Призначення загального та спеціального фондів бюджету

Бюджет може складатися із загального та спеціального фондів.

Загальний фонд бюджету включає:

1) всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду;

2) всі видатки бюджету за рахунок надходжень до загального фонду бюджету;

3) фінансування загального фонду бюджету.

Спеціальний фонд бюджету включає:

1) бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень;

2) гранти або дарунки (у вартісному обрахунку), одержані розпорядниками бюджетних коштів на конкретну мету;

3) різницю між доходами і видатками спеціального фонду бюджету.

Розподіл бюджету на загальний та спеціальний фонди визначається законом про Державний бюджет України. Джерела формування спеціального фонду визначаються виключно законами України.

Підставою для рішення відповідної ради про створення спеціального фонду у складі місцевого бюджету може бути виключно закон про Державний бюджет України.

Передача коштів між загальним та спеціальним фондами бюджету дозволяється тільки в межах бюджетних призначень шляхом внесення змін до закону про Державний бюджет України чи рішення відповідної ради.

Платежі за рахунок спеціального фонду здійснюються в межах коштів, що надійшли до цього фонду на відповідну мету.

Створення позабюджетних фондів органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами не допускається.

Спеціальний фонд бюджету - складова бюджету, яка включає надходження до бюджету, призначені для спрямування на конкретні заходи, та витрати з бюджету на реалізацію цих заходів, які провадяться за рахунок відповідних надходжень.

Як відомо, бюджетні установи, крім основної діяльності, яка фінансується за рахунок коштів загального фонду бюджету (себто платників податків), можуть провадити господарську діяльність, надавати платні послуги тощо. Такі доходи спрямовуються до спеціального фонду бюджету.

Спеціальний фонд бюджету. Бюджетний кодекс (п. 4 ст. 13) передбачає, що розподіл бюджету на загальний та спеціальний фонди визначається законами про Державний бюджет України.

Згідно з п. 3. ст. 13 Бюджетного кодексу, спеціальний фонд 1 бюджету включає:

1) бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень;

2) гранти або подарунки (у вартісному обчисленні), одержані розпорядниками бюджетних коштів на конкретну мету;

3) різницю між доходами і видатками спеціального фонду бюджету.

Джерела формування спеціального фонду визначаються законами України про Державний бюджет України.

Тобто до спеціального фонду кошторису відносяться кошти, що надійшли на відповідну (п. 7 ст. 13 Кодексу) мету та розподіляються за повною економічною класифікацією на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов’язаних з виконанням установою основних функцій.

Кошторис доходів і видатків спеціального фонду. Для забезпечення своєї діяльності будь-яка бюджетна установа складає індивідуальні кошториси й плани асигнувань за кожною бюджетною програмою (функцією), яку вона буде виконувати, наприклад, для надання послуг населенню тощо.

Згідно з п. 1 Порядку №228, кошторис бюджетних установ (далі - кошторис) є основним плановим документом, який надає повноваження бюджетній установі щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування.

Загальний фонд бюджету - складова бюджету, яка включає надходження до бюджету, визначені законом про бюджет для забезпечення фінансовими ресурсами загальних витрат з бюджету, здійснення яких передбачається за рахунок надходжень до загального фонду бюджету.

Державні цільові фонди - це форма перерозподілу і використання фінансових ресурсів, залучених державою для фінансування суспільних потреб з визначених джерел, які мають цільові призначення.

Державні цільові фонди поділяють на: соціальні та економічні.

До найважливіших соціальних фондів в Україні належать:

· Пенсійний фонд;

· Фонд Чорнобиля;

· Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

· Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;

· Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

До економічних фондів належать:

· Державний дорожній фонд України (у складі Державного бюджету України);

· Державний фонд охорони навколишнього природного середовища та інші;

Державні цільові фонди - це сукупність фондів грошових коштів, які знаходяться в розпорядженні центральних і місцевих органів влади.

Шляхи утворення державних цільових фондів:

· відокремлення видатків Державного бюджету на певні цілі, що мають першорядне значення для країни в даний момент;

· формування спеціальних фондів, які мають самостійні джерела доходів.

Цільові фонди бюджету включають бюджетні призначення виключно на конкретні цілі у таких випадках:

· якщо законом передбачене покриття видатків із конкретно визначеного джерела надходжень;

· у випадку одержання центральними, місцевими органами влади або безпосередньо розпорядником бюджетних коштів дотації, гранту чи дарунка у вартісному розрахунку на конкретну мету.

Рахунки цільових фондів Державного бюджету створюють у відповідності до законів.

Передача коштів з рахунка загального фонду на рахунки цільових фондів бюджету дозволяється тільки у відповідності до бюджетних призначень.

Управління коштами державних цільових фондів є автономним відносно бюджетів. Керівництво цих фондів самостійно визначає напрями витрачання коштів відповідно до законодавства.

