Державний фонд соціального страхування. Позабюджетні фонди органів місцевого самоврядування

Державний фонд соціального страхування

За чинним законодавством України соціальне страхування належить до цільових фондів, а встановлені до нього платежі — до обов'язкових платежів.

Відповідно до цього всі підприємства України, працівники яких підлягають державному соціальному страхуванню, громадяни-підприємці, що використовують найману працю, зобов'язані реєструватися як страхувальники в органах профспілки по місцю розташування.

Підприємства, що не входять до профоб'єднань або в яких діють дві чи більше профспілки, реєструються як страхувальники у відповідному відділенні, а структурні підрозділи (філії, представництва, відділення та ін.), які є у складі підприємств та мають окремий баланс і поточні та розрахункові рахунки в установах банку, реєструються як страхувальники у відповідних профспілкових органах за місцем їх розташування.

Громадяни, які наймають окремих громадян за трудовими договорами, релігійні організації реєструються як страхувальники безпосередньо у профспілкових органах.

Чинним законодавством, наприклад Законом України "Про пенсійне забезпечення", встановлюються тарифи обов'язкових внесків на державне соціальне страхування для підприємств незалежно від форм власності та господарювання, виду діяльності й галузевої орієнтації, об'єднань громадян-підприємців, які використовують найману працю.

Тарифи встановлюються у відсотках до фонду оплати праці й інших виплат, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян, крім виплат, на які встановлено Кабінетом Міністрів України пільги.

Для громадських організацій, пенсіонерів та інвалідів, підприємств, установ, навчальних закладів, створених за рахунок коштів цих організацій для розв'язання їхніх статутних завдань, а також підприємств, де інваліди становлять більше 50 % загальної чисельності працюючих, тариф обов'язкових внесків на соціальне страхування встановлюється в мінімальних розмірах, не більше 5 % фонду оплати праці.

Особливої уваги заслуговує розподіл внесків між Пенсійним фондом та на соціальне страхування. Відповідною постановою Кабінету Міністрів України встановлено, що платники внесків на соціальне страхування спрямовують із загальної суми нарахованих внесків до Пенсійного фонду — 88, а на соціальне страхування — 12 %.

Громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та виключно на їхній праці, і адвокати вносять добровільні страхові внески на соціальне страхування України у розмірі один відсоток суми доходу.

Крім названих внесків, усі підприємства України, працівники яких підлягають державному соціальному страхуванню, і особи, що використовують найману працю, вносять кошти на соціальне страхування:

— суми, одержані в установленому порядку вад працівників за видані путівки на санаторно-курортне лікування, відпочинок та туризм, придбані за рахунок коштів фонду соціального страхування України;

— суми витрат на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності, спричиненої трудовим каліцтвом і професійними захворюваннями внаслідок порушень власником підприємства або уповноваженим ним органом діючих правил з охорони праці й техніки безпеки, у зв'язку з підвищеною захворюваністю з вики власників підприємств або уповноваженого ними органу, а також травмами, одержаними з вини інших організацій чи окремих осіб;

— суми пені, штрафів, не прийнятих до заліку витрат по соціальному страхуванню, та інших фінансових санкцій щодо організацій і службових осіб, передбачених чинним законодавством. Накладені суми штрафів вносяться до каси страхувальником або на рахунок

профспілки готівкою чи стягуються із заробітної плати винних службових осіб у встановленому порядку із зарахуванням на поточний субрахунок "Розрахунки по соціальному страхуванню".

Крім того, до коштів соціального страхування надходять прибутки від комерційної та господарської діяльності.

Страхові внески на державне соціальне страхування нараховуються на фонд оплати праці та інші виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню прибутковим податком, крім визначених чинним законодавством або іншими нормативними актами.

Нараховані страхові внески страхувальник сплачує шляхом безготівкових розрахунків в обслуговуючій його установі банку одночасно з одержанням грошей на заробітну плату за відповідний період.

Підприємства, які виплачують заробітну плату два рази на місяць, страхові внески сплачують у дні одержання грошей на заробітну плату. При цьому при одержанні сум на заробітну плату за другу половину місяця вони подають до установи банку платіжне доручення про перерахування внесків по уточненому розрахунку за весь минулий місяць.

