Факторингові послуги на фінансовому ринку. Перспектива розвитку інститутів фінансового посередництва в Україні

І. Факторингові послуги на фінансовому ринку

Ринок факторингових послуг має досить коротку історію розвит­ку. Перші факторингові послуги були надані американськими бан­ками в 50-х роках XX ст. Офіційно вони були визнані одним із видів банківської діяльності в США в 1963 р. З часом факторингові по­слуги стали надавати не тільки факторингові відділи комерційних банків, а й спеціалізовані факторингові компанії.

Починаючи з 70-х років ринок факторингових послуг почав інтен­сивно розвиватись у країнах Західної Європи. Щорічні обсяги фак­торингових операцій і на сьогодні в більшості промислово розвине­них країн Європи постійно зростають. Для впорядкування ринку факторингових послуг та зменшення ризиків у своїй діяльності фак­торингові компанії Європи об'єднались у міжнародну організацію факторингових компаній, що дало їм змогу використовувати правові санкції до боржників — резидентів різних країн.

У багатьох країнах на ринку факторингових послуг основну роль сьогодні відіграє невелика кількість факторингових компаній, які охоплюють практично весь ринок і нерідко пов'язані з великими ко­мерційними банками. Вітчизняні комерційні банки також мають пра­во надавати факторингові послуги, однак частка факторингу в їх ба­лансах на сьогодні незначна і коливається в межах від 0,5% до 5%.

Поява і розвиток ринку факторингових послуг пов'язані значною мірою з постійним зростанням конкуренції на ринку товарів та послуг, удосконаленням форм та методів взаємодії між суб'єктами підприємницької діяльності, споживачами та виробниками продукції. Більшість корпорацій, що здійснюють сьогодні свою діяльність на ринках промислово розвинених країн, мають відповідні галузям та пропорційні сумарним активам стабільні обсяги дебіторської та кредиторської заборгованості. Це є наслідком широкого використання в підприємницькій діяльності механізму комерційного кредитуван­ня. І якщо значні обсяги кредиторської заборгованості свідчать про відповідні обсяги фінансових ресурсів, що перебувають у тимчасово­му розпорядженні підприємства, то значні обсяги дебіторської забор­гованості — про неможливість використання відповідної суми коштів. Кошти надходять у розпорядження підприємств лише в разі пога­шення дебіторської заборгованості.

Оскільки механізм комерційного кредитування є необхідною умо­вою функціонування підприємницьких структур в умовах сучасної ринкової економіки, проблема на сьогодні полягає не в погашенні в повному обсязі дебіторської заборгованості, а в ефективному управ­лінні нею. Як правило, проблеми з управлінням та своєчасним погашенням дебіторської заборгованості виникають у фірм, що знахо­дяться на етапі зростання: розширюють виробництво, займаються освоєнням нових видів продукції, шукають нові ринки збуту. Іноді фірми не можуть забезпечити своєчасне погашення дебіторської за­боргованості і надходження коштів із-за різкого збільшення обсягів реалізації в кредит або надання кредитів покупцям на тривалий термін (наприклад, при експортних операціях).

У таких випадках фірми звертаються за допомогою до факторин­гових компаній, які спеціалізуються на торгових боргах, зокрема управляють боргами, викуповують їх, а також надають кредити під дебіторську заборгованість.

При управлінні боргами клієнта фірма-фактор здійснює управління рахунками-фактурами клієнта, веде бухгалтерський облік-продаж, здійснює кредитний контроль та отримує борги. При цьому факто­рингова фірма не тільки поліпшує менеджмент підприємства, беручи на себе роботу адміністрації, а й знижує витрати клієнта на утриман­ня управлінського апарату. Послуги фактора при обслуговуванні великих боргів досить дешеві й становлять від 0,7 до 2% купівель­ної вартості боргів клієнта.

Купуючи борги клієнта, фактор бере на себе ризики втрат по без­надійних боргах і здійснює страхування клієнта від збитків по без­надійних боргах. У більшості випадків фактор купує борги клієнта без права регресу. Це означає, що фактор не вимагає повернення своїх коштів, якщо борги клієнту не повертаються.

