Україна у складі СРСР: 1917 – 1991 роки

І.

Великій Жовтневій соціа­лістичній революції належить виз­начне місце в історії людства. Це - галерна подія XX сторіччя. Успіх революції що перервала капіта­лістичний шлях, визначався об'єктивною неминучістю розвит­ку Росії, яка відкинула західні варіанти розвитку і відкрила простір соціалістичному шляхові. Вона була більш закономірною, аніж всі попередні революції Європи, «Ленін виявився геніаль­ним стратегом і тактиком рево­люції. Як стратег він ніколи не ви­пускав з уваги кінцеве завдання революції - соціалізм, як тактик зумів забезпечити реалізацію цієї стратегії в незмірно складних політичних і економічних умовах», - писав канадський професор політології Олег Арин.

Днем перемоги Жовтневої революції стало 7 листопада (25 жовтня за старим стилем) 1917 р,, коли у Петрограді відбулося збройне повстання. У той же день Центральна Рада прийняла ІІІ-й Універсал, у якому не можна бачити лише те, що Україна про­голошувалася Народною Рес­публікою, - соціально-економічна програма Універсала була відповіддю української буржуазії на революцію.

Увечері того ж жовтневого дня відкрився ІІ-й Всеросійський з’їзд Рад, який проголосив вста­новлення Радянської влади, прийняв історичні декрети про мир, про землю і створив перший Ра­дянський уряд - Раду Народних Комісарів на чолі з В. І. Леніним. На з'їзді від України були 126 делегатів, котрі представляли 69 місцевих Рад. Більшість з них висловилась за перехід влади до рук Рад. Цей факт спростовує твердження українських націоналістів про те, ніби на ІІ Всеросійському з їзді Рад Україна не була представлена І що його рішення для неї не були обов'язковими.

Звістка про перемогу революційних сил у Петрограді швидко сягла України. Вона, вик­ликала величезний підйом широ­ких мас. Слідом за Петроградом робітники й солдати на чолі з більшовиками заявили про перехід всієї влади до Рад у Луганську, Макіївці, Горловці, Щербиновці, Дружківці, Крама­торську та Інших містах Донбасу, у ряді районів прифронтової пол­оси. Революційний героїзм у бо­ротьбі за владу Рад виявили тру­дящі Києва, Харкова, Катеринос­лава та інших міст.

11-12 (24-25) грудня 1917 р. у Харкові відбувся 1-й Всеукраїнський з’їзд Рад, який, виражаючи волю трудящих України, прийняв історичне рішення про створення вільної, суверенної Радянської держави. «Влада на території" Української республіки, - говорилось у пос­танові з їзду, - віднині належить виключно Радам робітничих, со­лдатських і селянських депута­тів . Україна оголошується Республікою Рад робітничих, солдатських і селянських депу­татів».

З'їзд оголосив Центральну Раду поза законом, а всі її пос­танови й розпорядження -недійсними, прийняв рішення про встановлення федеративно­го зв’язку Радянської України з Російською Радянською респуб­лікою. Український народ вперше в історії знайшов народну державність. Створення Україн­ської Радянської Республіки зустріло загальне схвалення в Радянській Росії, В. І. Леніна.

У практиці відносин між РРФСР і УСРР вперше був втілений у життя новий тип відносин між радянськими республіками - об єднання в соціалістичній федерації за при­нципами рівноправ’я націй, братської співдружності в інтере­сах спільної боротьби.

Після 1-го Всеукраїнського з'їзду Рад співвідношення сил змінилося на користь революційних. 27 грудня 1917 р. робітники і солдати Катериносла­ва піднялись на збройне повстання й встановили Радянську владу. 14 січня 1918 р. вона була проголошена в Одесі, а 26 січня - у Києві, після визволення міста від гайдамаків.

30 січня 1918 .о. Радянський уряд України переїхав з Харкова до Києва. А у лютому Радянська влада запанувала майже на всій території України, центральна Рада зазнала військової й політичної поразки.