Перерахування коштів підприємствами на соціальне страхування провадиться в тих банках, де вони обслуговуються. Перехід підприємства чи громадян підприємців, які використовують найману працю, на обслуговування в інший банк здійснюється за умови своєчасного повідомлення про це органу, де вони зареєстровані як страхувальники.

З поточних рахунків соціального страхування провадиться фінансування відділень та комітетів профспілки, для чого перераховуються на їхні поточні рахунки відповідні суми, передбачені бюджетом фонду на черговий рік, і здійснюються витрати по соціальному страхуванню відповідно до затверджених бюджетів чи кошторисів.

У підприємствах за рахунок коштів соціального страхування провадяться витрати на:

— виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності й пологах, при народженні дитини, на поховання;

— проведення санаторно-курортного лікування та відпочинку працівників, їхніх дітей, ветеранів праці й інвалідів.

Крім того, кошти соціального страхування можуть перераховуватися на поточні рахунки профспілкових органів по профспілковому бюджету лише в межах встановлених асигнувань на такі цілі:

— фінансування дитячих оздоровчих таборів і позашкільного обслуговування;

— організаційно-адміністративні та господарські витрати по соціальному страхуванню;

— підготовку кадрів;

— інші цільові програми з питань соціального страхування.

Контроль за своєчасним й повним надходженням страхових внесків та інших платежів і правильності витрачання коштів соціального страхування здійснюють страхувальники, профспілкові органи, ревізійні комісії профспілок.

Позабюджетні фонди органів місцевого самоврядування

Перехід до ринкових відносин викликав різку зміну доходів бюджету і позабюджетних доходів.

Свідченням цього є утворення різних централізованих позабюджетних фондів: пенсійного, зайнятості, соціального страхування, Чорнобильського тощо, які є споживачами коштів бюджету, їхня діяльність врегульована законодавством та іншими нормативними документами, але їхньою доходною базою є господарська діяльність підприємств та організацій усіх форм власності.

При дефіциті бюджету не обійтися без залучення коштів підприємств для потреб міст і селищ. У зв'язку з цим органи місцевого самоврядування формують позабюджетні і цільові фонди, які, поряд з іншими, залучають кошти фондів соціального розвитку підприємств, об'єднань, організацій та установ пропорційно кількості робітників і службовців, що постійно проживають у містах, селищах, селах, для розвитку їх житлово-комунального господарства. На практиці формування коштів породжує суперечності між підприємствами і виконкомами з приводу обсягів відрахувань, оскільки механізм розрахунків залишається невизначеним.

В умовах дефіциту бюджету органи влади і управління залучають кошти підприємств для будівництва житла, об'єктів соцкультпобуту тощо. На наш погляд, вирішення цієї проблеми залежить від: визначення суми коштів, необхідних на ці цілі, — С; наявності бюджетних коштів — Б; коштів, яких не вистачає, — Н; питомої ваги робітників і службовців даного підприємства у загальній кількості жителів міста, селища — У. Тоді визначити суму коштів, необхідну для внесення до позабюджетного фонду підприємством чи організацією, можна за такою формулою:

При розробці програми, наприклад благоустрою міста, без залучення бюджетних коштів формула матиме вигляд:

На наш погляд, в умовах кризових явищ підхід до формування позабюджетних коштів в рахунок дольової участі підприємства у благоустрої чи будівництві приміщень соціально-культурних установ або житла є найперспективнішим. При стабілізації економіки формування позабюджетних коштів можна провадити і від чисельності робітників, що примусить підприємства вишукувати резерви підвищення рентабельності.

Практика роботи рад показує, що формування позабюджетних коштів провадиться за рахунок:

залучення коштів населення (будівництво водопровідних та газових мереж), добровільних внесків і пожертвувань;

доходів від місцевих позик, грошово-речових лотерей та аукціонів;

плати за реєстрацію і перереєстрацію підприємств усіх форм власності тощо;

штрафів за забруднення навколишнього середовища, встановлюваних радами залежно від завданих збитків, підприємствами усіх форм власності.