У разі кредитування клієнта під забезпечення дебіторської забор­гованості факторингова фірма забезпечує надходження коштів клієнту авансом до моменту отримання боргів. Розмір кредиту визначаєть­ся обсягом дебіторської заборгованості і, як правило, не перевищує 80% обсягу заборгованості. Так, якщо обсяг продаж у кредит клієнтом становить 100 000 гр. од. на місяць, фактор може надати кредит у розмірі 80 000 гр. од. При цьому на відміну від банківського кре­дитування не збільшується валюта балансу. В активах балансу сума дебіторської заборгованості зменшується на суму 80 000 гр. од., тоді як сума кредиторської заборгованості в пасивах не змінюється.

Кредитні послуги фактора грунтуються на оперативній інформації і на даних про дебіторів клієнта на відміну від банківського креди­тування, яке виходить з попередніх даних про клієнта протягом кількох років. Крім того, фактори часто надають позики під забез­печення такими активами, які непридатні для банківського креди­тування.

Підприємства — клієнти факторингових фірм не тільки вирішу­ють проблеми з управлінням дебіторською заборгованістю, а й

отримують змогу своєчасно розраховуватися з постачальниками, підтримувати оптимальний рівень запасів та забезпечувати зростан­ня підприємства за рахунок реалізації більшою мірою, ніж за раху­нок додаткового капіталу.

Факторингові компанії переважно фінансують фірми, що швидко розвиваються. Для того щоб зменшити ризики в своїй діяльності до допустимого рівня, вони надають послуги підприємствам середніх розмірів, що працюють на ринку з низьким ризиком, продають про­дукцію вузького асортименту та мають невелику кількість клієнтів. При цьому віддається перевага підприємствам, у яких на одного дебітора не припадає значна частка загального обороту та несплачених боргів.

Досить часто факторингові фірми здійснюють страхування фак­торингових операцій, що гарантує їм захист від фінансових втрат у результаті невиконання зобов'язань постачальниками-боржниками.

Плата за факторингові послуги складається з плати за управлін­ня дебіторською заборгованістю, плати за кредитні операції та ко­місійної винагороди за обслуговування. Плата за управління дебі­торською заборгованістю становить 0,1—1% річного обороту клієнта. Розмір процента за кредит установлюється на рівні ринкової про­центної ставки за короткостроковими кредитами, збільшеної на 2— 4% для компенсації ризику неповернення. Комісійна винагорода ста­новить 0,5—3% від суми заборгованості (куплених розрахункових документів).

ІІ. Перспектива розвитку інститутів фінансового посередництва в Україні.

Ступінь розвитку фінансового ринку характеризується кількістю фінансових посередників і різноманітністю фінансових послуг, які вони надають. На розвиненому ринку здійснюють свою діяльність величезна кількість фінансових посередників, які за невелику плату надають різні види фінансових послуг. Ці послуги пов'язані як з емісією фінансових активів, так і з їх обігом на вторинному ринку. При емісії корпоративних цінних паперів та на кредитному ринку фінансові посередники сприяють інвестуванню коштів у різні галузі економіки. При емісії державних боргових зобов'язань та на ринку державного кредиту вони сприяють залученню коштів для забезпе­чення потреб державного бюджету.

На вторинному ринку фінансові посередники забезпечують ста­більне функціонування ринку, а також задовольняють інтереси юри­дичних та фізичних осіб щодо інвестування коштів у фінансові ак­тиви та вилучення їх з процесу інвестування. При цьому інститути ринку не тільки задовольняють потреби інвесторів щодо купівлі-продажу фінансових активів на регулярній основі за ринковою ці­ною, а й надають інформаційні, консультаційні, управлінські послуги.

До основних фінансових послуг, які надаються фінансовими по­середниками на первинному ринку, належать залучення коштів у вигляді депозитів та надання позик, яке здійснюють комерційні бан­ки на ринку позикового капіталу. Такими послугами вважають також андерайтинг, або допомогу емітентам в організації та проведенні емісій фінансових активів, що завершується розміщенням емітова­них активів на ринку. Андерайтинг, як і багато інших фінансових послуг, у різних країнах здійснюють різні фінансові посередники. У більшості країн Західної Європи андерайтингом займаються ко­мерційні банки, а в США — інвестиційні банківські фірми.