Співробітництво і взаємодопомога братських радянських республік допомогли відстояти у вогні громадянської війни заво­ювання Жовтня. Робітники, солда­ти, селяни підтримали більшовиків, котрі зуміли виграти громадянську війну, хоча білі армії в її ході спиралися на допомогу 14-тиіиоземних держав.

Переможне закінчення грома­дянської війни, розгром Іноземних інтервентів створили умови для переходу до мирного соціа­лістичного будівництва.

II.

Інтереси соціалістичного будівництва настійно вимагали об єднання всіх ресурсів радянсь­ких республік - і всі вони тісніше згуртовувались навколо РРФСР.

Радянська Україна була од­ним з Ініціаторів створення СРСР. Делегати VII Всеукраїнського з їзду Рад, який зібрався 10 груд­ня 1922 року в Харкові, отримав­ши телеграму 6. І. Леніна: «Вітаю Відкриття Всеукраїнського, з їзду Рад. Одним з важливих: питань, яке доведеться розглянути з'їзду, є питання про об'єднання республік», одностайно підтри­мали ленінську ідею створення СРСР.

30 грудня 1922 р. І Всесоюз­ний з'їзд Рад, що відбувся у Москві, прийняв Декларацію і Со­юзний договір про створення багатонаціональної держави - Союзу Радянських Соціалістичних Республік на принципах добро­вільності, повного рівноправ’я, суверенітету й співробітництва.

Створення СРСР стало одним з вирішальних факторів, які за­безпечували сприятливі умови для створення суспільства на соціалістичних засадах з метою прискореного соціально-економічного й культурного ро­звитку, зміцнення оборонного потенціалу країни в умовах капіталістичного оточення. Вели­чезні перспективи відкрилися пе­ред Україною. У результаті здійснення курсу на соціалістичну індустріалізацію, колективізацію сільського господарства і куль­турну революцію, зміцнення багатонаціональної держави на місці колишньої Російської Імперії була створена одна з наймогутніших держав світу. У1937р. СРСР посідав по промисловому виробництву перше місце в Європі І друге в світі після США. (Нагадаємо, що, в 1913 р. Росія за загальним обсягом промислового виробництва посідала 5-е місце в світі після США, Німеччини, Англії, Франції). На цей час глибокі зміни відбулися в економічному, культурному житті країни, соціально-класовій струк­турі радянського суспільства, економічною основою якого ста­ла суспільна власність на засоби виробництва. Утвердився соціа­лістичний спосіб виробництва. Однак справі будівництва соціалізму в СРСР багато шкоди завдало те,, що на рубежі 1928-1929 рр. Й. Сталін, його на­йближче оточення і ті, хто його підтримував, здійснили відхід від ленінської концепції і ленінських принципів будівництва соціа­лістичного суспільства. У країні утвердилась командно-адміні­стративна система з вольовими методами керівництва, відбулась деформація суспільства. Наслідки цього відомі, і це тема для окре­мої розмови.

Трудящі Української РСР за­вдяки допомозі інших союзних республік домоглись величезних успіхів у соціалістичному будівництві. Створювались нові Фабрики й заводи, виникали й розвивались нові галузі промис­ловості, здійснювався перевод народного господарства на нову технологічну основу. На кінець другої п'ятирічки на ""нових і повністю реконструйованих ста­рих підприємствах випускалося чотири п'ятих всієї промислової продукції.

Як і будь-які революційні пе­ретворення, в гострій боротьбі проходила в Україні колекти­візація сільського господарства. У 1927 р. був взятий курс на даль­ший розвиток усіх форм коопе­рації, що відповідало потребам радянського суспільства, інтере­сам робітничого класу і трудово­го селянства. Передбачався пос­туповий перехід до колективної обробки землі. Однак у 1929 р. керівництво партії і держави на чолі Й. Сталіним відкидають цей курс, що приводить до ви­никнення труднощів, перегинів, помилок у колгоспному будівництві і в Україні. Автор повністю погоджується, з тією критикою цих помилок і зловживань, яка була на сторінках дру­кованих органів. Разом з тим слід сказати, що завдяки конкретній роботі зі зміцнення колгоспів, підвищення їх ефективності було створено потужну матеріально-технічну базу колгоспного ладу. Досить сказати, що в 1940 р. на озброєнні колгоспів, радгоспів, МТС було близько 100 тисяч тракторів, більше 33тїїсяч-комбайнів, майже 35 тисяч ватажних автомашин.