Цей захід спрямований, до того ж, на виховання у трудових колективів відповідальності за збереження природи, бо сплата штрафу сприяє розумінню того, що забруднювати природу економічно невигідно. Нагромадження коштів на позабюджетних фондах не тільки розширює права рад усіх рівнів, а й дає необхідні засоби для фінансування соціально-економічного розвитку районів, міст, областей.

Позабюджетні фонди формуються з використанням таких методів: нормативного, коефіцієнтів, добровільних інвестицій. Нормативний метод на практиці — це твердо встановлені нормативи відрахувань у фонди — 88 % від сум соціального страхування до Пенсійного фонду і 12 % — до фонду соцстраху, або ж, приміром, 3 % від фонду заробітної плати до фонду зайнятості. Нормативи змінюються з плином часу, але вони завжди виступають як твердовстановлені відрахування до того чи іншого позабюджетного фонду. Норматив може встановлюватись не тільки у відсотках, що зовсім не обов'язково, а й у твердих грошових сумах.

Метод коефіцієнтів, як ми вже згадували, сприйнятливіший при дольовій участі підприємств усіх форм власності у благоустрої міст і селищ, будівництві житла та об'єктів соцкультпобуту.

Метод добровільних інвестицій об'єднує добровільні пожертвування фізичних і юридичних осіб, коштів до позабюджетних фондів на проведення соціально-культурних заходів або інші адресні цілі — будівництво школи, лікарні, дитячого садка, допомога на лікування конкретної дитини або на інші цільові заходи, — рішенням органів влади чи управління. Такі централізовані державні фонди, як соціального страхування, пенсійний, Чорнобильський, в умовах економічної кризи мають цільову спрямованість на послаблення негативних явищ, пов'язаних із скороченням виробництва, зростанням цін, насамперед у соціально-культурній сфері, і захистом малозабезпечених громадян. Тому вони розрахункове повинні входити до складу Державного бюджету.

Література:

1. Азаров В., Гурченко М. Основні напрями реформування державного підприємства // Екон. України. — 1995. — № 2. — С. 59—63.

2. Леонов Г. Ф., Хуторненко С. А., Шаблий Е. И. Особенности экономической культуры в США, Японии и странах Западной Европы. - К.: УкрНТИ, 1992. - 60 с.

3. Бабич В. П., Сало И. В. Государственное управление финансами в рыночной экономике. — К.: Акад. информатики, 1994. — 97 с.

4. Балтійський ринок цінних паперів // Україна—Бізнес. — 1995. - № 10. - С. 10.

5. Богиня Д., Волинський Г. До питания щодо різних варіантів ринкових реформ // Екон. Украйні. — 1994. - № 3. — С. 29—34.

6. Бондаренко А. Ф., Головко Г. М., Алибекова Б. Ш., Мищенко В. И. Основы маркетинга / Под ред. В. И. Мищенко. — Сумы: Слобожанщина, 1995. - 344 с.

7. Бобров В. Я. Основи ринкової економіки. — К.: Либідь, 1995. —320с.

8. Борисенко А. Экономико-математическая модель эффективного использования инвестиций // АПК: экономика, управление. — 1995. -№ 1. - С. 25-30.

9. Браунинг П. Современные экономические теории. — М.: Экономика, 1986. — 160 с.

10. Гальчинський А. С. Сучасна валютна система. — К. : Лібра, 1993. - 96с.

11. Геллер И. "Сі у" вводит свои индикаторы фондового рынка // Сі у. - 1995. - 11 апр. - С. 5-6.

12. Герасшмук М. Економічні та інституційні умови інвестиційної діяльності // Екон. України. — 1994. — № 12. — C.3—11.

13. Грядовая О. Ценообразование на рынке государственных ценных бумаг // Рос. экон. журнал. — 1995. — № 4. — С. 45—54.

14. Давидов О. Оптимальна структура джерел фінансування інвестицій на підприємствах // Екон. України. — 1994. — № 11. — С. 84—87.