100-бальною шкалою. Вищим балом оцінюється ґрунт з кращими властивостями, які мають найбільшу природну продуктивність. На території Городницької сільської ради - це ґрунти 45е (темно-сірі опідзолені глеюваті слабозмиті) та 41е (чорноземи опідзолені важкосуглинкові).

Економічна оцінка земель - це оцінка землі як природного ресурсу і засобу виробництва за показниками, що характеризують продуктивність земель, ефективність їх використання та дохідність з одиниці площі Економічна оцінка земель різного призначення проводиться для порівняльного аналізу ефективності їх використання. Дані економічної оцінки земель є основою грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського цільового призначення.

Одночасно з посиленням ролі даних державного земельного кадастру значно зросла роль грошової оцінки земельних ділянок. Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною та експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо. Експертна грошова оцінка використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок. Нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення с.Городниця становить: ріллі – 3404803,74 грн. , багаторічні насадження – 276703,28 грн., сінокоси – 17645,98 грн., пасовища – 68507,16 грн.

Значення даних державної реєстрації земельних ділянок особливо зростає тепер, із здійсненням земельно-правових угод. Це дуже важливо для забудованих земель, коли разом з купівлею-продажем об’єктів нерухомості продається-купується право власності на земельні ділянки. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель.

Державний реєстр земель складається з двох частин:

- Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок ;

- Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Облік кількості земель відображає відомості, які характеризують кожну земельну ділянку за площею та складом угідь.

Облік якості земель відображає відомості, які характеризують земельні угіддя за природними та набутими властивостями, що впливають на їх родючість, за ступенем забруднення ґрунтів.

Кошторис по нарахуванню заробітної плати та складання календарного графіку на виконання робіт по складанню технічної документації з грошової оцінки земель населеного пункту с.Городниця Городенківського р-ну подано в четвертому розділі дипломного проекту.

У дипломному проекті приділяється увага охороні навколишнього середовища (розділ 5) та охороні праці (розділ 6). Приведено сучасний екологічний стан основних природних ресурсів: земельних, водних, атмосферного повітря та заходи по підвищенню родючості ґрунтів.

Використавши знання, отримані в процесі вивчення основ наукової організації праці, описано організацію безпечних умов праці у польових роботах, загальні вимоги безпечного пересування на всіх видах транспорту.

Отже, в даному дипломному проекті охоплено весь комплекс робіт, необхідних для ведення державного земельного кадастру.

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК

1. Гнаткович Д.І., Возняк Р.П., ГулькоР.Й., Ступень М.Г. Науко­во-методичні положення оцінки земель України у світових цінах. Львів.-1995.-68с.

2. Гнаткович Д.І. Земельна реформа в Україні. (Сучасний стан і перс­пективи). - Львів. 1993. - С.36.

3. Гнаткович Д.І., Ступень М.Г., Гулько Р.И. Проблемні аспекти при­ватизації земель в умовах різних форм господарювання. /Вісник ЛДАУ. Економіка АПК № 4.- 1998.- С.412-416.

4. Земельна реформа на Україні: Збірник законодавчих іурядових ак­тів. - Київ: Україна,1991.- 96 с.

5. Земельний кодекс України. - Львів.-2001.- 80 с.

6. Казьмір П.Г., Мицай М.А. Землеустрій - основа реалізації земель­ної реформи//3емлевпорядкування в умовах нових форм викорис­танняземель. - 36. наук. праць. ЛСГІ.- Львів. - 1992.- С.4-12.

7. Кисіль В.Г. Проблема організації використання і впорядкування зе­мель в умовах реформ / Проблеми реформування земельнихвідносин в умовах західного регіону України. - Вісник ЛДАУ. - № I.-1997.-С.173.

8. Конституція України, - К,- 1996.

9. Магазинщиков Т.П. Земельний кадастр. - Львів. -Світ.-1991.

10. Методика грошової оцінки земель сільськогосподарського приз­начення та населених пунктів. - 1995.

11. Методичні рекомендації по виробничій перевірці і визначенню ефе­ктивності роздержавлення і приватизації земель сільськогос­подарських підприємств. - Чернівці, 1996.

12. Про земельну реформу. Постанова Верховної Ради України від 18 грудня 1990 р.

13. Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки. Указ Президента України від 3 грудня 1999р.

14. Про порядок ведення державного земельного кадастру. Постанова Кабінету Міністрів № 15.- Київ.-1993,

15. Про Програму створення автоматизованої системи ведення держав­ного земельного кадастру. Постанова Кабінету Міністрів від 2 груд­ня 1997р.

16. Проблеми земельного кадастру та застосування його даних в умовах ринкової економіки. Монографія / Під ред. Д.І.Гнатковича. -Львів, ЛДАУ,- 1996.- 104с.

17. Ступень М.Г., Гулько Р.Й., Микула О.Я., Ковалишин О.Ф., Кисіль Л.Ф., Шпік Н.Р., Музика Н.М., Радомський С.С., Нестеренко Г.Б. Теоретичні основи державного земельного кадастру. - Львів. - 2003, ст.166-288.

18. Шворак А.М., Сохнич А.Я., Кисіль Л.Ф. Моніторинг земель в систе­мі управління земельними ресурсами / Використання та впорядку­вання земель. - Зб. наук праць. - Львів, - 1995.- С.41-47.