У ході здійснення культурної революції необхідно було ліквідувати неписьменність, яка складала в Україні високий відсоток, особливо у сільській місцевості. На кінець другої п'ятирічки неписьменність в Україні практично була ліквідована, у вузах навчалось більше 100 тисяч студентів, відкривались нові школи, клуби, бібліотеки, працювало більше 200 науково-дослідницьких установ.

Наприкінці сорокових років Українська РС° у складі Радянсь­кого Союзу за своїми еконо­мічним, технічним, науковим потенціалами вважалася однією з найбільш розвинутих країн Європи. У цей час 92% всієї промис­лової продукції України виробля­лось на нових і реконструйованих підприємствах. Виробництво електроенергії збільшилось у 24 ризи, а випуск машин – у 42 рази у порівнянні з 19І7 раком. З виробництва металу і машин Україна перевершила такі розвинені держави як Франція і Італія, з виплавки чавуну - всі країни Європи, за винятком Німеччини.

Є над чим поміркувати, чи не так?

Міфи націонал-демократів про те, що Радянська Росія «гра­бувала» Україну, не витримують ніякої критики. Цих величезних успіхів Українська РСР досягла у складі Союзу РСР завдяки героїчній праці народу республіки, йдучи шляхом Жовтня й соціалізму.

ІІІ.

Сила єдності братських народів не раз виявлялась на крути* поворотах історії. З особ­ливою переконливістю це показа­ла Велика Вітчизняна війна.

З боку фашистської Німеч­чини та її союзників війна мала несправедливий, загарбницький характер, з боку Радянського Со­юзу вона була оборонною, анти­фашистською, найбільш справед­ливою зі всіх воєн, які знала історія. Ця війна була серйозним екзаменом на життєздатність соціалістичного ладу, на міцність багатонаціональної держави. На їх захист піднялись усі. Вперше у бій пішло й покоління, народжене Жовтнем і виховане радянським ладом.

Український народ пам'ятає страхіття цієї жахливої війни, жорстокий окупаційний фашис­тський режим. Доля України вирішувалась біля стін Москви, І на берегах Волги й Дніпра, на Курській дузі . Запеклі битви за ^визволення України почались восени 1943 р. на Луганщині. А 8 жовтня І944 р. був визволений останній населений пункт - село Лавочне Львівської області. 2.8 жовтня 1944 р. завершилось виз­волення Від гітлерівців Закарпат­тя, населення якого висловилось за возз’єднання з Радянською Україною. Цим актом, як і повер­ненням в лоно вітчизни Західної України в 1939 р. і Північної Буко­вини в 1940 р., український народ здійснив свою вікову мрію І про возз'єднання всіх своїх споконвічних земель у єдиній Українській державі. Саме таку територію успадкувала незалежна Україна, і цей Історичний факт слід пам'ятати всім нинішнім політикам різних орієнтацій, перш за все західного регіону.

Історичний досвід переконли­во показав, що тільки спільними зусиллями народи колишнього Радянського Союзу змогли відстояти від гітлерівських загарбників свою свободу і незалежність, право на життя. Натхненником і організатором перемоги у Великій Вітчизняній війні була партія комуністів.