Специфіка фінансових послуг та механізм їх надання визначають­ся специфікою та ступенем розвитку фінансового ринку, а також регулюванням діяльності фінансових інститутів з боку держави. Яскравим прикладом впливу державного регулювання на діяльність фінансових інститутів є регулювання діяльності банків на ринку цінних паперів у різних країнах світу.

Розрізняють три основні системи такого регулювання, які дають принципово різні можливості банківським установам, щодо здійснен­ня діяльності на ринку цінних паперів і поєднання традиційної бан­ківської діяльності з діяльністю на фондовому ринку.

До першої системи належать такі країни, як Німеччина, Нідер­ланди, Швейцарія. Там функціонують універсальні банки, які по­вністю забезпечують набір банківських, страхових послуг та послуг, пов'язаних з цінними паперами. Банки також володіють значною часткою акцій промислових корпорацій.

Друга система — британська, яка поширена у Великій Британії, Канаді, Австралії. Комерційні банки цих країн можуть брати участь в андерайтингу, проте рідко надають страхові послуги. Державою обмежується також участь комерційних банків у формуванні акціо­нерного капіталу комерційних структур.

Третя система передбачає правове відокремлення комерційної банківської діяльності від сфери діяльності з цінними паперами. Така система існує в США та Японії. Однак японським банкам дозволено володіти значною часткою акцій промислових корпорацій, тоді як американським — не дозволено. В США обслуговування учасників фондового ринку комерційним банкам практично заборонено. Пе­реважну більшість послуг на фондовому ринку надають інвестиційні банківські фірми та інші фінансові посередники.

Процес інвестування коштів на первинному та вторинному ринках дещо відрізняється. На первинному ринку це процес односторонній — направлений на збільшення обсягу коштів, інвестованих у різні галузі економіки. На вторинному ринку це процес двосторонній, оскіль­ки інвестування коштів у певні цінні папери одним інвестором обо­в'язково пов'язано з вилученням коштів іншим інвестором.

На високорозвинених ефективних ринках фінансові посередни­ки допомагають інвесторам у прийнятті зважених та оперативних

рішень щодо інвестування коштів у фінансові активи і забезпечу­ють реалізацію цих рішень. На таких ринках посередники забезпе­чують не тільки оперативне інвестування, а й оперативне вилучення коштів інвесторами, забезпечуючи тим самим ліквідність ринку. Саме фінансові посередники дають інвесторам змогу в будь-який час ви­лучити кошти і в разі потреби знову інвестувати їх на більш вигід­них умовах.

При обслуговуванні учасників ринку одні фінансові посередники надають лише окремий вид послуг, який і визначає в цілому їх роль на ринку, а інші — широкий спектр фінансових послуг. До останніх належать комерційні банки, які крім основних банківських послуг щодо залучення коштів та розміщення їх на ринку кредитів, здій­снюють велику кількість операцій від імені та за рахунок клієнтів як на ринку позикових капіталів, так і на фондовому і валютному ринках.

До спеціалізованих фінансових інститутів, які переважно займають­ся на ринку одним видом діяльності, належать страхові, інвестиційні компанії, брокерські фірми та ін. Так, інвестиційні компанії здійсню­ють діяльність по спільному інвестуванню коштів інвесторів у диверсифікований портфель цінних паперів. Страхові компанії, укладаючи угоди страхування, приймають на себе певні ризики власників полісів, а залучені кошти інвестують в пайові та боргові цінні папери.

Останнім часом у зв'язку з послабленням державного регулю­вання національних ринків та зростаючими потребами учасників ринку в якісних і різноманітних послугах фінансове посередництво набуває більш універсальних форм. Переважна більшість фінансових посередників, що діють на розвинених фінансових ринках, надають своїм клієнтам широкий спектр фінансових послуг. Окремі види фінансових послуг, які в різних країнах надаються різними типами фінансових посередників, розглянуто в наступних розділах.