Цільові фонди певною мірою доповнюють Державний бюджет, мають строго цільове призначення і на інші цілі не використовуються.

По суті перелічені фонди є новою складовою частиною фінансів України, яка перебуває на стадії становлення.

Для забезпечення виконання Закону України «Про пенсійне забезпечення» у 1992 р. було створено Пенсійний фонд України як самостійну фінансову структуру.

Кошти фонду не входять до Державного бюджету і не можуть бути використані на інші цілі, крім виплати пенсій і допомоги.

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності здійснює управління загальнодержавним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття створений для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів для надання соціальних послуг.

Страхування від нещасного випадку та професійного захворювання є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист з охорони життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Фонд для здійснення заходів з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення (Фонд Чорнобиля) було створено відповідно до постанови Верховної Ради України № 2006-ХП від 20 грудня 1991 р.

Для концентрації коштів з метою цільового фінансування природоохоронних і ресурсозберігаючих заходів, а також для зменшення впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення у 1991 році було створено Державний фонд охорони навколишнього природного середовища.

Головним розпорядником коштів Фонду є Міністерство екології і природних ресурсів в особі його Міністра.

Державний фонд охорони навколишнього природного середовища є складовою Державного бюджету України.

Доходи бюджету класифікуються за такими розділами: 1) податкові надходження; 2) неподаткові надходження; 3) доходи від операцій з капіталом; 4) трансферти.

Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Неподатковими надходженнями визнаються:

1) доходи від власності та підприємницької діяльності;

2) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;

3) надходження від штрафів та фінансових санкцій;

4) інші неподаткові надходження.

Трансферти - це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

I. Класифікація доходів бюджету (витримка)

Видатки бюджету класифікуються за:

1) функціями, з виконанням яких пов'язані видатки (функціональна класифікація видатків);

2) економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків);

3) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків);

4) за бюджетними програмами (програмна класифікація видатків).

Функціональна класифікація видатків має такі рівні деталізації: 1) розділи, в яких визначаються видатки бюджетів на здійснення відповідно загальних функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування;

2) підрозділи та групи, в яких конкретизуються напрями спрямування бюджетних коштів на здійснення відповідно функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування.

За економічною класифікацією видатки бюджету поділяються на поточні видатки, капітальні видатки та кредитування за вирахуванням погашення, склад яких визначається Міністром фінансів України.

Відомча класифікація видатків бюджету визначає перелік головних розпорядників бюджетних коштів. На її основі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів.

Програмна класифікація видатків бюджету застосовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом.

Економічна класифікація видатків бюджету

* - застосовуються в частині здійснення видатків бюджетних установ за рахунок власних надходжень, (одержаних від надання платних послуг).

Особливістю нової бюджетної класифікації є чітке розмежування видатків за економічними ознаками з детальним розподілом коштів за їх предметними ознаками (заробітна плата, нарахування, всі види господарської діяльності, виплати населенню, що іменуються як трансферти населенню, та інші категорії). Такий розподіл дає можливість виділити захищені статті бюджету та забезпечує єдиний підхід до всіх отримувачів з точки зору виконання бюджету.

Під видатками розуміють державні платежі, які не підлягають поверненню. Видатки поділяються на поточні та капітальні. Вони бувають відплатними, тобто здійсненими в обмін на товар чи послугу, або невідплатними (односторонніми). Категорія видатків не включає платежів в рахунок погашення державного боргу, які класифікуються як фінансування. Список використаної літератури

1. Бровкова Е. Г., Прондус Й. П. Финансово-кредитная система государства.- К.: Сирин.- 1997.

2. Василик О. Д., Павлюк К. В. Державні фінанси України: Підручник.- К.: НІОС.- 2002.- С. 608.

3. Василик О. Д. Державні фінанси України: Навч. посібник.- К.: Вища школа, 1997.- С. 383.

4. Держава, податки, бізнес / В. М. Суторміна, В. М. Федосов, В. Л. Андрущенко: За ред. В. М. Фе­досова.- К.: Либідь, 1992.- С. 328.

5. Деркач М., Гордєєва Л. Бюджет і бюджетний процес в Україні: Навч. посібник.- Дніпропетровськ, Пороги, 1995.- С. 256.

6. Економічна теорія: Політекономія. Підручник / За ред. В. Д. Базилевича.- К.: Знання, 2001.- С. 581.

7. Єпіфанов А. О., Сало І. В., Д'яконова І. І. Бюд­жет і фінансова політика України: Навч. посібник. - К.: Наукова думка, 1997.- С. 303.

8. 60. Загальна теорія фінансів. Б. М. Діденко, В. Д. Попова, В. В. Прядко.- Чернівці: Ратуша, 2000.-С. 638.