Статистика ощадної справи

Сутність і функції ощадної справи

Вклад — це грошова сума, внесена в банк для зберігання на певних умовах з метою отримання прибутку.

Основні операції з акумуляції грошових нагромаджень населення виконують установи ощадного банку.

Ощадна справа вивчає:

• розвиток і розміщення установ ощадного банку;

• чисельність і склад вкладників;

• розмір і динаміку заощаджень.

До завдань статистики ощадної справи належать:

• забезпечення інформацією про стан і розвиток кредиту;

• залучення в національно-господарський оборот грошових нагромаджень населення.

Система показників ощадних банків

До найважливіших показників статистики ощадної справи належать:

• кількість установ ощадного банку;

• чисельність і склад вкладників;

• сума внесених вкладів.

Для характеристики розвитку ощадної справи обчислюють динаміку цих показників.

Основні середні показники статистики ощадної справи:

• середній розмір вкладу на одного вкладника;

• середня сума вкладу на одну установу ощадного банку;

• середній строк зберігання вкладів.

Відносні показники інтенсивності визначають у розрахунку на1000 або 10000 осіб. У статистиці ощадної справи найчастіше застосовують такі показники інтенсивності:

• кількість вкладників на певну кількість осіб;

• кількість ощадних установ на певну кількість населення, яка припадає на одну установу ощадного банку.

Крім того, розраховують такі показники:1. Середній розмір вкладу:

де a — залишки вкладів; N — чисельність вкладників (приймаютьтакою, що дорівнює кількості поточних рахунків).

2. Середній термін зберігання вкладів (t). Розраховують яксередню арифметичну зважену з термінів зберігання конкретнихвкладів (t) і сум за вкладами (a):

На практиці цей показник визначають за формулою

де ^ di — сума фактично нарахованих на рахунки вкладників процентів за певний період часу; ^ do — умовна сума процентів, яка була б нарахована на рахунки вкладників, якби вклади зберігалися весь календарний період; Д — кількість календарних днів досліджуваного періоду.

3. Коефіцієнт припливу вкладів. Розраховують як відношення суми припливу вкладів за звітний період (^Пі) до залишків вкладу на початок періоду (Зп):

Сума припливу вкладів визначається як різниця між надходженням і вибуттям вкладів.

Ступінь осідання вкладів (Ос) на рахунках вкладників становить відношення (у відсотках) суми припливу вкладів (Пр) до загальної суми надходження вкладів за певний період часу:

Методи аналізу показників ощадної справи

Динаміку середнього розміру вкладу за сукупністю установ ощадного банку аналізують за допомогою індексного методу (індексів змінного складу, фіксованого складу та структурних зрушень):

де a — розмір вкладу на одного вкладника; N — чисельність вкладників.

Вплив на абсолютний приріст загального обсягу вкладів: • зміни середнього розміру вкладу на одного вкладника

• зміни кількості вкладників

Взаємозв'язок:

Кількісну залежність між середнім розміром вкладу і чинниками, які на нього впливають, можна визначити за допомогою коефіцієнта еластичності. Основним чинником, від якого залежить середній розмір вкладу, є рівень доходу. Тому еластичність середнього розміру вкладу залежить насамперед від рівня доходу. У цьому разі середній розмір вкладу (y) розглядається як функція від рівня доходу вкладника:

y = f(x),

де x — рівень доходу вкладника.

Коефіцієнт еластичності характеризує, на скільки відсотків зміниться середній розмір вкладу із зміною рівня доходу вкладника на один відсоток. Коефіцієнт еластичності є інструментом вивчення закономірностей та прогнозу середнього розміру вкладу і розраховується за формулою

де х — розмір вкладу; у — дохід вкладника. Список використаноїлітератури

1. Банківська статистика: Опорний конспект лекцій / А. В. Головач, В. Б. Захожай, Н. А. Головач. — К.: МАУП, 1999.

2. Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент. — К. 1995.

3. Бланк И. А. Основы финансового менеджмента: В 2 т. — К.: НИКА-Центр, 1999.

4. Грабовецький Б. Є. Методичні вказівки до вивчення курсу "Загальна теорія статистики". — Вінниця, 1999.

5. Захожай В. В., Шепітко Г. Ф. Статистика ринку товарів та послуг. — К.: Вид-во УФІМВ, 1998.

6. Збірник задач зі статистики / За ред. А. В. Головача, А. М. Єриної, О. В. Козирева, С. С. Герасименка. — К.: Вища шк., 1994.

7. Єріна А. М. Статистичне моделювання та прогнозування: Навч. посіб. — К.: Вид-во КНЕУ, 2001.

8. Ерина А. М., Пальян 3. О. Теория статистики: Практикум. — К.: Т-во "Знання", 2001.

9. Мазаракі А. А., Лігоненко Л. О., Ушакова Н. М. Економіка торговельного підприємства. — К.: Хрещатик, 1999.

10. Митрофанов Г. В. Методика аналізу фінансового стану підприємства. — К.: Вид-во КТЕІ, 1993.

11. Нікбахт Е., Гропеллі А. Фінанси. — К.: Вік, Глобус, 1992.

12. Рябушкин В. Т. Основы статистики финансов. — М.: Финстатин-форм, 1997.

13. Статистика / С. С. Герасименко та ін. — К.: Вид-во КНЕУ, 1998.

14. Статистика: Підручник / С. С. Герасименко, А. В. Головач, М. Єріна та ін. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: Вид-во КНЕУ, 2000.

15. Статистика банківської діяльності: Навч. посіб. / А. В. Головач, B. Б. Захожай, К. С. Базилевич. — К.: МАУП, 1999.

16. Статистика кредиту: Конспект лекцій з курсу "Фінансова статиcтика" / Укл. О. Г. Демешко. — К.: Вид-во КДТЕУ, 1998.

17. Статистика финансов: Учебник / Под ред. проф. В. Н. Салина. —М.: Финансы и статистика, 2000

18. Теслюк И. Е. Статистика финансов. — Минск: Вышэйш. шк., 1994.

19. Ткаченко Н. М. Бухгалтерский финансовый учет на предприятиях Украины: Учебник для студ. высш. учеб. завед. экон. спец. — 7-е изд., доп. и перераб. — К.: А. С. К., 2001.

20. Ушакова Н. М., Лігоненко Л. О. Кредитна політика торговельного підприємства: Навч. посіб. — К.: Вид-во КТЕІ, 1994.