Величезна сила радянського патріотизму і дружби народів на­очно виявилась в період відбудови зруйнованого народно­го господарства республіки. Рани війни були настільки тяжкі, що, здавалось, потрібні десятки літ, щоб їх вилікувати. Адже в руїнах лежало 714 міст, 28тисяч сіл, були знищені тисячі промислових підприємств, близько 40% жилих будівель. На допомогу Україні прийшла вся країна. Тільки в 1946-1948 рр. з Російської Феде­рації й інших братських республік надійшло більше 45 тис, верстатів і обладнання, десятки тисяч тонн металу і т. д. З 6.2 тис. крупних підприємств, побу­дованих, відбудованих і введених в дію в ці роки на території Європейської частини СРСР, 4,1 тис. були зведені у нашій республіці. Разом з відновленням економічного потенціалу України зростав добробут народних мас. Так, уже в грудні І947 р. була відмінена карткова система, проведена грошова реформа. У дальшому І РИЧІ проводилось зниження цін на товари масового вжитку. Здійснений був перехід робітників і службовців на робітничий тиждень з вихідним днем, що відповідало умовам мирного часу, і т.д.

IV.

Проблеми неухильного ро­звитку економіки України, підвищення життєвого рівня народу вирішувались у всіх післявоєнних п'ятирічках.

Уже в 1984 р. промисловість республіки випускала продукції в 16 разів більше порівняно з 1940 р. Промисловість Української РСР нараховувала більш як 150 галузей. Всебічний розвиток одержа­ли створені за роки Радянської влади авіаційна, суднобудівна, автомобільна, тракторна, радіотехнічна, приладобудівна, космонавтики та ін. До речі, Українська РСР запустила у космос 400 супутників.

Вживались заходи, спрямо­вані на дальший розвиток сільськогосподарського вироб­ництва. В одинадцятій п'ятирічці поряд з задоволенням запитів населення на хлібобулочні виро­би, крупи, яйця і цукор, поліпшувалось постачання моло­ком, м'ясом і плодоовочевою продукцією. Далі вся увага була направлена на те, щоб збільшити вживання населенням м'яса, ро­слинного масла, основних видів овочів і фруктів.

Завдяки постійній турботі держави поліпшувались соціально-економічні умови тру­дящих. Лише за роки десятої (1976-1980) п'ятирічки реальні доходи на душу населення збільшились в Україні на 15%. Заробітна плата робітників і службовців зросла на 75%. Роздрібний, товарооборот дер­жавної і кооперативної торгівлі зріс проти 1940 р. в 11 разів. Люди бачили перспективу і впев­нено дивились у завтрашній день. Конституцією УРСР гаран­тувалось право на труд з його оплатою, на відпочинок, на без­платні освіту і медичне обслуго­вування, матеріальне забезпечен­ня по старості, право на житло, на користування досягненнями культури і т. д.

Високого рівня розвитку досягли наука, культура і мистецт­во, духовне зростання людей. Хіба не про авторитет української художньої літератури свідчать такі факти: твори українських письменників виходили 40 мовами народів СРСР; тільки в 1981 р. торговельні фірми 110 країн світу закупили більше 4 млн. примірників книг, виданих в Україні. Громадяни з 114 країн світу навчались у вузах республіки. Щороку театри України показували більше 46 тис. спектаклів, на яких побували мільйони глядачів. Багато досяг­нень науки і культури стали відомі й визнані в усьому світі. Зростав культурний обмін із зарубіжними країнами.

Україна, її продуктивні сили тисячами виробничих зв'язків були поєднані з усіма респуб­ліками країни, усі разом вони складали дійсно єдину живу економічну тканину союзної дер­жави, єдиний народногоспо­дарський комплекс СРСР.

Націонал-демократи перекреслюють усі ці досягнення у своїх кон'юнктурних політичних цілях, відкидаючи все те, що було зроблено радянськими поколін­нями українського народу, бубо­нять про якесь «відродження» .

Україна за своїм еконо­мічним, технічним і науковим потенціалом мала найбільш спри­ятливі можливості для переходу до ринкових відносин без потрясінь. Однак цього не було зроблено.

Нинішньому поколінню українців, керівникам держави треба обміркувати все це і зро­бити правильні висновки з уроків історії, з цих фактів. Зокрема з такого, від якого відвернутись не­можливо: чому Україна опинилась на 95 місці серед країн світу - в усіх відношеннях? І не незалежність є виною цього, а руйнування суспільно-політичного ладу, встановленого після пере­моги Великого Жовтня, всього того, що було досягнуто у післяжовтневий період.